Ухвала

від 14.01.2019 по справі 802/2255/17-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

Справа № 802/2255/17-а

14 січня 2019 року

м. Вінниця

Суддя-доповідач Сьомого апеляційного адміністративного суду Біла Л.М., перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом Керівника Бершадської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Чечельницька селищна рада Чечельницького району Вінницької області до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року позов задоволено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Разом з апеляційною скаргою подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Перевіривши додержання особою, яка подала апеляційну скаргу, вимог ст.ст. 295, 296 КАС України, суд дійшов висновку про залишення поданої апеляційної скарги без руху з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Так, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Відповідно до ч. 1 ст. 4 даного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пп. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

За приписами п. 3 ч. 2 ст. 4 даного Закону ставка судового збору за подання адміністративного майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01 січня 2017 року визначений у розмірі 1600 грн.

З матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся до суду у грудні 2017 року позовною вимогою майнового характеру про стягнення податкового боргу в розмірі 310987,89 грн.

Тобто, ставка судового збору, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви становила 4664,82 грн. (310987,89*1,5%).

Таким чином, розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у даній справі становить 6997,23 грн. (4664,82 грн. *150%).

В порушення вимог п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України, відповідачем не надано документа про сплату судового збору у розмірі 6997,23 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року по даній справі.

Зазначені недоліки можуть бути усунуті апелянтом шляхом надання оригіналу документа про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі, визначеному ст.4 Закону України "Про судовий збір" з підтвердженням зарахування його до спеціального фонду Державного бюджету України.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, оскаржуване рішення винесено 22 січня 2018 року за відсутності відповідача, повний текст якого складено 26 січня 2018 року. Водночас, апеляційну скаргу подано до суду першої інстанції засобами поштового зв'язку лише 26 грудня 2018 року. В обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт, посилаючись на ч. 2 ст. 295 КАС України, просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки копію рішення суду першої інстанції нею отримано лише 23 листопада 2018 року при ознайомленні з матеріалами справи, що підтверджується відповідною заявою (а.с. 143).

Згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

За приписами п. 5 ч. 6 ст. 251 КАС України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Разом з тим, з матеріалів справи слідує, що 29 січня 2018 року копію повного тексту було надіслано судом першої інстанції на адресу відповідача, що зареєстрована у встановленому законом порядку, однак до суду повернувся конверт з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Більше того, суд враховує, що у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_2 визнає ту обставину, що за адресою, що зареєстрована у встановленому законом порядку вона не проживала на час розгляду справи в суді першої інстанції, а відтак і не могла отримати судові повістки та використати своє право на судовий захист.

В той же час, ст. 129 Конституції України як одну з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються норми ст. 13 КАС України, якою визначено право на апеляційний перегляд справи.

В свою чергу, п.п. 6, 7 ч. 5 ст. 44 КАС України передбачено обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи) добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує особу, яка бере участь у справі (учасника справи) діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання обов'язків, встановлених законом або судом.

Такими процесуальними обов'язками учасників справи визначено, крім іншого, дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.

Таким чином, відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вищевказаних вимог процесуального закону для чого, як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

При цьому, як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пункті 39 справи "Устименко проти України", принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представити свою справу за таких умов, які не ставлять його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні повинна бути надана можливість знати про зауваження або докази, надані іншою стороною, включаючи апеляційну скаргу, та надати власні зауваження з цього приводу.

У пунктах 46, 47 цього ж Рішення ЄСПЛ вказує на те, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії". Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України").

Суд звертає увагу на те, що підставою для поновлення пропущеного процесуального строку відповідно до ст. 295 КАС України може бути лише наявність поважних причин пропуску такого строку.

Поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Між тим, апеляційна скарга подана зі спливом значного проміжку часу, а саме понад десять місяців від дня вручення судового рішення відповідно до вимог п. 5 ч. 6 ст. 251 КАС України, а відтак неналежне виконання апелянтом наданих процесуальних прав не може бути визнано судом як поважна причина пропуску строку на апеляційне оскарження.

Крім того, копію повного тексту оскаржуваного рішення апелянт отримала 23 листопада 2018 року, в той час як апеляційну скаргу подано засобами поштового зв'язку лише 26 грудня 2018 року, тобто поза межами тридцятиденного строку з дня отримання копії такого судового рішення.

За змістом ч.3 ст.298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи вищевказане, ґрунтуючись на матеріалах та доказах, що містяться у справі, суд не визнає поважними причини пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року, про які зазначено у заяві про поновлення процесуального строку, а відтак апеляційну скаргу необхідно залишити без руху.

Керуючись ст.ст. 169, 295, 296, ч.3 ст.298 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом Керівника Бершадської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Чечельницька селищна рада Чечельницького району Вінницької області до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу залишити без руху.

2. Запропонувати апелянту протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку з наданням відповідних доказів, а також надати докази сплати судового збору.

3. Роз`яснити особі, яка подала апеляційну скаргу, що в разі неусунення недоліків, зазначених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

4. Копію цієї ухвали надіслати на адресу особі, яка подала апеляційну скаргу, рекомендованим листом.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Біла Л.М.