Постанова

від 08.01.2019 по справі 524/1223/15-ц

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/1223/15-ц Номер провадження 22-ц/814/36/19Головуючий у 1-й інстанції Кривич Ж.О. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді: Панченка О.О.,

суддів: Одринської Т.В., Дорош А.І.

за участю секретаря Зеленської О.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 липня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Кривич Ж.О., дата повного складання тексту рішення - 03.08.2018 року,

за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_6, виконавчий комітет Кременчуцької міської ради, Полтавської області, Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області, про зобов'язання знести за власний рахунок самочинно збудоване незакінчене будівництво-реконструкцію житлового будинку, про зобов'язання відновити межі земельної ділянки та звільнити її від належного відповідачам майна, про солідарне стягнення 167205,00 грн. майнової шкоди та 10000,00 грн. моральної шкоди,

та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_3, Управління Держземагенства у м. Кременчуці, Полтавської області, про визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку та про зобов'язання скасувати запис за № 010554800323 про реєстрацію державного акту серії НОМЕР_4 від 23 вересня 2005 року,-

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, в якому просила зобов'язати відповідачів знести за власний рахунок будівництво-реконструкцію існуючого житлового будинку № АДРЕСА_1, відновити межі належної позивачу земельної ділянки згідно державних актів серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 та звільнити її від належного відповідачам майна, а також стягнути з відповідачів солідарно167205,00 грн. майнової шкоди та 10000,00 грн.моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що їй на праві власності належить земельна ділянка та житловий будинок із господарськими спорудами за адресою АДРЕСА_2. Власником суміжної земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_4, дочка якої- ОСОБА_5 здійснює самочинне будівництво-реконструкцію існуючого житлового будинку. Будівництво-реконструкція відбувається без належних дозвільних документів, а також із порушенням державних будівельних норм та протипожежних стандартів. В результаті конструктивні елементи будинку НОМЕР_3 зайшли вглиб її земельної ділянки, що призводить до потрапляння атмосферних опадів та стічних вод на її будинок та вимощення, внаслідок чого їх стан буде неодмінно погіршуватись. Внаслідок негативного впливу сусіднього самочинного об'єкта нерухомості їй завдано збитків на суму 167205,00 грн., що підтверджується висновком експертного будівельно-технічного дослідження.

Окрім того, незаконні дії відповідачів порушують умови її життя, створюють перешкоди в користуванні належним їй майном, що шкідливо впливає на її емоційно-психологічний та фізіологічний стан і завдає моральної шкоди, яку позивач оцінює у 10000,00 грн.

У травні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_2, Управління Держземагенства у м. Кременчуці про визнання недійсним державного акту серії НОМЕР_4 від 23 вересня 2005 року про право власності на земельну ділянку АДРЕСА_3 та про зобов'язання скасувати запис за № 010554800323 про його реєстрацію (т.1, а.с. 104, 107).

Позов мотивовано тим, що на момент придбання нею домоволодіння НОМЕР_3 у грудні 2012 року межі земельної ділянки були сталими, з боку домоволодіння НОМЕР_5, ОСОБА_6 було встановлено паркан, і земельних спорів не виникало. Підготовчі роботи з виготовлення земельного акту на право власності на земельну ділянку передбачають перевірку того, чи є ділянка вільною, чи не належить вона іншому власнику та чи не накладаються її межі на суміжні земельні ділянки. Проте, землевпорядною організацією, яка за її заявою перевіряла обгрунтованість претензій ОСОБА_2, було встановлено, що координати поворотних точок ділянки, власником якої є ОСОБА_2, фактично винесені на земельну ділянку, що належить ОСОБА_4

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 липня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, про зобов'язання знести за власний рахунок самочинно збудоване незакінчене будівництво-реконструкцію житлового будинку НОМЕР_3 по АДРЕСА_1, про зобов'язання відновити межі земельної ділянки згідно державних актів серії НОМЕР_6 та НОМЕР_7 та звільнити її від належного відповідачам майна, про солідарне стягнення 167205,00 грн. майнової шкоди та 10000,00 грн. моральної шкоди залишено без задоволення.

