Постанова

від 03.12.2009 по справі 2а-3885/09

СІМФЕРОПОЛЬСКИЙ РАЙОННИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

№ 2-а- 3885 /09р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня  2009 р.                                                                                                                   м. Сімферополь

Суддя Сімферопольського районного суду Автономної Республіки  Крим Шофаренко Ю.Ф.,  розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Ісламової Раъни до   Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі    Автономної Республіки Крим про визнання дій неправомірними, зобов’язання донарахування та виплати щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни,  

встановив:

Ісламова Раъна зверну ла ся    до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі   Автономної Республіки Крим (надалі УПФ) про визнання дій відповідача протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок  та виплату  щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 01.01.2006 року по теперішній час, також просить зобовязати нараховувати та сплачувати зазначену допомогу на майбутнє. Позовні вимоги мотивовані тим, що з 01.01.2006 року по теперішній час їй не в повному обсязі відповідачем нарахована та виплачена щомісячна соціальна грошова допомога, яка передбачена статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», внаслідок чого порушено її законні права. Крім того просила суд визнати, що строк звернення до суду з адміністративним позовом пропущений нею з поважних причин.

           Позивач в судове засідання не з’явилася, звернулася до суду з заявою з проханням розглянути справу за її  відсутності в порядку письмового провадження, позов просила задовольнити у повному обсязі.

          Представник відповідача у судове засідання не з’явилася,  надала суду клопотання про розгляд справи за її відсутності в порядку письмового провадження.   У задоволенні позову просить відмовити.    

      Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Ісламова Раъна народилася   01 серпня 1945 року , що підтверджується паспортом, перебуває на обліку в УПФ та має правовий статус дитини війни, що надає їй  право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».    

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до вимог статті 7 вказаного Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пунктом 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни зупинено на 2006 рік».

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року вказаний пункт статті 77  виключено та статтю 110 викладено в такій  редакції: «Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим ст. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджується з 1 січня 2006 року, поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінету Міністрів України за погодженням в Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету».

Кабінет Міністрів України протягом 2006 року будь – яких рішень на виконання вимог статті 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не приймав.

Таким чином, у 2006 року державну соціальну підтримку дітей війни, що передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджено не було, тому вимоги щодо нарахування та виплаті соціальної допомоги за 2006 рік задоволенню не підлягають.          

Законом України «Про державний бюджет України на 2007 року» від 19.12.2006 року, який набрав чинності  з 01.01.2007 року, ст. 111 було встановлено,  що  у  2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка  виплачується  замість  пенсії,  відповідно до статті 6 Закону України  «Про соціальний   захист  дітей  війни» виплачується особам,  які є інвалідами  (крім тих, на яких поширюється  дія  Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.  

Рішенням  Конституційного Суду України № 6- рп від 09.07.2007 року положення  ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 року» визнано неконституційним.  

Пунктом 41 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ст. 6 цього Закону викладена у наступній редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни", тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року положення п. 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 року» визнано неконституційним.

Відповідно  до ст. 152 Конституції України - закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність, таким чином зазначені  закони втратили  чинність 09.07.2007року та 22.05.2008 року;

На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб що втратили працездатність.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.

Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.

Згідно ст. 58 Закону України " Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" прожитковий мінімум складає: з 01.01.2008 року - 470 грн., з 01.04.2008 року -  481грн., з 01.07.2008 року - 482 грн., з 01.10.2008 року - 498 грн.

Безпідставними є  посилання на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначеною нормою закону.

Не заслуговують на увагу доводи щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу  на який покладено обов’язок здійснення  виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни. Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймається районним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” покладено на УПФ за місцем проживання позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України  для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частина 1 статті 100 КАС України передбачає, що пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Так, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» вступив в силу 01.01.2006 року – відповідно, не отримавши соціальну допомогу, передбачену цим законом, позивач з цього часу повинна бу ла дізнатися про порушення своїх прав. Юридична необізнаність позивача  не може бути визнана поважною причиною для поновлення строку звернення до суду. Закони, інші нормативно-правові акти є доступними для ознайомлення всіма громадянами, можливість обізнаності людини про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання людини.

Таким чином, суд вважає що вимога позивача щодо відновлення пропущеного строку для звернення до суду за 2007 рік та зобов’язання відповідача до вчинення перерахунку за вказаний період не підлягає задоволенню.

З  огляду  на положення  статей 21, 105, 162 КАС адміністративний позов може містити  вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов’язати його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями , дією або бездіяльністю.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з УПФ доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебрати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу якому надані такі повноваження

В зв’язку з чим виходячи із засад ч.2 ст.11 КАС України суд вважає за необхідне покласти обов’язок на відповідача зробити розрахунок та провести донарахування та виплату недоотриманої позивачем допомоги виходячи при розрахунку із розміру прожиткового мінімуму для особи певного віку на певний період часу.  

 Що стосується вимог позивача, щодо зобов’язання відповідача здійснити донарахування та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за 2008 рік, то з урахуванням рішення Конституційного Суду України  від 22.05.2008 року, а також положень ст. 99-100 КАС України, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги в межах строку звернення до адміністративного суду, а саме - за період з  01.10 .2008 року по  31.12.2008 року .

Що стосується вимог позивача, щодо зобов’язання відповідача виконувати начислення щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за 2009 рік, суд задовольняє вимоги  за період з 01.01.2009 року по 03.12 .2009 року, тобто на час розгляду справи. Суд відмовляє в задоволенні вимог щодо зобовязання нараховувати та сплачувати зазначену допомогу на майбутнє, оскількі права позивача на цей час ще не порушені, діючим законодавством не предбачений захист порушених прав на майбутнє.

        Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь  сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст.  11, 94, 99, 100, 160-163,167 КАС України, суд

постановив:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати бездіяльність  Управління  пенсійного фонду України в Сімферопольському  районі АР Крим щодо не нарахування та не виплати Ісламовій Раъні соціальної допомоги  визначеної ст. 6 Закону України «Про соціальний  захист дітей війни» протиправною.

      Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Сімферопольському  районі АР Крим провести нарахування та виплату Ісламовій Раъні недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, визначеної ст. 6 Закону України «Про соціальний  захист дітей війни»  у розмірі  30% мінімального розміру пенсії за віком за період з   01.10 .2008 року по   03.12 .2009 року.

    Стягнути на користь Ісламової Раъни з Державного бюджету України судовий збір у розмірі  3 грн. 40 коп.

      В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена  до Севастопольського  апеляційного адміністративного суду.

Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів, починаючи з дня оголошення постанови, апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подачі заяви.  

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Суддя