Постанова

від 10.01.2019 по справі 904/2980/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2019 року м. Дніпро Справа № 904/2980/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Кузнецової І.Л., Широбокової Л.П.

секретар судового засідання Пінчук Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСАГРОТЕХ"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2018 р.

( суддя Первушин Ю.Ю., м. Дніпро, повний текст рішення складено 19.10.2018 р. )

у справі

за позовом Приватного підприємства "Павлоградська Зернова Компанія",

м. Павлоград

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСАГРОТЕХ",

м. Дніпро

про стягнення заборгованості у сумі 198 432, 54 грн. за Договором № 11 про надання послуг 04.09.2017 р.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Павлоградська Зернова Компанія" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСАГРОТЕХ", про стягнення заборгованості у сумі 198 432, 54 грн. за Договором № 11 про надання послуг 04.09.2017 р.

Рішенням Господарського суду від 11.10.2018 р. позов задоволено частково - стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСАГРОТЕХ" на користь Приватного підприємства "Павлоградська Зернова Компанія" основний борг в сумі - 111 834,60 грн., пеню в сумі - 19 850,70 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами - 41 417,52 грн., інфляційні втрати в сумі - 10 078,22 грн. та судовий збір у розмірі 2 747,72 грн. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення трьох відсотків річних в сумі – 3 451,46 грн. відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "МАКСАГРОТЕХ" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду в частині: стягнення пені в сумі - 19 850,70 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами - 41 417,52 грн., інфляційні втрати в сумі – 10 078,22 грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у вказаній частині.

В обгрунтування своїх доводів та заперечень, Скаржник посилається на те, що винесене рішення не відповідає обставинам справи, судом неповно з'ясовані всі обставини, які мають значення для справи, в рішенні не викладені і не спростовані всі доводи Відповідача зазначені у відзиві на позовну заяву, що є порушенням вимог ст. 7 ГПК України щодо рівності всіх учасників процесу перед законом і судом.

Водночас, на думку Скаржника, Позивачем було подано позовну заяву без додержання вимог, викладених у ст. ст. 91, 162, 164, 172 ГПК України. В позовній заяві не наведено норми матеріального права, яка передбачала право Позивача нараховувати проценти за користування чужими грошовими коштами. Окрім цього, проценти за користування чужими грошовими коштами, які за умовами договору ( п. 4.7 ) нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов'язання, за своєю правовою природою, ураховуючи спосіб їх обчислення за кожен день прострочення, підпадають під визначення пені ( ч. 3 ст. 549 ЦК України ), яка вже нарахована відповідно до п. 4.2 договору в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплачених послуг за кожен день прострочення за цей самий період, що не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України, за змістом якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

При цьому Скаржник зазначає, що у даному випадку Позивачем нараховані штрафні санкції, які є явно завищеними, що не відповідає передбаченим засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити. Однак, суд першої інстанції не звернув увагу на завищений розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та задовольнив пеню, процент за користування чужими грошовими коштами в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу, ПП "Павлоградська Зернова Компанія" просить апеляційний суд залишити без задоволення апеляційну скаргу ТОВ "МАКСАГРОТЕХ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2018 р. у справі № 904/2980/18, а рішення залишити без змін.

Посилання ТОВ «МАКСАГРОТЕХ» в апеляційній скарзі на відсутність в позовній заяві ПП «Павлоградська зернова компанія» даних про наявність у позивача оригіналів документів, доданих до позовної заяви, та попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, Позивач вважає такими, що підлягають відхиленню, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції не було жодних заяв про невідповідність долучених копії наявним у сторін оригіналам.

Доводи Скаржника на необхідність зменшення судом розміру пені, що підлягає стягненню з ТОВ «МАКСАГРОТЕХ», Позивач також вважає необгрунтованими, оскільки відсутні підстави для зменшення розміру нарахованої пені, визначені в ст. ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. 1 ст. 233 ГК України, і докази на обґрунтування їх наявності ТОВ «МАКСАГРОТЕХ» не надано. Крім того, порушення строку виконання зобов'язання з боку ТОВ «МАКСАГРОТЕХ» має місце протягом тривалого часу ( понад один рік ) і боржником не вчинялося жодних дій, направлених на здійснення розрахунків за договором.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу посилається на те, що застосування індексу інфляції на прострочену до сплати суму грошового зобов'язання є правом кредитора і чинним законодавством не передбачено можливості зменшення розміру нарахованого індексу інфляції за заявою боржника.

Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Кузнецова І.Л., Широбокова Л.П.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.11.2018 р. колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Кузнецова І.Л., Широбокова Л.П. відкрито апеляційне провадження у справі № 904/2980/18 за апеляційною скаргою ТОВ "МАКСАГРОТЕХ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2018 р. Розгляд апеляційної скарги призначено на 10.01.2019 р.

Сторони не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належний чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 10.01.2019 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Ч. 1 ст. 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 04.09.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “МАКСАГРОТЕХ” ( Замовник ) та Приватним підприємством “Павлоградська Зернова Компанія” ( Виконавець ) був укладений Договір № 11 про надання послуг, згідно з умовами якого, Виконавець зобов'язується, з використанням наявної у нього сільськогосподарської техніки, надати Замовникові послуги, які відображені в додатках до цього договору, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.

Відповідно до п. 2.1. Договору, умови розрахунків визначаються в додатках до цього Договору. Загальна вартість послуг за цим договором визначається на підставі актів прийм,ання-передачі наданих послуг з урахуванням фактично наданих Виконавцем послуг.

Згідно до п. 2.2. Договору, Виконавець, по факту надання послуг складає акт, який Замовник зобов'язується підписати протягом 2 календарних днів з дня його отримання від Виконавця.

Додатковою угодою № 1 від 04.09.2017 р. до Договору сторони передбачили, що Виконавець на підставі наряду-замовлення № ПЗК00000052 від 04.09.2017 р. надає послуги глибокого рихлення.

Також, вказаною додатковою угодою сторони передбачили наступний порядок проведення розрахунків: попередня оплата в розмірі 30 % - сплачується Замовником на поточний банківський рахунок Виконавця протягом 2 календарних днів з моменту укладення Договору; оплата за фактично надані послуги - сплачуються Замовником на поточний банківський рахунок Виконавця протягом 2 календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов'язання з надання послуг глибокого рихлення здійснено Виконавцем відповідно до умов укладеного договору, що підтверджується актом надання послуг № 125 від 25.09.2017 р. на загальну суму 201 834,60 грн. Вказаний акт надання послуг підписаний представниками сторін.

ТОВ “МАКСАГРОТЕХ” здійснено наступні платежі за договором № 11 від 04.09.2017р.: 07.09.2017 р. - попередня оплата в розмірі 25 000,00 грн.; 19.09.2017 р. - на суму 25 000,00 грн.; 16.11.2017 р. - на суму 20 000,00 грн.; 30.03.2018 р. - на суму 2 000,00 грн.

Непогашеною залишилась заборгованість в розмірі 111 834,60 грн., що не заперечується Відповідачем.

Доказів погашення заборгованості сторонами надано не було.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ст. 612 ЦК України ).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки ( ст. 611 ЦК України ).

Відповідно до ст. 549 ЦК Украъни неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

П. 4.2. договору передбачено, що за порушення оплати Замовник, за вимогою Виконавця, сплачує останньому пеню за кожний календарний день прострочення, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент нарахування пені, від неоплачених послуг Виконавця.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Відповідно до п. 4.7. договору, у випадку прострочення оплати послуг замовник, крім установленої п. 4.2. пені, зобов'язаний сплатити Виконавцю проценти за користування чужими грошовими коштами із розрахунку 36% річних за весь час прострочення.

Позивачем на підставі п. п. 4.2, 4.7. Договору нараховано та заявлено до стягнення з Відповідача суму пені в розмірі 19 850,70 грн. за період з 28.09.2017 р. по 28.03.2018 р. та суму відсотків за користування чужими грошовими коштами за період з 28.09.2017 р. по 27.08.2018 р. в розмірі 41 417,52 грн.

Також, на підставі ст. 625 ЦК України, Позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з Відповідача суму 3 % річних в розмірі 3 451,46 грн. за період з 28.09.2017 р. по 27.08.2018 р. та інфляційні в розмірі 10 078,22 грн. за період з жовтня по травень 2018 року.

Дійшовши висновку, що Відповідачем допущено порушення строків оплати послуг в сумі 111 834,60 грн., а відповідальність за порушення строків поставки обумовлена Договором та чинним законодавством, місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги частково, стягнувши з ТОВ "МАКСАГРОТЕХ" на користь ПП "Павлоградська Зернова Компанія" основний борг в сумі - 111 834,60 грн., пеню в сумі - 19 850,70 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами - 41 417,52 грн., інфляційні втрати в сумі - 10 078,22 грн. та судовий збір у розмірі 2 747,72 грн.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення трьох відсотків річних в сумі – 3 451,46 грн., суд першої інстанції відмовив, пославшись на те, що Позивачем фактично здійснено розрахунок 3 % річних за порушення боржником грошового зобов'язання. П. 4.7. розділу 4 договору передбачений інший - 36 % річних за весь час прострочення, які за своєю правовою природою фактично є відсотками, передбаченими ст. 625 ЦК України, а не платою за користування чужими грошовими коштами в розумінні ст. 536 ЦК України.

Відповідач оскаржує винесене рішення господарського суду лише в частині стягнення пені, процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат.

Ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів апеляційної інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення пені, процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат, виходячи з наступного.

В оскаржуваному рішенні, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування до відносин нарахування процентів за п. 4.7 договору № 11 від 04.09.2017 р. норм ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, зі змісту даної норми вбачається право сторін договору самостійно визначати розмір процентів річних, що підлягають сплаті на користь кредитора у випадку порушення зобов'язання боржником.

Як слушно зазначив Позивач у відзиві на апеляційну скаргу - даний розмір процентів не є пенею за визначенням ст. 549 ЦК України та ст. 230 ГК України, а саме процентами річних. Також дані нарахування не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України та ст. 224 ГК України.

В ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено право суду на зменшення розміру саме неустойки, а не процентів річних і лише у випадках, якщо нарахована сума значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право суду на зменшення розміру збитків передбачено ч. 2 ст.616 ЦК України. В той же час, підстави для застосування вказаних норм до відносин сторін щодо сплати відсотків річних за договором № 11 від 04.09.2017 р. відсутні, оскільки такі відсотки не є пенею та збитками, а відтак їх розмір не підлягає зменшенню судом.

Отже, задоволення позовних вимог пов'язаних зі стягненням з ТОВ «МАКСАГРОТТЕХ» на користь ПП «Павлоградська зернова компанія» процентів річних у визначеному договором розмірі за прострочення виконання зобов'язання по проведенню розрахунку за надані послуги здійснено судом першої інстанції відповідно до норм чинного законодавства та умов укладеного договору.

Нарахування пені здійснено ПП «Павлоградська зернова компанія» з дотриманням норм Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення за період, за який стягується пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В ч. 1 ст. 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Як зазначається Позивачем та доводиться матеріалами справи, порушення строку виконання зобов'язання з боку ТОВ «МАКСАГРОТЕХ» має місце протягом тривалого часу (понад один рік) і боржником не вчиняється жодних дій, направлених на здійснення розрахунків за договором № 11 від 04.09.2017 р.

Отже, доводи Скаржника на необхідність зменшення судом розміру пені, що підлягає стягненню з ТОВ «МАКСАГРОТЕХ» є безпідставними, оскільки жодних підстав для зменшення розміру нарахованої пені, визначених в ст. ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. 1 ст. 233 ГК України, не наведено і докази на обґрунтування їх наявності ТОВ «МАКСАГРОТЕХ» не надано.

Щодо доводів апеляційної скарги ТОВ «МАКСАГРОТЕХ» в частині відмови в стягненні інфляційних нарахувань, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Застосування індексу інфляції на прострочену до сплати суму грошового зобов'язання є правом кредитора. Чинним законодавством не передбачено можливості зменшення розміру нарахованого індексу інфляції за заявою боржника.

За таких обставин стягнення інфляційних нарахувань здійснено судом першої Інстанції відповідно до норм законодавства виходячи з терміну прострочення виконання зобов'язання та із застосування індексів, визначених Державною службою статистки України.

В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2018 р. у справі № 904/2980/18 не оскаржується.

Відтак колегія суддів відхиляє викладені Скаржником в апеляційній скарзі доводи про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом під час прийняття оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального законодавства, як такі, що не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 та ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з Відповідача пені, процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат.

Тому передбачених ст. ст. 277 - 279 ГПК України підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення немає.

Приймаючи до уваги те, що колегією суддів прийнято рішення про відмову в задоволенні апеляційної скарги, то у відповідності до положень ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСАГРОТЕХ" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2018 р. у справі № 904/2980/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 14.01.2019 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя                                                                                           І.Л. Кузнецова

Суддя                                                                       Л.П. Широбокова