Рішення

від 05.03.2018 по справі 200/1648/17

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 200/1648/17

Провадження № 2/200/730/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2018 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.

за участю секретаря: Санжаровської Я.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального вищого навчального закладу Дніпровський базовий медичний коледж Дніпропетровської обласної ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

02 лютого 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до Комунального вищого навчального закладу Дніпропетровський базовий медичний коледж Дніпропетровської обласної ради про поновлення на роботі, стягнення компенсації моральної шкоди.

В обґрунтування позову позивачка зазначила, що вона працювала в КВНЗ Дніпропетровський базовий медичний коледж Дніпропетровської обласної ради з 2011 року на посаді практичного психолога. Вона сумлінно виконувала свою роботу та до осені 2016 року претензій, доган, стягнень з боку адміністрації закладу до неї не було. В серпні 2015 року між позивачкою та директором закладу Шарун І.Е., заступником директора ОСОБА_3 виник спір з приводу незаконного звільнення викладача ОСОБА_4, в результаті чого на позивачку стали застосовувати моральний тиск з метою змусити звільнитися з роботи. З 27.12.2016 по 04.01.2017 року позивачка перебувала на лікарняному. Після того як лікарняний було закрито, 05.01.2017 року їй стало зле та вона змушена була звернутися за лікарською допомогою. 06 січня 2017 року позивачка з'явилася на роботу о 8-30 год., та її відразу викликали до ОСОБА_3, де запропонували написати заяву про звільнення за власним бажанням. Позивачка не погодилась, та ОСОБА_3 сказала, що позивачку буде звільнено за прогул. Позивачка повідомила, що вона не вийшла 05.01.2017 року на роботу в зв'язку зі станом здоров'я та надала виписку з амбулаторної карти. Однак близько 15-00 год. її ознайомили з наказом про звільнення за ініціативою адміністрації. Вважає звільнення незаконним.

З урахуванням уточненої позовної заяви від 28.08.2017 року та від 29.11.2017 року, та відповідно до ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2017 року, якою заяву позивача від 29.11.2017 року про збільшення позовних вимог задоволено частково (а.с. 177-178), позивач просить суд визнати незаконним та скасувати наказ № 01-к від 06.01.2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади практичного психолога в Комунальному вищому навчальному закладі Дніпропетровський базовий медичний коледж Дніпропетровської обласної ради на підставі п4 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з прогулом без поважних причин. Поновити на роботі ОСОБА_1 на посаді практичного психолога в Комунальному вищому навчальному закладі Дніпропетровський базовий медичний коледж Дніпропетровської обласної ради, який знаходиться за адресою: м. Дніпро, просп. Богдана Хмельницького, б.23, ідентифікаційний код 02011158. Стягнути з Комунального вищого навчального закладу Дніпропетровський базовий медичний коледж Дніпропетровської обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 88117,44 грн.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивачка протягом 2015-2016 та 2016-2017 начальних років виконувала обов'язки керівника груп Ф-912 та акушерського відділення А-12. Позивачка порушувала свої обов'язки керівника групи та викладача. За підсумками 2015-2016 навчального року батьки студентів групи Ф-912 звернулись до керівництва закладу з колективною заявою про неналежне виконання керівником групи своїх обов'язків: спілкування з батьками не налагоджено, виховні години та індивідуальна робота з студентами не проводилась. 09 листопада 2016 року ОСОБА_1 зірвала планові заняття групи А-12 з фізичного виховання, забравши всю групу на репетицію конкурсу Крок до зірок , за що їй наказом № 114-к від 14.11.2016 року оголошено догану. Своє порушення позивачка визнала в письмових поясненнях. Нею допускались також інші порушення обов'язків керівника групи. 05 січня 2017 року на ім'я директора навчального закладу надійшли доповідні від заступника директора з гуманітарної освіти та виховання Гармаш Н.Л. та старшого інспектора з кадрів Орел Н.А. про те, що практичний психолог ОСОБА_1 не з'явилась на робоче місце, та не відповідає на телефонні дзвінки. О 15-00 год. 05.01.2017 року про відсутність позивачки на роботі складено Акт № 1. 06 січня 2017 року ОСОБА_1 з'явилась на роботу та надала листок непрацездатності, виданий сімейним лікарем Кулаківською Т.Ф., згідно якого вона хворіла з 27.12.2016 по 04.01.2017 року включно, до роботи належало приступити 05.01.2017 року. ОСОБА_1 відмовилась від надання письмових пояснень прогулу. На засідання дисциплінарної комісії 06.01.2017 року позивачка усно повідомила три версії невиходу на роботу та надала витяг з амбулаторної карти, виданий не сімейним лікарем Кулаківською Т.Ф., де вказано, що 05.01.2017 року ОСОБА_1 зверталась в поліклініку, даних про видачу листка тимчасової непрацездатності не містилось. Профспілковий комітет надав згоду на звільнення ОСОБА_1 Позивачка звільнена наказом від 06.01.2017 року. Відповідач перевірив достовірність витягу амбулаторної картки, який ОСОБА_1 надала як доказ тимчасової непрацездатності. На запит відповідача Головний лікар КЗ Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 4 листом від 10.01.2017 року повідомив, що виписка з амбулаторної карти громадянці ОСОБА_1, згідно медичної документації, не надавалась. Вважає, що звільнення позивачки проведено з дотриманням вимог чинного законодавства України. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Крім того, 18.01.2018 року на адресу суду надійшла заява позивача про винесення окремої ухвали для вирішення питання про притягнення до відповідальності директора КВНЗ Дніпровський базовий медичний коледж Шаруна І.Е.

Ухвалою суду від 10 січня 2018 року визначено здійснювати судовий розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Комунального вищого навчального закладу Дніпропетровський базовий медичний коледж Дніпропетровської обласної ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку спрощеного позовного провадження.

18 січня 2018 року на адресу надійшли письмові пояснення відповідача, в яких він зазначає, що витяг з амбулаторної картки позивача від 05.01.2017 року засвідчений круглою особистою печаткою лікаря, прізвище якого закінчується словосполученням літер ркина . На запит відповідача Головний лікар КЗ Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 4 повідомив, що станом на 05.01.2017 року в даному закладі не працював жоден лікар, прізвище якого закінчувалося б на ркина .

Суд, дослідивши надані докази, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що наказом директора Обласного комунального закладу Дніпропетровське медичне училище Шарун І.Е. № 513-к від 23.09.2011 року ОСОБА_1 прийнято на посаду практичного психолога з 27 вересня 2011 року.

Наказом директора Обласного комунального закладу Дніпропетровське медичне училище Шарун І.Е. № 139-к від 31.08.2012 року ОСОБА_1 дозволено суміщення посади викладача психології з погодинною оплатою праці з 01.09.2012.

Наказом директора Обласного комунального закладу Дніпропетровське медичне училище Шарун І.Е. № 73-к від 01.09.2015 року ОСОБА_1 призначено керівником навчальної групи Ф-912 на 2015-2016 рік.

Наказом директора Обласного комунального закладу Дніпропетровське медичне училище Шарун І.Е. № 88-к від 30.08.2016 року ОСОБА_1 призначено керівником навчальної групи А-12 на 2016-2017 рік.

Наказом директора Обласного комунального закладу Дніпропетровське медичне училище Шарун І.Е. № 114-к від 14.11.2016 року ОСОБА_1 оголошено догану за проведення репетицій конкурсу Крок до зірок під час занять та, як наслідок, зрив заняття з фізичного виховання в гр. А-12 09.11.2016 року.

Рішенням сесії Дніпропетровської обласної ради від 02.12.2016 року Обласний комунальний заклад Дніпропетровське медичне училище перейменовано в Комунальний вищий навчальний заклад Дніпровський базовий медичний коледж Дніпропетровської обласної ради.

Працівниками Комунального вищого навчального закладу Дніпровський базовий медичний коледж Дніпропетровської обласної ради Гармаш Н.Л., Вахнюк О.В., Орел Н.А., Івченко Г.В. 05 січня 2017 року о 15 год. 00 хв. складено Акт № 1, яким зафіксовано факт відсутності практичного психолога, викладача загальної та медичної психології ОСОБА_1 на роботі протягом всього робочого дня.

06 січня 2017 року працівниками Комунального вищого навчального закладу Дніпровський базовий медичний коледж Дніпропетровської обласної ради складено Акт № 2 про те, що ОСОБА_1 відмовилась надавати письмові пояснення відносно своєї відсутності на роботі 05.01.2017 року.

З протоколу № 1 засідання дисциплінарної комісії КВНЗ Дніпровський базовий медичний коледж ДОР від 06.01.2017 року, на порядку денному якого обговорювалось питання щодо відсутності на робочому місці ОСОБА_1 05.01.2017 року та ненадання нею семестрової документації, вбачається, що в якості обґрунтування причин відсутності на роботі 05.01.2017 року ОСОБА_1 надала виписку з амбулаторної картки від 05.01.2017 року.

Директор КВНЗ Дніпровський базовий медичний коледж ДОР Шарун І.Е. 06.01.2017 року направив подання Голові профспілкового комітету даного навчального закладу Івченко Г.В. про отримання згоди на звільнення ОСОБА_1 за прогул без поважної причини.

Засідання профспілкового комітету відбулося 06.01.2017 року, на якому було заслухано ОСОБА_1

06 січня 2017 року ППО співробітників КВНЗ Дніпровський базовий медичний коледж надав згоду на звільнення ОСОБА_1

Наказом директора КВНЗ Дніпровський базовий медичний коледж ДОР Шарун І.Е. № 01-к від 06.01.2017 року ОСОБА_1 звільнено 06.01.2017 року за п.4 ст.40 КЗпП України у зв'язку з прогулом без поважних причин.

Аналізуючи встановлені фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд зазначає наступне.

Статтею 43 Конституції України гарантоване право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів роз'яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору тощо.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно зі ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

За ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у звязку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Стягнення оголошується в наказі і повідомляється працівникові під розписку. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно зясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Крім того, як роз'яснено у п. 24 наведеної постанови Пленуму Верховного Суду України, при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

При цьому, факт відсутності працівника на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня (прогул) має бути належним чином зафіксований власником або уповноваженим ним органом, щоб унеможливити порушення трудових прав працівника та його безпідставне притягнення до дисциплінарної відповідальності. З огляду на предмет позову, обов'язок доведення вини працівника у порушенні трудової дисципліни на підприємстві покладено на роботодавця.

Таким чином, крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з'ясування поважності причин його відсутності. Законодавством не визначено перелік обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, а тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази, передбачені ст. 76 ЦПК України.

Судом встановлено, що на підтвердження поважності причин відсутності 05.01.2017 року на роботі позивачем надано відповідачу Виписку із медичної карти, видану 05.01.2017 в Дніпропетровському центрі первинної медико-санітарної допомоги № 4, згідно якої ОСОБА_1 звернулась 05.01.2017 року до поліклініки зі скаргами на стан здоров'я, їй встановлено діагноз ОРВІ, рекомендовано приступити до роботи 06.01.2017 року.

Відповідно до ст.. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що факт непрацездатності позивача міг бути підтверджений лише листком тимчасової непрацездатності, оскільки, як вже зазначалося вище, законодавством не визначено перелік обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин. Тому, на думку суду, відсутність працівника на роботі може підтверджуватися не тільки лікарняним листком, а й іншими документами, виданими медичною установою.

Суд також не бере до уваги лист Головного лікаря КЗ Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 4 Троян Г.С. від 10.01.2017 року, про те, що виписка з амбулаторної карти громадянці ОСОБА_1, згідно медичної документації, не надавалась, оскільки цей лист не є доказом, що Виписка із медичної карти є підробним документом, а відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Щодо повідомлення Головного лікаря КЗ Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 4 Думенко А.І. від 16.01.2018 року про те, що станом на 05.01.2017 року в даному закладі не працював жоден лікар, прізвище якого закінчувалося б на ркина , суд зазначає наступне. По-перше, із наданої відповідачем копії Виписки із медичної карти суд не може зробити однозначного висновку, на які літери закінчується прізвище лікаря, що видав вказаний медичний документ, крім того, відповідачем не заявлялось клопотання щодо призначення відповідної експертизи.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням зазначеного, суд відхиляє докази, а саме листи Головного лікаря КЗ Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 4 , надані відповідачем в якості обґрунтування його доводів щодо неповажності причин відсутності позивачки на роботі 05.01.2017 року.

Суд також враховує обставини, за яких вчинено проступок, а саме в судовому засіданні, яке відбулося 07.07.2017 року, були опитані свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_4, які пояснили, що 05.01.2017 року позивачка себе погано почувала, у неї був підвищений тиск, свідок ОСОБА_14 зробила їй укол, в зв'язку зі своїм поганим самопочуттям позивачка просила ОСОБА_4 посидіти з дитиною.

Крім того, суд звертає увагу на ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, та відзначає, що відсутність позивача на роботі не потягла за собою будь-яких негативних наслідків, а саме не було скасовано чи перенесено навчальних занять, не заподіяно відповідачу будь-якої іншої шкоди.

Також в судовому засіданні встановлено, що між сторонами дійсно був наявний конфлікт, що зокрема, підтверджується листом позивачки від 22.12.2016 року на ім'я голови Дніпропетровської обласної ради, що, на думку суду, могло бути підставою для застосування відповідачем до позивача більш тяжкого дисциплінарного стягнення із можливих.

Відповідно до ст. 9 Конвенції МОП N 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, яка ратифікована Верховною Радою 04.02.94 року тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в ст. 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцю (така ж позиція викладена в ухвалі ВССУ від 09 грудня 2015 року в справі N 6-29962св15).

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачка довела достовірними та достатніми доказами поважність причин своєї відсутності на роботі 05.01.2017 року, а відповідач, навпаки, не довів жодним доказом, що відсутність позивача в цей день на роботі потягла будь-які тяжкі чи несприятливі наслідки, які б дали привід до застосування до позивача найбільш тяжкого дисциплінарного стягнення - звільнення.

Враховуючи вимоги законодавства та встановлені в суді факти та обставини, слідує, що звільнення позивачки є незаконним, а отже, наказ № 01-к від 06.01.2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади практичного психолога в Комунальному вищому навчальному закладі Дніпропетровський базовий медичний коледж Дніпропетровської обласної ради на підставі п4 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з прогулом без поважних причин має бути скасовано та позивачку поновлено на вказаній посаді.

Таким чином, в суді встановлено та доведено, що позовні вимоги позивача про поновлення позивача на роботі знайшли своє підтвердження в суді та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток розраховується відповідно до Постанови кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати .

Середньоденний заробіток позивача складає 283 грн. 61 коп., що підтверджується довідкою відповідача № 62/04 від 24.07.2017 року.

Суд не може взяти до уваги як підставу для розрахунку середнього заробітку надану відповідачем довідку № 60/04 від 03.07.2017 року та надану представником позивача довідку ПФУ Індивідуальні відомості про застраховану особу форма ОК-5, з яких вбачається інша сума заробітку ОСОБА_1 за листопад і грудень 2016 року, з огляду на наступне.

Так, положеннями п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, встановлено, що у всіх інших випадках, не пов'язаних з обчисленням середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки, збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Пунктом 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки.

У відповідності до п. 4 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених у цьому пункті виплат, не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, а також одноразові виплати (компенсація за невикористану

відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

З письмових пояснень відповідача від 05.01.2018 року вбачається, що у листопаді 2016 року до нарахувань ОСОБА_1 включено виплати по лікарняному листу за жовтень в сумі 2512,92 грн., та по лікарняному листу за листопад 2016 року в сумі 837,64 грн. Крім того, у грудні ОСОБА_1 здійснено одноразову виплату до свята в сумі 2310,00 грн.

Позивачем не надано спростувань чи заперечень з приводу перебування на лікарняному в жовтні та листопаді 2016 року, а також щодо здійснення одноразової виплати до свята в грудні 2016 року.

При цьому суд зазначає, що у виписці із системи персоніфікованого обліку (ОК-5) значиться лише сума заробітку, з якого сплачено страхові внески, без урахування видів виплат, тому зазначену довідку неможливо взяти як підставу для обрахування середньої заробітної плати позивача з метою вирішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Період з часу звільнення - 06.01.2017 року по день постановлення рішення - 05.03.2018 року, становить 290 день, що складає суму 82246 грн. 90 коп.

Відповідно до ч. 6 ст. 235 КЗпП України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Щодо вимог позивача про винесення окремої ухвали для вирішення питання про притягнення до відповідальності директора КВНЗ Дніпровський базовий медичний коледж Шаруна І.Е. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 262 ЦПК України, Суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги якого порушено, і в чому саме полягає порушення.

Разом з тим, проаналізувавши чинне законоадвство, яке регулює спірні правовідносини, дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що підстави для винесення окремої ухвали щодо директора КВНЗ Дніпровський базовий медичний коледж Шаруна І.Е. відсутні.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати слід покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального вищого навчального закладу Дніпровський базовий медичний коледж Дніпропетровської обласної ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ № 01-к від 06.01.2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади практичного психолога в Комунальному вищому навчальному закладі Дніпровський базовий медичний коледж Дніпропетровської обласної ради на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з прогулом без поважних причин.

Поновити на роботі ОСОБА_1 на посаді практичного психолога в Комунальному вищому навчальному закладі Дніпровський базовий медичний коледж Дніпропетровської обласної ради, який знаходиться за адресою: м. Дніпро, просп. Богдана Хмельницького, б.23, ідентифікаційний код 02011158.

Стягнути з Комунального вищого навчального закладу Дніпровський базовий медичний коледж Дніпропетровської обласної ради, яке знаходиться за адресою: м. Дніпро, просп. Богдана Хмельницького, б.23, ідентифікаційний код 02011158, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 82246 грн. 90 коп.

Стягнути з Комунального вищого навчального закладу Дніпровський базовий медичний коледж Дніпропетровської обласної ради на користь держави судовий збір у розмірі 2102,47 грн.

Допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді практичного психолога в Комунальному вищому навчальному закладі Дніпровський базовий медичний коледж Дніпропетровської обласної ради.

Повний текст рішення виготовлено 05 березня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Пунктом 15.5 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Головуючий-суддя: Е.В. Женеску