Постанова

від 09.04.2019 по справі 916/1517/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 рокум. ОдесаСправа № 916/1517/18м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів Колоколова С.І.,

Разюк Г.П.

секретар судового засідання Селиверстова М.В.

за участю представників учасників судового процесу:

від Веселодолинської сільської ради: Уртаєв О.І., за оредром;

від ПрАТ Старосілля: Максимець О.Б., за довіреністю;

від Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ) району: Турченко О.В., за наказом;

від Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області: Мороз А.А., за ордером;

від Міністерства оборони України: Дідух С.П., за довіреністю;

від прокуратури: Свентицький І.С., за посвідченням;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області та Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області

на рішення Господарського суду Одеської області

від 26 грудня 2018 року (повний текст складено 08.01.2019р.)

по справі № 916/1517/18

за позовом: Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області

до відповідачів: 1. Приватного акціонерного товариства Старосілля

2. Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ) району

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Міністерства оборони України

за участю: Військової прокуратури Південного регіону України

про визнання недійсним договору

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області

до відповідачів: 1. Приватного акціонерного товариства Старосілля

2. Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ) району

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Міністерства оборони України

про визнання договору удаваним правочином, -

суддя суду першої інстанції: Рога Н.В.

час та місце винесення рішення: 26.12.2018р., м. Одеса, проспект Шевченка, 29 Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 20.03.2019р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року Веселодолинська сільська рада Тарутинського району Одеської області звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Старосілля" та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району про визнання недійсним договору №3-2016 Про вирощування сільськогосподарських культур, укладеного 23.06.2016р. між Білгород-Дністровською КЕЧ району та ПрАТ "Старосілля" стосовно земельних ділянок, розташованих на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.09.2018р. залучено до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство оборони України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.10.2018р. прийнято позовну заяву Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області до відповідачів - ПрАТ "Старосілля" та Білгород-Дністровської КЕЧ району про визнання договору №3-2016 від 23.06.2016р. Про вирощування сільськогосподарських культур, укладеного між Білгород-Дністровською КЕЧ району та ПрАТ "Старосілля" стосовно земельних ділянок, розташованих на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області удаваним правочином, як позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, за правилами загального позовного провадження.

10.08.2018р. до Господарського суду Одеської області від Військової прокуратури Південного регіону України надійшла заява про вступ у справу, відповідно до ст. 53 ГПК України.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.12.2018р. у справі №916/1517/18 (суддя Рога Н.В.) відмовлено у задоволенні позову Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області про визнання недійсним договору та у задоволенні позову Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області про визнання договору удаваним правочином.

У вказаному рішенні суд першої інстанції зазначив, що звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним та удаваним, укладеного між відповідачами Договору, не будучи стороною цього договору, позивачі зобов`язані довести, яким чином оспорюваний ними Договір №3-2016 Про вирощування сільськогосподарських культур, укладений 23.06.2016р. між Білгород-Дністровською КЕЧ району та ПрАТ "Старосілля", порушує (зачіпає) їх права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, має перевірити доводи та докази, якими позивачі обґрунтовують свої вимоги, і, в залежності від встановленого, вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Місцевий господарський суд прийшов до висновку, що з матеріалів справи не вбачається наявності обставин, що дають підстави вважати порушеними права та інтереси Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області та Тарутинської районної державної адміністрації, адже, безпідставним є посилання на можливість відновлення свого порушеного права у випадку визнання Договору недійсним шляхом отримання частини коштів, сплачуваних до місцевого бюджету у вигляді орендної плати за землю.

Так, суд вказав, що земельні ділянки, надані ПрАТ "Старосілля" для вирощування сільськогосподарської продукції, є землями оборони, що унеможливлює розпорядження ними як Веселодолинською сільською радою Тарутинського району Одеської області, так і Тарутинською районною державною адміністрацією. Отже, відсутні підстави вважати, що позивачі можуть отримувати будь-яку плату за користування цими земельними ділянками.

Серед іншого, суд першої інстанції зазначив, що позивачами не доведено наявність підстав вважати, що сторони за Договором навмисно виразили не ту внутрішню волю, що насправді мала місце, а саме, що сторони вчинили два правочини: один удаваний, що покликаний «маскувати» волю осіб; другий - прихований, від якого вони очікують правових наслідків.

Таким чином, місцевий господарський суд вказав, що невідповідність оспорюваного договору вимогам чинного законодавства за відсутності при цьому порушень прав та інтересів позивача, не є підставою для визнання такого договору недійним в судовому порядку, оскільки відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого наявного, а не уявного цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

З огляду на вищевикладене, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області та Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області до ПрАТ "Старосілля" та Білгород-Дністровської КЕЧ району про визнання недійсним Договору №3-2016 Про вирощування сільськогосподарських культур, укладеного 23.06.2016р. між Білгород-Дністровською КЕЧ району та ПрАТ "Старосілля" стосовно земельних ділянок, розташованих на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області, а також про визнання цього Договору удаваним правочином.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Веселодолинська сільська рада Тарутинського району Одеської області звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 26.12.2018р. у справі №916/1517/18 скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним договір №3-2016 від 23.06.2016р. про вирощування сільськогосподарських культур, укладений між Білгород-Дністровською квартирно-експлуатаційною частиною (КЕЧ) району та Приватним акціонерним товариством «Старосілля», стосовно земельних ділянок, розташованих на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області.

По-перше, апелянт зазначає, що оскаржуваний договір було укладено без погодження з органами місцевого самоврядування, хоча земельна ділянка розташована на території Веселодолинської сільської ради.

Апелянт вказує, що договір №3-2016 від 23.06.2016р. укладений з порушенням порядку передачі в оренду земель сільськогосподарського призначення та без відповідності вимогам ст.4, 16 Закону України «Про оренду землі» та ст. 4 Закону України «Про використання земель оборони», однак суд першої інстанції не надав вказаній обставині належної правової оцінки.

Скаржник зазначає, що Веселодолинська сільська рада є особою, чий охоронюваний законом інтерес був порушений, так як укладання договору №3-2016 від 23.06.2016р. було проведено без погодження з органами виконавчої влади, а у разу визнання недійсним вищевказаного договору Веселодолинська сільська рада відновить своє право на отримання частини коштів, сплачуваних до місцевого бюджету в якості орендної плати за землю, яка розташовано на її території.

По-друге, апелянт стверджує, що договір про спільну діяльність №3-2016 від 23.06.2016р. є договором оренди землі, оскільки Білгород-Дністровська КЕЧ району фактично надає на платній основі право користування земельною ділянкою для вирощування сільськогосподарських культур та отримає за це плату.

Крім того, скаржник посилається на те, що відповідачем-1 не надано правовстановлюючих документів на земельні ділянки, які стали предметом оспорюваного договору, з огляду на що сумнівною та не доведеною фактичними обставинами та речовими доказами його компетенція здійснювати розпорядження землями Тарутинського загальновійськового полігону.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 26.12.2018р. у справі №916/1517/18, встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 7 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження.

Також, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 26.12.2018р. у справі №916/1517/18 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області про визнання договору удаваним правочинам задовольнити у повному обсязі.

Апелянт зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції було допущено низку процесуальних порушень, які детально викладені в апеляційній скарзі.

Зокрема, скаржник вказує, що більшість документів, поданих представниками відповідачів, не відповідають Порядку засвідчення копій документів, визначених п.5.27 Національного стандарту України, та не містять доказів направлення на адресу інших учасників справи.

Серед іншого апелянт вказує про недоцільність залучення до участі у справі Військової прокуратури Південного регіону України, так як останніми не обґрунтовано наявності підстав для здійснення представництва Білгород-Дністровської КЕЧ району органами прокуратури. При цьому, скаржник зауважує, що матеріали справи не містять ухвали суду, згідно з якою прокуратуру було залучено до участі у справі, що є порушенням норм процесуального права.

Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було досліджено оскаржуваний договір та не надано правової оцінки істотним умовам договору, що призвело до прийняття судом незаконного рішення. При цьому, суд не прийняв до уваги позицію Верховного Суду, прийняту за аналогічних обставин.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 26.12.2018р. у справі №916/1517/18, об`єднано до сумісного розгляду апеляційну скаргу Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області з апеляційною скаргою Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області, встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 7 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

26.02.2019р. від Приватного акціонерного товариства Старосілля до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли відзиви на апеляційній скарги Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області та Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області, якими відповідач-2 просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційні скарги без задоволення.

26.02.2019р. від Військової прокуратури Південного регіону України до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційні скарги, відповідно до якого прокурор зазначає про безпідставність доводів скаржників, просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

28.02.2019р. від Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ) району до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційні скарги, відповідно до якого відповідач-1 вважає необґрунтованими доводи апелянтів, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

13.03.2019р. від Міністерства оборони України до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли пояснення на апеляційні скарги Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області та Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області.

02.04.2019р. від Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла відповідь на відзив ПрАТ «Старосілля», якою апелянт не погоджується з його доводами та просить скасувати рішення суду першої інстанції.

Також 02.04.2019р. від Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла відповідь на відзив Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ) району, якою скаржник не погоджується з твердженнями відповідача-1, просить ухвалити нове рішення про задоволення позову.

02.04.2019р. від Веселодолинської сільської ради надійшли відповіді на відзиви ПрАТ «Старосілля» та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ) району, якими позивач заперечує проти доводів відповідачів, просить задовольнити апеляційну скаргу Веселодолинської сільської ради та ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним договір №3-2016 від 23.06.2016р.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2019р. справу №916/1517/18 призначено до розгляду на 03.04.2019р.

02.04.2019р. від представника Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю представника у іншому судовому засіданні в П`ятому апеляційному адміністративному суді.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2019р. відкладено розгляд справи на 10.04.2019р.

У судовому засіданні 10.04.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційних скарг Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області та Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області, заслухавши представників учасників процесу, колегія суддів встановила.

Веселодолинська сільська рада Тарутинського району Одеської області в обґрунтування позовних вимог зазначає про порушення охоронюваного законом інтересу, а у разі визнання спірного договору недійсним, позивач відновить своє право на отримання частини коштів сплачуваних до місцевого бюджету в якості орендної плати за землю, яка розташована на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області. На даний час Веселодолинська сільська рада Тарутинського району Одеської області позбавлена такого права, що призводить до значних матеріальних втрат місцевого бюджету, а також неможливості виконувати покладені Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні обов`язки щодо забезпечення соціального, економічного, культурного розвитку регіону.

Позивач вказує, що можливість оскарження спірного правочину договору №3-2016 «Про вирощування сільськогосподарських культур» від 23.06.2016р., укладеного між ПрАТ "Старосілля" та Білгород-Дністровською КЕЧ району, з урахуванням того, що Веселодолинська сільська рада Тарутинського району Одеської області не є стороною вказаного договору, випливає з ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України та висновку рішення Конституційного суду України від 01.12.2004р. №18-рп/2004.

Позивач вказує, що Веселодолинська сільська рада Тарутинського району Одеської області являється особою, чий охоронюваний законом інтерес був порушений, та у разі визнання спірного договору недійсним, позивач відновить своє право на отримання частини коштів сплачуваних до місцевого бюджету в якості орендної плати за землю, яка розташована на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської.

Також, позивач зазначає, що фактично в оскаржуваному правочині йдеться про використання ПрАТ "Старосілля" земельної ділянки, що розташована на території Веселодолинської сільської ради, проте згоду щодо її використання Білгород-Дністровська КЕЧ району надає одноособово, без погодження Веселодолинської сільської ради та Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області.

Позивач вказує, що рішення щодо передачі земель в тимчасове користування ПрАТ "Старосілля" на підставі договору оренди землі або будь-якого іншого договору Веселодолинською сільською радою не приймалося.

Серед іншого, позивач вважає, що при укладанні договору порушено порядок укладання таких договорів, встановлений Методичними рекомендаціями щодо укладання договорів з метою вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках землекористувачів Міноборони, затвердженими Міністром оборони України. Зазначеним документом встановлено, що договори укладаються за результатом проведення конкурсу, який організується квартирно-експлуатаційним відділом, частиною (району), на обліку якого перебуває земельна ділянка, щодо якої проводиться конкурс.

Позивач вказує, що умови оскаржуваного договору містять ознаки договору оренди у розумінні ст. 13 Закону України „Про оренду землі, тому Білгород-Дністровська КЕЧ району фактично надає на платній основі право користування земельною ділянкою для вирощування культур та отримує плату за користування даною земельною ділянкою.

Також, позивач акцентує увагу на тому, що передача земельних ділянок колишнього Тарутинського загальновійськового полігону, розташованих на території Веселодолинської сільської ради, в тимчасове користування не оформлювалась жодним рішенням сільської, селищної чи міської ради, що є прямим порушенням норм діючого законодавства України, зокрема ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України.

Крім того, позивач зазначає про відсутність у Білгород-Дністровської КЕЧ району належних документіів, які б засвідчували належність спірної земельної ділянки площею 3692,29 га до земель оборони та їх постійного землекористування даною земельною ділянкою та у Білгород-Дністровської КЕЧ району відсутні повноваження укладати договори про надання послуг з вирощування сільськогосподарської продукції на полігонах Збройних Сил України.

З урахуванням вищевикладеного, позивач вважає, що договір №3-2016 від 23.06.2016р. про вирощування сільськогосподарських культур укладений в порушення порядку передачі в оренду земель сільськогосподарського призначення та без відповідності вимогам ст. 4, ст. 16 Закону України „Про оренду землі та ст. 4 Закону України „Про використання земель оборони, що, на думку позивача, є підставою для визнання недійсним договору №3-2016 від 23.06.2016р.

Білгород-Дністровська КЕЧ району проти позову Веселодолинської сільської ради заперечує та зазначає суду, що спірна земельна ділянка загальною площею 3692,29 га, залучена для вирощування сільськогосподарської продукції за оспорюваним договором, що розташована на території Тарутинського району, є складовою частиною загальновійськового полігону та відноситься до земель оборони, належним користувачем якої є Міністерство оборони України, тоді як власником цих земель є держава в особі Кабінету Міністрів України, який ними розпоряджається, Білгород-Дністровська КЕЧ району зазначає, що наведене свідчить про те, що на момент укладання спірного Договору права та охоронювані законом інтереси Веселодолинської сільської ради не були і не могли бути порушеними оспорюваним правочином.

Інший відповідач - ПрАТ "Старосілля" зазначає, що невідповідність оспорюваного договору вимогам законодавства за відсутності при цьому порушень прав та інтересів позивача, не є підставою для визнання такого договору недійсним в судовому порядку, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого наявного цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області, в обґрунтування позовних вимог зазначає, що договір №3-2016 від 23.06.2016р. є удаваним правочином, оскільки його було укладено з метою приховати правовідносини щодо оренди земельних ділянок, наданих ПрАТ "Старосілля" у користування для вирощування сільськогосподарської продукції.

Як вказує Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області, Білгород-Дністровська КЕЧ району та ПрАТ "Старосілля" не зверталися до неї з жодним листом щодо погодження чи то договору оренди землі, чи то будь-якого іншого договору, а тому, відповідно, і жодне рішення щодо передачі земель в тимчасове користування ПрАТ "Старосілля" на підставі чи то договору оренди землі, чи будь-якого іншого договору, чи договору №3-2016 від 23.06.2016р. про вирощування сільськогосподарських культур, укладеного між Білгород-Дністровською КЕЧ району та ПрАТ "Старосілля", Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області не приймалось.

Білгород-Дністровська КЕЧ району проти позову Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області заперечує, та зазначає, що земельна ділянка, яка є предметом оспорюваного Договору, відноситься до земель оборони та розпорядження цими земельними ділянками не входить до повноважень Тарутинської районної державної адміністрації. Крім того, відповідач вважає, що Тарутинською районною державною адміністрацією не доведено порушення її прав та інтересів у зв`язку із укладенням Договору №3-2016 від 23.06.2016р.

ПрАТ "Старосілля", заперечуючи проти позовних вимог Тарутинської районної державної адміністрації зазначає, що у позивача відсутні законні повноваження на володіння, користування та розпорядження землями Тарутинського загальновійськового полігону, власником якої є держава в особі Кабінету Міністрів України.

Крім того, ПрАТ "Старосілля" зазначає, що невідповідність оспорюваного договору вимогам законодавства за відсутності при цьому порушень прав та інтересів позивача, не є підставою для визнання такого договору недійсним в судовому порядку, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого наявного цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Дослідивши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Постановою Ради народних комісарів УРСР „Об отводе 20000 гектаров земли на территории Бородинского, Тарутинского и Саратского районов Измаильской области для организации окружного артполигона ОДВО" від 18.12.1945р. № 2002/063 відведено на території Бородинського, Тарутинського та Саратського районів Ізмаїльської області під окружний артилерійський полігон Одеського військового округу 20000 га землі в межах згідно схеми, що додається. При цьому, Ізмаїльський облвиконком було зобов`язано після затвердження Радою народних комісарів СРСР відводу під артполігон 20000 га землі, встановити межі земельної ділянки, що відводиться в натурі.

Постановою Ізмаїльського обласного виконавчого комітету та Бюро обкому КП(б)У "О порядке передачи в натуре земель Одесскому Военному Округу для учебного артилерийского лагеря под полигон, согласно постановлению СНК УССР от 18.ХІІ.1945 года за №2002/063" від 12.02.1946р. № 53/9-ОП затверджено перелік організаційних заходів, необхідних для здійснення в натурі передачі земель Одеському військовому округу та переселення в зв`язку з цим селянських господарств.

Рішенням звуженого засідання Ізмаїльського обласного виконавчого комітету "Об утверждении акта областной комиссии по передаче земель под артилерийский полигон Одесскому Военному Округу" № 7 від 10.06.1946р. затверджено акт обласної комісії від 10.06.1946 про передачу земельної ділянки площею 23600 га під учбовий артилерійський полігон Одеського військового округу. До акту було додано схему фактичного відводу земель під артполігон та акти районних комісій встановлення меж в натурі.

05 травня 2005р. Тарутинською районною державною адміністрацією відповідно до статті 13 Закону України „Про місцеві державні адміністрації прийнято розпорядження №101/А-2005 „Про вилучення із користування військової частини А-1366 земельної ділянки загальновійськового полігону на території Веселодолинської сільської ради, яким, із врахуванням п.1 розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №368/А-2005 від 14.12.2005р. „Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями, припинено право користування земельною ділянкою площею 23253,17га, наданої в користування військовій частині А-1366 для організації загальновійськового полігону і розташованої на території Веселодолинської сільської ради, а також переведено вказану земельну ділянку в землі запасу Веселодолинської сільської ради

Згідно з ч. 4 ст. 74 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012р. в адміністративній справі № 2-а-3436/08/1570, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.04.2014р., вищевказане розпорядження від 05.05.2005р. №101/А-2005, із врахуванням п.1 розпорядження від 14.12.2005р. №368/А-2005 визнано протиправним та скасовано.

Водночас, у постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012р. у справі № 2-а-3436/08/1570 встановлені наступні обставини, згідно з якими, незважаючи на відсутність державного акту, право постійного користування зазначеними у розпорядженні Тарутинської райадміністрації землями залишається за Міністерством оборони України, а тому вони відносяться до земель оборони, належать на праві власності державі в особі Кабінету Міністрів України та за відповідними військовими формуваннями закріплені на праві постійного користування. Виходячи з того, що землі оборони знаходяться у Міністерства оборони України у користуванні, а розпоряджається ними Кабінет Міністрів України, тому виключно Кабінет Міністрів України має право припиняти право користування земельною ділянкою, що входить до складу земель оборони. Також, судом зазначено, що всупереч частини 5 статті 116, статті 149 Земельного кодексу України рішення про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки уповноваженим органом не приймалося, а згода Міністром оборони України на її вилучення не надавалася. Таким чином, приймаючи оскаржувані розпорядження Тарутинська райдержадміністрація перевищила межі наданих їй повноважень, що полягає у незаконному розпорядженні вказаною земельною ділянкою, наданою свого часу для потреб оборони, чим порушила право постійного користування Міністерства оборони України на вказані землі.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2013р. у справі № 1570/7450/2012, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014р., визнано незаконними та скасовано розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 18.07.2012 року №468/А-2012 „Про облік та тимчасове використання земель колишнього загальновійськового полігону на території Веселодолинської сільської ради та від 04.01.2013 року №18/А-2013 „Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 18.07.2012 року №468/А-2012, а також, зобов`язано Тарутинську районну державну адміністрацію Одеської області повернути незаконно вилучену земельну ділянку загальновійськового полігону загальною площею 23253,17 га до належного користувача Міністерства оборони України.

Разом з тим, у постанові Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2013р. у справі № 1570/7450/2012 встановлені обставини, згідно з якими відповідно до вимог ч. 5 ст. 20, ч. 4 ст. 77, ст. 84 Земельного кодексу України, ст. 4 Закону України „Про використання земель оборони, землі оборони, які належать до державної власності, відносяться до земель, які не можуть бути передані у комунальну власність без зміни їх цільового призначення, з огляду на що, облік, тимчасове використання, а також перевірка використання земель колишнього загальновійськового полігону, що належать до земель оборони, не входить до повноважень Тарутинської районної державної адміністрації.

З огляду на те, що зазначені вище обставини встановлені рішеннями суду, які набрали законної сили, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про їх преюдиціальне значення.

Таким чином, встановленим є факт того, що землі Тарутинського загальновійськового полігону є землями оборони.

За положеннями ст. 4 Закону України „Про використання земель оборони військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування. При цьому, чинним на момент укладання оскаржуваного договору законодавством було передбачено, що військові частини мають, за наявності погодження відповідного органу, уповноваженого від імені держави на розпорядження цією землю, право надавати дозвіл фізичним та юридичним особам на вирощування сільськогосподарських культур за земельних ділянках, що належать до категорії земель оборони. Проте, як на час та укладання оскаржуваного договору, так і на даний час, Кабінетом Міністрів України не визначено порядок (механізм) надання військовим частинами дозволу фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування.

Згідно зі ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Звертаючись з позовом, Веселодолинська сільська рада Тарутинського району Одеської області зазначає, що у разі визнання спірного договору недійсним, позивач відновить своє право на отримання частини коштів сплачуваних до місцевого бюджету в якості орендної плати за землю, яка розташована на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області. На даний час Веселодолинська сільська рада Тарутинського району Одеської області позбавлена такого права, що призводить до значних матеріальних втрат місцевого бюджету, а також неможливості виконувати покладені Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні обов`язки щодо забезпечення соціального, економічного, культурного розвитку регіону. Водночас, Тарутинською районною державною адміністрацією у позовній заяві не зазначено, яким чином оспорюваний ними договір №3-2016 Про вирощування сільськогосподарських культур, укладений 23.06.2016р. між Білгород-Дністровською КЕЧ району та ПрАТ "Старосілля", порушує (зачіпає) їх права та законні інтереси.

Колегія суддів зазначає, що так як земельні ділянки, надані ПрАТ "Старосілля" для вирощування сільськогосподарської продукції, є землями оборони, розпорядження ними як Веселодолинською сільською радою Тарутинського району Одеської області, так і Тарутинською районною державною адміністрацією є неможливим.

З огляду на що відсутні підстави вважати, що позивачі можуть отримувати будь-яку плату за користування цими земельними ділянками.

Апеляційна колегія звертає уваги на те, що невідповідність оспорюваного договору вимогам чинного законодавства за відсутності при цьому порушень прав та інтересів позивача, не є підставою для визнання такого договору недійним в судовому порядку, оскільки відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого наявного, а не уявного цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

За таких обставин, цілком обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову як Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області, так і Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області.

Приймаючи до уваги те, що судова колегія погодилася з висновком суду першої інстанції про відсутність у позивачів порушених прав та інтересів, що є підставою для відмови у позові, апеляційний суд зазначає, що надання оцінки доводам апелянтів щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним оспорюваного договору не є доцільним.

Колегія суддів не приймає до уваги доводів апелянта стосовно того, судом першої інстанції, в порушення процесуального права, не було винесено ухвалу про залучення до справи Військової прокуратури Південного регіону України.

Як вбачається з роз`яснень, викладених в постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» від 23.03.2012р. №7, прокурор може вступити з власної ініціативи у справу, провадження в якій порушено за позовом інших осіб, на стороні як позивача, так і відповідача, або третьої особи чи особи, яка не брала участі у справі, але щодо якої господарський суд вирішив питання про її права та обов`язки. Прокурор може брати участь також у вже порушеній справі про банкрутство й представляти інтереси громадянина і держави в особі учасників справи про банкрутство. Про свою участь у вже порушеній справі прокурор повідомляє господарський суд письмово, а в судовому засіданні - також і усно. Відповідне письмове повідомлення прокурора залучається судом до матеріалів справи, а участь прокурора в ній відображається в описовій частині судового рішення, прийнятого зі справи. Прокурор вважається таким, що взяв участь у справі, з дня одержання господарським судом згаданого письмового повідомлення, тобто дня його реєстрації у канцелярії суду. З метою забезпечення захисту інтересів держави господарський суд може своєю ухвалою повідомити прокурора про розгляд справи для вирішення прокурором питання щодо вступу у справу.

З урахування викладеного, та приймаючи до уваги норми чинного Господарського процесуального кодексу, судова колегія зазначає про відсутність положень щодо необхідності винесення ухвали про залучення прокурора до участі у справі.

Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", заява № 63566/00, рішення від 18.07.2006).

З огляду на встановлені обставини судова колегія зазначає, що наведені Веселодолинською сільською радою Тарутинського району Одеської області та Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області у апеляційних скаргах доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення і ухвалення нового рішення, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржниками норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, Південно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Одеської області від 26.12.2018р. по справі №916/1517/18 слід залишити без змін, а апеляційні скарги Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області та Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області без задоволення.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Одеської області від 26.12.2018р. по справі №916/1517/18 залишити без змін, апеляційні скарги без задоволення.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови підписаний 15.04.2019р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Колоколов С.І.

Суддя Разюк Г.П