Постанова

від 10.01.2019 по справі 328/2973/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 10.01.2019 Справа № 328/2973/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №328/2973/17 Головуючий у 1 інстанції: Андрущенко О.Ю.

Провадження № 22-ц/807/65/19 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2019 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

Бєлки В.Ю.,

секретар: Волчанова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 15 серпня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Фермерського господарства Агро Лідер Плюс , третя особа: Токмацька районна державна адміністрація Запорізької області про визнання недійсною додаткової угоди від 01.08.2016 року до договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Фермерського господарства Агро Лідер Плюс про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є власником земельної ділянки площею 12,40 га. 24 березня 2011 року між нею та відповідачем в особі керівника ОСОБА_5 укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 5 років. У 2016 році після закінчення строку договору оренди вона звернулась до відповідача з вимогою повернути земельну ділянку, проте їй було відмовлено та повідомлено, що між сторонами у 2016 році укладено додаткову угоду до договору оренди землі, відповідно до якої строк дії договору оренди землі продовжено ще на 15 років.

Зазначену додаткову угоду вона не укладала та не підписувала, вважала, що додаткову угоду підписала інша особа.

На підставі зазначеного просила визнати недійсною додаткову угоду від 01.08.2016 року до договору оренди землі від 24 березня 2011 року, укладену між нею та ФГ Агро Лідер Плюс , яка зареєстрована в Токмацькій районній державній адміністрації Запорізької області 06 вересня 2016 року, індексний номер 31252389, та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію договору оренди землі, укладеного між нею та ФГ Агро Лідер Плюс , кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 15 серпня 2018 року відмовлено у задоволенні позову.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не вирішення клопотання про призначення додаткової експертизи, відсутність доказів на підтвердження понесення відповідачем витрат на правову допомогу, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішеня про задоволення позову.

ОСОБА_6 та її представник у судове засідання не з'явились, повідомлені про місце та час розгляду справи у відповідності до вимог ст.ст. 128, 130 ЦПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (судової повістки).

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За приписами ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з висновком експерта від 01 серпня 2016 року №4-229 підпис в додатковій угоді від 01 серпня 2016 року до договору оренди земельної ділянки виконаний позивачем, висновок експерта позивачем не спростовано.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду.

Судом встановлено, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 12,40 га, яка розташована на території Новенської сільської ради Токмацького району Запорізької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

24 березня 2011 року між позивачем та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки площею 12,40 га строком на п'ять років, який зареєстровано 24.01.2012 року за № 232528244001089.

01 серпня 2016 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого 24.01.2012 року № 232528244001089, якою зазначений договір оренди виклали в новій редакції, змінено строк дії договору з п'яти років на п'ятнадцять років.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 14 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про оренду землі" об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Позивач ОСОБА_3 оспорила дійсність додаткової угоди від 01 серпня 2016 року до договору оренди землі від 24 березня 2011 року з тієї підстави, що вона не підписувала вказану додаткову угоду.

Згідно з висновком експерта від 20 липня 2018 року № 4-229 підпис в графі ОСОБА_3 в додатковій угоді від 01 серпня 2016 року до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого 24 січня 2012 року за № 232528244001089, виконаний ОСОБА_7; підпис в графі ОСОБА_3 в акті про передачу та прийом земельної ділянки виконаний ОСОБА_3; підпис в графі ОСОБА_3 в акті визначення меж земельної ділянки в натурі виконаний ОСОБА_3. У вказаних підписах ознак застосування технічних засобів, або підробки підписів, виконаних шляхом монтажу - не виявлено. Інші питання не вирішувалися у зв'язку з відсутністю науково, обґрунтованої, достатньо апробованої, схваленої та рекомендованої до впровадження методики.

За приписами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказів на спростування вказаного висновку експертизи ОСОБА_3 не надано.

Посилання ОСОБА_3 на не надання у висновку експертизи відповідей на всі поставлені питання не може бути прийнято до уваги з огляду на наступне.

Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 23 червня 2018 року призначено у справі судову технічно-почеркознавчу експертизу, на вирішення якої були поставлені заявлені позивачем питання.

Згідно висновку експерта від 20 липня 2018 року № 4-229 підписи в додатковій угоді від 01.08.2016 до договору оренди земельної ділянки, акті про передачу та прийом земельної ділянки, акті визначення меж земельної ділянки в натурі виконаний ОСОБА_3, в підписах ознак застосування технічних засобів, або підробки підписів виконаних шляхом монтажу - не виявлено. Запитання чи складає єдине ціле, як документ з технічної точки зору, перший та другий аркуші додаткової угоди від 01.08.2016 року до договору оренди земельної ділянки не вирішувалось у зв'язку із тим, що виходить за межі спеціальних знань судового експерта з експертною спеціальністю 2.1. (дослідження реквізитів документів), 2.3. (дослідження друкарських форм та інших засобів виготовлення документів). Запитання чи виконано підпис у той час, яким датовані досліджувані документи не вирішувалося, оскільки згідно рішення наради МВС України №13115/кл від 28.07.2008 року у зв'язку з відсутністю науково обґрунтованої, достатньо апробованої, схваленої та рекомендованої в установленому порядку до впровадження в експертну практику методику, заборонено проведення технічної експертизи (дослідження) документів у частині. визначення давності їх виконання.

ОСОБА_7 не обґрунтовано необхідність вирішення питань щодо часу виконання підписів та складання першим та другим аркушами додаткової угоди єдиного цілого як документ з технічної точки зору з огляду на те, що встановлено виконання саме ОСОБА_7 підписів у додатковій угоді від 01.08.2016 до договору оренди земельної ділянки, акті про передачу та прийом земельної ділянки, акті визначення меж земельної ділянки в натурі.

Доказів існування іншої за змістом додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, яка була нею підписана, ОСОБА_7 не надано. В той же час як згідно з п. 44 додаткової угоди від 01.08.2016 до договору оренди земельної ділянки, який викладений на аркуші, який містить підпис ОСОБА_7, договір укладено в трьох примірниках, один з яких знаходиться в орендодавця (ОСОБА_7).

ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції заявлено клопотання про призначення повторної комплексної судової технічної експертизи документів, проте ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, клопотання не підтримала.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 10 січня 2019 року в задоволенні клопотання ОСОБА_3 відмовлено.

Посилання ОСОБА_3 на недоведеність понесення відповідачем витрат на правову допомогу спростовується матеріалами справи, а саме: попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, рахунок-фактура від 14 серпня 2018 року, акт виконаних робіт від 15 серпня 2018 року. видатковий касовий ордер від 14 серпня 2018 року.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що підтвердженими відповідними доказами є витрати, які поніс відповідач на правничу допомогу, в частині витрат на консультацію клієнта та узгодження правової позиції і збір доказів, та обґрунтовано стягнув з позивача вказані витрати.

Інші приведені в апеляційній скарзі доводи є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці. Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

Колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 15 серпня 2018 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 14 січня 2019 року.

Головуючий

Судді: