Постанова

від 04.11.2019 по справі 524/1223/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 524/1223/15-ц

провадження № 61-3051св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи: ОСОБА_4 , виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області, департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області,

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,

відповідачі за зустрічним позовом: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , управління Держземагентства у м. Кременчуці Полтавської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 липня 2018 року у складі судді Кривич Ж. О. та постанову Полтавського апеляційного суду від 08 січня 2019 року у складі колегії суддів: Панченка О. О., Одринської Т. В., Дорош А. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області, департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області, в якому просила зобов`язання відповідачів знести за власний рахунок самочинно збудоване незакінчене будівництво-реконструкцію житлового будинку, відновити межі земельної ділянки та звільнити її від належного відповідачам майна, стягнути з відповідачів у солідарному порядку 167 205,00 грн майнової шкоди та

10 000,00 грн моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що їй на праві власності належить земельна ділянка та житловий будинок із господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Власником суміжної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , є ОСОБА_2 , дочка якої ОСОБА_3 здійснює самочинне будівництво-реконструкцію існуючого житлового будинку. Будівництво-реконструкція відбувається без належних дозвільних документів, а також із порушенням Державних будівельних норм України (далі - ДБН) та протипожежних стандартів. У результаті конструктивні елементи будинку АДРЕСА_2 зайшли вглиб її земельної ділянки, що призводить до потрапляння атмосферних опадів та стічних вод на її будинок та вимощення, внаслідок чого їх стан буде погіршуватись. Унаслідок негативного впливу сусіднього самочинного об`єкта нерухомості їй завдано збитків на суму 167 205,00 грн, що підтверджено висновком експертного будівельно-технічного дослідження.

Крім того, незаконні дії відповідачів порушують умови її життя, створюють перешкоди в користуванні належним їй майном, що шкідливо впливає на її емоційно-психологічний та фізіологічний стан і завдає моральної шкоди, яку позивач оцінила у 10 000,00 грн.

У травні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , управління Держземагентства у м. Кременчуці Полтавської області про визнання недійсним державного акта серії ПЛ № 202180 від 23 вересня 2005 року про право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 та зобов`язання скасувати запис № 010554800323 про його реєстрацію.

Позов мотивовано тим, що на момент придбання нею у грудні 2012 року будинку АДРЕСА_2 межі земельної ділянки були сталими, з боку будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_4 встановлено паркан й земельних спорів не виникало. Підготовчі роботи з виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку передбачають перевірку того, чи є ділянка вільною, чи не належить вона іншому власнику та чи не накладаються її межі на суміжні земельні ділянки. Проте землевпорядною організацією, яка за її заявою перевіряла обґрунтованість претензій ОСОБА_1 , встановлено, що координати поворотних точок ділянки, власником якої є ОСОБА_1 , фактично винесені на земельну ділянку, що належить ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 липня 2018 року у задоволенні позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що знесення самочинного будівництва допустиме лише за умови, якщо порушення неможливо усунути шляхом проведення перебудови або у разі, коли така перебудова неможлива. У разі, якщо необхідна перебудова самочинного будівництва з технічної точки зору можлива, його знесення відбувається лише за умови, якщо особа відмовляється від її проведення. Суду не надано доказів про те, що усунути порушення ДБН неможливо за рахунок перебудови та доказів про те, що ОСОБА_2 від неї відмовляється.

Суд першої інстанції вважав недоведеними вимоги ОСОБА_1 в частині зобов`язання відновити межі земельної ділянки, оскільки неможливо встановити, чи пов`язане порушення землекористування зі зміщенням меж земельної ділянки АДРЕСА_2 у бік земельної ділянки АДРЕСА_1 , або навпаки, існує зміщення межі між зазначеними земельними ділянками у бік будинку АДРЕСА_2 .

Підстав для задоволення заявлених вимог щодо стягнення збитків у розмірі 167 205,00 грн суд першої інстанції не знайшов, оскільки вказаний розмір збитків, визначений експертом у висновку експертного будівельно-технічного дослідження від 10 лютого 2015 року № 15-15, носить ймовірний характер, належними та допустимими доказами не підтверджений.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено, що саме діями відповідачів їй завдано моральну шкоду.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів того, що під час видачі оспорюваного нею державного акта були допущені порушення чинного законодавства.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 08 січня 2019 року рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 липня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та вважав, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

У частині зустрічного позову ОСОБА_2 рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядалось.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у лютому 2019 року,

ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області

від 25 липня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду

від 08 січня 2019 року в частині відмови у її позові скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення її позову.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що відповідачі здійснюють самочинне будівництво-реконструкцію існуючого житлового будинку без належних дозвільних документів, а також із порушенням ДБН та протипожежних стандартів.

Внаслідок негативного впливу сусіднього самочинного об`єкта нерухомості їй завдано збитків на суму 167 205,00 грн, що підтверджено висновком експертного будівельно-технічного дослідження. Неправомірними діями відповідачів їй завдано моральної шкоди, яку вона оцінила в 10 000,00 грн.

Суди не в повній мірі дослідили надані нею докази, наявні в матеріалах справи, які підтверджують заявлені нею позовні вимоги.

У частині зустрічного позову ОСОБА_2 рішення судів першої й апеляційної інстанцій в касаційному порядку не оскаржуються.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У травні 2019 рокудо Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому заявник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки суди дійшли правильного й обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 524/1223/15-ц з Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судами встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договорів дарування від

24 липня 2012 року є власником 1/2 частини житлового будинку та двох земельних ділянок загальною площею 0,0327 га, розташованих за адресою:

АДРЕСА_2 .

Власником іншої 1/2 частини зазначеного будинку та земельної ділянки площею 564,00 кв. м є ОСОБА_4 , яка, в свою чергу, 11 квітня 2005 року на підставі договору купівлі-продажу придбала вказане нерухоме майно у попереднього власника ОСОБА_5 .

На місці старого будинку у 2009 році ОСОБА_4 побудувала новий, який згідно з технічним паспортом складається з двох ізольованих половин, кожна з яких має окремий вхід, а також набула право власності на прилеглу до будинку земельну ділянку із земель комунальної власності.

Частина будинку АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , межує з будинком АДРЕСА_2 , власником якого є ОСОБА_2

Право власності на будинок АДРЕСА_2 ОСОБА_2 набула на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 01 грудня 2011 року між нею та ОСОБА_6 Площа земельної ділянки згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ПЛ № 046537 становить 551,00 кв. м.

13 травня 2013 року ОСОБА_2 отримала будівельний паспорт № 34 на будівництво нового житлового будинку, який планувалося розташувати на земельній ділянці на місці сараю літ. Б-1 , проте ОСОБА_2 розпочала перебудову існуючого будинку зі збільшенням його площі за рахунок будівництва у бік ділянки, що належить ОСОБА_1 . Під час перебудови залишено частину існуючого будинку, в тому числі прибудову літ. А-1 , яка однією зі стін розміщена на межі із земельною ділянкою АДРЕСА_1 . Зазначену цегляну прибудову розміром 7,45 м х 2,3 м у 1971 році самочинно здійснив колишній власник ОСОБА_7 , який у 1992 році вів таку прибудову до експлуатації та отримав рішення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області від 06 серпня 1992 року № 714 про визнання за ним права власності на житлову прибудову літ. А1 , літню кухню літ. З , погріб літ. Е , гараж літ. Д у будинку АДРЕСА_2 .

26 грудня 2014 року ОСОБА_2 подала повідомлення про початок будівельних робіт з реконструкції існуючого житлового будинку, яке скасовано Державною архітектурно-будівельною інспекцією у Полтавській області (далі - ДАБІ у Полтавській області) 17 лютого 2015 року, наказ № 36, оскільки будівельні роботи проводилися без будівельного паспорта, який би дозволяв реконструкцію.

02 жовтня 2015 року ОСОБА_2 подала повідомлення про початок будівельних робіт на підставі будівельного паспорта від 13 травня 2013 року № 34, який дозволяв будівництво нового будинку.

Позаплановими перевірками дотримання ОСОБА_2 вимог будівельних норм та правил, проведеними ДАБІ у Полтавській області, виявлено самочинне виконання будівельних робіт з реконструкції існуючого житлового будинку, за що 14 лютого 2015 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності та надано припис про зупинення будівництва й усунення порушень вимог містобудівного законодавства. 23 листопада 2015 року позапланова перевірка встановила, що будівництво нового будинку не розпочато.

Для встановлення обставин справи та підтвердження доводів сторін суд першої інстанції призначив комісійну судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу.

Висновком комісійної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 30 травня 2016 року встановлено, що згідно з матеріалами інвентаризації земельної ділянки будинку АДРЕСА_1 станом на 16 квітня 2010 року (до придбання ОСОБА_2 сусіднього будинку АДРЕСА_2 ) конфігурація межі між земельними ділянками мала вигляд ламаної лінії зі зміщенням в умовно позначених точках Л і М на територію земельної ділянки АДРЕСА_1 . Зміщення у точці М (так званий виступ ) становить 0,2 м. Водночас відповідно до схематичного плану земельної ділянки станом на 10 травня 2011 року виступ в умовно позначеній точці М відсутній і конфігурація межі відповідає наведеній у державному акті з кадастровим номером 5310436100:07:001:0732.

У зв`язку з такими розбіжностями у кресленнях за період з 26 вересня 2003 року до 16 квітня 2010 року та станом на 10 травня 2011 року експерти не змогли прослідкувати хронологію зміни конфігурації межі та встановити, з якого часу виникло порушення меж. Фактичний порядок користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 не відповідає правовстановлюючим документам на неї, проте фактично у користуванні її власників: ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , знаходиться 663,00 кв. м. земельної ділянки, що на 9,00 кв. м більше, ніж її загальна площа згідно з державними актами.

Установлено також порушення меж земельної ділянки АДРЕСА_2 та факт того, що конфігурація та розміри її меж не в повній мірі відповідають державному акту.

У фактичному користуванні власника будинку АДРЕСА_2 знаходиться земельна ділянка площею 665,00 кв. м, що на 114,00 кв. м більше, ніж у державному акті.

Сторони не надали для дослідження результатів геодезичної зйомки земельних ділянок із зазначенням каталогу координат фактичного місця розташування точок меж ділянок та їх розмірів, без чого неможливо співставити фактичне землекористування з правовстановлюючими документами. Із зазначеної причини експерти не змогли встановити, чи змістилася межа земельної ділянки АДРЕСА_2 у бік земельної ділянки АДРЕСА_1 , чи навпаки, а також не встановили, з якого часу виникло порушення меж та розбіжності у розмірах земельних ділянок.

Установлено, що при будівництві самочинно збудованого незакінченого будівництва-реконструкції існуючого житлового будинку АДРЕСА_2 порушені вимоги пункту 3.25 ДБН 360-90** Планування і забудова міських і сільських поселень , оскільки відстань між житловими будинками ІІІ ступеня вогнестійкості має складати 8,00 м. Погодження з місцевими органами державного пожежного та санітарного нагляду розташування об`єкта реконструкції із збереженням існуючих відстаней з будинком АДРЕСА_1 відсутнє

. Місце розташування будинку АДРЕСА_2 залишається незмінним відносно будинку

АДРЕСА_1 з 02 грудня 1986 року, одна з його стін розташована на межі.

Новий будинок АДРЕСА_1 побудований у 2009 році, самовільна реконструкція будинку АДРЕСА_2 розпочата на 5 років пізніше, тому протипожежні відстані не були дотримані в результаті будівництва у будинку АДРЕСА_1 .

Порушення вимог пункту 3.8* ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень в частині розташування житлового будинку АДРЕСА_2 на відстані до межі сусідньої ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни не менше 1,0 м допущене ще на стадії прибудови літ. А1 у 1971 році і погоджене з органами місцевого самоврядування (висновок

від 30 вересня 2015 року № 509/510).

1. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

Згідно із положеннями частини другої статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

За положеннями частини четвертої цієї статті якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Частиною сьомою статті 376 ЦК України передбачено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.

Проаналізувавши наведені норми закону та виходячи із встановлених у справі обставин, зокрема з того, що фактичний порядок користування земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, а також конфігурація та розміри їх меж не відповідають правовстановлюючим документам на них, а встановити, чи межа земельної ділянки АДРЕСА_2 змістилася у бік земельної ділянки АДРЕСА_1 , чи навпаки, та з якого часу виникло порушення меж і розбіжності у їх розмірах неможливо суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, обґрунтовано вважав недоведеними вимоги ОСОБА_1 в частині зобов`язання відновити межі земельної ділянки.

Вказуючи на те, що хоча будівництво-реконструкція існуючого житлового будинку АДРЕСА_2 є самовільною, проте порушення вимог пункту 3.25* ДБН 360-90** відбулося на стадії будівництва на земельній ділянці АДРЕСА_1 , оскільки стіна будинку АДРЕСА_2 вже була розташована на межі, таке розташування всупереч пункту 3.8* ДБН 360-92** було погоджене органами місцевого самоврядування одному з попередніх власників та існувало до придбання будинку ОСОБА_2 , яка висловила намір дійти компромісу, умови якого виклала письмово, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні вимоги про знесення самочинного будівництва, яке є крайнім заходом впливу на забудовника, вважаючи, що позивачем за первісним позовом не надано доказів того, що усунути порушення ДБН неможливо за рахунок перебудови і, відповідно, доказів про те, що відповідач від неї відмовляється.

Правильних висновків суди дійшли й відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування збитків та моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами завдання вказаних збитків та моральної шкоди саме діями відповідачів, а також розмір таких збитків та шкоди.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду, визначених статтею 400 ЦПК України, згідно з якою установлення фактичних обставин у справі, дослідження доказів і надання їм правової оцінки не належить до компетенції касаційного суду. Крім того доводи касаційної скарги були предметом дослідження апеляційного суду та судом обґрунтовано відхилено такі доводи.

При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі Руїз Торіха проти Іспанії ). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі Гірвісаарі проти Фінляндії ).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 без змін, оскільки такі судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

У частині зустрічного позову ОСОБА_2 рішення судів першої й апеляційної інстанцій не оскаржуються, отже не є предметом перегляду у суді касаційної інстанції.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те, що судом касаційної інстанції рішення не змінюється та не ухвалюється нове рішення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 липня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 08 січня 2019 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийС. Ю. Бурлаков Судді:В. М. Коротун М. Є. Червинська