Постанова

від 04.07.2007 по справі 05/64-92а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

05/64-92А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

43010, м. Луцьк, пр. Волі, 54 а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"04" липня 2007 р. Справа № 05/64-92А.

за позовом Державної податкової адміністрації у Волинській області, м.Луцьк

до відповідачів Приватного підприємства "Європацукор", смт.Іваничі

- Приватного підприємства "Агрофірма „Киянин", м.Київ

про визнання угоди недійсною

                                                                  Головуючий суддя      Бондарєв С. В.

                                                                  при секретарі                      Кулай А.В.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від  позивача : - Сабін І.В. - дов. №6486/10-207 від 28.04.2007р.

                           - Яринюк М.М. – дов. №5756/10-207 від 17.04.2007р.

від відповідачів:

- ПП "Європацукор" - Мандзик П.І. - дов. від 08.05.2007р., Колєсов М.А. - дов. від 30.12.2006р., Кауза Я.А. - директор

- ПП "Агрофірма „Киянин"- н/з

В засіданні господарського суду взяли участь : Манзій П.П. – прокурор відділу облпрокуратури

          Сторонам в судовому засіданні були  роз'яснені права і обов'язки передбачені ст.ст.49,51 КАСУ. Згідно клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється, ведеться протокол судового засідання.

          Заяв про відвід складу суду не поступило.

          Суть спору: Позивач - ДПА у Волинській області звернувся до суду з позовом в якому просить визнати нечинним договір №419 від 02.03.2006р. укладений між Приватним підприємством "Європацукор" та Приватним підприємством "Агрофірма „Киянин” на загальну суму 2442439,98грн.,як такий, що укладений з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, порушує основні принципи суспільного ладу, зокрема, спрямований на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів та просить застосувати наслідки передбачені ст.208 Господарського кодексу України та стягнути в дохід держави з ПП "Європацукор" 2442439,98грн. вартості отриманих послуг, стягнути з ПП "Агрофірма „Киянин” в дохід держави 2442439,98грн.

          Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Нововолинською ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ПП "Європацукор" за період з 01.04.2005р. по 30.06.2006р. (складено акт перевірки №299/23-31979894) та встановлено, що ПП "Європацукор" заключено договір з ПП "Агрофірма „Киянин” №419 від 02.03.2006р. на надання інформаційно-консультативних послуг по аналізу технічного стану підприємства на загальну суму 2442439,98грн.; ПП "Агрофірма „Киянин” передало надані послуги згідно акту виконаних робіт №б/н від 29.03.2006р. та виписало податкову накладну №11.2903 від 29.03.2006р. на загальну суму 2442439,98грн., в т.ч. ПДВ 407073,33грн.; ПП "Європацукор" відносить витрати по придбанню послуг на витрати в рядок 04.1 "витрати на придбання товарів, робіт, послуг" декларації про прибуток підприємств за I квартал 2006 року та ПДВ до податкового кредиту з ПДВ за березень 2006р; розрахунок за надані послуги проводиться простим векселем №633034044087375 від 05.05.2006р. на суму 2442439,98грн., переданим згідно акту прийому-передачі векселя від 05.05.2006р. (термін погашення векселя - 05.05.2028р.); операція проведена з порушенням вимог чинного законодавства, як така, що не відповідає вимогам закону, переслідувала собою мету завідомо, суперечну інтересам держави і суспільства та повинна бути визнана недійсною; особи, які діяли від імені ПП "Агрофірма „Киянин” при здійсненні даної операції переслідували мету завідомо суперечну інтересам держави і суспільства; 15.09.2006р. Дмитренко М.М., який згідно довідки ЄДРПОУ, спірного договору являється директором ПП "Агрофірма „Киянин”, в поясненні наданому працівникові податкової міліції пояснив, що ніякого відношення до ПП "Агрофірма „Киянин” не мав, ніяких підприємств не реєстрував, нікому не доручав цього робити, ніяких документів фінансово-господарської діяльності чи податкової звітності не підписував; аналогічні свідчення дав Дмитренко М.М. і під час допиту його як свідка 22.02.2007р.; згідно акту обстеження приміщення, що використовується як юридична адреса суб'єкта підприємницької діяльності, від 10.11.2006р. встановлено, що на момент обстеження прописаний Петриков Михайло Вікторович відсутній; заснування вказаного підприємства та створення відповідних умов, які давали можливість уникати відповідальності ПП "Агрофірма „Киянин”, проведення спірної операції і несплата податків з неї, дають підстави вважати, що тим самим ПП "Агрофірма „Киянин” діяло з конкретною метою, яка спрямована на приховування отриманих грошових коштів від оподаткування ; ПП "Європацукор", також, переслідувало мету суперечну інтересам держави та суспільства, що проявилась у включенні до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість, подальшому декларуванні у податковій декларації з ПДВ за березень 2006р., що дозволило занизити оподатковуваний прибуток та ухилитись від сплати податку на прибуток в особливо великих розмірах; в податковій накладній не вказано прізвища особи, яка підписала податкову накладну;  ПП "Європацукор" при перевірці не надало жодного підтвердження виконаних робіт з боку ПП "Агрофірма „Киянин” згідно спірного договору;

          згідно ст. 234 ЦК України передбачено, - фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином, фіктивний правочин визнається судом недійсним.

          Відповідач - Приватне підприємство "Європацукор" в запереченнях на позовну заяву від 21.05.2007р. №662, в поясненнях  від 04.07.2007р., в судовому засіданні позов заперечив, оскільки він є необґрунтованим та безпідставним; 02.03.2006р. між ПП "Європацукор" та ПП "Агрофірма „Киянин” був укладений договір №419, відповідно до якого ПП "Агрофірма „Киянин” (виконавець) зобов'язалось надати ПП "Європацукор" (замовник) інформаційно-консультативні послуги; на виконання умов договору виконавцем у березні 2006р. було виконано роботи (надано усні та письмові рекомендації) на суму 2442439,98грн., в т.ч. : виконанні інформаційно-консультативні послуги по темі „Вдосконалення технології сокодобування в цукровому виробництві”; за виконані роботи проведено розрахунки шляхом передачі простого векселя (від 05.05.2006р. №6330344087375); ПП „Європацукор” - цукровий завод, основним видом діяльності якого є заготівля та переробка цукрових буряків, виробництво та торгівля цукром, тому отримані послуги, що стосуються вдосконалення виробничого процесу переробки цукросировини та виробництва цукру, використані у виробництві, відображені у податковому та бухгалтерському обліку та звітності, сплачено всі належні податки та збори; перед укладенням спірного договору ПП "Агрофірма „Киянин” надало необхідні реквізити і документи, підтверджуючі державну реєстрацію підприємства та перебування на податковому обліку: копію свідоцтва про реєстрацію СПД - юридичної особи ПП "Агрофірма „Киянин”; копію довідки з ЄДРПОУ, свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ; договір та додаток до нього були підписані представником ПП "Агрофірма „Киянин”, підписи були завірені печаткою підприємства; позивачем не доведено фактів будь-якої незаконної діяльності підприємства ПП "Європацукор", а про факти порушень з боку ПП "Агрофірма „Киянин” підприємству нічого не було відомо; на час дії договору №419 від 02.03.2006р., як і на даний час, підприємство ПП "Агрофірма „Киянин”, зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, перебуває в ЄДРПОУ; видавши суб'єкту підприємницької діяльності свідоцтво про державну реєстрацію, довідку про внесення до ЄДРПОУ, довідку про взяття на податковий облік і свідоцтво платника на додану вартість, держава через свої органи (зокрема ДПА) легалізувала діяльність підприємства; пояснення ДмитренкаО.Д.,  відібране оперативним працівником податкової міліції, акт обстеження не є належним доказом у справі і не може довести факт фіктивності підприємства та мети укладення договору, яка суперечить інтересам суспільства та держави; акт обстеження приміщення ПП "Агрофірма „Киянин”, крім того суперечить встановленому порядку реєстрації факту відсутності підприємства за місцем реєстрації; не внесені зміни в Єдиний державний реєстр про відсутність юридичної особи за її  місцезнаходженням; факт наявності незаконного умислу під час укладання угоди може мати місце не з боку юридичної особи, а лише з боку посадової особи або представника підприємства і суб'єктивний склад правопорушення (якщо воно мало місце) допущеного при укладанні спірного договору, повинен бути встановлений  компетентним органом і підтверджений  законодавством визначеним засобами доказування; сама по собі спірна угода про надання послуг, не є такою, що суперечить інтересам держави і суспільства; сторони договору мали цивільну правоздатність, зареєстровані платниками ПДВ та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства; безпідставним є посилання позивача на ту обставину, що ПП "Європацукор" не надало при перевірці жодного підтвердження виконання договору; період дії договору №419 перевірявся ДПА у Волинській області під час перевірки і у акті немає підтверджених фактів, що відповідач не надав документів підтверджуючих виконання спірного договору; факт виконання договору №419 підтверджується передбаченими законодавчими документами, актом виконаних робіт, додатком до договору, податковою накладною, відображенням операцій в бухгалтерському та податковому обліку, і зазначені документи були предметом перевірки ДПА у Волинській області; зауваження щодо цього відсутні в акті перевірки; однією із підстав визнання угоди недійсною на думку позивача, є факт несплати податків не повному обсязі з боку  ПП "Агрофірма „Киянин” і з урахуванням позовних вимог, позивач просить застосувати санкції у вигляді стягнення в дохід держави коштів, отриманих внаслідок виконання оспорюваної угоди; однак несплати стороною угоди податків тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи і не є підставою для визнання недійсними угод, укладених з такою особою під час своєї підприємницької діяльності; санкції встановлені ч.1 ст.208 ГПК, не можуть застосовуватись за факт несплати податків, однією із сторін договору; для застосування санкцій, передбачених ч. 1 ст. 208 ГК, необхідним та обов'язковим є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; оскільки санкції , передбачені цією статтею, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими, як такі, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 ГК України; такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 ГК України, а саме, не пізніше як через рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності; позивач вважає, що оспорюваний договір укладено 02.03.2006р. з порушенням встановлених вимог, то санкцій у вигляді стягнення в доход держави не можуть бути застосовані до відповідачів після 03.03.2006р., тобто після одного року після укладення оспорюваного договору; судова практика Верховного суду України; Вищого адміністративного суду України; Вищого господарського суду України підтверджує позицію ПП „Європацукор” з даних питань.

          Відповідач - ПП "Агрофірма „Киянин” в судове засідання не з'явився, відзиву не представив.

          В судовому засіданні 22.05.2007р., у відповідності до ч. 2 ст. 60 КАСУ, в справу на стороні відповідача вступив прокурор.

          Представник позивача в судовому засіданні подав клопотання від 04.07.2007р. і просив звернутись до Міністерства України у справах науки і технологій для надання експертного висновку щодо відповідності документів ПП "Агрофірма „Киянин” умовам договору №419 від 02.03.2006р.; достовірності визначення вартості придбаної інформації (відповідності  ціни даної інформації); доведення зв'язку витрат на придбання інформації з основною діяльністю вказаного підприємства.

Прокурор підтримав клопотання.

ПП „Європацукор” в поясненні, в судовому засіданні дане клопотання заперечив, оскільки спірним договором встановлено, що рекомендації можуть подаватись в усній або письмовій формі, а тому не можуть бути                                         належним чином оцінені.

В акті перевірки від 16.10.2006р. вказано, що валові витрати по договору від 02.03.2006р. №419 віднесені правильно і безпосередньо пов'язані з виробничою діяльністю.

Клопотання позивача задоволенню не підлягає, як необґрунтоване (договором (п.п. 1.1.1 пункту 1 розділу 1 договору від 02.03.2006р.) передбачено надання інформаційно-консультативних послуг (рекомендацій) по аналізу технічного стану підприємства в усній чи письмовій формі. Тобто письмове оформлення матеріалів рекомендацій не було обов'язковим).   

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

встановив :

          Як вбачається із матеріалів справи 02.03.2006р. між ПП „Європацукор”, смт.Іваничі та ПП "Агрофірма „Киянин”, м.Київ укладено договір №419, відповідно до якого ПП "Агрофірма „Киянин” (Виконавець) зобов'язалось надати ПП „Європацукор” (Замовнику) інформаційно-консультативні послуги по аналізу технічного стану підприємства. Крім того, 05.05.2006р. був підписаний додаток до договору №419 від 02.03.2006р.

          На виконання умов договору ПП "Агрофірма „Киянин” в березні             2006р. було надано інформаційно-консультативні послуги, в т.ч. по „Вдосконаленню технології сокодобування в цукровому виробництві” на загальну суму 2442439,98грн.

          Надані послуги підтверджуються актом виконаних робіт від 29.03.2006р. специфікацією №1 до договору №419 від 02.03.2006р., податковою накладною №11.2903 від 29.03.2006р. на загальну суму 2442439,98грн. (в т.ч. ПДВ в сумі 407073,33грн.).

          Приватним підприємством „Європацукор” віднесено витрати по придбанню послуг на витрати в рядок 04.1 „ витрати на придбання товарів, робіт, послуг” декларації про прибуток за І кв. 2006р. та віднесено ПДВ до податкового кредиту декларації з ПДВ за березень 2006р. Розрахунок за надані послуги проведено простим векселем №633034044087375 від 05.05.2006р. на суму 2442439,98грн. переданим згідно акту прийому-передачі векселя від 05.05.2006р., термін погашення простого векселя – 05.05.2028р.

          Згідно частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідального органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

          Відповідно до частини 1 ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін – у разі виконання зобов'язання обома сторонами – в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язаннями, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї  із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду  в доход держави.

          В обґрунтування своїх позовних вимог позивачем зроблено посилання на те, що ПП "Агрофірма „Киянин” ухилялось від сплати податків та інших обов'язкових платежів. Із пояснень Дмитренка О.Д., наданих старшому оперуповноваженому УПМ ДПА у Волинській області Яренюку М.М., він ніякого відношення до підприємства ПП "Агрофірма „Киянин” не має. Ніяких підприємств не реєстрував, згоди на призначення директором ПП "Агрофірма „Киянин” не давав., ніяких документів фінансово-господарської діяльності не підписував.

          Як вбачається із матеріалів справи Приватне підприємство "Агрофірма „Киянин” зареєстроване 09.06.2004р. Голосіївською районною у м.Києві державною адміністрацією, директором підприємства є Дмитренко Олександр Данилович, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, статут ПП "Агрофірма „Киянин”, довідка №12738/04 ЄДРПОУ. Підприємство взяте на податковий облік з 15.06.2004р. за №11483 та зареєстроване платником ПДВ з 08.07.2004р., свідоцтво ПДВ №37085769.

          Тому ПП "Європацукор" неможе нести відповідальності як за несплату податків ПП "Агрофірма „Киянин”, так і за можливу недостовірність відомостей про нього, включених до Єдиного державного реєстру за умови необізнаності ПП "Європацукор" щодо такої.

          Відповідно до частини 1.2 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осію - підприємців" від 15.05.2003р. з подальшими змінами та доповненнями якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін ; якщо відомості. які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і  були внесені до нього , третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні; третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

          Відповідно до довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м.Києві від 14.05.2007р. №12/1-17/856 осіб та фізичних осіб - підприємців, поданої позивачем, ПП "Агрофірма „Киянин” перебуває в ЄДРПОУ (т. 2 а.с. 8). Крім того, згідно інформації з Інтернет - сайту ДПА України станом на 15.05.2007р. ПП "Агрофірма „Киянин” є платником ПДВ (т.2 а.с. 134).

          Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 28.04.1978р., з подальшими змінами та доповненнями, роз'яснення Вищого Арбітражного суду України №02-5/111 від 12.03.1999р. "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з визнанням угод недійсними" з послідуючими змінами та доповненнями, "необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства (порушення основних принципів існуючого суспільного ладу) та наявність умислу хоча б у однієї у сторін щодо настання відповідних наслідків; до таких угод належать угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою, на незаконне відчуження або незаконне користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу, - землею, як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами, на придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обіг яких обмежено, на приховування підприємствами, установами, організаціями чи громадянами, які набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, від оподаткування доходів або використання майна, що знаходиться у їх власності, - шкоду інтересам суспільства, правам, свободі і гідності громадян; наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків; умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження; за відсутності  таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.

          Умисел фізичної особи може бути доведений під час здійснення кримінального судочинства у вироках судів загальної юрисдикції, яке встановлює причинно-наслідковий зв'язок між укладеними угодами та несплатою податків, вину посадових осіб підприємства в ухиленні від сплати податків.

          Позивачем не надано доказів притягнення посадових осіб сторін відповідачів до кримінальної відповідальності.

          Таким чином доводи позивача про наявність у посадових осіб ПП "Агрофірма „Киянин” та ПП "Європацукор" при укладенні спірного договору мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства - безпідставні.

          Сам спірний договір укладений між сторонами не є таким, що суперечить інтересам держави та суспільства.

          Сторони на час укладення спірного договору були і є належним чином зареєстровані, були платниками податку на додану вартість і ПП "Агрофірма „Киянин” мало право виписувати податкові накладні, а ПП "Європацукор" на підставі п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. ( з наступними змінами та доповненнями ), мало право віднесення до податкового кредиту суми ПДВ по проведеній з ПП "Агрофірма „Киянин” господарській операції.

          Якщо контрагент за договором не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи подачі звітності до податкових органів, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, але не є підставою для визнання недійсними угод, які він укладав під час своєї підприємницької діяльності і не звітувався перед податковим органом.

          До  такого ж висновку дійшла колегія судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України  у постановах від 14.02.2006р. та 11.10.2006р.

          Позивачем не доведено, що відповідачі, укладаючи спірний договір №419 від 02.03.2006р. про інформаційно-консультативне обслуговування діяли з метою, яка завідомо суперечила інтересам держави і суспільства та мали умисел щодо настання відповідних наслідків.

          Відсутність Петрикова Михайла Вікторовича на день і час обстеження приміщення - квартири в м.Києві по проспекту Червонозоряний, 130/320, про що складений акт, не може бути доказом відсутності ПП "Агрофірма „Киянин” за юридичною адресою.

          Пояснення Дмитренка О.Д., свідчення  від 22.02.2007р. долучені позивачем також не можуть бути підставою для визнання недійсними усіх угод, укладених з моменту державної реєстрації ПП "Агрофірма „Киянин” і до моменту виключення його з реєстру та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

          Контрагенти за договором можуть нести відповідальність за наявності вини. Вину ПП „Європацукор” не доведено.

          Оскільки санкції, передбачені ч.1 ст.208 ГК України є конфіксаційними, стягуються за рішенням суду в дохід держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є  цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими, як такі, що відповідають визначенню ч.1 ст.238 ГК України.

          Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст.250 ГК України, а саме, не пізніше як через один рік з дня  порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності (такого висновку дійшла колегія суддів судової палати в адміністративних правах Верховного Суду України у постанові від 26.09.2006р.).

          Тому дані санкції не можуть бути застосовані до відповідачів по справі, оскільки  спірний договір укладено 02.03.2006р. , а позов подано 27.03.2007р.

          Посилання позивача на ст. 234 ЦК України є необґрунтованим та безпідставним.

          Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Таким чином, позовні вимоги позивачем не доведені і до задоволення не підлягають. В позові ДПА у Волинській області до ПП „Європацукор”, ПП "Агрофірма „Киянин” про визнання договору №419 від 02.03.2006р. недійсним та застосування наслідків визнання господарського зобов'язання недійсним, передбаченого ст. 208 ГК України,  - слід відмовити.

          На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Господарським кодексом України, ст.ст. 70, 71, 86, 94, 159-163, 186 КАСУ, господарський суд,

встановив :

          В позові Державної податкової адміністрації у Волинській області до Приватного підприємства „Європацукор” та Приватного підприємства "Агрофірма „Киянин”  про визнання недійсним договору №419 від 02.03.2006р. на загальну суму 2442439,98грн. та застосування наслідків визнання господарського зобов'язання недійсним і стягнення з ПП „Європацукор” в дохід держави 2442439,98грн. вартості отриманих послуг та з ПП "Агрофірма „Киянин” в дохід держави 2412439,98грн. отриманих від ПП „Європацукор” –

 відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ – з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Львівського апеляційного адміністративного суду України.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Суддя                                                                                       С.В.Бондарєв

Дата виготовлення

повного тексту постанови

09.07.2007р.

          Суддя