Рішення

від 28.12.2018 по справі 352/2778/14-ц

ТИСМЕНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 352/2778/14-ц

Провадження № 2/352/7/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2018 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої - судді Хоминець М.М.

з участю секретарів Гундич Г.В., Кукули О.С.,

представника позивача ОСОБА_1

позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом прокуратури Тисменицького району, правонаступником якої є Тисменицька місцева прокуратура Івано-Франківської області, в інтересах держави в особі Драгомирчанської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, про визнання недійсним державного акту на право власності на землю та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Драгомирчанська сільська рада, Тисменицька місцева прокуратура, про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, повернення земельної ділянки у власність територіальної громади с. Драгомирчани Тисменицького району Івано-Франківської області, -

в с т а н о в и в :

Прокуратура Тисменицького району, правонаступником якої є Тисменицька місцева прокуратура Івано-Франківської області, 16.12.2014 р. звернулась у суд в інтересах держави в особі Драгомирчанської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області з позовом до відповідача ОСОБА_4 про визнання недійсним державного акту на право власності на землю, у якому просила визнати недійсним державний акт серії НОМЕР_5 на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,2414 га з кадастровим номером НОМЕР_6 в урочищі Руда Драгомирчанської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, виданий відповідачу 26.12.2012 р.

Ухвалою суду від 23.06.2015 р. скасоване заочне рішення суду від 29.04.2015 р. у даній справі.

Позивач за другим позовом ОСОБА_2 17.02.2015 р. звернувся в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування його державної реєстрації, визнання нікчемним договору купівлі-продажу земельної ділянки та визнання права власності.

Після уточнення та зміни позовних вимог 08.06.2016 р. ОСОБА_2 просив: 1) визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,2414 га з кадастровим номером НОМЕР_6 в урочищі Руда Драгомирчанської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, виданий ОСОБА_4 26.12.2012 р., та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки; 2) визнати недійсним договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу 21.02.2013 р., зареєстрований у реєстрі під № 238; 3) визнати недійсним договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Князевою Л.Р. 02.04.2013 р., зареєстрований у реєстрі під № 488; 4) повернути земельну ділянку площею 0,2414 га з кадастровим номером НОМЕР_6 в урочищі Руда Драгомирчанської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області з власності ОСОБА_5 у власність територіальної громади с. Драгомирчани.

Ухвалою суду від 30.09.2015 р. обидві цивільні справи об'єднано в одне провадження.

Ухвалою суду від 09.06.2016 р. до участі у справі залучено ОСОБА_5, ОСОБА_6 в якості співвідповідачів за первісним позовом.

Ухвалою суду від 29.11.2017 р. до участі у справі залучено ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача за первісним позовом.

Первісний позов прокуратура обґрунтовувала тим, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012 р. скасовано постанову Тисменицького районного суду від 23.06.2011 р., визнано протиправним та скасовано рішення Драгомирчанської сільської ради від 22.10.2009 р. про відмову ОСОБА_8 та ОСОБА_2 у виділенні земельної ділянки площею 0,25 га для ведення ОСГ по АДРЕСА_1 с. Драгомирчани; визнано протиправним та скасовано рішення ради від 22.10.2009 р. про видачу ОСОБА_4 дозволу на вибір земельної ділянки для ведення ОСГ площею 0,25 га по АДРЕСА_1 с. Драгомирчани; визнано протиправним та скасовано рішення ради від 02.09.2010 р. про затвердження ОСОБА_4 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення ОСГ площею 0,2414 га по АДРЕСА_1 с. Драгомирчани, передачу земельної ділянки у власність та видачу державного акту. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012 р. задоволено заяву ОСОБА_4, скасовано за нововиявленими обставинами постанову апеляційного суду від 04.09.2012 р., а постанову Тисменицького районного суду від 23.06.2011 р. залишено без зміни. Постановою Вищого адміністративного суду України від 30.01.2014 р. скасовано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012 р., відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012 р. Оскільки скасовано рішення Драгомирчанської сільської ради про передачу відповідачу у власність спірної земельної ділянки, яке є необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку, отриманий відповідачем державний акт слід визнати недійсним. Крім того, у тексті оспорюваного державного акту вказано, що він виданий на підставі рішення від 02.09.2010 р. 23 сесії 5 скликання № 446 Драгомирчанської сільської ради. Однак, за № 446 сесією даної сільської ради 02.09.2010р. прийнято рішення, яке не стосується питання передачі у власність ОСОБА_4 земельної ділянки. Таким чином, у відповідача відсутні будь-які правові підстави набуття права власності на земельну ділянку.

Позивач за другим позовом ОСОБА_2 свої вимоги обґрунтовував тим, що рішенням № 208 Драгомирчанської сільської ради від 16.12.2004 р. йому надано дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження для відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,25 га для облаштування спортмайданчика. Рішенням Драгомирчанської сільської ради від 22.10.2009 р. дану земельну ділянку надано ОСОБА_4, а йому відмовлено у виділенні цієї ділянки. Постановою ВАС України від 30.01.2014 р залишено в силі постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012 р., якою визнано протиправним та скасовано рішення Драгомирчанської сільської ради від 22.10.2009 р. в частині відмови ОСОБА_2 у виділенні ділянки площею 0,25 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 та в частині надання дозволу ОСОБА_4 на вибір земельної ділянки для ведення ОСГ площею 0,25 га по АДРЕСА_1, скасовано рішення Драгомирчанської сільської ради від 02.09.2010 р. про затвердження ОСОБА_4 проекту землеустрою та передачу у власність даної земельної ділянки, Драгомирчанську сільську раду зобов'язано розглянути заяву ОСОБА_2 Рішенням Драгомирчанської сільської ради від 30.05.2014 р. ОСОБА_2 відмовлено у виділенні спірної земельної ділянки у зв'язку із тим, що вона передана у приватну власність. Оспорюваний державний акт на право власності на спірну земельну ділянку видано ОСОБА_4 26.12.2012 р. Пізніше спірна земельна ділянка була відчужена ОСОБА_4 у користь ОСОБА_6 на підставі оспорюваного договору купівлі-продажу від 21.02.2013 р. Через місяць ОСОБА_6 продав спірну земельну ділянку ОСОБА_5 на підставі другого оспорюваного договору купівлі-продажу від 02.04.2013 р. Визнання недійсними рішень Драгомирчанської сільської ради про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_4 є підставою для визнання недійсним оспорюваного державного акту, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та повернення її територіальній громаді с. Драгомирчани. Позивач вважає, що договори купівлі-продажу порушують публічний порядок та спрямовані на порушення конституційних прав і свобод мешканців територіальної громади с. Драгомирчани, а тому є нікчемними і можуть бути визнані недійсними у судовому порядку.

Представник позивача за первісним позовом - Тисменицької місцевої прокуратури ОСОБА_1 у судовому засіданні цей позов підтримав і просив його задовольнити.

Представник позивача за первісним позовом - Драгомирчанської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, яка є також третьою особою за другим позовом, у судове засідання не з'явився, у наданому суду поясненні (т.3, а.с.95-97) підтримав обидва позови, посилаючись на те, що визнання недійсними рішень Драгомирчанської сільської ради про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_4 є підставою для визнання недійсним виданого йому державного акту, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та повернення її територіальній громаді с. Драгомирчани. Просив справу розглянути у відсутності представника сільської ради.

Позивач за другим позовом ОСОБА_2 у судовому засіданні свої змінені і уточнені позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити.

Відповідач за двома позовами ОСОБА_4 у судовому засіданні, яке проводилось за старими правилами ЦПК України, позов прокуратури та позов ОСОБА_2 не визнав, посилаючись на необґрунтованість обох позовів. По первісному позову прокуратури зазначив, що прокурором належно не обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави, тому цей позов суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання у право особи на мирне володіння своїм майном, передбаченим нормами національного та міжнародного права. Другий позов ОСОБА_2 є безпідставним, оскільки жодне його право не порушено. Після призначення справи до розгляду за правилами загального позовного провадження відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, не повідомив суду про причини неявки.

Представник відповідача за двома позовами ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_3 у судовому засіданні позови не визнала, посилалась на те, що всупереч встановленим вимогам як і українського законодавства, так і практики ЄСПЛ, прокуратура у своїй позовній заяві не зазначила належної підстави для звернення до суду з метою представництва інтересів держави у суді. Як на підставу для задоволення свого позову, прокуратура вказує на наявність прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили, а саме на постанову Львівського адміністративного апеляційного суду від 04.09.2012 р., якою частково задоволено позов ОСОБА_2, ОСОБА_8 та визнано незаконними рішення про надання ОСОБА_4 дозволу на складання проекту землеустрою на відведення земельної ділянки і про затвердження йому проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність. При цьому мотивація прийнятого судом рішення є такою, що сільська рада без достатнього обґрунтування відмовила позивачам у виділенні земельної ділянки та надала необґрунтовану перевагу для надання такої ділянки ОСОБА_4 Тобто суд не вказав, що із власності територіальної громади с. Драгомирчани незаконно вибула земельна ділянка, а вказав виключно на порушення вимог нормативних актів при відмові позивачам у передачі земельної ділянки у власність. Вважає, що прокуратура, пред'явивши даний позов, діє виключно в інтересах ОСОБА_2, оскільки суд не вказав у своєму рішенні на порушення інших інтересів, у тому числі державних. Відповідачі, зокрема, ОСОБА_5, є добросовісними набувачами права власності на спірну земельну ділянку. До спірних правовідносин про витребування земельної ділянки із володіння набувачів та повернення її у власність держави підлягає застосуванню стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а згідно з практикою Європейського суду з прав людини в цій сфері земельна ділянка не може бути витребувана у добросовісного набувача з тих підстав, що порушення закону були допущені державним органом. Щодо другого позову ОСОБА_2, то він є безпідставним, оскільки жодне право позивача не порушено. Останній не є стороною оспорюваних ним правочинів, а також не є власником чи повноважним користувачем спірної земельної ділянки, тому його позов про визнання недійсними державного акту, договорів купівлі-продажу та повернення земельної ділянки у власність територіальної громади не підлягає до задоволення. Просила відмовити у задоволенні обох позовів.

Відповідач за двома позовами ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, не повідомив суду про причини неявки.

Представник третьої особи за первісним позовом - ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області у судове засідання не з'явився, у поданому суду поясненні третя особа поклалася при прийнятті рішення на розсуд суду, просила справу розглянути у відсутності свого представника.

Ухвалою суду від 20.02.2015 р. задоволено заяву позивача за другим позовом ОСОБА_2 про забезпечення позову, накладено арешт на спірну земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,2414 га з кадастровим номером НОМЕР_6 в урочищі Руда Драгомирчанської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, заборонено ОСОБА_5 вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження даної земельної ділянки.

Ухвалою суду від 20.06.2017 р. відмовлено у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_2 про залучення ПАТ Прикарпаттяобленерго до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача.

Ухвалою суду від 07.05.2018 р. у справі призначено підготовче засідання у рамках її розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 29.08.2018 р. підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Заслухавши вступне слово сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що ні первісний позов прокуратури, ні другий позов ОСОБА_2 не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Встановлено, що постановою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 23.06.2011 р. відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 та ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення Драгомирчанської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області від 22.10.2009 р. про відмову ОСОБА_8 у виділенні земельної ділянки площею 0,25 га, з яких 0,12 га для ведення садівництва, 0,13 га для ведення ОСГ; рішення 22.10.2009 р. про відмову ОСОБА_2 у виділенні земельної ділянки площею 0,25 га для ведення ОСГ; рішення ради від 22.10.2009 р. про видачу ОСОБА_4 дозволу на вибір земельної ділянки для ведення ОСГ площею 0,25 га та рішення ради від 02.09.2010 р. про затвердження ОСОБА_4 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення ОСГ площею 0,2414 га, передачу земельної ділянки у власність та видачу державного акту; зобов'язання повторно розглянути заяви про виділення земельної ділянки.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012 р. (т.1, а.с.11-13) скасовано постанову Тисменицького районного суду від 23.06.2011 р., визнано протиправним та скасовано рішення Драгомирчанської сільської ради від 22.10.2009 р. про відмову ОСОБА_8 та ОСОБА_2 у виділенні земельної ділянки площею 0,25 га для ведення ОСГ по АДРЕСА_1 с. Драгомирчани; визнано протиправним та скасовано рішення ради від 22.10.2009 р. про видачу ОСОБА_4 дозволу на вибір земельної ділянки для ведення ОСГ площею 0,25 га по АДРЕСА_1 с. Драгомирчани; визнано протиправним та скасовано рішення ради від 02.09.2010 р. про затвердження ОСОБА_4 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення ОСГ площею 0,2414 га по АДРЕСА_1 с. Драгомирчани, передачу земельної ділянки у власність та видачу державного акту; зобов'язано Драгомирчанську сільську раду в місячний строк розглянути заяви позивачів.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012 р. задоволено заяву ОСОБА_4, скасовано за нововиявленими обставинами постанову апеляційного суду від 04.09.2012 р., а постанову Тисменицького районного суду від 23.06.2011 р. залишено без зміни (т.2, а.с.7-9).

Таким чином, з 14.11.2012 р. набрало законної сили судове рішення місцевого суду, яким було підтверджено правомірність рішень Драгомирчанської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області від 22.10.2009 р. про видачу ОСОБА_4 дозволу на вибір земельної ділянки для ведення ОСГ площею 0,25 га та від 02.09.2010 р. про затвердження ОСОБА_4 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення ОСГ площею 0,2414 га, передачу земельної ділянки у власність та видачу державного акту.

На підставі рішення органу місцевого самоврядування від 02.09.2010 р. відповідач ОСОБА_4 26.12.2012 р. отримав державний акт серії НОМЕР_5 на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,2414 га з кадастровим номером НОМЕР_6 в урочищі Руда Драгомирчанської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, засвідчена копія якого міститься на а.с.174 т.2.

Відповідно до вимог ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

У відповідності зі ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно вимог ст.126 ЗК України (у редакції станом на час видачі оспорюваного державного акту) право власності на земельну ділянку посвідчувалося державним актом, форма якого затверджувалася Кабінетом Міністрів України.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.02.2013 р., укладеного між відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_6, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Князевою Л.Р. по реєстру № 238, спірна земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0,2414 га з кадастровим номером НОМЕР_6 в урочищі Руда Драгомирчанської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області відчужена ОСОБА_6

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.04.2013 р., укладеного між відповідачами ОСОБА_6 та ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Князевою Л.Р. по реєстру № 488, власником спірної земельної ділянки площею 0,2414 га з кадастровим номером НОМЕР_6 в урочищі Руда Драгомирчанської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області стала відповідач ОСОБА_5 (т.2, а.с.141-142). Право власності останньої на спірну земельну ділянку 02.04.2013 р. зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідною інформаційною довідкою (т.2, а.с.131).

Судом встановлено, що оспорювані у рамках даної цивільної справи договори купівлі-продажу спірної земельної ділянки вчинені у період, коли право власності відповідача ОСОБА_4 на земельну ділянку належно посвідчувалось чинним державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5, виданим на підставі чинного на той час рішення Драгомирчанської сільської ради від 02.09.2010 р.

Лише 30.01.2014 р. постановою Вищого адміністративного суду України скасовано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012 р., відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012 р. (т.2, а.с.10-12).

Обидва договори посвідчувалися нотаріально при повній перевірці усіх реєстрів (у тому числі заборон відчуження, арештів, іпотеки) у порядку, передбаченому Законом України Про нотаріат та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій. Крім того, згідно проведеної експертної грошової оцінки спірної земельної ділянки її продаж вчинено за 39663,00 грн., які покупець ОСОБА_5 сплатила продавцю ОСОБА_6, що станом на 2013 рік було еквівалентно 5000 доларів США. Відповідач ОСОБА_5 є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки.

По первісному позову прокуратури суд вважає за необхідне зазначити, що серед визначених статтею 121 Конституції України функцій прокуратури представництво інтересів громадянина або держави в суді з прийняттям 14.10.2014 р. нового Закону України Про прокуратуру набуло більш важливого значення. Згідно вимог ч.1 ст.23 вказаного Закону представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3, 4 ст.23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором. При цьому, як на підставу свого позову в рамках даної цивільної справи, прокуратура вказує на наявність прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили, а саме на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012 р., якою частково задоволено позов ОСОБА_8, ОСОБА_2 та визнано незаконними рішення Драгомирчанської сільської ради від 22.10.2009 р. про відмову ОСОБА_8 та ОСОБА_2 у виділенні земельної ділянки, визнано незаконними рішення про надання ОСОБА_4 дозволу на складання проекту землеустрою на відведення земельної ділянки та про затвердження йому проекту землеустрою і передачу земельної ділянки у власність.

Апеляційний суд у своєму рішенні посилався на те, що сільська рада без достатнього обґрунтування відмовила позивачам ОСОБА_8, ОСОБА_2 у виділенні земельної ділянки та надала необґрунтовану перевагу для надання такої ділянки ОСОБА_4 Суд не вказав, що із власності територіальної громади с. Драгомирчани незаконно вибула земельна ділянка, а вказав виключно на порушення вимог нормативних актів при відмові позивачам у передачі земельної ділянки у власність. Тобто, судове рішення не містить посилання на порушення інших інтересів, у тому числі державних, крім інтересів ОСОБА_8 та ОСОБА_2

З урахуванням викладеного суд вважає, що прокуратура не надала належного обґрунтування інтересів держави як підстави для звернення до суду з позовом.

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Прийняття рішення про передачу земель державної власності в комунальну власність, а також земельної ділянки у приватну власність із земель відповідно державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. У цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю у поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний , публічний інтерес. Суспільний , публічний інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю шляхом повернення у державну чи комунальну власність земель, що незаконно вибули з такої власності.

При вирішенні спору суд у відповідності з вимогами ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.1 Першого Протоколу до Конвенції, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до ст.5 цього ж протоколу є додатковою статтею Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до сталої практики Європейського суду з прав людини положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього.

У практиці ЄСПЛ також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання держави у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання держави законним; чи переслідує воно легітимну мету в інтересах суспільства, або чи має суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар .

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу у питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

У даній справі, з огляду на характер спірних правовідносин та встановлені обставини, вбачається невідповідність заходу втручання держави у право власності відповідача ОСОБА_5 критеріям правомірного втручання у право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Відповідно до п.71 рішення Європейського суду з прав людини у справі Рисовський проти України від 20.10.2011 р. (набуло статусу остаточного 20.01.2012 р.) ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позов прокуратури по суті суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання у право особи на мирне володіння майном.

Стосовно другого позову ОСОБА_2 суд вважає, що вказаний позов є безпідставним, виходячи з наступного.

Як вбачається з документів, що містяться у матеріалах справи, позивачу рішенням Драгомирчанської сільської ради від 16.12.2004 р. надано дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження для відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,25 га для облаштування дитячого спортивно-відпочинкового майданчика. Рішенням Драгомирчанської сільської ради від 22.10.2009 р. ОСОБА_2 відмовлено у виділенні цієї ділянки. Постановою ВАСУ від 30.01.2014 р. фактично залишено в силі постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012 р., якою визнано протиправним та скасовано рішення Драгомирчанської сільської ради від 22.10.2009 р. у частині відмови ОСОБА_2 у виділенні ділянки площею 0,25 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1; сільську раду зобов'язано розглянути заяву ОСОБА_2 Рішенням Драгомирчанської сільської ради № 303-16/2014 від 30.05.2014 р. ОСОБА_2 повторно відмовлено у виділенні спірної земельної ділянки, дане рішення ним не оспорювалося.

Крім того, позивач не скористався своїм правом для одержання безоплатно у власність спірної земельної ділянки із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, так як протягом п'яти років з моменту винесення сільською радою рішення від 16.12.2004 р. він не подав до сільської ради матеріали попереднього погодження та не звернувся до сільської ради із заявою про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому ч.6 ст.118 ЗК України. Позивач не набув жодного права на спірну земельну ділянку (навіть права на виготовлення проекту відведення).

Відповідно до інформації Драгомирчанської сільської ради № 56 від 14.03.2017 р. (т.3, а.с.60) згідно форми 6-зем станом на 01.07.2004 р. земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_6 по АДРЕСА_1 відносилась до сільськогосподарських земель (склад угідь - пасовище); станом на день передання вказаної земельної ділянки (2009 рік) у власність ОСОБА_4 склад угідь та цільове призначення земельної ділянки не мінялось. Натомість ОСОБА_2 мав намір отримати дану земельну ділянку для облаштування спортмайданчика, що суперечить вимогам ст.19 ЗК України.

З урахуванням наведеного, враховуючи, що рішення від 16.12.2004 р., яким ОСОБА_2 надано дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження для відведення земельної ділянки для облаштування спортмайданчика, втратило свою чинність та не може надавати йому жодних переваг перед іншими особами на виділення спірної земельної ділянки; з огляду на те, що упозивача відсутні будь-які правовстановлюючі документи щодо права власності чи права користування спірною земельною ділянкою, - суд приходить до висновку, що оспорюваними за другим позовом державним актом, двома договорами купівлі-продажу спірної земельної ділянки жодне право позивача не порушено.

Щодо останньої вимоги позивача ОСОБА_2 про повернення спірної земельної ділянки з власності ОСОБА_5 у власність територіальної громади с. Драгомирчани, суд зазначає наступне.

Захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Відповідно до вимог ст.387 ЦК України та частини третьої ст.12 ЦПК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

Зважаючи на те, що ОСОБА_2 не є власником спірного нерухомого майна, що він не наділений повноваженнями для заявлення такої позовної вимоги в інтересах територіальної громади с. Драгомирчани, вимога про витребування земельної ділянки у відповідача ОСОБА_5 і повернення земельної ділянки у власність територіальної громади до задоволення не підлягає.

У відповідності з вимогами ч.1 ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Згідно ч.1 ст.153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 13, 14, 19 Конституції України, ст. 19, 116, 118, 125, 126, 152, 153 ЗК України, ст. 387, 388 ЦК України, ст.23 Закону України Про прокуратуру , ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п.71 рішення Європейського суду з прав людини у справі Рисовський проти України , керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Відмовити у позові прокуратури Тисменицького району, правонаступником якої є Тисменицька місцева прокуратура Івано-Франківської області, в інтересах держави в особі Драгомирчанської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, про визнання недійсним державного акту на право власності на землю та у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Драгомирчанська сільська рада, Тисменицька місцева прокуратура, про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, повернення земельної ділянки у власність територіальної громади с. Драгомирчани Тисменицького району Івано-Франківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Тисменицька місцева прокуратура Івано-Франківської області, м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, 48, код ЄДРПОУ 03530483.

Позивач: Драгомирчанська сільська рада Тисменицького району Івано-Франківської області, с. Драгомирчани, вул. Надрічна, 74, Тисменицького району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 20559749.

Позивач: ОСОБА_2, АДРЕСА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_4, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.

Відповідач: ОСОБА_6, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3.

Відповідач: ОСОБА_5, АДРЕСА_5 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4.

Третя особа: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, м. Івано-Франківськ, вул. Сахарова, 34, Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 39767437.

Повне судове рішення складено 08.01.2019 р.

Суддя М.М.Хоминець