Рішення

від 09.01.2019 по справі 906/879/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/879/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

секретар судового засідання: Гекалюк О.І.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 25.09.2018р, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №524 від 12.08.2010р,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Економіка транспорту" (м.Вишгород, Київська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопласт-Укр" (м.Житомир)

про стягнення 53158,88грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Економіка транспорту" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопласт-Укр" про стягнення 55346,58грн, з яких: 50584,00грн основного боргу, 4060,58грн пені та 702,00грн 3% річних, а також судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 09.10.2018р прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та підготовче засідання призначено на 01.11.2018р.

Розгляд даної справи в підготовчому провадженні відкладався. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 20.11.2018р, зокрема, продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 12.12.2018р.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 12.12.2018р закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.01.2019р. Зазначеною ухвалою також заяву представника ТОВ "Економіка транспорту" від 12.12.2018р про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з ТОВ "Екопласт-Укр" 53158,88грн, з яких: 48584,00грн основного боргу, 3900,03грн пені та 674,85грн 3% річних, прийнято судом до розгляду та ухвалено здійснювати розгляд справи з урахуванням поданих змін.

Представник позивача в судовому засіданні 09.01.2019р позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням заяви від 12.12.2018р про зменшення розміру позовних вимог та просив стягнути з відповідача на користь позивача 53158,88грн, з яких: 48584,00грн основного боргу, 3900,03грн пені та 674,85грн 3% річних.

Відповідач повноважного представника в судове засідання 09.01.2018р не направив, вимоги ухвал суду від 09.10.2018р, 01.11.2018р, від 20.11.2018р не виконав, письмового відзиву на позов не подав.

На адресу Господарського суду Житомирської області 29.12.2018р повернулася копія ухвали Господарського суду Житомирської області від 12.12.2018р, яка направлялась на адресу відповідача з відміткою пошти "за закінченням строку зберігання" (а.с.123-127).

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому числі і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Враховуючи те, що неявка в засідання суду представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву, не перешкоджають розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно з ч.9 ст.165 ГПК України та ч.2 ст.178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 26.03.2018р між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екопласт-Укр" (замовник/відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Економіка транспорту" (перевізник/позивач) укладено договір №26/03/18 надання послуг з міжнародних перевезень автомобільним транспортом (далі - договір) (а.с.10-11, 44-46).

Згідно п.1.1. договору, за справжнім договором перевізник зобов'язується доставити автомобільним транспортом довірений йому відправником вантаж до пункту призначення в установлений цим договором термін і видати його замовнику, а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу передбачену цим договором винагороду.

Відповідно до пункту 1.2. договору, умови перевезення вантажу (термін і місце надання автотранспорту під завантаження, маршрут прямування, пункт призначення, замовник, термін доставки, вартість послуг та інше) визначається в заявці на перевезення вантажу, яка є невід'ємною частиною цього договору, зразок якої наводиться в Додатку №1 до договору.

Замовник зобов'язаний своєчасно, згідно з умовами цього договору, здійснити розрахунок за надані послуги з перевезення вантажу (пункт 2.2.4 договору).

Згідно з п.3.1 договору сплата винагороди за цим договором проводиться замовнику в безготівковій формі в національній валюті України - гривні протягом 7 банківських днів з моменту розвантаження.

Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що вартість послуг з перевезення вантажу вказується у заявці, зазначеній в п.1.2 справжньої угоди.

Відповідно до пункту 4.2 договору за невиконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

За змістом пункту 8.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом 2018 року. Якщо хоча б однієї із сторін не виконано будь-яке зобов'язання за цим договором, термін дії цього договору продовжується до моменту належного виконання цього зобов'язання.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками товариств.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги вказав, що здійснив перевезення вантажу на користь відповідача, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за надані послуги по перевезенню за договором надання послуг в розмірі 48584,00грн, а також просив стягнути з відповідача 3900,03грн пені та 674,85грн 3% річних за неналежне виконання умов договору, згідно із заявою про зменшення позовних вимог.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст.909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

За приписами ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати серед іншого, з господарського договору та інших угод.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною 7 статті 193 ГК України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

До договору перевезення вантажів №26/03/18 від 26.03.2018р, сторонами було підписано заявку №8 від 26.03.2018р згідно з умовами якої позивач зобов'язався здійснити перевезення вантажу за маршрутом Нойурупин, Німечина - Львів, Україна, здійснивши завантаження в місті Нойурупин та вивантаження в місті Житомир, сума і форма оплати перевезення - 50584,00грн (по курсу 32,56), безготівковий розрахунок протягом 7 (семи) банківських днів після розвантаження (а.с.12).

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання з надання відповідачу послуг по перевезенню вантажу - контейнерів для сміття з плоскою кришкою MGB SL 4 колісні, однокамерні, ємністю 1100л, в кількості 208 штук сірого кольору (призначені для накопичення та тимчасового зберігання сміття та відходів) загальною вартістю вантажу у сумі 717272,55грн, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №488614 від 28.03.2018р, митною декларацією №18DE373080400101E2 від 28.03.2018р, інвойсом №6815403 від 28.03.2018р та пакувальним листом №3141430 від 28.03.2018р (а.с.13,34-35,37,38).

У вказаній міжнародній товарно-транспортній накладній CMR №488614 від 28.03.2018р відсутня відмітка відповідача про те, коли ним було одержано вантаж.

Водночас, в матеріалах справи міститься довіреність №7 від 06.04.2018р, відповідно до якої ТОВ "Екопласт-Укр" в особі директора ОСОБА_2 уповноважено громадянина ОСОБА_3 на отримання від перевізника ТОВ "Економіка транспорту" вантажу - контейнерів пластикових для ТПВ в кількості 208 штук, 1100л (а.с.14). Вказана довіреність містить відмітку про те, що ОСОБА_3 контейнери 1100л в кількості 208 штук прийняв.

Статтею 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1307 від 31.12.2015р, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 січня 2016 року за №137/28267 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", податкова накладна та додатки до неї складаються в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи. Усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 9-15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації.

Слід зазначити, що під час підготовчого провадження представником позивача було заявлено клопотання про витребування у Головного Управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, на обліку якої перебуває відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Екопласт-Укр", копій податкових декларацій з ПДВ Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопласт-Укр" (код ЄДРПОУ 38913688; іпн 389136806253) за період квітень - жовтень 2018р з додатком 5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", які стосуються взаємовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю "Економіка транспорту" (іпн 372566810086), яке було задоволено судом.

На виконання вимог ухвали суду від 20.11.2018р, Головне управління ДФС у Житомирській області супровідним листом за №10522/5/06-30-10-05 від 11.12.2018р надіслало до суду засвідчені копії податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками 5 за квітень - жовтень 2018р, поданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Екопласт-Укр" до податкового органу.

Так, з податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками 5 за квітень - жовтень 2018р, поданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Екопласт-Укр" до податкового органу вбачається, що відповідачем було відображено у податковій декларації від 21.05.2018р вартість придбаного товару, зокрема ввезеного на митну територію України в обсязі 717273,00грн (код рядка 11, а.с. 110).

Відображена у податковій звітності сума ввезеного на митну територію товару (717273,00) відповідає сумі вартості товару зазначеній у документах які супроводжували вантаж при доставці його позивачем відповідачу (а.с.34-48), зокрема у пункті 12 митної декларації - 717272,55 (а.с. 34-35). Вказані документи надані Львівською митницею ДФС України та засвідчені представником останньої.

Таким чином, вищенаведені докази у своїй сукупності підтверджують факт надання позивачем послуг з перевезення вантажу - контейнерів 1100л в кількості 208 штук, передачу вказаного вантажу відповідачу, внаслідок чого у відповідача як замовника, виник обов'язок щодо оплати послуг перевезення відповідно до умов договору №26/03/18 від 26.03.2018р. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач мав претензії чи заперечення до наданих позивачем послуг перевезення.

Позивачем було направлено на адресу відповідача претензію-вимогу №12 від 23.05.2018р про сплату заборгованості в розмірі 51385,04грн у строк до 23.06.2018р з доданими рахунком на оплату №8 від 10.04.2018р, актом надання послуг №8 від 10.04.2018р (а.с.15,17-18, докази надіслання а.с.16). Проте, відповідач заборгованість в строки запропоновані в претензії від 23.05.2018р перед позивачем не погасив, відповіді на претензію не надав.

Згідно з п.3.1, п.3.2 договору сплата винагороди за цим договором проводиться замовником в безготівковій формі в національній валюті України - гривні протягом 7 банківських днів з моменту розвантаження; вартість послуг з перевезення вантажу вказується у заявці, зазначеній в п.1.2 договору.

Як уже зазначалось, в заявці №8 від 26.03.2018р сторони погодили, що сума перевезення становить 50584,00грн, форма оплати - безготівковий розрахунок протягом 7 (семи) банківських днів після розвантаження (а.с.12).

Судом враховується, що позивач в заяві від 12.12.2018р зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 48584,00грн, пеню в сумі 3900,03грн та 3% річних в сумі 674,85грн (а.с.114). В заяві про зменшення позовних вимог позивач посилається на те, що після підписання відповідачем заявки №8 на суму 50584,00грн, позивачем було зменшено вартість перевезення до 48584,00грн згідно виписаної позивачем податкової накладної №8 від 10.04.2018р. Вказану заяву від 12.12.2018р про зменшення розміру позовних вимог прийнято до розгляду; спір розглядається з урахуванням поданих змін.

Згідно із ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до узгоджених сторонами в договорі та заявці від 26.03.2018р умов, відповідач мав провести оплату послуг з перевезення вантажу протягом 7 банківських днів з моменту розвантаження.

Як встановлено судом, в міжнародній товарно-транспортній накладній CMR №488614 від 28.03.2018р та в довіреності №7 від 06.04.2018р не вказано дату розвантаження вантажу.

Водночас, як уже зазначалось та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, факт отримання доставленого позивачем товару підтверджується податковою декларацією від 21.05.2018р.

Таким чином, виходячи з умов п.3.1, п.3.2 договору та заявки №8 від 26.03.2018р щодо строків проведення оплати, відповідач оплату послуг з перевезення вантажу мав провести у строк до 30.05.2018р.

Проте, у вказаний строк відповідач оплату послуг по перевезенню вантажу не провів, наявність заборгованості перед позивачем в розмірі 48584,00грн не спростував.

Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

На час розгляду справи, відповідач зобов'язання щодо проведення розрахунків з позивачем за отримані послуги перевезення вантажу не виконав, у зв'язку з чим у відповідача існує заборгованість перед позивачем в сумі 48584,00грн.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 48584,00грн основного боргу є правомірними, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 3900,03грн пені та 674,85грн 3% річних, нарахованих за період з 20.04.2018р по 05.10.2018р на суму 48584,00грн (а.с.114).

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно із ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.4.4. договору від 26.03.2018р, за несвоєчасний розрахунок за перевезення замовник сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день затримки.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахування встановленого вище строку проведення розрахунків, перевіривши за допомогою програми "Ліга:Закон" здійснені позивачем нарахування пені та 3% річних суд встановив, що за період з 31.05.2018р по 05.10.2018р (сума боргу 48584,00грн, кількість днів прострочення - 128) обґрунтованим є нарахування пені в сумі 2972,28грн, 3% річних в сумі 511,13грн.

Отже, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 2972,28грн, 3% річних в сумі 511,13грн. В частині стягнення з відповідача пені в сумі 927,75грн (3900,03грн - 2972,28грн = 927,75грн), 3% річних в сумі 163,72грн (674,85 - 511,13= 163,72) вимоги позивача є безпідставними, а тому у їх задоволенні суд відмовляє.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 48584,00грн основного боргу, 2972,28грн пені та 511,13грн 3% річних є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 927,75грн та 3% річних в сумі 163,72грн суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопласт-Укр" (10025, Житомирська область, м.Житомир, вул.Вітрука, буд.9В; ідентифікаційний код 38913688)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Економіка транспорту" (07300, Київська область, Вишгородський район, м.Вишгород, вул.Шолуденка, буд.1; ідентифікаційний код 37256686):

- 48584,00грн основного боргу,

- 2972,28грн пені,

- 511,13грн 3% річних,

- 1725,82грн витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 10.01.19

Суддя Кравець С.Г.

Друк:

1 - в справу

2 - позивачу (рек. з пов.),

3 - відповідачу за адресою: 10025, м.Житомир, вул.Вітрука, 9В, оф.407 (рек. з пов.).