Рішення

від 04.01.2019 по справі 906/147/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" січня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/147/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Слівінський А.О. - ордер №050014 від 24.04.2018;

від відповідача: Томчук М.В. - довіреність № б/н від 08.11.2018;

Решетняк В.В. - дов. б/н від 03.01.2018,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Сичевської Світлани Іванівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІН-ГРУП 2016"

про витребування з чужого незаконного володіння нежитлових приміщень: №1 загальною площею 72,5кв.м та №2 загальною площею 68,3кв.м (з урахуванням клопотання та заяви від 01.11.2018)

Фізичною особою-підприємцем Сичевською Світланою Іванівною подано до господарського суду Житомирської області віндикаційний позов з вимогою витребувати з чужого незаконного володіння ФОП Рудківського В.К та ФОП Терещука В.Ю нежитлове приміщення загальною площею 140,8 кв.м., яке розташоване за адресою: місто Житомир, вулиця Київська, будинок 102.

Ухвалою суду від 16.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 24.04.2018 (а.с. 221-222, т.1) провадження у справі було зупинено до набрання законної сили рішенням у справі №806/1296/18.

Ухвалою суду від 18.10.2018 провадження у справі поновлено та призначено підготовче засідання на 01.11.2018 (а.с. 237-238, т.1).

Ухвалою суду від 01.11.2018, за клопотанням позивача від 31.10.2018 (а.с.12) замінено неналежних відповідачів - Фізичну особу-підприємця Рудківського Віктора Казимировича та Фізичну особу-підприємця Терещука Володимира Юрійовича на належного - Товариство з обмеженою відповідальністю "ІН-ГРУП" (ЄДРПОУ 40810506, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд.9). При цьому судом ухвалено здійснювати розгляд справи з урахуванням заяви позивача від 31.10.2018 (а.с. 48-49, т.2), якою уточнено ідентифікуючі ознаки майна, що витребовується, а саме: нежитлове приміщення №1 загальною площею 72,5кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1638781918101; - нежитлове приміщення №2 загальною площею 68,3кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1638804318101, які розташовані за адресою: місто Житомир, вулиця Київська, будинок 102".

Ухвалою суду від 22.11.2018 частково задоволено заяву фізичної особи-підприємця Сичевської Світлани Іванівни про забезпечення позову. Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "ІН-ГРУП" 2016 (02160, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд.9, ід. код 40810506) вчиняти будь - які дії щодо відчуження нежитлових приміщень: №1 загальною площею 72,5 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1638781918101 та №2 загальною площею 68,3 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1638804318101, які знаходяться за адресою: місто Житомир, вул. Київська, буд. 102. В частині решти вимог заяви відмовлено (а.с. 156-158, т.2).

У підготовчому засіданні 10.12.2018 судом ухвалено відмовити в задоволенні заяви позивача про зміну предмета позову від 30.11.2018 (а.с. 169-171, т.2) та в задоволенні клопотання про витребування доказів від 05.12.2018 (а.с. 181-182, т.2). За ухвалою суду 10.12.2018 (а.с. 191-193, т.2) також закрито підготовче провадження та призначено справу №906/147/18 до розгляду по суті.

04.01.2019 через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, з додатками (а.с. 207-214, т.2).

Представник позивача в судовому засіданні просив суд зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у справі №295/15139/16-ц. Своє клопотання представник обґрунтував тим, що предметом розгляду справи №295/15139/16-ц є встановлення судом обставин підроблення договору купівлі-продажу від 01.10.1999 року; проведенням почеркознавчої експертизи в рамках указаної справи будуть встановлені обставини недійсності такого договору, що визначатиме підстави для перегляду рішення у даній справі. При цьому пояснив, що експертизу у цивільній справі на даний час не призначено. Також вважає, що перегляд даної справи за новиявленими обставинами буде неможливим у випадку перепродажу спірної нерухомості, що неодноразово вже мало місце під час розгляду справи, враховуючи кримінальність діянь пов'язаних з ПКФ "Інтерпродукт" осіб.

Представники відповідача щодо задоволення клопотання про зупинення провадження у справі заперечили, вважають що розгляд цивільної справи не впливає на розгляд даної справи. Наголосили, що зупинення провадження у даній справі призведе до не виправданого порушення прав відповідача на не визначений час, оскільки вжиті заходи забезпечення позову обмежують його права, зокрема, щодо використання вказаного майна для забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами.

Відповідно до п. 5 ч.1. ст. 227 ГПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатись на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі є об'єктивна неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.

Під об'єктивною неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.

Предметом дослідження у даній справі є вимога про витребування з чужого незаконного володіння нежитлових приміщень №1 загальною площею 72,5кв.м та №2 загальною площею 68,3кв.м, які розташовані за адресою: місто Житомир, вулиця Київська, будинок 102. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.09.2017 у справі №906/1180/16 договір купівлі-продажу визнано недійсним без застосування наслідків недійсності, запис про право власності Сичевської С.І. не скасовано. Вказане, на думку позивача, свідчить про її право власності на спірне майно та вибуття останнього з фактичного володіння поза волею позивача.

Предметом дослідження у справі №295/15139/16-ц є вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщенням за адресою: м. Житомир, вул. Київська, 102, загальною площею 140,8 кв.м., укладеного 01.10.1999 року між ТОВ "Терцет" та ПКФ "Інтерпродукт" та скасування реєстраційного посвідчення №141 від 20.10.1999 року; визнання недійсним договору застави приміщення за адресою: м. Житомир, вул. Київська, 102, загальною площею 140,8 кв.м., укладеного 22.10.1999 року між ПКФ "Інтерпродукт" та ОСОБА_7; скасування обтяження на майно, яке зареєстроване в реєстрі 22.07.2006 року за №3500324 Першою Житомирською державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення приватного нотаріуса Слюсар В.В. від 22.10.1999 року №241.

Враховуючи вказане, а також визначені законодавством умови пред'явлення віндикаційного позову, суд дійшов висновку, що розгляд Корольовським районним судом м. Житомира справи №295/15139/16-ц жодним чином не перешкоджає розгляду справи № 906/147/18, оскільки будь-яких фактів, що унеможливлюють виявлення судом доказів та відповідних обставин, які входять до предмета доказування у даній справі, відповідачем не наведено.

Враховуючи відсутність підстав для зупинення провадження у справі № 906/147/18, судом ухвалено відмовити у задоволенні вказаного клопотання.

Судом також враховується, що у разі встановлення у справі № 295/15139/16-ц обставин, які можуть вплинути на розгляд справи №906/147/18, відповідач не позбавлений можливості звернутися до суду із заявою про перегляд справи за нововиявленими обставинами.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням поданих заяв та клопотань.

Представники відповідача позовні вимоги заперечили.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач та не заперечувалося відповідачем, 03.09.2003 між Фізичною особою-підприємцем Сичевською Світланою Іванівною (позивач) та ТОВ "ТЕРЦЕТ" укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення загальною площею 140,8кв.м., що знаходиться в м. Житомирі по вул. Київській, буд. 102 (а.с. 23, т.1). 04.09.2003 сторонами договору підписано акт прийому-передачі приміщення (а.с.24, т.1).

28.07.2010 КП "Житомирське ОМБТІ" зареєстровано право власності на нежиле приміщення за №2377919 за Сичевською С.І. (а.с. 25, т.1).

Позивач вказує, що з моменту укладення договору купівлі-продажу у 2003 році нежиле приміщення використовувалось нею для ведення господарської діяльності, в тому числі шляхом здачі його в оренду іншим суб'єктам господарювання.

Зазначає, що в 2016 році ПКФ "Інтерпродукт", використовуючи підроблені документи, з приводу чого триває досудове розслідування, звернулась до Господарського суду Житомирської області з позовними вимогами про визнання укладеного у 2003 році договору купівлі-продажу недійсним.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.09.2017 у справі №906/1180/16 договір купівлі-продажу визнано недійсним.

03.10.2017 державний реєстратор Житомирської обласної філії КП "Центр державної реєстрації", на підставі вказаного рішення суду, провів державну реєстрацію права власності за ПКФ "Інтерпродукт".

Оскільки постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.09.2017 у справі №906/1180/16 договір купівлі-продажу визнано недійсним без застосування наслідків недійсності, позивач вважає, що вказаною постановою питання права власності та вибуття майна з її фактичного володіння не вирішувалося, підстави для державної реєстрації переходу права власності відсутні.

За вказаного, позивач стверджує, що державний реєстратор, приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за третьою особою, фактично провів повторну державну реєстрацію речового права на те саме майно за наявності вже зареєстрованого за нею права власності на таке майно, хоча повинен був відмовити заявнику у проведенні реєстраційної дії.

Вважає, що вибуття спірного майна з власності та фактичного володіння відбулося без її волі, протиправним шляхом.

Зауважує, що визнання правочину недійсним без застосування наслідків недійсності, не свідчить про позбавлення її права власності на набуте майно.

Також позивач вказує, що 13.02.2018 між ПКФ "Інтерпродукт" укладено договір купівлі-продажу спірного майна із фізичними особами з розміром частки кожного з покупців в 1/2, які 02.06.2018 уклали договора купівлі - продажу вказаного майна з ТОВ ІН-ГРУП 2016 (відповідач).

В обґрунтування позовних вимог зсилається на ст. 388 Цивільного кодексу України, Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с. 92-96, т.2) просить суд залишити позов без задоволення, оскільки вважає, що він є законним власником спірних приміщень. Наголошує на тому, що позивач безпідставно зсилається на норми ст. 388 ЦК України, яка передбачає витребування майна від добросовісного набувача, оскільки вважає, що саме позивач безпідставно набула на певний період право власності на оспорюване приміщення, яке було ще у 1999 році продане ТОВ "Терцет" ПП ПКФ "Інтерпродукт". Вважає, що остання, на законних підставах, відчужила приміщення, яке згодом перейшло у власність відповідача. За вказаного, відповідач зазначає, що у ФОП Сичевської С.І. відсутні підстави для звернення з позовом у якості власника майна, яке вибуло з його володіння протиправним шляхом. Звертає увагу, що встановлених у судовому порядку доказів протиправності вибуття майна з власності позивача, останньою не надано. Зауважує, що право власності на спірне приміщення площею 140,8кв.м. зареєстроване за позивачкою лише 28.07.2010, при тому, що придбавалося воно03.09.2003 за Договором, визнаним у подальшому недійсним.

Також відповідач вказує, що зсилання позивача на те, що ПКФ "Інтерпродукт" просила визнати недійсним договір купівлі-продажу від 03.09.2003 року без заявлення вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння не важливо, оскільки обрання способу захисту є правом позивача. Зазначає, що предметом позовних вимог, згідно позовної заяви у даній справі було витребування з чужого незаконного володіння нежитлового приміщення загальною площею 140,8кв.м., розташованого за адресою м. Житомир, вул. Київська, буд. 102. Однак, після набуття права власності, відповідач, відповідно до своїх господарських потреб, здійснив поділ приміщення на два, тому, наразі об'єкт спору відсутній. Оскільки вартість вищевказаних приміщень не відома, вважає, що позивачем невірно було сплачено суму судового збору.

Разом з тим, представник відповідача в судовому засіданні не заперечував що вищевказані два приміщення є наслідком поділу одного нежитлового приміщення загальною площею 140,8кв.м., розташованого за адресою м. Житомир, вул. Київська, буд. 102.

Представник позивача у відповіді на відзив (а.с. 187-189, т2) твердження відповідача заперечує. Вказує, що майновий спір за позовом ПКФ "Інтерпродукт" про витребування майна з володіння Сичевської С.І. до цього часу перебуває на розгляді Корольовського районного суду м. Житомира. Вважає, що оскільки постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 23.06.2016 про незаконність державної реєстрації права власності за Сичевською С.І. апеляційною інстанцією скасована, а провадження у справі закрито, Сичевська С.І. є законним власником приміщення, яке вибуло з її володіння поза її волею. Беззаперечним доказом того, що Сичевська С.І. є законним власником спірного приміщення, її представник вважає, діючий запис в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за Сичевською С.І., що є складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Також доказом права власності вважає первинні господарські документи Сичевської С.І., в тому числі договори оренди спірного майна з суб'єктами господарювання, розрахунково-платіжні документи про сплату орендарями орендної плати, документи з газово- електро- та водопостачання та оплати таких послуг. Зауважує, що реєстраційний запис на спірне майно за Сичевською С.І. чинний і на даний час.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд позовні вимоги вважає такими, що не узгоджуються з приписами законодавства, з наступних підстав.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із набуттям, здійсненням права власності на майно та його захистом здійснюється Конституцією України, Господарським кодексом України (далі - ГК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Згідно ч.1 ст.317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.397 ЦК України, володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Згідно ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Однією з особливостей цього позову, як правило, є відсутність спорів з приводу належності позивачу майна на праві власності чи іншому титулі. За загальним правилом предметом позову є матеріально-правова вимога до відповідача про повернення майна з чужого незаконного володіння, що має відповідні підстави, які тягнуть за собою визначені законом правові наслідки.

Віндикаційний позов має місце, коли у власника зберігається право власності, але він не може його здійснювати, оскільки річ вибула із його володіння і перебуває у неправомірному (незаконному) володінні іншої особи. Тобто віндикаційний позов - це позов неволодіючого власника до незаконно володіючого невласника з метою відновлення порушеного володіння річчю шляхом вилучення її у натурі.

Крім того, при розгляді віндикаційного позову позивач повинний підтвердити право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. На підтвердження наявності у позивача суб'єктивного права на витребуване майно позивач повинен надати суду відповідні докази (Відповідна правова позиція відображена в постанові Вищого господарського суду України від 19.07.2011 р. у справі № 5002-18/3226.1-2010).

Отже, умовами задоволення такого позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння.

Так, позивач стверджує, що вибуття спірного приміщення відбулося без його волі протиправним шляхом. При цьому, зсилаючись на ст. 388 ЦК України, просить суд витребувати з чужого незаконного володіння спірне приміщення.

Стаття 388 Цивільного кодексу України передбачає право власника на витребування майна від добросовісного набувача. Зокрема, за частиною 1 вказаної статті, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно із володіння власника в силу обставин, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України, зокрема, чи з волі власника майно вибуло із його володіння (постанова Верховного Суду України від 25.01.2017 № 916/2131/15).

Так, обставини щодо права власності на спірне приміщення були встановлені та викладені у постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 22.09.2017 (а.с. 114-126, т.2), залишеною в силі постановою Верховного суду від 06.02.2018 у справі №906/1180/16 (а.с. 127-138, т.2), якою визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилого приміщення, укладений 03.09.2003 Товариством з обмеженою відповідальністю "Терцет" та Приватним підприємцем Сичевською Світланою Іванівною щодо нежитлового приміщення площею 140,8 м 2, яке розташоване у м. Житомирі, вул. Київська, 102, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського округу Фещенко А.С., реєстровий №3271.

При розгляді вищевказаної справи судом було встановлено, що 01.09.1998 Товариство з обмеженою відповідальністю "Полісся" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Терцет" уклали договір купівлі-продажу приміщення, відповідно до умов якого - ТОВ "Полісся" продало, а ТОВ "Терцет" купило нежитлове приміщення (магазин), загальною площею 140,8 м2, яке розташоване за адресою: м.Житомир, вул. Київська, 102. Договір купівлі-продажу підписаний директорами товариств та скріплений відтисками печаток сторін. У подальшому 08.10.1998 ТОВ "Терцет" зареєструвало право власності на зазначене приміщення у Житомирському обласному державному комунальному підприємстві по інвентаризації, про що отримано реєстраційне посвідчення №141. 01.10.1999 між ТОВ "Терцет" - продавець та Приватною комерційною фірмою "Інтерпродукт" - покупець укладено договір купівлі-продажу приміщення, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив нежитлове приміщення загальною площею 140,8 м2, яке розташоване за адресою: м.Житомир, вул. Київська, 102 та належить продавцю на праві приватної власності згідно свідоцтва про власність від 08 жовтня 1998 року №141. Договір купівлі-продажу від 01.10.1999 підписаний директорами товариств та скріплений відтисками печаток сторін. 20.10.1999 ПКФ "Інтерпродукт" зареєструвало право власності на зазначене приміщення у Житомирському обласному державному комунальному підприємстві по інвентаризації за реєстровим №141, інвентаризаційна справа №14700, записано в реєстрову книгу №103, сторінка 144.

Судом апеляційної інстанції у справі №906/1180/16 встановлено також, що на виконання умов Договору купівлі-продажу від 01.10.1999 ТОВ "Терцет" передало, а ПКФ "Інтерпродукт" прийняла нежитлове приміщення магазину загальною площею 140,8 м 2, яке розташоване за адресою: м. Житомир, вул. Київська, 102, про що складено акт приймання-передачі викупленого майна (приміщення) від 07.10.1999. 07.10.1999 ОСОБА_10, як директор продавця, оформив розписку про отримання грошей за продаж нежитлового приміщення магазину загальною площею 140,8 м2, яке розташоване за адресою: м. Житомир, вул. Київська, 102, в сумі 42 000 грн. зазначена розписка скріплена відбитком печатки ТОВ "Терцет". 22.10.1999 на підставі заяви, поданої до першої Житомирської державної нотаріальної контори, приватним нотаріусом Слюсарем В.В. було накладено заборону на відчуження об'єкта нерухомого майна (приміщення магазину, розташованого за адресою: м. Житомир, вул. Київська, 102). Заборона накладена на підставі договору застави №3119 від 22.10.1999. Власником майна зазначено ПКФ "Інтерпродукт". Заборона на нерухоме майно внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 22.07.2006.

Судом апеляційної інстанції у справі №906/1180/16 також було досліджено копію наказу по ТОВ "Терцет" №25 від 01.09.2003, згідно якого директор ОСОБА_10 прийняв рішення продати суб'єкту підприємницької діяльності-підприємцю Сичевській Світлані Іванівні за 48000 грн. приміщення магазину, яке знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Київська, 102. 03.09.2003 ТОВ "Терцет" в особі директора ОСОБА_10 та приватний підприємець Сичевська Світлана Іванівна уклали договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 140,8 м2, яке знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Київська, 102. Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Фещенко А.С. за №3271. Приватним нотаріусом Фещенко А.С. 03.09.2003 було отримано витяг №131400 з Державного реєстру застав рухомого майна про відсутність податкової застави, на підставі якого приватний нотаріус видав довідку від 03.09.2003 вих.№696386-1273, що згідно даних Єдиного реєстру заборон спірне нежиле приміщення під забороною не перебуває.

Судом встановлено, що лише 28.07.2010 року Сичевська С.І. зареєструвала право власності на спірне нежитлове приміщення магазину на підставі поданої заяви від 10.12.2009.

Судом апеляційної інстанції у справі №906/1180/16 встановлено, що станом на 03.09.2003 договір купівлі-продажу від 01.10.1999 був чинним та власником нежитлового приміщення загальною площею 140,8 м2, яке розташоване за адресою: м. Житомир, вул. Київська, 102 було ПКФ "Інтерпродукт", право власності якого на зазначене приміщення зареєстроване 20 жовтня 1999 року у Житомирському обласному державному комунальному підприємстві по інвентаризації за реєстровим № 141, інвентаризаційна справа №14700, записано в реєстрову книгу №103, сторінка 144 (т.1, а. с. 16, 50). Вказане також підтверджується витягом з реєстрової книги за №103, стр.144.(т.1, а. с. 77). Докази розірвання Договору від 01.10.1999 або визнання недійсним в цілому або в частині в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції у справі №906/1180/16 дійшов висновку про те, що ТОВ "Терцет" з моменту продажу ПКФ "Інтерпродукт" втратило право розпоряджатися нежитловим приміщенням загальною площею 140,8 м2, яке розташоване за адресою: м. Житомир, вул. Київська, 102, а тому не мало права продавати вказане приміщення повторно 03.09.2003 іншій особі - СПД Сичевській С.І.

Крім того, як зазначено апеляційним судом, 03.09.2003 під час укладення оспорюваного Договору стосовно нерухомого майна (приміщення магазину загальною площею 140,8 м2, розташованого за адресою: м.Житомир, вул. Київська, 102) - діяла нотаріальна заборона на відчуження об'єкта, яка була накладена на підставі договору застави №3119 від 22.10.1999. Власником майна зазначено Приватну комерційну фірму "Інтерпродукт". Заборона на нерухоме майно внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 22.07.2006.

З огляду на зазначене судом апеляційної інстанції у справі №906/1180/16, було зроблено висновок, що оспорюваний договір купівлі-продажу нежилого приміщення загальною площею 140,8 м2, яке знаходиться за адресою: м.Житомир, вул.Київська, буд.102 - вчинений Товариством з обмеженою відповідальністю "Терцет" та Сичевською С.І. 03.09.2003 з порушеннями приписів як ЦК УРСР, так і ЦК України, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Терцет" розпорядилося майном, яке йому не належало, а тому такий договір підлягає визнанню недійсним, як такий, що укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушує основні принципи існуючого суспільного ладу, зокрема, спрямований на використання всупереч закону чужої приватної власності з корисливою метою.

Частина 4 ст. 75 ГПК України, передбачає, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За вказаного, обставини щодо недійсності договору купівлі-продажу нежилого приміщення загальною площею 140,8 м2, яке знаходиться за адресою: м.Житомир, вул.Київська, буд.102 - вчиненого ТОВ "Терцет" та Сичевською С.І. 03.09.2003, встановлені Рівненським апеляційним господарським судом у справі №906/1180/16 та викладені у його постанові від 22.09.2017, яка набрала законної сили, не доказуються у даній справі.

Слід зазначити, що наведені обставини по вчиненню цивільно-правових угод та дій стосовно спірного майна представниками сторін не заперечувалися. Неузгодженність позицій останніх грунтується на розбіжностях у тлумаченнях ними наслідків цих угод та дій. Врезультаті вказаного, відповідач вцілому заперечує права позивача щодо звернення з даним позовом до суду.

Враховуючи вище викладене, слід зазначити, що предметом дослідження при вирішенні спору про витребування майна є встановлення обставин щодо прав позивача на це майно на момент його вибуття з володіння останнього, дослідження обставин вибуття майна від позивача та підстав набуття його відповідачем. При цьому питання права власності у вказаному спорі не вирішується, а лише констатується на підставі уже наявних доказів. Як зазначалося вище, однією з особливостей віндикаційного позову є відсутність спорів з приводу належності майна на праві власності чи іншому титулі.

За вказаного та враховуючи встановлені у справі №906/1180/16 обставини, суд дійшов висновку, що позивач належними засобами доказування не довів вибуття спірного приміщення з його власності поза його волею протиправним шляхом, оскільки такі доводи спростовані постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.09.2017, з якої вбачається факт вибуття майна з володіння саме ПКФ "Інтерпродукт" поза волею останньої. Оскільки договір, вчинений ТОВ "Терцет" та Сичевською С.І. 03.09.2003 визнано недійсним, останній не породжує будь-яких наслідків, у тому числі не може підтверджувати дійсність права, набутого на його підставі.

Що стосується твердження позивача, що підтвердженням її права власності на спірне приміщення є реєстраційний запис про право власності на спірне нерухоме майно в реєстрі прав власності на нерухоме майно, необхідно зазначити, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.(ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Отже, державна реєстрація не є способом набуття права власності, а лише становить засіб підтвердження фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно.

Необхідно зазначити, що порядок внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно передбачено статтею 31-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Так, реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником. Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили рішенням суду, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру прав примірника такого судового рішення.

З огляду на викладене, враховуючи факт визнання недійсним договору між Товариством з обмеженою відповідальністю "Терцет" та ФОП Сичевською С.І. від 03.09.2003, безпідставними є твердження позивача що чинна реєстраційна дія про реєстрацію права власності на спірне приміщення свідчить про її права на спірне майно.

Оскільки позивачем не надано належних доказів її прав на спірне майно, до того ж поданий позов обґрунтований, у тому числі обставинами, по яких існує спір щодо прав позивача на звернення до суду з даним позовом, решта заперечень відповідача не впливають на результат вирішення даного спору.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки позивачем не доведено належними доказами обґрунтованість заявлених позовних вимог, у задоволенні позову суд відмовляє.

Судові витрати покладаються на позивача.

При цьому суд враховує, що ухвалою від 10.12.2018 відмовлено позивачу в задоволенні заяви про зміну предмета позову від 30.11.2018, тому судовий збір у розмірі 1762,00 грн., сплачений згідно квитанції про сплату №93634 від 29.11.2018, відповідно до ч.1 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір", підлягає поверненню за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, оскільки вимоги заяви судом не розглядалися.

Керуючись ст. 2, 73-79, 86, 123, 129, 145, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Сичевської Світлани Іванівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІН-ГРУП 2016" відмовити.

2. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 22.11.2018.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 14.01.19

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1 - у справу;

2 - представнику позивача Слівінському А.О. (АДРЕСА_1 - рек. з пов;

3 - відповідачу - ТОВ "ІН-ГРУП" ( 02160, м. Київ , вул.Харківське шосе,9 ) - рек. з пов.