Постанова

від 10.01.2019 по справі 2-н-836/11

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-н-836/11 Головуючий у 1 інстанції: Ковтуненко В.В. Провадження № 22-ц/802/53/19 Категорія: 81 Доповідач: Карпук А. К.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2019 року місто ОСОБА_1

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів - Бовчалюк З.А., Грушицького А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_2 про поновлення процесуального строку за апеляційною скаргою боржника ОСОБА_2 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 жовтня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

20 квітня 2011 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області було видано судовий наказ за заявою ДКП Луцьктепло про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги по теплопостачанню.

У жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про скасування судового наказу. В прохальній частині вказаної заяви ОСОБА_2 заявила клопотання про поновлення процесуального строку. Просила суд поновити пропущений строк на подання заяви про скасування судового наказу з підстав, викладених в заяві.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 жовтня 2018 року відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні заяви про поновлення процесуального строку, заяву про скасування судового наказу повернуто заявнику.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права.

В установлений судом строк від учасників справи відзиви на апеляційну скаргу не надійшли.

Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З частини 2 статті 369 ЦПК України вбачається, що апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Постановляючи ухвалу про повернення заяви про скасування судового наказу, суд виходив з того, що вказана заява подана із пропуском строку, визначеного ч. 1 ст. 170 ЦПК України, підстави для поновлення строку відсутні, оскільки стороною не надано суду переконливих доказів поважності його пропуску.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Статтею 170 ЦПК України передбачено форму і зміст заяви про скасування судового наказу та строки її подання.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

Положеннями частини 1 статті 127 ЦПК України, яка врегульовує питання поновлення та продовження процесуальних строків передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому, ЦПК України не пов'язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Отже, за змістом статей 81, 127 ЦПК України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

З матеріалів справи вбачається, що 20 квітня 2011 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області було видано судовий наказ за заявою ДКП Луцьктепло про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги по теплопостачанню (а.с. 7).

02 жовтня 2018 року ОСОБА_2 до суду направила заяву про скасування судового наказу. В прохальній частині вказаної заяви ОСОБА_2 заявила клопотання про поновлення процесуального строку, проте, як встановлено місцевим судом, заявник взагалі не обґрунтувала поважність причин пропуску нею процесуального строку, обмежившись лише вказівкою, що вона вважає строк не порушеним.

Апеляційний суд зазначає, що, вирішуючи питання поважності причин пропуску процесуального строку для подання заяви про скасування судового наказу, суд у кожному конкретному випадку оцінює сукупність обставин на свій розсуд.

Судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, які беруть участь у справі.

У пунктах 46, 47 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року у справі Устименко проти України (заява №32053/13) указано, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі Ryabykh v. Russia , заява № 52854/99, § 51 і 52, ECHR 2003-Х). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 №475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі (справа Трух проти України від 14 жовтня 2003 року).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності) підстави для поновлення строків для оскарження, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (справа Пономарьов проти України від 3 квітня 2008 року).

Відповідно до статті 104 ЦПК України (в редакції, чинній на момент видачі судового наказу) після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію боржникові рекомендованим листом із повідомленням. Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача з копіями доданих до неї документів. Копія судового наказу разом з додатками надсилаються фізичній особі - боржнику на адресу, зазначену в документах, передбачених частиною 6 статті 100 цього Кодексу.

Днем отримання боржником копії судового наказу є дата, зазначена у поштовому повідомленні про вручення. У разі якщо боржник відмовляється від отримання копії судового наказу або відсутній за вказаною адресою, днем отримання боржником копії судового наказу є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову боржника отримати копію судового наказу чи відмітки про відсутність боржника за вказаною адресою.

Як вбачається із змісту заяви про скасування судового наказу та з письмових матеріалів справи (а.с. довідковий лист до справи), судовий наказ від 20 квітня 2011 року був вручений особисто ОСОБА_2 01 серпня 2018 року.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 170 ЦПК України, заява про скасування судового наказу мала бути подана нею в строк до 16.08.2018 року.

З заяви про скасування судового наказу вбачається, що ОСОБА_2 направлено до суду заяву 02 жовтня 2018 року (через 61 календарний день з дня отримання копії наказу), тобто ОСОБА_2 пропустила строк, передбачений ч. 1 ст. 170 ЦПК України. Обставин щодо існування непереборної сили, що призвела до пропуску строку, заявником в клопотанні не наведено.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для повернення заявникові його заяви про скасування судового наказу, оскільки вона подана після спливу визначеного законом строку, сторона не довела і не подала доказів того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у неї не було можливості.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що строк не був пропущений, оскільки ОСОБА_2 вже зверталася до суду з завою про скасування судового наказу, проте ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.09.2018 року повернуто заявнику, не може слугувати належним доказом існування обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення стороні у справі процесуальних дій, оскільки з моменту постановлення ухвали про повернення заяви до моменту повторного звернення з заявою минуло 26 днів.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що суддя місцевого суду підставно, відповідно до вимог ст.ст.170, 171 ЦПК України, повернув заявнику її заяву про скасування судового наказу.

Доводи апеляційної скарги не містять підстав для скасування оскаржуваної ухвали, яка постановлена з додержанням норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 368, 369, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу боржника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 жовтня 2018 року в даній справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді: