Постанова

від 09.07.2021 по справі 2-3404/2009

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

09 липня 2021 року

м. Київ

справа № 2-3404/2009

провадження № 61-2182ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Закрите акціонерне товариство Молодіжний житловий комплекс Академмістечко , Товариство з обмеженою відповідальністю Лісагробуд ,

третя особа - Закрите акціонерне товариство Спіка ,

особа, яка подавала апеляційну та касаційну скаргу, - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Левенця Б. Б., Борисової О. В., у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд постанови Апеляційного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства Молодіжний житловий комплекс Академмістечко , Товариства з обмеженою відповідальністю Лісагробуд , третя особа - Закрите акціонерне товариство Спіка , про визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства Молодіжний житловий комплекс Академмістечко (далі - ЗАТ Молодіжний житловий комплекс Академмістечко ), Товариства з обмеженою відповідальністю Лісагробуд (далі - ТОВ Лісагробуд ), третя особа - Закрите акціонерне товариство Спіка (далі - ЗАТ Спіка ), про визнання права власності на нерухоме майно.

Позовну заяву мотивовано тим, що на підставі інвестиційного договору від 03 вересня 2002 року № 03/9, укладеного між ЗАТ Спіка та ТОВ Лісагробуд , та на підставі договору гарантії та взаємної відповідальності від 08 вересня 2002 року № 08/9, укладеного між ЗАТ Молодіжний житловий комплекс Академмістечко , ЗАТ Спіка та ТОВ Лісагробуд , ТОВ Лісагробуд належать майнові права на квартиру АДРЕСА_1 на АДРЕСА_2 , і підземний гараж.

11 травня 2005 року між нею та ТОВ Лісагробуд укладено попередній договір, відповідно до умов якого сторони зобов`язались в строк до 01 вересня 2006 року укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 на АДРЕСА_2 , і підземний гараж.

11 липня 2005 року було нею повністю сплачено вартість цієї квартири та підземного гаражу.

Проте, станом на день подання позовної заяви будівництво будинку, в якому розташована квартира АДРЕСА_3 не завершено, будинок в експлуатацію не здано.

ОСОБА_1 вважає, що відсутність правовстановлюючих документів перешкоджає їй в реалізації права власності в повному обсязі.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила:

- визнати за нею право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_4 і підземний гараж;

- визнати за нею майнове право на частку житлового будинку, будівництво якого не завершено за адресою: АДРЕСА_2 , у розмірі трикімнатної квартири АДРЕСА_5 , загальною площею 104,73 кв. м, жилою площею 59,88 кв. м, розташованої на 17 поверсі, та підземного гаражу;

- визнати за нею право на отримання у натурі трикімнатної квартири АДРЕСА_4 , і підземний гараж, в тому числі і при зміні забудовника та/або підрядника та/або замовника будівництва зазначеного житлового будинку.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2009 року у складі судді Бабич Н. Д. позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_4 , і на підземний гараж.

Визнано за ОСОБА_1 право на отримання в натурі трикімнатної квартири АДРЕСА_4 , і підземний гараж.

Визнано за ОСОБА_1 майнове право на частку житлового будинку, будівництво якого не завершено, за адресою: АДРЕСА_2 у розмірі трикімнатної квартири АДРЕСА_5 , загальною площею 104,73 кв. м, жилою площею 59,88 кв. м, розташованої на 17 поверсі, та підземний гараж.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог відповідно до положень статей 177, 190, 328, 392, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2009 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції під час ухвалення рішення не звернув увагу на те, що є рішення Святошинського районного суду міста Києва від 08 травня 2008 року у справі № 2-1954/08, яким визнано за ОСОБА_2 майнові права на об`єкт інвестування - трикімнатну квартиру АДРЕСА_6 ; визнано за ОСОБА_2 право власності на частку в об`єкті незавершеного будівництва - трикімнатну квартиру АДРЕСА_6 ; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Вест (далі - ТОВ НВФ Вест ) виконати договір інвестування будівництва № 456-Г, укладений 15 листопада 2004 року між ТОВ НВФ Вест та ОСОБА_2 , та після введення житлового будинку АДРЕСА_2 до експлуатації, передати їй у власність трикімнатну квартиру АДРЕСА_6 .

Однак у цій справі ні ОСОБА_2 , ні ТОВ НВФ Вест не були залучені до участі як учасники справи, позовні вимоги до них не пред`являлись, що є порушенням судом першої інстанції норм процесуального права та підставою для скасування рішення відповідно до статті 376 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд постанови Апеляційного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року за нововиявленими обставинами .

Заяву мотивовано тим, що постановою Апеляційного суду міста Києва від 15 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 08 травня 2008 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Таким чином, станом на момент ухвалення Апеляційним судом міста Києва постанови від 28 серпня 2018 року рішення Святошинського районного суду міста Києва від 08 травня 2008 року було скасовано, а тому висновки апеляційного суду про те, що вказаним рішенням суду право власності на спірну квартиру визнано за іншою особою - ОСОБА_2 , яка не була залучена до участі у цій справі, є необґрунтованими.

Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_2 надала разом з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції у цій справі суду письмові докази, зокрема, договір інвестування будівництва від 15 листопада 2004 року № 456-Г; довідку від 18 листопада 2004 року № 456 про 100 % сплату інвестиційного внеску; реєстраційне посвідчення Комунального підприємства Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна від 30 квітня 2010 року № 021826; інформаційну довідку Комунального підприємства Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна КВ-2018 від 29 травня 2018 року № 19933 та інші докази, на підставі яких за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_3 . Проте, дані докази жодним чином не стосуються квартири АДРЕСА_3 , яка є предметом спору у цій справі.

ОСОБА_1 вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції у цій справі не зачіпає жодних прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків ОСОБА_2 та/або ТОВ НВФ Вест , оскільки стосується іншого об`єкту нерухомості.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила скасувати постанову Апеляційного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2009 року відмовити.

Постановою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року заяву ОСОБА_1 задоволено, постанову Апеляційного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року скасовано, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2009 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд апеляційної інстанції постановив, що на час ухвалення Апеляційним судом міста Києва постанови від 28 серпня 2018 року існувала постанова Апеляційного суду міста Києва від 15 серпня 2018 року, яка могла вплинути на висновки суду апеляційної інстанції, покладені в основу постанови від 28 серпня 2018 року, ухваленої за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 . Таким чином, обставини, на які посилається ОСОБА_1 відповідно до статті 423 ЦПК України є нововиявленими.

Також суд апеляційної інстанції встановив те, що власником майнових прав на спірну квартиру є ТОВ Лісагробуд , тому ОСОБА_1 не є власником майнових прав на квартиру АДРЕСА_7 , і підземного гаражу, і у неї відсутнє право на набуття права власності на вказане майно.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, просила скасувати постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Апеляційного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року за нововиявленими обставинами.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що власником майнових прав на спірну квартиру є ОСОБА_2 , а не ТОВ Лісагробуд . Також заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Апеляційного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року розглянуто неуповноваженим складом апеляційного суду.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2019 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року і витребувано із Святошинського районного суду міста Києва цивільну справу № 2-3404/2009.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

11 травня 2005 року між ОСОБА_1 та ТОВ Лісагробуд укладено попередній договір, відповідно до якого сторони зобов`язалися в строк до 01 вересня 2006 року укласти і нотаріально оформити договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , і складається з трьох житлових кімнат, загальною площею 104,73 кв. м, жилою площею 59,88 кв. м, на 17 поверсі, блоку № 2 і підземний гараж. Ціна об`єкта складає 263 000,00 грн, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на час укладання цього договору складає 52 600,00 дол. США, з якої вартість квартири становить 251 860,00 грн, що за курсом НБУ на час укладання цього договору складає 47 973,00 дол. США; гаража 55 000,00 грн, що за курсом НБУ на час укладання цього договору складає 10 476,00 дол. США.

Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордеру від 11 липня 2005 року ОСОБА_1 сплатила ТОВ Лісагробуд 100 % вартості квартири у розмірі 420 555,00 грн.

23 серпня 2009 року ОСОБА_1 на адресу ТОВ Лісагробуд направила претензію з вимогою повідомити, зокрема, про день, час та місце укладання між ОСОБА_1 та ТОВ Лісагробуд договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , і складається з трьох житлових кімнат, загальною площею 104,73 кв. м, жилою площею 59,88 кв. м, на 17 поверсі, блоку № 2 і підземного гаража.

Також 23 серпня 2009 року ОСОБА_1 направила на адресу ЗАТ Молодіжний житловий комплекс Академмістечко заяву з проханням повідомити інформацію, у якому обсязі виконано будівельні роботи на будівельному об`єкті корпусу Г будинку АДРЕСА_2 .

29 серпня 2009 року ТОВ Лісагробуд повідомило ОСОБА_1 , що житловий будинок АДРЕСА_2 ще не завершений будівництвом з причин, незалежних від ТОВ Лісагробуд , у товариства відсутні правовстановлюючі документи на зазначену квартиру та гараж, тому ТОВ Лісагробуд не має змоги до цього часу укласти з ОСОБА_1 основний договір купівлі-продажу.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин першої, другої, четвертою та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Згідно з частинами першою, другою статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду .

У пункті 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 Про застосування цивільного процесуального законодавства при розгляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами зазначено, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК України є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що нововиявлені обставини, на які посилається ОСОБА_1 , мають істотне значення для вирішення цієї справи, оскільки рішення Святошинського районного суду міста Києва від 08 травня 2008 року, яким визнано право власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 , скасовано постановою Апеляційного суду міста Києва від 15 серпня 2018 року. З журналу судового засідання суду апеляційної інстанції вбачається, що під час ухвалення Апеляційним судом міста Києва постанови від 28 серпня 2018 року ОСОБА_1 присутня не була, а інші учасники справи постанову Апеляційного суду міста Києва від 15 серпня 2018 року до матеріалів справи під час апеляційного розгляду не долучали, тому обставини, на які посилається ОСОБА_1 , є нововиявленими відповідно до статті 423 ЦПК України.

Суд апеляційної інстанції дослідив всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надав їм належну оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи касаційної скарги про те, що заява ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами розглянута неуповноваженим складом суду апеляційної інстанції з таких підстав.

18 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Апеляційного суду міста Києва із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Апеляційного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року.

Указом Президента України від 29 грудня 2018 року № 452/2017 про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, шляхом ліквідації Апеляційного суду міста Києва та Апеляційного суду Київської області.

Відповідно до статті 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03 жовтня 2018 року опубліковано в газеті Голос України № 185 повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи Київського апеляційного суду.

На підставі зазначеного всі справи, які перебували в провадженні Апеляційного суду міста Києва та Апеляційного суду Київської області, були розподілені між суддями Київського апеляційного суду. Тому колегія суддів Апеляційного суду міста Києва, яка приймала постанову від 28 серпня 2018 року, не могла розглядати заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 141, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець