Постанова

від 10.01.2019 по справі 922/1777/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2019 р. Справа № 922/1777/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В.,

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,

представників сторін:

позивача - Лебедєв Д.В. на підставі ордеру серії ХВ №000083 від 10.01.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2060 від 21.12.2016,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного фармацевтичного підприємства "Мілан" (вх.№1162 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 16.10.2018, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Прохоровим С.А., час проголошення рішення - 14:11год., дата складання повного тексту рішення - 26.10.2018, у справі № 922/1777/18

за позовом Приватного фармацевтичного підприємства "Мілан", м. Валки, Валківський район, Харківська обл.,

до Підприємства житлово-комунального господарства "Курганське", с. П'ятигірське, Балаклійський район, Харківська обл.,

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Приватне фармацевтичне підприємство "Мілан" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Підприємства житлово-комунального господарства "Курганське" про стягнення 363 037, 00грн заборгованості за договором №13/10-1 від 13.10.2015, 161 986, 34грн інфляційних, 130 934, 43грн 10% річних, 423 988, 71грн пені та 197 154, 90грн штрафу.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача на його користь 165 000, 00грн витрат на правову допомогу та 21 631, 67грн судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порядку та на умовах укладеного між сторонами договору позивач розробив проектно-кошторисну документацію капітального ремонту біофільтру очисних споруд Підприємства ЖКГ "Курганське", надав її замовнику, після чого сторонами був укладений акт виконаних робіт. Проте, замовник в передбачений договором строк не здійснив оплату у повному обсязі. З огляду на наявність заборгованості за договором, позивачем нараховано інфляційні, 10% річних, штраф та пеню.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.10.2018 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю з тих підстав, що позивач не надав суду дефектного акту, у відповідності до якого можливо визначити перелік робіт, які слід виконати, вимоги до цих робіт, а також належне підтвердження того, які саме роботи були виконані, їх вартість та інші істотні обставини правовідносин між сторонами. Суд також дійшов висновку, що акту приймання-передачі виконаних робіт на виконання умов договору позивачем надано не було, будь-яких інших доказів, що свідчили б про те, що роботи дійсно були виконані та передані відповідачу і прийняті останнім, також не було надано до матеріалів позовної заяви. Крім іншого, позивач в позовній заяві вказує на те, що відповідачем було частково сплачено виконані позивачем роботи в сумі 300 000, 00грн, однак самих платіжних доручень або виписок по банківським рахункам, позивачем до суду надано не було. Відсутність в матеріалах справи вищевказаних доказів унеможливлює суду дійти висновку про належне виконання позивачем своїх обов'язків за договором.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду від 16.10.2018, позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю; також просить стягнути з відповідача на користь позивача 165 000, 00грн витрат на правову допомогу, а також витрати по сплаті судового збору.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що зобов'язання відповідача сплатити грошові кошти за договором виникає після підписання акту приймання-передачі робіт; при цьому, передача документів та оплата робіт за договором це дії, які мають різну правову природу, які не пов'язані один з одним. Як вказує апелянт, акт виконаних робіт є тим документом, з підписанням якого сторони погодили виникнення обов'язку відповідача з оплати виконаних послуг. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що відповідач не заперечував наявність заборгованості та виконання договору, а в матеріалах справи не містяться докази відмови відповідача від прийняття робіт.

Апелянт також вказує, що суд першої інстанції не проводив дій, передбачених статтею 182 Господарського процесуального кодексу України, не визначав обставини справи, які підлягають встановленню, обсягу доказів, що їх підтверджують, при цьому, не роз'яснив учасникам справи щодо необхідності подання додаткових доказів. Все це, як зазначає апелянт, було зроблено судом виключно при фактичному розгляді справи, на стадії дослідження доказів. Крім того, місцевий господарський суд не задовольнив клопотання позивача щодо встановлення додаткового строку на подання доказів та клопотання про подання додаткових доказів.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного фармацевтичного підприємства "Мілан" на рішення Господарського суду Харківської області від 16.10.2018 у справі № 922/1777/18; встановлено відповідачу строк до 17.12.2018 для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання відзиву апелянту; призначено справу до розгляду на 10.01.2019 о 14:15год.

Від відповідача відзиву на апеляційну скаргу до Східного апеляційного господарського суду не надійшло.

До початку судового засідання 10.01.2019 від відповідача засобами електронного зв'язку надійшло клопотання (вх.ел.пошта №54) про відкладення розгляду справи з тих підстав, що у представника Підприємства житлово-комунального господарства "Курганське" в дорозі при направленні в судове засідання зламався автомобіль.

Східним апеляційним господарським судом складено акт №13-42/18 від 10.01.2019 про те, що отриманий лист не оформлений в установленому пунктом 1.5.4 Інструкції з діловодства в господарських судах України порядку, а саме не засвідчено електронним цифровим підписом.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 10.01.2019 представник апелянта оголосив доводи апеляційної скарги, просить її задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився; докази належного повідомлення відповідача про час, дату і місце судового засідання містяться у матеріалах справи (а.с.254).

Клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання судовою колегією не розглядається, оскільки електронний лист не засвідчено електронним цифровим підписом.

Відповідно до частини 8 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представником).

Відповідно до частин 2, 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу України, письмова заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником або представником; суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявникові без розгляду.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, представник апелянта висловив доводи і вимоги апеляційної скарги, а неявка у судове засідання представника відповідача, повідомленого належним чином про час, дату і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, 13.10.2015 між Приватним фармацевтичним підприємством "Мілан" та Підприємством житлово-комунального господарства "Курганське" укладено договір підряду №13/10-1 (надалі за текстом - Договір) на проведення проектно-кошторисних робіт.

Відповідно до пункту 1.1 Договору, підрядник (позивач) зобов'язався за плату розробити за завданням замовника (відповідача) та передати йому проектно-кошторисну документацію капітального ремонту біофільтру очисних споруд позивача у с. П'ятигірське Балаклійського району Харківської області в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з пунктом 1.4 Договору, види і зміст робіт щодо розробки документації підрядником, вимоги щодо таких робіт визначаються дефектним актом з переліком необхідних робіт.

Завершення виконання робіт щодо розробки документації оформлюється шляхом підписання Акту виконаних робіт.

Згідно з пунктом 1.5 Договору замовник зобов'язується надати підряднику необхідні для виконання робіт щодо розробки документації вихідні дані, а саме: дефектний акт.

Позивачем місцевому господарському суду не надано дефектного акту, у відповідності до якого можливо визначити перелік робіт, які слід виконати, вимоги до цих робіт, а також належне підтвердження того, які саме роботи виконувались позивачем.

Відповідно до пункту 2.2. Договору, повна оплата виконаних робіт щодо розробки документації підрядником здійснюється замовником протягом 5-ти днів після завершення робіт та підписання акту приймання-передачі робіт.

За таких встановлених обставин, суд дійшов висновку, що умови Договору розділяють поняття акт виконаних робіт (пункт 1.4 договору), який складається по завершенню виконання робіт, акт приймання-передачі робіт (пункт 2.2 договору), який є підставою для оплати виконаних робіт та акт приймання-передачі документації (пункт 4.1 договору), складанням якого сторони договору погодили порядок приймання-передачі виконаних робіт та самої документації (розділ 4 договору).

Дослідивши акт виконаних робіт від 04.11.2015, копія якого надана позивачем до позовної заяви, суд встановив, що вказаний акт складено про те, що підрядником виконані роботи, також зазначена вартість виконаних робіт, при цьому, акт від 04.11.2015 не містить жодного посилання на те, що результат вказаних робіт (проектно-кошторисна документація) була передана відповідачу та прийнята останнім.

Також зазначений акт не містить відомостей про те, які саме роботи щодо розробки документації, їх види і зміст виконані підрядником (пункт 1.4 договору) та чи передано замовнику проектно-кошторисну документацію, розроблену за його завданням згідно умов Договору.

Акту приймання-передачі виконаних робіт на виконання умов Договору позивачем надано не було, будь-яких інших доказів, що свідчили б про те, що проектно-кошторисна документація дійсно була передана відповідачу і прийнята останнім, позивачем також не було надано до матеріалів позовної заяви.

Крім іншого, судом встановлено, що позивач в позовній заяві вказує на те, що відповідачем було частково сплачено виконані позивачем роботи в сумі 300 000грн, однак, самих платіжних доручень або виписок по банківським рахункам, з яких би вбачалось призначення платежу, позивачем до суду надано не було.

Відсутність в матеріалах справи вищевказаних документів унеможливлює суду дійти висновку про належне виконання позивачем (підрядником за договором) своїх обов'язків за Договором.

Також судом першої інстанції встановлено, що в провадженні Ізюмського міськрайонного суду Харківської області знаходиться на розгляді матеріали обвинувального акту по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (посадові особи позивача і відповідача, які підписували Договір) у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 та ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України, в ході якого (як вбачається з обвинувального акту) висновком судової будівельно-технічної експертизи №17135 від 31.10.2017 встановлено, що виконаний ПФП "Мілан" проект капітального ремонту біофільтру очисних споруд ПЖКГ "Курганське" на відповідає вимогам будівельних норм та правил, а вартість виконання проекту капітального ремонту біофільтру очисних споруд ПЖКГ "Курганське" фактично становить 112 225, 00грн без ПДВ, вищевказана проектна документація капітального ремонту біофільтру очисних споруд ПЖКГ "Курганське" розроблена не в повному обсязі, підлягає доробленню, виправленню і оцінці не підлягає.

Апеляційним господарським судом також встановлено, що відповідно до пункту 1.2. Договору, строк розробки документації підрядником становить 9 місяців з моменту набрання чинності цим Договором .

Загальна ціна робіт щодо розробки документації підрядником включає в себе відшкодування витрат підрядника та плату за виконані ним роботи розраховується згідно чинних "Правил визначення вартості проектно-кошторисних робіт та експертизи проектної документації на будівництво ДСТУ Б Д.1.1-7:2013", який є додатком №1 до Договору і становить 657 183, 00грн (пункт 2.1. Договору).

Згідно з пунктом 3.2. Договору, підрядник зобов'язався розробити документацію в порядку та на умовах, визначених цим Договором, додержуючись вимог, що містяться у завданні замовника та інших вихідних даних, наданих замовником, а також спеціальних вказівок останнього та вимог, що звичайно ставляться до подібної документації; передати замовнику документацію в порядку та на умовах , визначених цим Договором.

Пунктами 4.1., 4.2. Договору передбачено, що за 3 календарних дні до закінчення строку передання документації підрядником замовнику, підрядник подає замовнику акт приймання-передачі документації та саму документацію у двох примірниках шляхом особистої передачі .

Замовник зобов'язаний прийняти подані підрядником відповідно до пункту 4.1. цього Договору документацію та акт і протягом 3-х календарних днів повернути підряднику один примірник.

Згідно пункту 7.1. Договору, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (13.10.2015). Строк цього Договору починає свій перебігу момент, визначений у пункті 7.1. Договору та закінчується 31 грудня 2015 року .

Також згідно наявної у матеріалах справи копії обвинувального акту у кримінальному провадженні №12017220190000804 від 18.01.2018, до укладення сторонами у справі договору підряду №13/10-1 від 13.10.2015 між позивачем та відповідачем 01.12.2014 також був укладений договір №5 на виготовлення проектно-кошторисної документації на капітальний ремонт біофільтру очисних споруд ПЖКГ "Курганське" загальною вартістю 150 000грн ; виконаний ПФП "Мілан" проект капітального ремонту біофільтру очисних споруд ПЖКГ "Курганське" не відповідає вимогам будівельних норм та правил, а вартість виконання проекту капітального ремонту біофільтру очисних споруд ПЖКГ "Курганське" становить 38 493, 60грн без ПДВ, а вартість фактично виконаних проектних робіт по договору складає 16 680, 00грн.

Апелянтом до апеляційної скарги додано копію клопотання про подання доказів, яке позивач 03.10.2018 подавав суду першої інстанції із доданими до нього, зокрема проектом на капітальний ремонт біофільтру очисних споруд підприємства ЖКГ "Курганське" разом з експертним звітом щодо розгляду кошторисної частини проекту, актом технічного обстеження біофільтру, завданням на розробку кошторисної документації, дефектним актом, і яке було залишено місцевим господарським судом без розгляду ухвалою від 04.10.2018 з тих підстав, що клопотання було заявлено судом на стадії розгляду справи по суті без вмотивованого клопотання щодо пропуску строку подання доказів.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього

До таких випадків належить, зокрема і необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Проте, у даній справі місцевим господарським судом обґрунтовано та відповідно до положень чинного господарського процесуального законодавства залишено клопотання позивача про долучення додаткових доказів без розгляду, виходячи з такого.

Згідно матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.08.2018 було закрито підготовче провадження у даній справи; лише 03.10.2018, тобто після закриття підготовчого провадження, позивачем подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, що не відповідає вимогам статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, до клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів позивачем не надано обґрунтування неможливості подання додаткових доказів у встановлений Господарським процесуальним кодексом України строк.

Згідно наданого суду першої інстанції 16.10.2018 клопотання про встановлення додаткового строку подання доказів, позивачем жодним чином не обґрунтовується, за яких причин додаткові докази не були подані суду раніше.

Відтак, місцевим господарським судом правомірно відмовлено у задоволенні цього клопотання.

При цьому, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчинення нею процесуальних дій.

Відтак, саме позивач звертаючись до суду з позовною заявою із викладеними у ній вимогами до відповідача мав у відповідності до положень чинного господарського процесуального законодавства підготувати позовну заяву, обґрунтувати її належним чином і на підтвердження своїх доводів і вимог надати суду у передбаченому законом порядку усі належні і допустимі докази.

Проте, позивачем таких доказів до позовної заяви надано не було.

До того ж, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що із наданих позивачем додаткових доказів не вбачається, що проект було виконано позивачем саме на виконання укладеного сторонами Договору, до проекту не додано акту приймання-передачі документації, за яким цей проект мав бути переданий відповідачу. Копія так званого дефектного акту не містить ані дати його складення, ані зазначення, що дефектний акт є додатком до Договору. Із решти наданих позивачем документів також не вбачається, що ці документи мають відношення саме до укладеного сторонами у справі Договору.

До суду апеляційної інстанції апелянтом також не надано належним чином складеного дефектного акту, у відповідності до якого можливо визначити перелік робіт, які позивачу слід виконати, вимоги до цих робіт, а також належне підтвердження того, які саме роботи були виконані позивачем, їх вартість та інші істотні обставини правовідносин між сторонами; позивачем не було надано акту приймання-передачі документації або інших належних доказів на підтвердження передачі проектно-кошторисної документації відповідачу, як і не було надано доказів часткової оплати відповідачем за отримані роботи по Договору.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, апеляційний господарський суд, з урахуванням положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у справі доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення міститься і в статті 173 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Укладений між сторонами договір підряду на проведення проектно-кошторисних робіт за своєю правовою природою є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт.

Згідно з положеннями статті 887 Цивільного кодексу України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Статтею 888 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником.

До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 890 Цивільного кодексу України, підрядник зобов'язаний: виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором; погоджувати готову проектно-кошторисну документацію із замовником, а в разі необхідності - також з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування; передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Досліджуючи матеріали справи, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем до позовної заяви не надано суду належних і допустимих доказів, зокрема дефектний акт, що дозволили б суду встановити, які саме роботи позивач мав виконати; відсутні докази, які роботи були виконані позивачем по факту згідно акту виконаних робіт.

Сам по собі наданий позивачем акт виконаних робіт без надання суду інших належних і допустимих доказів на підтвердження належного виконання умов Договору може свідчити лише про завершення виконання певних робіт за Договором, як це передбачено пунктом 1.4. Договору, проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, акт виконаних робіт не містить відомостей, які саме роботи виконувались позивачем.

Більше того, матеріали справи не містять доказів складення сторонами акту приймання-передачі документації, як це передбачено пунктом 4.1. Договору, або інших належних доказів на підтвердження передачі результату робіт - проектно-кошторисної документації відповідачу.

Такі відомості відсутні і в акті виконаних робіт від 04.11.2015.

Матеріали справи також не містять доказів часткової оплати відповідачем за отримані роботи по Договору у розмірі 300 000, 00грн, як про це вказує позивач у позовній заяві.

За таких обставин, судова колегія відхиляє доводи апелянта, що зобов'язання відповідача сплатити грошові кошти за договором виникає виключно після підписання акту приймання-передачі робіт, оскільки відповідно до положень Цивільного кодексу України, договір підряду укладається не лише для виконання виконавцем певної роботи за замовленням замовника; кінцевою метою договору підряду є передання результату роботи замовникові; і такі належні і допустимі докази мають у будь-якому випадку міститись у матеріалах справи.

При цьому, умовами Договору передбачено як складання сторонами акту виконаних робіт, так і акту приймання-передачі документації.

Юридично неспроможними є доводи апелянта, що відповідач не заперечував наявність заборгованості та виконання договору, а в матеріалах справи не містяться докази відмови відповідача від прийняття робіт, оскільки, як вбачається із наданих відповідачем доказів, відповідач в цілому заперечує законність укладеного Договору і виконаних за ним робіт, а щодо посадових осіб позивача і відповідача, які підписували Договір, порушено кримінальне провадження.

Поряд з цим, судова колегія наголошує, що відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зокрема обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки надані позивачем докази не підтверджують у повному обсязі викладених у позовній заяві доводів, як і не можуть бути покладені в основу заявлених позовних вимог.

Оскільки суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за Договором, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних, 10% річних, пені та штрафу задоволенню також не підлягають, оскільки є похідними вимогами.

Судова колегія відхиляє доводи апелянта, що суд першої інстанції не проводив дій, передбачених статтею 182 Господарського процесуального кодексу України, не визначав обставини справи, які підлягають встановленню, обсягу доказів, що їх підтверджують, при цьому, не роз'яснив учасникам справи щодо необхідності подання додаткових доказів, виходячи з такого.

Відповідно до статті 182 Господарського процесуального кодексу України, у підготовчому засіданні суд з'ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; встановлює порядок з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання; з'ясовує розмір заявлених сторонами судових витрат; призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання для розгляду справи по суті; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

При цьому, згідно пункту 5 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, суд може роз'яснювати у підготовчому засіданні учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, і які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; це є правом, а не обов'язком суду.

Як вбачається із матеріалів справи, у протоколі підготовчого засідання від 27.08.2018 представник позивача на запитання суду надав пояснення, що вважає за можливе закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.

На запитання суду чи повідомив позивач про всі обставини, які йому відомі, представник позивача надав пояснення, що усі відомі обставини повідомлені, усі докази до суду надані. При з'ясування судом розміру заявлених сторонами судових витрат, представник позивача зазначив, що судові витрати складаються з судового збору та витрат на правову допомогу, про що зазначено в протоколі судового засідання.

Як вбачається із протоколів підготовчого засідання від 30.07.2018 і 27.08.2018 судом першої інстанції вчинені усі підготовчі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

За таких обставин, судом обґрунтовано та у відповідності до положень чинного процесуального законодавства ухвалою від 27.08.2018 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу, що за змістом статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Крім того, згідно зі статтею 81 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом .

Проте, позивач до суду з таким клопотанням не звертався.

Відповідно до положень статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються саме сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Щодо заявлених позивачем до стягнення 165 000, 00грн витрат, понесених ним на правову допомогу, судова колегія зазначає таке.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належати зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно з положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору, судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконання робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Проте, позивачем таких доказів (окрім платіжного доручення), детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, в підтвердження понесених витрат у розмірі 165 000, 00грн, не надано, як і не надано доказів, із яких суд міг би встановити співмірність понесених витрат на оплату послуг адвоката із виконаними адвокатом робіт (наданих послуг).

Натомість, надано лише витяг з договору про надання правової допомоги від 19.01.2018, із якого не вбачається навіть, які роботи (послуги) має виконати (надати) адвокат позивачу.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 16.10.2018 у справі №922/1777/18 слід залишити без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного фармацевтичного підприємства "Мілан" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 16.10.2018 у справі №922/1777/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення; порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 11.01.2019

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя В.В. Лакіза