Постанова

від 10.01.2019 по справі 910/13797/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2019 р. Справа№ 910/13797/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Мальченко А.О.

Жук Г.А.

секретар судового засідання Вінницька Т.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕОНБУД

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 26.09.2018 (повний текс складено 27.09.2018)

у справі № 910/13797/17 (суддя Пукшин Л.Г.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю

Телерадіокомпанія Кіно ТВ

про відстрочку виконання рішення суду

у справі № 910/13797/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕОНБУД

до Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія

Кіно ТВ

про стягнення 40 915 190, 43 грн

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2018 у справі № 910/13797/17 заяву ТОВ Телерадіокомпанія Кіно ТВ про відстрочку виконання рішення суду у справі № 910/13797/17 задоволено. Відстрочено на один рік до 26.09.2019 виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 у справі № 910/13797/17.

Не погоджуючись із згаданою ухвалою, ТОВ ЗЕОНБУД оскаржило її в апеляційному порядку, просило скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ТОВ Телерадіокомпанія Кіно ТВ про відстрочення виконання рішення від 28.09.2017 у справі № 910/13797/17. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржувана ухвала прийнята за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зокрема, за твердженнями апелянта, судом першої інстанції допущено порушення приписів ч. 5 ст. 331 ГПК України, адже вказана норма передбачає можливість відстрочення виконання рішення суду не більше одного року з дня ухвалення такого рішення, а не з дня прийняття відповідної ухвали про таке відстрочення. На переконання апелянта, суд повністю проігнорував той факт, що заборгованість, погашення якої просив відстрочити боржник, є наслідком несплати ним наданих позивачем послуг протягом 3 років, що свідчить про очевидність вини боржника у виникненні цього спору. На думку апелянта, складне фінансове становище, спричинене тяжкою економічною ситуацією в країні, носить загальний характер та в повній мірі стосується обох сторін правовідносин. Судом також не взято до уваги відсутності будь-яких доказів на підтвердження фактів складних фінансових взаємовідносин з контрагентами та скрутного фінансового становища, крім розміру статутного фонду товариства та відсутності коштів на рахунках боржника, що є очевидним з огляду на арешт його коштів та неможливість списання з них суми заборгованості виконавчою службою. Як стверджував скаржник, судом проігноровано доводи позивача про те, що протягом року з дня прийняття рішення боржник жодним чином не намагався погодити з позивачем порядок погашення заборгованості, не дотримано й судом балансу інтересів обох сторін тощо.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач подав відзив, в якому стверджував про безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, відтак оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін. Зокрема, зазначив, що судом першої інстанції надано належної оцінки доводам як позивача, так і відповідача, відповідно враховано інтереси обох сторін. Відповідач стверджував, що його матеріальний інтерес полягає у виконанні рішення суду таким чином, щоб це не дозволило йому збанкрутувати, а продовжити господарську діяльність, матеріальний інтерес позивача - у виконанні рішення суду повністю та протягом розумного строку. За твердженнями відповідача, не зважаючи на обмежені фінансові можливості, він здійснив часткове погашення заборгованості в розмірі 7 226 003, 03 грн., що складає майже 20% суми, визначеної рішенням суду. На думку відповідача, у випадку ненадання йому відстрочки виконання згаданого рішення, ТОВ ТРК Кіно ТВ не зможе розблокувати свої рахунки та погасити грошові вимоги позивача, що призведе до банкрутства відповідача тощо.

В судове засідання апеляційної інстанції 10.01.2019 з'явились представники позивача та відповідача, представник позивача надав пояснення, в яких підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ТОВ Телерадіокомпанія Кіно ТВ про відстрочення виконання рішення від 28.09.2017 у справі № 910/13797/17.

Представники відповідача в судовому засіданні надали пояснення, в яких доводи апеляційної скарги заперечили, просили не брати їх до уваги, відтак оскаржувану ухвалу як законну та обґрунтовану залишити без змін.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції вимог процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, ТОВ ЗЕОНБУД звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ Телерадіокомпанія Кіно ТВ про стягнення 44 473 832,39 грн заборгованості. В обґрунтування своїх вимог зазначило про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 99/0606Н від 06.06.2011 щодо повної та своєчасної оплати за надані позивачем послуги.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 у справі № 910/13797/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2017, позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ Телерадіокомпанія Кіно ТВ на користь ТОВ ЗЕОНБУД 28 746 490,99 грн основного боргу, 10 111 565,69 грн інфляційних втрат, 1 470 394,28 грн 3 % річних, 586 739,47 грн пені та 240 000,00 грн витрат зі сплати судового збору.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 видано відповідний наказ.

Постановою Верховного Суду від 15.05.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 у справі № 910/13797/17 залишено без змін.

11.09.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача про відстрочку виконання рішення суду від 28.09.2017 у справі № 910/13797/17 строком на один рік. В обґрунтування своїх вимог боржник зазначав, що має намір добровільно сплатити заборгованість в повному обсязі, зокрема, вчинив всі можливі дії щодо часткової сплати заборгованості в розмірі 7 226 003,03 грн, що підтверджується наданими ним платіжними дорученнями. Боржник стверджував про скрутне фінансове становище товариства в зв'язку із складними фінансовими взаємовідносинами з контрагентами та виплатами грошових коштів за укладеними договорами. Крім цього вказував на те, що розмір заборгованості за рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 значно перевищує розмір статутного капіталу товариства, який становить 100 000,00 грн, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. На переконання боржника, відстрочення виконання судового рішення у даній справі може сприяти продовженню господарської діяльності заявника та дасть можливість сплатити заборгованість перед ТОВ ЗЕОНБУД в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2018 у справі № 910/13797/17 заяву ТОВ Телерадіокомпанія Кіно ТВ про відстрочку виконання рішення суду у справі № 910/13797/17 задоволено. Відстрочено на один рік до 26.09.2019 виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 у справі № 910/13797/17. Приймаючи вказане судове рішення, господарський суд врахував негативні наслідки для боржника при виконанні рішення суду, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, можливість боржника виконати судове рішення при наданні відстрочки та намір боржника самостійно сплатити борг, що підтверджується частковою сплатою, вважав за необхідне взяти до уваги позицію заявника, що відстрочка виконання рішення суду надасть йому можливість для продовження господарської діяльності та сплати в подальшому заборгованість.

Апеляційний господарський суд не погоджується з такими висновками місцевого суду.

За приписами ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі Шмалько проти України (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду . У рішенні від 17.05.2005р. по справі Чіжов проти України (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно рішення від 20.07.2004 Європейського суду з прав людини Шмалько проти України право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Тобто, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Таким чином, відповідно до вимог Конституції України, рішення суду у даній справі, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.

Разом з тим, за приписами ч.1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити та розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Конституційний Суд України у рішенні № 5-пр/2013 від 26.06.2013 вказав, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Як вище згадувалось, обґрунтовуючи необхідність відстрочення рішення суду у даній справі, боржник, зокрема, посилався на те, що має намір добровільно сплатити заборгованість в повному обсязі, зокрема, вчинив всі можливі дії щодо часткової сплати заборгованості в розмірі 7 226 003,03 грн (підтверджується наданими ним платіжними дорученнями № 208 від 12.10.2017 на суму 948 719,98 грн, № 209 від 12.10.2017 на суму 920 487,55 грн, № 210 від 12.10.2017 на суму 831 126,31 грн, № 211 від 12.10.2017 на суму 920 196,44 грн, № 212 від 12.10.2017 на суму 889 872,82 грн, № 213 від 12.10.2017 на суму 908 600,48 грн, № 214 від 12.10.2017 на суму 889 609,72 грн, № 215 від 12.10.2017 на суму 917 389,73 грн). Крім цього, вказував, що розмір заборгованості за рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 значно перевищує розмір статутного капіталу товариства, який становить 100 000,00 грн, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. На переконання боржника, відстрочення виконання судового рішення у даній справі може сприяти продовженню господарської діяльності заявника та сплаті заборгованості перед ТОВ ЗЕОНБУД в повному обсязі.

Водночас, наведені доводи та посилання відповідача, не є винятковими та достатніми в розумінні ст. 331 ГПК України, за наявності яких можливе надання відстрочки виконання рішення тощо.

Посилання відповідача на скрутне фінансове становище товариства в зв'язку із складними фінансовими взаємовідносинами з контрагентами та виплатами грошових коштів за укладеними договорами також не є виключними обставинами, що вказують на ускладнення чи неможливість виконання судового рішення у даній справі.

Недостатність/відсутність необхідних коштів у відповідача, в тому числі через скрутний фінансовий стан, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання рішення, не може бути безумовною підставою для надання розстрочки виконання судового рішення. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 15.03.2018 у справі №910/8153/17.

Поряд з тим, відповідно до ч. 5 ст. 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Як вище згадувалось, рішення Господарського суду міста Києва ухвалено 28.09.2017, в той час як розстрочено його виконання на один рік до 26.09.2019, що виходить за межі річного строку, встановленого ч. 5 ст. 331 ГПК України.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з доводами скаржника про порушення судом приписів ч. 5 ст. 331 ГПК України. В зв язку з цим вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо можливого розстрочення виконання рішення на один рік з дати винесення рішення про надання відстрочки (ухвали суду від 26.09.2018), оскільки згадана норма не ставить в залежність початок перебігу річного строку для розстрочення чи відстрочення виконання судового рішення з моментом винесення рішення про таке відстрочення чи розстрочення, а чітко встановлює, що такий строк не може перевищувати одного року саме з дня його ухвалення.

З огляду на наведене та те, що важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від нього обставин, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про відстрочку виконання рішення у справі. Тим більше, що при вирішенні питання про відстрочення судового рішення суду належить встановлювати матеріальні інтереси обох сторін, адже невиконання судового рішення порушує та впливає, насамперед на права та інтереси позивача, за захистом яких він змушений був звернутись до суду.

За таких обставин, апеляційний господарський суд визнав наведені місцевим судом обґрунтування оскарженої ухвали незаконними та такими, що не можуть бути достатніми підставами відстрочення на один рік до 26.09.2019 виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 у справі № 910/13797/17, відтак апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала місцевого суду - скасуванню з прийняттям рішення про відмову в задоволенні згаданої заяви.

В зв'язку із задоволенням апеляційної скарги позивача з відповідача на його користь на підставі ст. 129 ГПК України підлягають стягненню 1 762, 00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 255, 269-270, 271, 273, 275, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕОНБУД задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.09.2018 у справі № 910/13797/17 - скасувати.

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Кіно ТВ про відстрочення виконання рішення у даній справі № 910/13797/17 відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Кіно ТВ (01601, м. Київ, ВУЛИЦЯ ДМИТРІВСЬКА, будинок 30, ідентифікаційний код 30304591) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕОНБУД (01133, м. Київ, БУЛЬВАР ЛЕСІ УКРАЇНКИ, будинок 26, ідентифікаційний код 35917061) 1 762, 00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/13797/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст постанови складено 11.01.2019

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді А.О. Мальченко

Г.А. Жук