Ухвала

від 08.01.2019 по справі 922/2744/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"08" січня 2019 р.Справа № 922/2744/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Пунтус Д.А.

розглянувши справу

за позовом Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави, в особі Харківської міської ради до Приватного підприємства "А.Н.Т.Р.Е", м. Харків про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки вартістю 49.267.500,00 грн. за участю представників:

прокуратури - ОСОБА_1,

позивача - не з'явився,

відповідача - ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2018 року до господарського суду звернувся керівник Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради з позовом до Приватного підприємства "А.Н.Т.Р.Е." та просить суд розірвати договір оренди землі від 12.06.2006 року укладений між Харківською міською радою (м. Харків, м-н Конституції, 7 код ЄДРПОУ 04059243) та Приватним підприємством "А.Н.Т.Р.Е." (м. Харків, вул.Космічна, 21, поверх 8, кім.7, код ЄДРПОУ 32566763), який зареєстровано у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в Державному реєстрі земель 12.04.2006 за № 640667100051, кадастровий номер земельної ділянки 6310137500:12:003:0062; зобов'язати Приватне підприємство "А.Н.Т.Р.Е." (м. Харків, вул.Космічна,21, поверх 8, кім.7, код ЄДРПОУ 32566763) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500:12:003:0062 загальною площею 2,2193 га. вартістю 49.267.500,00 грн. по вул. Світлій у м. Харкові територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради (м. Харків, м-н Конституції, 7 код 04059243) з приведенням її у придатний для подальшого використання стан; судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог прокуратура вказує, що відповідно до п.п. 8, 15 укладеного сторонами договору оренди землі від 12.06.2006 р. визначено обов'язок орендаря, зокрема, виконати будівництво житлового комплексу до 31.12.2007 р. (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) та з подальшої експлуатації до 31.12.2030 р. (у строки, встановлені у рішенні органу місцевого самоврядування в договорі). Відповідно до п. 7 вказаного договору у випадку не здачі об'єкту до експлуатації у встановлені в рішенні строки, а також неотримання дозволу на виконання будівельних робіт зазначене рішення втрачає чинність і договір оренди земельної ділянки підлягає розірванню у встановленому законом порядку. Оскільки орендар порушив істотні умови договору, не почав будувати та не закінчив будівництво на земельній ділянці площею 2,2193 га по вул. Світлій у м. Харкові у строки, встановлені договором оренди землі №640667100051 від 12.04.2006 р. - прокуратура вважає, що земельна ділянка використовується відповідачем з порушенням земельного законодавства та договір оренди землі підлягає розірванню.

Ухвалою суду від 08.10.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання по справі призначено на 29.10.2018 р. о 10:30, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.

Підготовче засідання неодноразово відкладалося, в підготовчому засіданні оголошувалася перерва з 03.01.2019 р. до 11:30, 08.01.2019 р. з метою виконання завдання підготовчого провадження та забезпечення процесуальних прав сторін.

27.11.2018 р. на електронну адресу господарського суду від представника відповідача надійшла заява (вх. №2678) про залишення позову без розгляду оскільки, як вважає представник відповідача, керівником Харківської місцевої прокуратури №4 у позовній заяві не обґрунтовано неможливість здійснення Харківською міською радою захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Прокуратурою було надано письмові заперечення (вх. 33704 від 03.12.2018 р.) на заяву відповідача про залишення позову без розгляду.

В призначеному на 08.01.2019 р. підготовчому засіданні прокурор підтримав заявлені позовні вимоги та висловив заперечення проти заяви відповідача про залишення позову без розгляду.

Представник відповідача підтримав подану заяву про залишення позову без розгляду та просив суд залишити позов без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Позивач свого представника у підготовче засідання 08.01.2019 р. не направив, письмові заяви позивача по суті спору до суду не надходили.

Заслухавши присутніх у підготовчому засіданні учасників провадження, дослідивши матеріли справи та розглянувши заяву відповідача про залишення позову без розгляду, суд задовольняє заяву ПП А.Н.Т.Р.Е та залишає позов без розгляду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Як вбачається із поданої позовної заяви, до суду звернувся керівник Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради з позовом до Приватного підприємства "А.Н.Т.Р.Е.". В позові зазначається, що відповідно до рішення XLIV сесії IV скликання Харківської міської ради №247/05 від 23.12.2005 р. яким затверджено перелік замовників, стосовно яких надаються земельні ділянки для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів, ПП "А.Н.Т.Р.Е." надано земельну ділянку по вул. Світлій загальною площею 2,2193 га в оренду для будівництва житлового комплексу до 31.12.2007 р. (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) та для подальшої експлуатації об'єкту 31.12.2030 р.

24.09.2018 р. було проведено обстеження земельної ділянки головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради ОСОБА_3 згідно якого встановлено, що земельна ділянка по вул. Світла у м. Харкові площею орієнтовно 2,2193 га не огороджена, умови встановлені рішенням Харківської міської ради №247/05 щодо будівництва житлового комплексу строком до 31.12.2007 р. не виконані, земельна ділянка ПП А.Н.Т.Р.Е не виконуються, чим порушено істотні умови договору оренди.

Відповідно до п. 7 вказаного договору у випадку не здачі об'єкту до експлуатації у встановлені в рішенні строки, а також неотримання дозволу на виконання будівельних робіт зазначене рішення втрачає чинність і договір оренди земельної ділянки підлягає розірванню у встановленому законом порядку. Оскільки орендар порушив істотні умови договору, не почав будувати та не закінчив будівництво на земельній ділянці площею 2,2193 га по вул. Світлій у м. Харкові у строки, встановлені договором оренди землі №640667100051 від 12.04.2006 р. - прокуратура вважає, що земельна ділянка використовується відповідачем з порушенням земельного законодавства та договір оренди землі підлягає розірванню.

У зв'язку з використанням відповідачем земельної ділянки з грубим порушенням істотних умов договору оренди землі, порушуються інтереси власника земельної ділянки - Харківської міської ради щодо її володіння, розпорядження та використанням. Однак, як вважає прокурор, неналежне використання земельної ділянки відповідно до умов договору залишилося поза увагою Харківської міської ради, що свідчить про бездіяльність Харківської міської ради, якою не вживаються заходи представницького характеру щодо розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки. Наведене, на думку прокурора, є підставою для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради.

Надаючи оцінку викладеним доводам, суд виходить наступного.

За змістом ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 3) ч. 1 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27). Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської ОСОБА_4 Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено. Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави або органів місцевого самоврядування в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України). Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Положення ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дають підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. "Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Згідно ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (ст. 142 Конституції України).

Повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин встановлено ст. 12 Земельного кодексу України. До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить зокрема розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства, вирішення земельних спорів, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. Відповідно до ч. 5 ст. 60 Земельного кодексу України органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Таким чином, в даному випадку існує орган місцевого самоврядування, який уповноважений на здійснення відповідних функцій та визначений прокурором як позивач у даній справі. В той же час, прокурором не доведено, що позивач неналежно виконував покладені на нього повноваження, навпаки, у матеріалах справи містяться документи, які опосередковано підтверджують здійснення позивачем контролю за виконанням укладеного з відповідачем договору, зокрема і факт звернення до господарського суду Харківської області з позовом по справі №922/1615/15 з вимогою про внесення змін до договору оренди землі у зв'язку із затвердженням нової технічної документації з нормативно грошової оцінки земель міста Харкова.

Враховуючи викладене, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Така правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 20.09.2018 по справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17.

Водночас, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог процесуального закону. У разі вирішення спору по суті безпідставність звернення прокурора до суду на захист інтересів держави може бути підставою для скасування судового акта у випадку, коли законних підстав для такого представництва явно не було, чим порушується п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України.

Встановлені обставини свідчать про наявність підстав для залишення позову без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно п.1 ч.2 ст. 185 ГПК України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду. Частиною 2 ст. 226 ГПК України передбачено, що про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона повинна подати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Разом з тим, лише прокуратурою було заявлено в позовній заяві вимогу про покладення судових витрат на відповідача. Надано докази сплати судового збору в розмірі 618462,00 грн. за платіжним дорученням №2150 від 26.09.2018 р. З огляду на вказане, суд роз'яснює, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Відповідно до положень п.4 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Враховуючи викладене та керуючись ст. 185, п. 1 ч. 1 ст. 226, 232, 234 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Залишити позов без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в порядку , передбаченому статтями 254,255 ГПК України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя ОСОБА_5