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, Управління Держземагенства у м. Кременчуці, Полтавської області, про визнання недійсним державного акту серії НОМЕР_4 від 23 вересня 2005 року про право власності на земельну ділянку АДРЕСА_3, та про зобов'язання скасувати запис за № 010554800323 про його реєстрацію - залишено без задоволення.

В апеляційному порядку рішення оскаржила ОСОБА_2, в частині відмови в задоволенні її позовних вимог. В оскаржуваній частині, вважає рішення таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що відповідачі здійснюють самочинне будівництво-реконструкцію існуючого житлового будинку, без належних дозвільних документів, а також із порушенням державних будівельних норм та протипожежних стандартів.

Внаслідок негативного впливу сусіднього самочинного об'єкта нерухомості їй завдано збитків на суму 167205,00 грн., що підтверджується висновком експертного будівельно-технічного дослідження. Крім того, вважає, що неправомірними діями відповідачів їй завдано моральну шкоду, яку вона оцінює в 10000 грн.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив докази наявні в матеріалах справи, які підтверджують заявлені нею позовні вимоги.

Процесуальним правом на подачу відзиву сторони не скористалися

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_2 на підставі договорів дарування від 24 липня 2012 року є власницею ? частини житлового будинку та двох земельних ділянок кадастрові номери НОМЕР_8 та НОМЕР_9 загальною площею 0,0327 га, розташованих за адресою по АДРЕСА_3 (т.2, а.с. 65-70)

Власником іншої ? частини зазначеного будинку та земельної ділянки площею 564 кв.м. є ОСОБА_6, яка, в сою чергу, 11 квітня 2005 року на підставі договору купівлі-продажу придбала вказане нерухоме майно у попереднього власника, ОСОБА_10

На місці старого будинку у 2009 році ОСОБА_6 побудувала новий, який згідно технічного паспорту складається з двох ізольованих половин, кожна з яких має окремий вхід (т.1, а.с. 9-17), а також набула право власності на прилеглу до домоволодіння земельну ділянку із комунальної власності.

Частина домоволодіння НОМЕР_5, що належить ОСОБА_2, межує з домоволодінням НОМЕР_3, власником якого є ОСОБА_4

Право власності на домоволодіння НОМЕР_3 ОСОБА_4 набула на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 01 грудня 2011 року між нею та ОСОБА_8 Площа земельної ділянки згідно державного акту серії НОМЕР_10, складала 551 кв.м. (т.1, а.с. 110, 111).

13 травня 2013 року ОСОБА_4 отримала будівельний паспорт за №34 на будівництво нового житлового будинку, який планувалося розташувати на земельній ділянці на місці сараю літера Б-1 (т.3, а.с. 61, 67). Проте, ОСОБА_4 розпочала перебудову існуючого будинку зі збільшенням його площі за рахунок будівництва у бік ділянки, що належить ОСОБА_2. Під час перебудови було залишено частину існуючого будинку, в тому числі прибудову літ.А-1, яка однією зі стін розміщена на межі з земельною ділянкою НОМЕР_5. Зазначену цегляну прибудову розміром 7,45х2,3 м, в свою чергу, у 1971 році самочинно здійснив колишній власник ОСОБА_9, який у 1992 році здав її в експлуатацію та отримав рішення виконкому Автозаводської районної ради №714 від 06 серпня 1992 року про визнання за ним права власності на житлову прибудову літ.А1, літню кухню літ.З, погріб літ.Е, гараж літ.Д у домоволодінні НОМЕР_3 (т.3, а.с. 171).

26 грудня 2014 року ОСОБА_4 подала повідомлення про початок будівельних робіт з реконструкції існуючого житлового будинку (№ПТ062143601012), яке було скасовано ДАБІ 17 лютого 2015 року, наказ №36, оскільки будівельні роботи проводилися без будівельного паспорта, який би дозволяв реконструкцію.

02 жовтня 2015 року вона подала повідомлення про початок будівельних робіт (№ПТ 062152751811) на підставі будівельного паспорта №34 від 13 травня 2013 року який дозволяв будівництво нового будинку.(т.1, а.с. 175)

Позаплановими перевірками, дотримання ОСОБА_4 вимог будівельних норм та правил, проведеними ДАБІ у Полтавській області, було виявлено самочинне виконання будівельних робіт з реконструкції існуючого житлового будинку, за що 14 лютого 2015 року ОСОБА_4 було притягнуто до адміністративної відповідальності та наданий припис про зупинення будівництва та усунення порушень вимог містобудівного законодавства. 23 листопада 2015 року позапланова перевірка встановила, що будівництво нового будинку не розпочато (т. 1, а.с. 89-92, т.2, а.с. 17-21).

Для встановлення обставин справи та підтвердження доводів сторін, суд першої інстанції, призначив у справі комісійну судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу.

Висновком комісійно судово будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 30.05.2016 року встановлено: згідно матеріалів інвентаризації земельної ділянки у домоволодінні НОМЕР_5 станом на 16 квітня 2010 року (до придбання ОСОБА_4 сусіднього будинку НОМЕР_3) конфігурація межі між земельними ділянками мала вигляд ламаної лінії зі зміщенням в умовно позначених точках Л і М на територію земельної ділянки НОМЕР_5. Зміщення у точці М (так званий виступ ) складає 0,2 м. Водночас відповідно до схематичного плану земельної ділянки станом на 10 травня 2011 року виступ в умовно позначеній точці М відсутній і конфігурація межі відповідає наведеній у державному акті з кадастровим номером НОМЕР_8.

У зв'язкуз такими розбіжностями у кресленнях за період з 26 вересня 2003 року по 16 квітня 2010 року та станом на 10 травня 2011 року експерти не змогли прослідкувати хронологію зміни конфігурації межі та встановити, з якого часу виникло порушення меж. Фактичний порядок користування ділянкою НОМЕР_5 не відповідає правовстановлюючим документам на неї, проте фактично у користуванні її власників ОСОБА_6 та ОСОБА_2 знаходиться 663 кв.м. земельної ділянки, що на 9 кв.м. більше, ніж її загальна площа згідно державних актів.

Встановлено також порушення меж земельної ділянки НОМЕР_3 та факт того, що конфігурація та розміри її меж не в повній мірі відповідають державному акту.

У фактичному користуванні домоволодіння НОМЕР_3 знаходиться 665 кв.м землі, що на 114 кв.м. більше чим у державному акті (551 кв.м).

Сторони не надали для дослідження геодезичної зйомки земельних ділянок з зазначенням каталогу координат фактичного місця розташування точок меж ділянок та їх розмірів, без чого неможливо співставити фактичне землекористування з правовстановлюючими документами. Із зазначеної причини експерти не змогли встановити, чи межа земельної ділянки НОМЕР_3 змістилася у бік земельної ділянки НОМЕР_5, чи навпаки, а також не встановили, з якого часу виникло порушення меж та розбіжності у розмірах земельних ділянок.

Встановлено, що при будівництві самочинно збудованого незакінченого будівництва-реконструкції існуючого житлового будинку НОМЕР_3 порушені вимоги п.3.25 ДБН 360-90** Планування і забудова міських і сільських поселень , оскільки відстань між житловими будинками ІІІ ступеня вогнестійкості має складати 8 метрів. Погодження з місцевими органами державного пожежного та санітарного нагляду розташування об'єкта реконструкції із збереженням існуючих відстаней з будинком НОМЕР_5 відсутнє.

Місце розташування будинку НОМЕР_3 залишається незмінним по відношенню до домоволодіння НОМЕР_5 з 02 грудня 1986 року, одна з його стін розташована по межі.

Новий будинок НОМЕР_5 побудований у 2009 році, самовільна реконструкція будинку НОМЕР_3 розпочата на 5 років пізніше, тому протипожежні відстані не були дотримані в результаті будівництва на садибі НОМЕР_5.

