Постанова

від 10.01.2019 по справі 904/2980/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2019 року м. Дніпро Справа № 904/2980/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Кузнецової І.Л., Широбокової Л.П.

секретар судового засідання Пінчук Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСАГРОТЕХ"

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2018 р. про відмову розстрочення виконання рішення господарського суду від 11.10.2018 р. ( суддя Первушин Ю.Ю., м. Дніпро ) у справі

за позовом Приватного підприємства "Павлоградська Зернова Компанія",

м. Павлоград

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСАГРОТЕХ",

м. Дніпро

про стягнення заборгованості у сумі 198 432, 54 грн. за Договором № 11 про надання послуг 04.09.2017 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАКСАГРОТЕХ" звернулость до Господарського суду із заявою, про розстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2018 р.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2018 р. в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСАГРОТЕХ", про розстрочення виконання рішення господарського суду від 11.10.2018 р. у справі № 904/2980/18 відмовлено.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "МАКСАГРОТЕХ" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про розстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2018 р. у справі № 904/2980/18. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2018 р. у справі № 904/2980/18 за сплатою загальної суми заборгованості в розмірі 185 928,76 грн. протягом 6 ( шести ) місяців рівними частинами в кінці кожного місяця по 30 988,13 грн., починаючи з 01.11.2018 р.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник не погоджується з висновком господарського суду про те, що Боржник не надав доказів неможливості виконання рішення суду.

Водночас, на думку Скаржника, оскаржувана ухвала не відповідає обставинам справи, судом неповно з'ясовані всі обставини, які мають значення для справи, в ухвалі не викладені і не спростовані всі доводи Відповідача зазначені у заяві про розстрочення судового рішення, що є порушенням вимог ст. 7 ГПК України щодо рівності всіх учасників процесу перед законом і судом.

При цьому Скаржник зазначає, що ТОВ «МАКСАГРОТЕХ» до заяви про розстрочення судового рішення були надані належні докази важкого фінансового стану підприємства, а саме: фінансовоий звіт суб'єкта малого підприємництва станом на 01.10.2018 р. та Баланс (звіту про фінансові результати) на 01.10.2018 р. з додаванням відповідної квитанції про надіслання звітності у електронному вигляді. Згідно даних Фінансового звіту та Балансу за результатами діяльності за 9 месяців 2018 р. у підприємства ТОВ «МАКСАГРОТЕХ» відсутній чистий прибуток, а понесені витрати перевищують чистий дохід, збиток за звітний період склав 888,50 тис. грн. Саме фінансова звітність є належними доказами, що підтверджує фінансовий стан підприємства. Однак, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не навів жодної обставини чому надана фінансова звітність ТОВ «МАКСАГРОТЕХ» не є доказом важкого фінансового стану підприємства, та взагалі ніяк не прокоментував надані документи.

Скаржник наголошує на тому, що факт звернення Відповідача із заявою про розстрочку виконання рішення не є свідченням ухилення від виконання грошового зобов'язання, а розстрочка погашення боргу буде в інтересах обох сторін, оскільки надасть матеріальну можливість ТОВ «МАКСАГРОТЕХ» спрямувати кошти для погашення боргу.

Скаржник зазначає, що ст. 331 ГПК України, не передбачено, що заявник, повинен надати разом з заявою про відстрочення або розстрочення судового рішення докази, щодо покращення в майбутньому свого фінансового стану.

Відтак, на думку Скаржника, суд першої інстанції не використав у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом, внаслідок чого не перевірив повно та всебічно матеріали справи, належним чином їх не оцінив та здійснив необгрунтовані юридичні висновки. Внаслідок чого, судом першої інстанції було помилково ухвалено оскаржувану ухвалу з порушенням норм матеріального права.

Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Кузнецова І.Л., Широбокова Л.П.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.11.2018 р. апеляційна скарга Відповідача була залишена без руху, стороні було надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме зобов'язано надати докази доплати судового збору.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2018 р., у зв'язку з усуненням недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду на 10.01.2019 р.

Сторони не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належний чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 10.01.2019 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Приватне підприємство "Павлоградська Зернова Компанія" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСАГРОТЕХ", про стягнення заборгованості у сумі 198 432, 54 грн. за Договором № 11 про надання послуг 04.09.2017 р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2018 р. позов задоволено частково.

Згідно з ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

29.10.2018 р. на адресу господарського суду надійшла заява ТОВ "МАКСАГРОТЕХ" про розстрочення виконання рішення господарського суду від 11.10.2018 р..

В обґрунтування заяви про розстрочення виконання судового рішення, Відповідач посилається на нестабільний фінансовий стан. На підтвердження цього зазначає наступні обставини: відсутність у ТОВ “МАКСАГРОТЕХ” коштів на погашення заборгованості, в тому числі штрафних санкцій, оскільки підприємство не має доходу від своєї діяльності; за результатами діяльності в 2018 згідно фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва станом на 01.10.2018 р. у підприємства відсутній чистий прибуток, а понесені витрати перевищують чистий дохід, збиток за звітний період склав 888,50 грн., що підтверджується копією Балансу (звіту про фінансові результати) на 01.10.2018 р. та копією Звіту про фінансові результати суб'єкта малого підприємництва за 2018 рік ТОВ “МАКСАГРОТЕХ”; Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська була винесена ухвала про накладення арешту на всі рахунки ТОВ “МАКСАГРОТЕХ, внаслідок чого, починаючи з жовтня місяця 2018 року уся діяльність підприємства взагалі заблокована.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2018 р. в задоволенні заяви ТОВ "МАКСАГРОТЕХ" про розстрочення виконання рішення господарського суду було відмовлено.

Мотивуючи ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що розстрочка у даному випадку є невмотивованою та порушує баланс інтересів стягувача та боржника, що в свою чергу, порушує основні принципи обов'язковості виконання судового рішення, яке ухвалене іменем України і, як наслідок позбавляє кредитора на можливість захисту своїх прав.

Місцевий господарський суд виходив з того, що заявником (боржником) не подано суду жодних належних доказів на підтвердження викладених в заяві обставин, зокрема, того, що фінансовий стан останнього покращиться, результати господарської діяльності будуть позитивними, та що розстрочення наявної у відповідача заборгованості забезпечить виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області в даній справі і у майбутньому надасть можливість заявнику акумулювати необхідну грошову суму на виконання рішення.

Крім того, господарський суд першої інстанції зазначив, що Боржник не надав доказів неможливості виконання рішення суду: банківських довідок, виписок про стан рахунків, які є належними доказами відсутності грошових коштів у необхідній кількості, важкого фінансового стану.

Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Тобто суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення лише за заявою сторони або стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом). При цьому суд повинен також врахувати: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо, що, у свою чергу, можливе за наявності поданих сторонами відповідних доказів.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Ч. 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності ( ст. 86 ГПК України ).

Господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР ). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

П. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення судом попередньої інстанції встановлено, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 р. у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у ст. 6 Конвенції.

Враховуючи встановлені вище обставини, колегія суддів погоджується з мотивованим висновком суду першої інстанції про відсутність виключних обставин, які унеможливлюють своєчасне виконання рішення господарського суду з боку ТОВ “МАКСАГРОТЕХ” та підстав для задоволення заяви ТОВ "МАКСАГРОТЕХ" про розстрочення виконання рішення господарського суду.

З огляду на наведене апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а підстави для зміни чи скасування прийнятої у справі ухвали суду першої інстанції відсутні.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 271, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСАГРОТЕХ" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2018 р. у справі № 904/2980/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 14.01.2019 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя                                                                                           І.Л. Кузнецова

Суддя                                                                       Л.П. Широбокова