Ухвала

від 20.12.2018 по справі 2-3404/2009

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

88-ц/824/11/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 2-3404/2009

20 грудня 2018 року Київський апеляційний суд в складі колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Левенця Б.Б.

- Борисової О.В.

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Апеляційного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року, ухваленої колегією суддів під головуванням судді Болотова Є.В., суддів: Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М., у цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду м.Києва , ухваленого під головуванням судді Бабич Н.Д., у справі за позовом ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства МЖК Академмістечко , Товариства з обмеженою відповідальністю Лісагробуд , третя особа: Закрите акціонерне товариство Спіка про визнання права власності на нерухоме майно, -

в с т а н о в и в:

16 вересня 2009 року ОСОБА_2 звернулася до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства МЖК Академмістечко , Товариства з обмеженою відповідальністю Лісагробуд , третя особа: Закрите акціонерне товариство Спіка про визнання права власності на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що на підставі інвестиційного договору, укладеного між Закритим акціонерним товариством Спіка та Товариством з обмеженою відповідальністю Лісагробуд №03/9 від 03 вересня 2002 року та на підставі договору гарантії та взаємної відповідальності, укладеного між Закритим акціонерним товариством МЖК Академмістечко , Закритим акціонерним товариством Спіка та Товариством з обмеженою відповідальністю Лісагробуд №08/9 від 08 вересня 2002 року, Товариству з обмеженою відповідальністю Лісагробуд належать майнові права на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 104,73 кв.м., на 17 поверсі, блоку №2 і підземний гараж.

11 травня 2005 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Лісагробуд було укладено попередній договір, відповідно до умов якого сторони зобов'язались в строк до 01 вересня 2006 року укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, загальною площею 104,73 кв.м., на 17 поверсі, блоку №2 і підземний гараж. 11 липня 2005 року ОСОБА_2 повністю було оплачено вартість даної квартири та підземного гаражу. Проте, станом на день подання позовної заяви будівництво будинку, в якому розташована квартира АДРЕСА_1 не завершено, будинок не зданий в експлуатацію. Відсутність правовстановлюючих документів перешкоджає позивачеві в реалізації права власності в повному обсязі. У зв'язку з чим просила суд визнати за нею право власності на нерухоме майно в судовому порядку.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства МЖК Академмістечко , Товариства з обмеженою відповідальністю Лісагробуд , третя особа: Закрите акціонерне товариство Спіка про визнання права власності на нерухоме майно, задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 104,73 кв.м., на 17 поверсі, блоку №2 і підземний гараж.

Визнано за ОСОБА_2 право на отримання в натурі трикімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 104,73 кв.м., на 17 поверсі, блоку №2 і підземний гараж.

Визнано за ОСОБА_2 майнове право на частку житлового будинку, будівництво якого не завершено, за адресою: квартира АДРЕСА_1, загальною площею 104,73 кв.м., на 17 поверсі, блоку №2 і та підземний гараж.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення яким ОСОБА_2 відмовити в задоволенні позовних вимог до Закритого акціонерного товариства МЖК Академмістечко , Товариства з обмеженою відповідальністю Лісагробуд , третя особа: Закрите акціонерне товариство Спіка про визнання права власності на нерухоме майно.

Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, щорішенням Святошинського районного суду міста Києва від 08 травня 2008 року визнано за нею (ОСОБА_3) право власності на частку в об'єкті незавершеного будівництва - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю НВФ ВЕСТ виконати договір №456-Г інвестування будівництва, укладений 15 листопада 2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю НВФ ВЕСТ та ОСОБА_3, після введення житлового будинку АДРЕСА_1 в експлуатацію, та передати ОСОБА_3 у власність трикімнатну квартиру АДРЕСА_1. У зв'язку з чим, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2009 року безпосередньо стосується її прав на спірну квартиру, проте до участі в розгляді справи вона залучена не була.

Вказує на те, що рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2009 року ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясування обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Зазначає, що 11травня 2005 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Лісагробуд було укладено попередній договір, відповідно до умов якого сторони зобов'язались в строк до 01 вересня 2006 року укласти основний договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, загальною площею 104,73 кв.м., на 17 поверсі, блоку №2 і підземний гараж. Проте, в строк до 01 вересня 2006 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Лісагробуд основного договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, загальною площею 104,73 кв.м., на 17 поверсі, блоку №2 і підземного гаражу укладено не було. У зв'язку з чим, в силу вимог ч.3 ст.635 ЦК України, встановлене попереднім договором від 11 травня 2005 року зобов'язання, є припиненим. До суду з позовом про захист своїх прав ОСОБА_2 звернулась лише 16 вересня 2009 року, тобто через три роки і 15 днів після припинення дії попереднього договору, а тому вважає, що суд 1-ї інстанції неправомірно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 та помилково не застосував до спірних правовідносин положення ст.635 ЦК України, яка підлягає застосуванню в даному випадку.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2009 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства МЖК Академмістечко , Товариства з обмеженою відповідальністю Лісагробуд , третя особа: Закрите акціонерне товариство Спіка про визнання права власності на нерухоме майно.

Ухвалюючи дане судове рішення Апеляційний суд міста Києва виходив з того, що на час винесення оскаржуваного рішення від 01 жовтня 2009 року, на підставі якого було визнано право власності на нерухоме майно - на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 104,73 кв.м., на 17 поверсі, блоку №2 і підземний гараж за ОСОБА_2, існувало судове рішення від 08 травня 2008 року, за яким право власності на це ж нерухоме майно було визнано за ОСОБА_3. Проте, ні ОСОБА_3, ні Товариство з обмеженою відповідальністю НВФ Вест , не були залучені до участі у даній справі. Позовні вимоги до них не пред'являлись. За таких обставин правильність висновків суду з приводу обґрунтованості чи необґрунтованості позовних вимог колегією суддів не перевірялася.

18 вересня2018 року ОСОБА_2 звернулася до Апеляційного суду міста Києва з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Апеляційного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року.

Заяву обґрунтовує тим, що постановою Апеляційного суду м. Києва від 15 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 08 травня 2008 року, скасовано та ухвалено нове рішення, яким ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Вест , Закритого акціонерного товариства МЖК Академмістечко , третя особа Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна про визнання права власності на частку в об'єкті інвестування, відмовлено.

Таким чином, станом на момент ухвалення Апеляційним судом міста Києва постанови від 28 серпня 2018 року рішення Святошинського районного суду міста Києва від 08.05.2008 року було скасовано, а тому, висновки Апеляційного суду м. Києва про те, що вказаним рішення суду право власності на спірну квартиру визнано за іншою особою ОСОБА_3, яка не була залучена до участі у даній справі, є необґрунтованими.

Крім того, зазначає, що ОСОБА_3 разом з апеляційною скаргою на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 вересня 2009 року надано суду низку копій письмових доказів, а саме: договір №456-Г інвестування будівництва від 15 листопада 2004 року, довідку про 100% сплату інвестиційного внеску №456 від 18 листопада 2004 року, реєстраційне посвідчення КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна №021826 від 30 квітня 2010 року; інформаційну довідку КВ-2018 № 19933 від 29 травня 2018 року, що видана КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна та інші докази. На підставі вказаних письмових доказів за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1. Проте, дані докази жодним чином не стосуються квартири АДРЕСА_1, яка є предметом спору по даній справі. За наведених обставин, стверджує, що рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 вересня 2009 року не зачіпає жодних прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків ОСОБА_3 та/або Товариства з обмеженою відповідальністю НВФ Вест , оскільки стосується іншого об'єкту нерухомості.

У зв'язку з чим просила скасувати постанову Апеляційного суду м. Києва від 28 серпня 2018 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2009 року - відмовити.

Указом Президента України від 29 грудня 2018 року №452/2017 про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, шляхом ліквідації Апеляційного суду міста Києва та Апеляційного суду Київської області.

Відповідно до статті 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03 жовтня 2018 року опубліковано в газеті Голос України №185 повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи Київського апеляційного суду.

В судовому засіданні ОСОБА_3 та її представник адвокат ОСОБА_4 проти доводів заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови апеляційного суду заперечували в повному обсязі та просили постанову Апеляційного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року залишити в силі.

ОСОБА_2, представники Закритого акціонерного товариства МЖК Академмістечко , Товариства з обмеженою відповідальністю Лісагробуд , Закритого акціонерного товариства Спіка в судове засідання повторно не з'явилися, про день та час слухання справи судом повідомлялись у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомили, а тому, колегія суддів вважає можливим розгляд справи у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Апеляційного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що заява про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Апеляційного суду міста Києва від 28 серпня 2018 рокупідлягає задоволенню, апеляційна скарга частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 423 ЦПК України, рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, є зокрема, скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, №69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).

Зі змісту постанови Апеляційного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року вбачається, що ухвалюючи дане судове рішення, Апеляційний суд міста Києва виходив з того, що на час ухвалення Святошинським районним судом м. Києва оскаржуваного рішення від 01 жовтня 2009 року, на підставі якого було визнано право власності на нерухоме майно за ОСОБА_2, існувало судове рішення від 08 травня 2008 року, за яким було визнано право власності на вказане нерухоме майно за ОСОБА_3. Утім в даній справі ні ОСОБА_3, ні Товариство з обмеженою відповідальністю НВФ Вест , не були залучені до участі як учасники справи. Позовні вимоги до них не пред'являлись. За таких обставин правильність висновків суду з приводу обґрунтованості чи необґрунтованості позовних вимог колегією суддів не перевірялася.

Поряд з цим, постановою Апеляційного суду м. Києва від 15 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 було задоволено. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 08 травня 2008 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Вест , Закритого акціонерного товариства МЖК Академмістечко , третя особа Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна про визнання права власності на частку в об'єкті інвестування, відмовлено.

Тобто, на час ухвалення Апеляційним судом міста Києва постанови від 28 серпня 2018 року існувала постанова Апеляційного суду міста Києва від 15 серпня 2018 року, яка могла вплинути на висновки Апеляційного суду міста Києва, покладені в основу постанови від 28 серпня 2018 року, ухваленої за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3.

З наявного в матеріалах справи журналу судового засідання вбачається, що під час ухвалення Апеляційним судом міста Києва постанови від 28 серпня 2018 року ОСОБА_2 присутня не була, а іншими учасниками справи постанова Апеляційного суду міста Києва від 15 серпня 2018 року до матеріалів справи під час апеляційного розгляду не долучалася.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що обставини, на які посилається ОСОБА_2 є нововиявленими і є підставою для скасування рішення суду у порядку його перегляду.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення.

Оскільки ОСОБА_2 доведено наявності підстав для перегляду постанови Апеляційного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року за нововиявленими обставинами, з метою забезпечення справедливої рівноваги між інтересами заявника та необхідністю підтримання ефективності системи судочинства, колегія суддів приходить до висновку про задоволення заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, скасування постанови Апеляційного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року та ухвалення нового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11 травня 2005 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Лісагробуд було укладено попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Плохутою Б.П. Відповідно до умов даного договору сторони зобов'язались в строк до 01 вересня 2006 року укласти і нотаріально оформити договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, і складається з трьох житлових кімнат, загальною площею 104,73 кв.м., жилою 59, 88 кв.м., на 17 поверсі, блоку №2 і підземний гараж.

Ціна об'єкту складає 263 000 грн., що за курсом Національного Банку України на момент укладання цього договору складає 52 600 доларів США, відповідно: квартира - 251 860 грн., що за курсом Національного Банку України на момент укладання цього договору складає 47 973 доларів США, гараж - 55 000 грн., що за курсом Національного Банку України на момент укладання цього договору складає 10 476 доларів США.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру від 11 липня 2005 року ОСОБА_2 сплатила Товариству з обмеженою відповідальністю Лісагробуд 100% вартості квартири у розмірі 420555 грн.

23 серпня 2009 року ОСОБА_2 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Лісагробуд було направлено претензію, з вимогою повідомити, зокрема, про день, час та місце укладання між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Лісагробуд договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, і складається з трьох житлових кімнат, загальною площею 104,73 кв.м., жилою 59, 88 кв.м., на 17 поверсі, блоку №2 і підземного гаражу.

23 серпня 2009 року ОСОБА_2 на адресу Закритого акціонерного товариства МЖК Академмістечко було направлено заяву, з проханням повідомити інформацію у якому обсязі виконані будівельні роботи на будівельному об'єкті корпусу АДРЕСА_1.

29 серпня 2009 року Товариством з обмеженою відповідальністю Лісагробуд на адресу ОСОБА_2 було направлено відповідь на претензію, якою повідомлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 ще не завершений будівництвом з причин не залежних від Товариства з обмеженою відповідальністю Лісагробуд , у Товариства з обмеженою відповідальністю Лісагробуд не має належних правоустановчих документів на зазначену квартиру та гараж, а тому відповідно Товариство з обмеженою відповідальністю Лісагробуд не має змоги до цього часу укласти з ОСОБА_2 основний договір купівлі-продажу.

У зв'язку з чим, 16 вересня 2009 року ОСОБА_2 звернулася до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства МЖК Академмістечко , Товариства з обмеженою відповідальністю Лісагробуд , третя особа: Закрите акціонерне товариство Спіка про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 в судовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства МЖК Академмістечко , Товариства з обмеженою відповідальністю Лісагробуд , третя особа: Закрите акціонерне товариство Спіка про визнання права власності на нерухоме майно, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідачі позовні вимоги визнали в повному обсязі, а тому наявні всі правові підстави для їх задоволення.

Проте, з таким висновком суду 1-ї інстанції колегія суддів погодитися не може з наступних підстав.

Майном як особливим об'єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (частина перша статті 190 ЦК України).

Майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.

Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.

Майнові права на нерухомість - об'єкт будівництва (інвестування) не вважаються речовими правами на чуже майно, оскільки об'єктом цих прав є не чуже майно , а також не відносяться до прав власності, оскільки об'єкт будівництва (інвестування) не існує на момент встановлення іпотеки, а тому не може існувати й право власності на нього.

Майнове право, що є предметом договору купівлі-продажу, - це обумовлене право набуття в майбутньому прав власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права.

Будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги, визнаються майновими.

Майнове право, яке можна визначити як право очікування , є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

З матеріалів справи достовірно встановлено, що власником майнових прав на спірну квартиру є Товариство з обмеженою відповідальністю &quЗа; Лісагробуд&q?ра;. 11 липня 2005 року між ТОВ &q?му; Лісагробуд&q?, ; та ОСОБА_2 був укладений попередній договір за умовами якого сторони зобов&q?а ;язались з моменту отримання товариством свідоцтва про право власності на квартиру підписати та укласти в нотаріальній формі договір купівлі-продажу об&qu00;єкту, але н пізніше 01 вересня 2006 року. Проте, ні до 01 вересня 2006 року, ні в майбутньому між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Лісагробуд основного договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, загальною площею 104,73 кв.м., на 17 поверсі, блоку №2 і підземного гаражу, укладено не було.

Будівництво будинку, в якому розташована квартира АДРЕСА_1, не завершено, будинок в експлуатацію не зданий.

У зв'язку наведеним, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_2 не є власником майнових прав на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 104,73 кв.м., на 17 поверсі, блоку №2 і підземного гаражу, оскільки майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому .

Частиною 1 статті 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 331 ЦК України встановила загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Виникнення права власності на новостворений об'єкт нерухомості на підставі судового рішення зазначеними нормами та нормою статті 331 ЦК України не передбачено.

Вказаними нормами права визначено порядок оформлення права власності (здійснення державної реєстрації права власності) на об'єкт інвестування після прийняття такого об'єкта до експлуатації.

Отже, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, із яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Оскільки ОСОБА_2 не є власником майнових прав на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 104,73 кв.м., на 17 поверсі, блоку №2 і підземного гаражу, то у неї відсутнє право на набуття права власності на вказане майно.

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 та скасування рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2009 рокуз ухваленням в нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства МЖК Академмістечко , Товариства з обмеженою відповідальністю Лісагробуд , третя особа: Закрите акціонерне товариство Спіка про визнання права власності на нерухоме майно.

Керуючись ст.ст. 190, 328, 331, 392 ЦК України, ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384, 423, 429 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Апеляційного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року задовольнити.

Постанову Апеляційного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства МЖК Академмістечко , Товариства з і обмеженою відповідальністю Лісагробуд , третя особа: Закрите акціонерне товариство Спіка про визнання права власності на нерухоме майно, скасувати.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2009 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства МЖК Академмістечко , Товариства з обмеженою відповідальністю Лісагробуд , третя особа: Закрите акціонерне товариство Спіка про визнання права власності на нерухоме майно, відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 21 грудня 2018 року.

Головуючий: Судді: