Постанова

від 06.06.2017 по справі 810/784/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2017 року м. Київ Справа № 810/784/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Харченко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "КМС" доВишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КМС" звернулось до суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.10.2014 № 0003782202 та 29.10.2014 № 0003792202.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими Товариству з обмеженою відповідальністю "КМС" донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 297575,00 грн (198383,00 грн - за основним платежем; 99192,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями) і податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 64611,00 грн (43074,00 грн - за основним платежем; 21537,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями), на думку позивача, прийняті відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідають вимогам закону, висновки контролюючого органу відносно факту вчинення підприємством правопорушення є помилковими, а тому оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

У судове засідання, призначене на 06.06.2017, представник позивача не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності (т. 11 а.с. 216).

Відповідач заперечень проти позову суду не надав, у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, був своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, про що свідчить наявна в матеріалах розписка про вручення його представнику судової повістки (т. 11 а.с. 215).

Будь-яких заяв чи клопотань відповідача про відкладення судового засідання або повідомлень про причини неприбуття до суду також не надходило.

В силу приписів частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи сторони повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з'явились, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "КМС" (ідентифікаційний код 32119475, місцезнаходження: 07300, Київська область, м. Вишгород, Проммайдан база ЗАТ Київгідромонтаж ) зареєстроване в якості юридичної особи 14.08.2002 та здійснює господарську діяльність, пов'язану, зокрема, з діяльністю посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, оптовою торгівлею комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням, електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього, що підтверджується відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

На момент виникнення спірних правовідносин позивач перебував на податковому обліку в Вишгородській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області.

У вересні 2014 року посадовою особою Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "КМС" вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-Промислова компанія "Колір" за період з 01.06.2012 по 30.06.2012 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Г.Н.Т. Нова Груп" за період з 01.02.2014 по 28.02.2014.

За результатами перевірки складено акт від 06.10.2014 № 2048/22-00/32119475 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано, що Товариством з обмеженою відповідальністю "КМС" під час декларування податкових зобов'язань за господарськими операціями з придбання у його контрагентів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-Промислова компанія "Колір" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Г.Н.Т. Нова Груп" товарів не дотримано вимог підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 137.1 статті 137, пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 та пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за червень 2012 року на суму 41023,00 грн та лютий 2014 року на суму 157360,00 грн та завищення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, за II квартал 2012 рік на суму 205115,00 грн.

При перевірці правильності декларування позивачем власних податкових зобов'язань за наведені вище звітні періоди відповідачем прийнято до уваги відомості, отримані від інших територіальних органів доходів і зборів про господарську діяльність контрагентів позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-Промислова компанія "Колір" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Г.Н.Т. Нова Груп" - та про характер їх взаємовідносин з іншими суб'єктами господарювання по ланцюгу постачання.

Зокрема, контролюючий орган зважав на податкову інформацію, отриману відносно наведених вище юридичних осіб, стосовно:

- неможливості проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-Промислова компанія "Колір" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Г.Н.Т. Нова Груп";

- відсутності Товариства з обмеженою відповідальністю "Г.Н.Т. Нова Груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-Промислова компанія "Колір" за податковою адресою;

- невідповідності видів придбаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-Промислова компанія "Колір" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Г.Н.Т. Нова Груп" товарів, інформація про які міститься в базах даних Автоматизованої інформаційної системи "Податковий блок", товарам, що були реалізовані іншим суб'єктам господарювання в межах податкового періоду.

- відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Г.Н.Т. Нова Груп" достатніх трудових ресурсів для забезпечення ведення фінансово - господарської діяльності в обсягах задекларованих ним показників;

- наявності досудового розслідування в кримінальному провадженні № 32013000000000142 від 08.10.2013, в ході якого встановлено, що шляхом створення ряду підприємств, у тому числі Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-Промислова компанія "Колір", групою осіб здійснювалась діяльність, направлена на формування незаконного податкового кредиту та витрат підприємствам-контрагентам реального сектору економіки.

Відповідач також зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "КМС" у ході перевірки не надано первинних документів, що свідчать про транспортування товарно-матеріальних цінностей (товарно - транспортних накладних).

Враховуючи вказані вище відомості, відповідач дійшов висновку про те, що контрагенти позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-Промислова компанія "Колір" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Г.Н.Т. Нова Груп" є юридичними особами з ознаками фіктивності, їх правочини з іншими суб'єктами господарювання, у тому числі і з позивачем, не спричинили жодних правових наслідків.

За таких обставин, відповідач вважає, що договори, за якими Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-Промислова компанія "Колір" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Г.Н.Т. Нова Груп" зобов'язались поставити на користь позивача товари, фінансово-господарські документи та податкову звітність складено сторонами правочинів без фактичного здійснення господарських операцій, а лише з метою незаконного одержання податкової вигоди у вигляді формування витрат та податкового кредиту на користь позивача.

Внаслідок допущення позивачем вказаного правопорушення під час визначення ним об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість відповідач дійшов висновку про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2012 року на суму 43074,00 грн і завищення податкового кредиту за червень 2012 року і лютий 2014 року на загальну суму 198383,00 грн.

На підставі акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.10.2014 № 0003782202 та 29.10.2014 № 0003792202, якими відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежами: податок на додану вартість у розмірі 297575,00 грн, з яких: 198383,00 грн - за основним платежем, 99192,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями; податок на прибуток підприємств у розмірі 64611,00 грн, з яких: 43074,00 грн - за основним платежем, 21537,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із рішеннями, прийнятими Вишгородською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області, позивач оскаржив їх до суду.

Позивач зазначає, що твердження контролюючого органу стосовно вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "КМС" податкового правопорушення є помилковими, оскільки нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість здійснено у відповідності до вимог податкового законодавства, господарські операції з Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-Промислова компанія "Колір" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Г.Н.Т. Нова Груп" належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Оскільки висновки контролюючого органу про відсутність у позивача права на формування витрат та податкового кредиту за наслідками вчинення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-Промислова компанія "Колір" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Г.Н.Т. Нова Груп" ґрунтуються на твердженнях про фіктивність господарських операцій позивача та його контрагентів та про відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, позивачем, з метою спростування таких доводів, подано суду відомості стосовно формування витрат та податкового кредиту за звітні періоди, що підлягали перевірці, первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують виконання правочинів та зв'язок між фактом придбання позивачем товарів із його господарською діяльністю.

Досліджуючи інформацію, що викладена в акті перевірки, та документи, подані позивачем, судом встановлено наступне.

У червні 2012 року позивачем укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "КОЛІР" договір поставки від 05.06.2012 № 05-06 (т. 8 а.с. 193-196), відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання поставити позивачу товар за кількістю, ціною та асортиментом, визначеними у рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною цього договору, а позивач зобов'язався прийняти товарно-матеріальні цінності та оплатити їх вартість.

Протягом червня 2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю "КМС" отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-Промислова компанія "Колір" визначений у рахунках-фактурах від 05.06.2012 № 605001, 11.06.2012 № 611002, 18.06.2012 № 618002, 25.06.2012 № 625002 товар (кабелі, модулі, адаптери, конектори, стяжки тощо) на загальну суму 246139,10 грн, у тому числі ПДВ - 41023,18 грн (т. 8 а.с. 196-199, т. 9 а.с. 102, 118-122, т. 10 а.с. 1а).

Прийняття позивачем вказаного товару у його контрагента здійснювалось у період з 05.06.2012 по 25.06.2012 шляхом підписання видаткових накладних, копії яких наявні у матеріалах справи (т. 8 а.с. 200-202, т. 9 а.с. 103, 123-127, т. 10 а.с. 2).

За результатами виконання власного господарського зобов'язання перед позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "КОЛІР" виписано наступні податкові накладні: № 605001 від 05.06.2012 на загальну суму 49586,70 грн, у тому числі ПДВ - 8264,45 грн; № 611002 від 11.06.2012 на загальну суму 58202,16 грн, у тому числі ПДВ - 9700,36 грн; № 618002 від 18.06.2012 на загальну суму 78658,70 грн, у тому числі ПДВ - 13109,78 грн; № 625002 від 25.06.2012 на загальну суму 59691,54 грн, у тому числі ПДВ - 9948,59 грн (т. 8 а.с. 203-204, т. 9 а.с. 104, 128-130, т. 10 а.с. 3).

Оплату за придбані у Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-Промислова компанія "Колір" товарно-матеріальні цінності у загальному розмірі 246139,10 грн здійснено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок вказаного суб'єкта господарювання, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії банківських виписок (т. 11 а.с. 21, 22, 30, 35).

Крім того, під час проведення контролюючого заходу посадовою особою контролюючого органу виявлено, що у грудні 2013 року позивачем укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "Г.Н.Т. Нова Груп" договір поставки від 02.12.2013 № 02-12 (т. 2 а.с. 1а-3), відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання поставити позивачу товар за кількістю, ціною та асортиментом, визначеними у рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною цього договору, а позивач зобов'язався прийняти товарно-матеріальні цінності та оплатити їх вартість.

На виконання умов вказаного вище договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Г.Н.Т. Нова Груп" протягом лютого 2014 року поставлено позивачу товар (кабелі, конектори, патч-корди, блоки, розетки, модулі живлення тощо), визначений у рахунках-фактурах від 03.02.2014 № 15, 03.02.2014 № 16, 10.02.2014 № 47, 17.02.2014 № 81, 17.02.2014 № 82, 24.02.2014 № 112 та 24.02.2014 № 113 на загальну суму 944161,98 грн, у тому числі ПДВ - 157360,33 грн (т. 2 а.с. 4-7, т. 3 а.с. 142, 208-212, т. 5 а.с. 116-118, т. 6 а.с. 125, 164-167, т. 8 а.с. 28-29).

Прийняття позивачем вказаного товару у його контрагента здійснювалось у період з 03.02.2014 по 24.02.2014 шляхом підписання видаткових накладних, копії яких наявні у матеріалах справи (т. 2 а.с. 8-11, т. 3 а.с. 143, 213-217, т. 5 а.с. 119-121, т. 6 а.с. 126, 168-171, т. 8 а.с. 30-31).

За результатами виконання власного господарського зобов'язання перед позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Г.Н.Т. Нова Груп" виписано наступні податкові накладні: № 15 від 03.02.2014 на загальну суму 127203,02 грн, у тому числі ПДВ - 21200,50 грн; № 16 від 03.02.2014 на загальну суму 129863,50 грн, у тому числі ПДВ - 21643,92 грн; № 47 від 10.02.2014 на загальну суму 192776,70 грн, у тому числі ПДВ - 32129,45 грн; № 81 від 17.02.2014 на загальну суму 76834,92 грн, у тому числі ПДВ - 12805,82 грн; № 82 від 17.02.2014 на загальну суму 63240,58 грн, у тому числі ПДВ - 10540,10 грн; № 112 від 24.02.2014 на загальну суму 132252,98 грн, у тому числі ПДВ - 22042,16 грн; № 113 від 24.02.2014 на загальну суму 221990,28 грн, у тому числі ПДВ - 36998,38 грн (т. 2 а.с. 12-16, т. 3 а.с. 144, 218-222, т. 5 а.с. 122-125, т. 6 а.с. 127, 172-176, т. 8 а.с. 32-33).

Оплату за придбані у Товариства з обмеженою відповідальністю "Г.Н.Т. Нова Груп" товарно-матеріальні цінності у загальному розмірі 944161,98 грн здійснено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок вказаного суб'єкта господарювання, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень (т. 2 а.с. 17, 18, 19, т. 3 а.с. 145, 146, 147, 223, т. 5 а.с. 126, т. 6 а.с. 128, 129, 177, 178, 179, т. 8 а.с. 34, 35, 36, 37, 38, 39).

Витрати, понесені позивачем на придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-Промислова компанія "Колір" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Г.Н.Т. Нова Груп" товарів у загальному розмірі 43074,00 грн, та податок на додану вартість у сумі 198383,00 грн включено позивачем до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за 2012 рік, та до податкового кредиту за червень 2012 року та лютий 2014 року.

За поясненнями представника позивача, наведені вище товарно-матеріальні цінності замовлялись підприємством з метою їх подальшого постачання контрагентам-одержувачам, а саме: Українсько-російсько-американському товариству з обмеженою відповідальністю - підприємству Спец , Приватному підприємству АЕСП-Україна , Товариству з обмеженою відповідальністю АЙКЮ ТРЕЙДІНГ КМ", Товариству з обмеженою відповідальністю "АМІ", Товариству з обмеженою відповідальністю "АРТ-КОМПЛЕКТ", Товариству з обмеженою відповідальністю Бест Вей , Товариству з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Гранд-Тектоніка , Товариству з обмеженою відповідальністю Верна , Товариству з обмеженою відповідальністю ВС Технолоджі , Товариству з обмеженою відповідальністю Джетек , Товариству з обмеженою відповідальністю Екомтех , Товариству з обмеженою відповідальністю Електростандарт , Товариству з обмеженою відповідальністю Елліском , Товариству з обмеженою відповідальністю І кабельні системи , Товариству з обмеженою відповідальністю Інженерна компанія Світ кабельних систем , Приватному багатопрофільному підприємству Інтегровані інформаційні системи , Приватному акціонерному товариству Інформаційні комп'ютерні системи , Товариству з обмеженою відповідальністю Кабель Трейд , Приватному підприємству Канріт , Товариству з обмеженою відповідальністю Квартет-Плюс , Товариству з обмеженою відповідальністю КН Груп , Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія Версія , Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія Комплекс-Центр , Товариству з обмеженою відповідальністю Комплексний сервіс , Товариству з обмеженою відповідальністю Комп'ютери та комунікації , Товариству з обмеженою відповідальністю Комтрейдінг-сервіс , Товариству з обмеженою відповідальністю ЛВС Сервіс , Товариству з обмеженою відповідальністю Мультиком сервіс , Приватному підприємству Науково виробниче підприємство Оптілайн , Товариству з обмеженою відповідальністю Небилович та Партнери , Товариству з обмеженою відповідальністю О-НЕТ , Приватному підприємству ПроНет , Приватному підприємству Реквест-сервіс , Товариству з обмеженою відповідальністю РИМ2000 , Товариству з обмеженою відповідальністю СОНЕТ , Товариству з обмеженою відповідальністю ТК Мережевий стандарт , Товариству з обмеженою відповідальністю Томакс-2000 , Приватному підприємству Фірма Терра , Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма Мега Стайл , Приватному підприємству Лакітек , Науково-виробничому комерційному приватному підприємству Спектр-АС , Товариству з обмеженою відповідальністю Українські новітні телекомунікації , Товариству з обмеженою відповідальністю Діавест - Комп'ютерний світ , Товариству з обмеженою відповідальністю виробнича фірма Інвекс Телеком , фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 та іншим.

На підтвердження вказаних вище обставин представником позивача надано суду копії

договорів, рахунків - фактур, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, банківських виписок, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, податкових накладних тощо.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до умов укладених позивачем з контрагентами договорів, Товариство з обмеженою відповідальністю "КМС" здійснює транспортування придбаних товарно-матеріальних цінностей самостійно (шляхом самовивозу).

Так, в якості доказу транспортування придбаного у контрагентів позивача товару та на підтвердження забезпечення підприємством його зберігання в орендованому ним приміщенні представником позивача надано суду копії наступних документів: договору безоплатного користування транспортними засобами від 14.02.2011 та договору оренди транспортних засобів від 14.02.2014, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю КМС з ОСОБА_5 (т. 11 а.с. 219-220, 119-124), свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, що підтверджують право власності ОСОБА_5 на транспортні засоби(т. 11 а.с. 217-218), договору оренди від 12.01.2009 № АР-2/12.01.09 з додатковими угодами від 29.12.2011 № 3 та 30.12.2013 № 5, договору оренди нерухомого майна від 03.10.2011, договору оперативної (операційної) оренди нежитлового приміщення від 25.10.2011 та 29.04.2013 з додатковими угодами від 30.12.2013 № 1 та № 2 (т. 11 а.с. 101-118), витягів з відомостей складського обліку Товариства з обмеженою відповідальністю КМС (т. 11 а.с. 125-194).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів підпунктів 9.1.1, 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпунктів 14.1.165, 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість належать до загальнодержавних податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до норм розділів ІІІ та V цього Кодексу.

Згідно з приписами підпункту 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 розділу ІІІ Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування цим податком прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу (підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України).

При цьому витратами в силу приписів підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України вважається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У свою чергу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Таким чином, понесені підприємством витрати, у разі їх відображення у належним чином оформлених первинних (розрахункових, платіжних та інших) документах, можуть бути віднесені до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства для зменшення його доходу.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується з 1 січня 2012 року для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить більше 10 тисяч гривень. Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних (пункт 11 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України).

Абзацом 2 пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період (абзац 9 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Аналогічні положення законодавчого регулювання оподаткування податком на додану вартість за операціями, що були проведені та задекларовані у лютому 2014 року, містяться у редакції Податкового кодексу України, чинній з 01.01.2014.

Слід також зазначити, що в силу приписів пункту 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 1 даного Порядку.

Цим же пунктом передбачено, що податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто, у даному випадку - юридична особа, що отримала свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином оформленої податкової накладної.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт постачання Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-Промислова компанія "Колір" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Г.Н.Т."Нова Груп" на користь позивача товарно-матеріальних цінностей підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; складені сторонами правочинів первинні документи містять повну інформацію про поставлені товарно-матеріальні цінності, їх кількісне та вартісне вираження; право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними; обмеження, визначені статтею 139 та пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що не дають позивачу права на формування витрат для зменшення його валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток підприємств та включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, відсутні.

У період виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-Промислова компанія "Колір" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Г.Н.Т. Нова Груп" господарських зобов'язань перед позивачем вказані юридичні особи були зареєстровані у встановленому законом порядку платниками податку на додану вартість.

У свою чергу з урахуванням видів діяльності позивача за КВЕД (діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням, електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього), досліджені судом первинні документи фінансового та податкового обліку позивача у сукупності свідчать про використання позивачем отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-Промислова компанія "Колір" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Г.Н.Т. Нова Груп" товарів у власній господарській діяльності, що підтверджує реальність виконання наведених вище операцій.

Суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що наявність у контролюючого органу під час перевірки платника податків певної інформації про господарську діяльність його контрагентів, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не слугує беззаперечним доказом невиконання стороною правочину власних господарських зобов`язань з поставки товарів (робіт, послуг).

Водночас, з дослідженого судом акта перевірки вбачається, що відповідачем в дійсності факт отримання позивачем від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-Промислова компанія "Колір" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Г.Н.Т. Нова Груп" товарно-матеріальних цінностей та їх використання у господарській діяльності не перевірявся, безпосередньо аналіз поданих фінансово-господарських документів не здійснювався, а в акті лише відтворено отриману від інших органів доходів і зборів податкову інформацію стосовно господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-Промислова компанія "Колір" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Г.Н.Т. Нова Груп" та про характер взаємовідносин наведених суб'єктів господарювання з їх контрагентами - постачальниками, що ґрунтується на суб'єктивних думках та припущеннях посадових осіб контролюючого органу.

Так, відомості стосовно відсутності у контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Г.Н.Т. Нова Груп" - достатніх трудових ресурсів для забезпечення ведення фінансово - господарської діяльності не можуть однозначно свідчити про невиконання цим суб`єктом договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказана юридична особа не була позбавлена права укладати з іншими суб`єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності.

Суд також зважає на приписи статті 62 Конституції України, відповідно до яких вина особи у вчиненні злочину повинна бути підтверджена обвинувальним вироком суду.

На момент розгляду справи обвинувальний вирок, який би зафіксував вину посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-Промислова компанія "Колір" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Г.Н.Т. Нова Груп" у здійсненні фіктивного підприємництва, відсутній.

Слід також зазначити, що відсутність товарно-транспортних накладних не слугує беззаперечним доказом, що спростовує товарність операцій позивача і його контрагентів з огляду на те, що окреме підприємство-перевізник до транспортування товару не залучалось, оскільки поставка товару здійснювалась на умовах самовивозу, а факт поставки товару оформлювався шляхом підписання уповноваженими представниками сторін видаткових накладних та видачею податкових накладних, які містять повну інформацію про товари, їх кількісне та вартісне вираження.

При цьому суд наголошує, що товарно-транспортна накладна є документом, який підтверджує реальність здійснення операцій з надання послуг по перевезенню вантажів, а не факт придбання товару, а відтак за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, відсутність товарно-транспортної накладної не може бути єдиною підставою для невизнання витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.03.2017 в адміністративній справі № 813/2866/15.

При вирішенні даної справи суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері. У зв'язку із цим презюмується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди у спосіб повернення (заліку) або відшкодування податку з бюджету, є економічно виправданими, якщо таким платником податків під час декларування власних податкових зобов`язань перед бюджетом дотримано вимоги податкового законодавства України.

У свою чергу обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Так, позивач, в силу покладеного на нього обов`язку сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, визначені податковим законодавством, вступає у відповідні податкові правовідносини з державою та не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на контролюючі органи, а отже не володіє інформацією відносно виконання контрагентом власних податкових зобов'язань перед бюджетом, та, як наслідок, не може зазнавати негативних наслідків у зв`язку з протиправними діяннями інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що твердження контролюючого органу про відсутність факту постачання товарів позивачу його контрагентами були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму задекларованих позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, та податкового кредиту, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 29.10.2014 № 0003792202 та 29.10.2014 № 0003782202 є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 5432,79 грн, підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 29.10.2014 № 0003792202 та 29.10.2014 № 0003782202

3. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КМС" витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 5432 (п'ять тисяч чотириста тридцять дві) грн 79 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.