Порушення вимог п. 3.8* ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень в частині розташування житлового будинку НОМЕР_3 на відстані до межі сусідньої ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни не менше 1,0 м було допущене ще на стадії прибудови А1 в 1971 році і погоджене з органами місцевого самоврядування (висновок №509/510 від 30 вересня 2015 року, т.3, а.с.90-123).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що знесення самочинного будівництва допустиме лише за умови, якщо порушення неможливо усунути шляхом проведення перебудови або в разі, коли така перебудова неможлива. В разі, якщо необхідна перебудова самочинного будівництва з технічної точки зору можлива, його знесення відбувається тільки за умови, якщо особа відмовляється від її проведення. Оскільки, суду не були надані докази про те, що усунути порушення ДБН неможливо за рахунок перебудови і, відповідно, докази про те, що ОСОБА_4 від неї відмовляється, суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення вказаних вимог.

Суд першої інстанції вважав недоведеними вимоги ОСОБА_2 в частині зобов'язання відновити межі земельної ділянки, оскільки встановити, чи пов'язане порушення землекористування із зміщенням меж земельної ділянки НОМЕР_3 в сторону земельної ділянки НОМЕР_5, або навпаки, існує зміщення межі між зазначеними земельними ділянками в сторону домоволодіння НОМЕР_3, неможливо.

Підстав для задоволення заявлених вимог, щодо стягнення збитків у розмірі 167205 грн., суд першої інстанції не знайшов, оскільки вказаний розмір збитків визначений експертом у висновку експертного будівельно-технічного дослідження №15-15 від 10 лютого 2015 року носить ймовірний характер, належними та допустимими доказами не підтверджений.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимог, щодо стягнення моральної шкоди, оскільки позивачем не було доведено, що саме діями відповідачів, позивачці завдано вказану шкоду.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України об'єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

При цьому за положеннями частини четвертої цієї статті якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Одночасно за положеннями частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Знесення самочинного об'єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об'єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.

Такий висновок застосування норм матеріального права викладено в постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-1721цс16.

Встановлено, що фактичний порядок користування ділянкою НОМЕР_5 не відповідає правовстановлюючим документам на неї, фактично у користуванні ОСОБА_6 та ОСОБА_2 знаходиться 663 кв.м. земельної ділянки, що на 9 кв.м. більше, ніж її загальна площа згідно державних актів. Крім того, встановлено також порушення меж земельної ділянки НОМЕР_3 та факт того, що конфігурація та розміри її меж не в повній мірі відповідають державному акту. Встановити, чи межа земельної ділянки НОМЕР_3 змістилася у бік земельної ділянки НОМЕР_5, чи навпаки, крім того, встановити з якого часу виникло порушення меж та розбіжності у розмірах земельних ділянок неможливо.

З матеріалів справи вбачається, що будівництво-реконструкція існуючого житлового будинку НОМЕР_3 є самовільною. Проте,порушення вимог пункту 3.25* ДБН 360-90**відбулося на стадії будівництва на земельній ділянці НОМЕР_5, оскільки стіна будинку НОМЕР_3 вже була розташована на межі. Таке розташування, всупереч пункту 3.8* ДБН 360-92**, було погоджене органами місцевого самоврядування одному з попередніх власників та існувало до придбання будинку ОСОБА_4

Також, вбачається, що ОСОБА_4 висловила намір дійти компромісу, умови якого виклала письмово (т. 1 а.с.106 с.с. 149).

Матеріали справи не містять доказів того, що усунути порушення ДБН неможливо за рахунок перебудови і, відповідно, докази про те, що відповідач від неї відмовляється.

ОСОБА_2 достовірних та достатніх доказів, у розумінні ст.ст.78, 79 ЦПК України, на підтвердження заявлених позовних вимог, не надано.

Доводи апеляційної скарги не містять доводів, які б підтверджували наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлене без додержання норм матеріального і процесуального права.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів за результатами апеляційного розгляду справи вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, понесені апелянтом судові витрати відшкодуванню не підлягають

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 382-384, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 липня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 11.01.2019 року.

Головуючий суддя: О.О.Панченко

Судді: Т.В. Одринська

А.І. Дорош