Постанова

від 30.01.2019 по справі 200/1648/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/685/19 Справа № 200/1648/17 Суддя у 1-й інстанції - Женеску Е.В. Суддя у 2-й інстанції - Каратаєва Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2019 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Хоменко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою комунального вищого навчального закладу "Дніпропетровський базовий медичний коледж" Дніпропетровської обласної ради на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального вищого навчального закладу Дніпровський базовий медичний коледж Дніпропетровської обласної ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И Л А:

02 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до КВНЗ "Дніпропетровський базовий медичний коледж" Дніпропетровської обласної ради про поновлення на роботі, стягнення компенсації та моральної шкоди (том 1 а.с.1-3). З урахуванням уточненої позовної заяви, просила суд визнати незаконним та скасувати наказ № 01-к від 06.01.2017 року про її звільнення з посади практичного психолога в КВНЗ Дніпропетровський базовий медичний коледж Дніпропетровської обласної ради на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з прогулом без поважних причин. Поновити її на роботі на посаді практичного психолога в КВНЗ Дніпропетровський базовий медичний коледж Дніпропетровської обласної ради. Стягнути з КВНЗ Дніпропетровський базовий медичний коледж Дніпропетровської обласної ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 88117,44 грн. (том 1 а.с.1-3, 140-142,168-171).

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до КВНЗ Дніпровський базовий медичний коледж Дніпропетровської обласної ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ № 01-к від 06.01.2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади практичного психолога в КВНЗ Дніпровський базовий медичний коледж Дніпропетровської обласної ради на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з прогулом без поважних причин. Поновлено на роботі ОСОБА_1 на посаді практичного психолога в КВНЗ Дніпровський базовий медичний коледж Дніпропетровської обласної ради. Стягнуто з КВНЗ Дніпровський базовий медичний коледж Дніпропетровської обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 82246 грн. 90 коп. Стягнуто з КВНЗ Дніпровський базовий медичний коледж Дніпропетровської обласної ради на користь держави судовий збір у розмірі 2102,47 грн. Допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді практичного психолога в КВНЗ Дніпровський базовий медичний коледж Дніпропетровської обласної ради (том 2 а.с.24-31).

Не погодившись з рішенням суду, КВНЗ "Дніпровський базовий медичний коледж", звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимов в повному обсязі. Вирішити питання судових витрат (том 2 а.с.36-43).

Згідно п.9 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу КВНЗ "Дніпровський базовий медичний коледж" залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що наказом директора Обласного комунального закладу Дніпропетровське медичне училище Шарун І.Е. № 513-к від 23.09.2011 року ОСОБА_1 прийнято на посаду практичного психолога з 27 вересня 2011 року.

Наказом директора Обласного комунального закладу Дніпропетровське медичне училище Шарун І.Е. № 139-к від 31.08.2012 року ОСОБА_1 дозволено суміщення посади викладача психології з погодинною оплатою праці з 01.09.2012.

Наказом директора Обласного комунального закладу Дніпропетровське медичне училище Шарун І.Е. № 73-к від 01.09.2015 року ОСОБА_1 призначено керівником навчальної групи Ф-912 на 2015-2016 рік.

Наказом директора Обласного комунального закладу Дніпропетровське медичне училище Шарун І.Е. № 88-к від 30.08.2016 року ОСОБА_1 призначено керівником навчальної групи А-12 на 2016-2017 рік.

Наказом директора Обласного комунального закладу Дніпропетровське медичне училище Шарун І.Е. № 114-к від 14.11.2016 року ОСОБА_1 оголошено догану за проведення репетицій конкурсу Крок до зірок під час занять та, як наслідок, зрив заняття з фізичного виховання в гр. А-12 09.11.2016 року.

Рішенням сесії Дніпропетровської обласної ради від 02.12.2016 року Обласний комунальний заклад Дніпропетровське медичне училище перейменовано в Комунальний вищий навчальний заклад Дніпровський базовий медичний коледж Дніпропетровської обласної ради.

Працівниками Комунального вищого навчального закладу Дніпровський базовий медичний коледж Дніпропетровської обласної ради ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 05 січня 2017 року о 15 год. 00 хв. складено Акт № 1, яким зафіксовано факт відсутності практичного психолога, викладача загальної та медичної психології ОСОБА_1 на роботі протягом всього робочого дня.

06 січня 2017 року працівниками Комунального вищого навчального закладу Дніпровський базовий медичний коледж Дніпропетровської обласної ради складено Акт № 2 про те, що ОСОБА_1 відмовилась надавати письмові пояснення відносно своєї відсутності на роботі 05.01.2017 року.

З протоколу № 1 засідання дисциплінарної комісії КВНЗ Дніпровський базовий медичний коледж ДОР від 06.01.2017 року, на порядку денному якого обговорювалось питання щодо відсутності на робочому місці ОСОБА_1 05.01.2017 року та ненадання нею семестрової документації, вбачається, що в якості обґрунтування причин відсутності на роботі 05.01.2017 року ОСОБА_1 надала виписку з амбулаторної картки від 05.01.2017 року.

Директор КВНЗ Дніпровський базовий медичний коледж ДОР Шарун І.Е. 06.01.2017 року направив подання Голові профспілкового комітету даного навчального закладу ОСОБА_7 про отримання згоди на звільнення ОСОБА_1 за прогул без поважної причини.

Засідання профспілкового комітету відбулося 06.01.2017 року, на якому було заслухано ОСОБА_1 та надано згоду на звільнення ОСОБА_1

Наказом директора КВНЗ Дніпровський базовий медичний коледж ДОР Шарун І.Е. № 01-к від 06.01.2017 року ОСОБА_1 звільнено 06.01.2017 року за п.4 ст.40 КЗпП України у зв'язку з прогулом без поважних причин.

На підтвердження поважності причин відсутності 05.01.2017 року на роботі позивачем надано відповідачу Виписку із медичної карти, видану 05.01.2017 в Дніпропетровському центрі первинної медико-санітарної допомоги № 4, згідно якої ОСОБА_1 звернулась 05.01.2017 року до поліклініки зі скаргами на стан здоров'я, їй встановлено діагноз ОРВІ, рекомендовано приступити до роботи 06.01.2017 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що звільнення позивачки є незаконним, а отже, наказ № 01-к від 06.01.2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади практичного психолога в КВНЗ Дніпропетровський базовий медичний коледж Дніпропетровської обласної ради на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з прогулом без поважних причин має бути скасовано та позивачку поновлено на вказаній посаді.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Статтею 43 Конституції України гарантоване право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів роз'яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору тощо.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно зі ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

За ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Стягнення оголошується в наказі і повідомляється працівникові під розписку. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Крім того, як роз'яснено у п. 24 наведеної постанови Пленуму Верховного Суду України, при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

При цьому, факт відсутності працівника на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня (прогул) має бути належним чином зафіксований власником або уповноваженим ним органом, щоб унеможливити порушення трудових прав працівника та його безпідставне притягнення до дисциплінарної відповідальності. З огляду на предмет позову, обов'язок доведення вини працівника у порушенні трудової дисципліни на підприємстві покладено на роботодавця.

Таким чином, крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з'ясування поважності причин його відсутності. Законодавством не визначено перелік обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, а тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази, передбачені ст. 76 ЦПК України.

Відповідно до ст. 9 Конвенції МОП N 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, яка ратифікована Верховною Радою 04.02.94 року тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в ст. 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцеві (така ж позиція викладена в ухвалі ВССУ від 09 грудня 2015 року в справі N 6-29962св15).

Доводи апеляційної скарги, КВНЗ "Дніпровський базовий медичний коледж" Дніпропетровської обласної ради, що позивачем не було надано беззаперечних доказів діагнозу, на підставі якого вона була відсутня на роботі більше трьох годин з поважних причин, спростовується матеріалами справи. Посилання апелянта на покази свідків, які зазначали, що у позивача піднявся тиск, натомість ОСОБА_1 згідно виписки із медичної картки від 05.01.2017 встановлено діагноз ОРВІ, колегія суддів відхиляє, оскільки покази свідків, не можуть слугувати підставою для не прийняття як доказу довідки з поліклініки.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта щодо відсутності належного підтвердженні поважності причин відсутності на роботі позивачки, оскільки керівник медичного закладу не підтвердив видачу виписки з медичної картки про знаходження ОСОБА_1 в медичному закладі, оскільки судом першої інстанції вказані обставини досліджувалися та зазначено, що суд першої інстанції не бере до уваги доводи відповідача про те, що факт непрацездатності позивача міг бути підтверджений лише листком тимчасової непрацездатності, відсутність працівника на роботі може підтверджуватися не тільки лікарняним листком, а й іншими документами, виданими медичною установою. Лист Головного лікаря КЗ Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 4 Троян Г.С. від 10.01.2017 року, про те, що виписка з амбулаторної карти ОСОБА_1, згідно медичної документації, не надавалась, не є доказом, що Виписка із медичної карти є підробним документом. Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також суд першої інстанції зазначив, що повідомлення Головного лікаря КЗ Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 4 Думенко А.І. від 16.01.2018 року про те, що станом на 05.01.2017 року в даному закладі не працював жоден лікар, прізвище якого закінчувалося б на ркина , не може бути належним та допустимим доказом, оскільки із наданої копії Виписки із медичної карти суд не може зробити однозначного висновку, на які літери закінчується прізвище лікаря, що видав вказаний медичний документ, крім того, відповідачем не заявлялось клопотання щодо призначення відповідної експертизи.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки судом першої інстанції досліджувалися вказані докази, порушень при їх дослідженні не встановлено та останній надав їм оцінку, а суд апеляційної інстанції не наділений правом переоцінки доказів, колегія суддів вважає, що апелянтом вказані висновки не спростовано.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, апелянтом не надано.

Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу комунального вищого навчального закладу "Дніпровський базовий медичний коледж" - залишити без задоволення.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.

Судді: