Рішення

від 08.01.2019 по справі 912/2246/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2019 рокуСправа № 912/2246/18 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., за участю секретаря судового засідання Лупенко А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №912/2246/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Леонні", 54001, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Карла Лібкнехта, буд. 2-а

до відповідача: Приватного підприємства "Трейдсервіс", 26500, Кіровоградська область, Голованівський район, смт. Голованівськ, вул. Соборна (Леніна), б. 52-А

про стягнення 139 801,86 грн

Представники сторін - участі не брали.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Леонні" (далі - ТОВ "Леонні", позивач) до Приватного підприємства "Трейдсервіс" (далі - ПП "Трейдсервіс", відповідач) про стягнення 139 801,86 грн, з яких: 123 476,39 грн збитків, завданих порушенням договірних зобов'язань та 16 325,47 грн утраченої вигоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № Л-7/11 від 30.11.2017.

Ухвалою від 03.09.2018 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 912/2246/18 за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 27.09.2018.

Протокольною ухвалою від 27.09.2018 в підготовчому засіданні оголошено перерву на підставі статті 183 ГПК України до 15:30 год. 09.10.2018.

Ухвалою суду від 09.10.2018 господарський суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про врегулювання спору за участю судді, продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, відклав підготовче засідання до 31.10.2018.

Ухвалою від 31.10.2018 господарський суд відмовив в задоволенні заперечення приватного підприємства "Трейдсервіс" проти розгляду справи у режимі відеоконференції, задовольнив клопотання відповідача про витребування доказів, відклав підготовче засідання до 14.11.2018, запропонував позивачу надати суду для огляду в судовому засіданні оригінали документів доданих до позовної заяви: договір поставки №Л-7/11 від 30.11.2017, специфікацію № 4 від 21.03.2018, виписки по особовому рахунку від 16.03.2018 та товаро-транспортні накладні № 06/01 від 25.02.2018, № 141842 від 25.09.2018, № 141844; належним чином завірені копії таких доказів направити відповідачу. У разі відсутності таких документів надати обґрунтовані письмові пояснення.

В підготовчому засіданні 14.11.2018 відповідач подав суду лист б/н б/д (а.с. 227 т. 1) у якому зазначив, що матеріали справи містять докази (товаро-транспортні накладні з печаткою та підписом уповноваженої особи позивача) про отримання позивачем вантажу - с/г продукції зерна кукурудзи, у повному обсязі. Відповідач стверджує, що не був повідомлений належним чином про існування будь-яких претензій щодо отриманого товару, та не брав участі у складенні законом визначених документів, що могли б слугувати підставою будь-якої матеріальної відповідальності. А також просить витребувати додаткові докази.

Крім того, відповідач у клопотанні від 14.11.2018 (а.с. 228 т. 1) просить суду долучити докази на підтвердження факту повного розрахунку з позивачем, зокрема рахунку на оплату № 4 від 21.02.2018 та платіжного доручення № 38 від 06.03.2018.

Ухвалою від 14.11.2018 господарський суд задовольнив клопотання відповідача від 14.11.2018 про витребування доказів, відклав підготовче засідання до 27.11.2018, запропонував позивачу надати суду для огляду в засіданні суду оригінали документів доданих до позовної заяви: договір поставки №Л-7/11 від 30.11.2017, специфікацію № 4 від 21.03.2018, виписки по особовому рахунку від 16.03.2018 та товаро-транспортні накладні № 06/01 від 25.02.2018, № 141842 від 25.09.2018, № 141844; належним чином завірені копії таких доказів постановив направити відповідачу. У разі відсутності таких документів надати обґрунтовані письмові пояснення, а також надати акти, претензії, складені на підставі п. 15 "Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" або відповідні пояснення. Відповідачу запропоновано надати докази направлення позивачу доказів, наданих з клопотанням від 14.11.2018; пояснення щодо сплати коштів позивачем, поставок товару, поверненню коштів; пояснення щодо укладення договору та специфікації; пояснення щодо документів, які направлялися на електронну адресу позивача.

Представник позивача в підготовчому засіданні 27.11.2018 позовні вимоги підтримав. 26.11.2018 позивач на виконання вимог ухвали суду від 14.11.2018 на адресу суду надійшли оригінали документів: оригінал виписки по особовому рахунку ТОВ "Леонні" за період з 01.03.2018 по 16.03.2018 з АТ "Банк Кредит Дніпро"; товарно-транспортної накладної № 141842 від 25.02.2018; товарно-транспортної накладної № 141844 від 26.02.2018; акту зважування від 27.02.2018 по товарно-транспортній накладній № 141844 від 26.02.2018; товарно-транспортної накладної № 141846 від 25.02.2018; акту 11 "Акт повернення зерна" від 26.02.2018 по товарно-транспортній накладній № 141846 від 25.02.2018; оригінал товарно-транспортної накладної № 141845 від 25.02.2018; акту зважування від 26.02.2018 по товарно-транспортній накладній № 141845 від 25.02.2018; товарно-транспортної накладної № 07/01 від 26.02.2018; товарно-транспортної накладної № 04/01 від 25.02.2018; товарно-транспортної накладної № 05/01 від 25.02.2018.

Відповідач участь в підготовчому засіданні 27.11.2018 не приймав, докази на виконання вимог ухвали суду від 14.11.2018 не подав. На електронну адресу суду направив клопотання про відкладення розгляду справи від 27.11.2018, за змістом якого просить відкласти розгляд даної справи на 29.11.2018 на другу половину дня, у зв'язку з неможливістю прибуття в дане засідання суду, мотивоване різким погіршенням погодних умов, що склалися на автошляхах станом на 27.11.2018 на території Кіровоградської та Черкаської областей. При цьому, зазначив, що витребувані п. 6 ухвали суду від 14.11.2018 докази та документи відповідач підготував для подачі у судовому засіданні.

Ухвалою від 27.11.2018 господарський суд закрив підготовче провадження у справі № 912/2246/18 та призначив справу до судового розгляду по суті на 29.11.2018. Постановив наступну дата судового засідання - 13.12.2018.

Ухвалою від 05.12.2018 господарський суд визнав необґрунтованим відвід судді Кабакової В.Г., заявлений Приватним підприємством "Трейдсервіс" у заяві від 29.11.2018.

Господарський суд (суддя Вавренюк Л.С.) постановив ухвалу від 07.12.2018 про відмову у задоволенні заяви приватного підприємства "Трейдсервіс" від 29.11.2018 про відвід судді Кабакової В.Г. у справі №912/2246/18.

В судовому засіданні 13.12.2018 господарський суд оголосив відкритим судове засідання, чим розпочав розгляд справи по суті та зупинив провадження у справі до вирішення питання про відвід.

Ухвалою від 13.12.2018 господарський суд визнав необґрунтованим відвід судді Кабакової В.Г., заявлений Приватним підприємством "Трейдсервіс" у заяві від 11.12.2018 та зупинив провадження у справі до вирішення питання про відвід.

Господарський суд (суддя Макаренко Т.В.) постановив ухвалу від 17.12.2018 про відмову у задоволенні заяви приватного підприємства "Трейдсервіс" від 11.12.2018 про відвід судді Кабакової В.Г. у справі №912/2246/18.

Ухвалою від 22.12.2018 господарський суд поновив провадження у справі та призначив судове засіданні на 08.01.2019, в межах строку встановленого ч. 2 ст. 195 ГПК України.

02.01.2019 до суду надійшло клопотання відповідача від 28.12.2018 про відкладення розгляду справи на іншу дату, мотивоване відрядженням директора товариства 08.01.2019 та неможливістю явки повноваженого представника відповідача, у зв'язку з відпусткою по 08.01.2019 включно. Крім того, відповідачем направлено клопотання про участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції.

08.01.2019 до суду засобами електронного зв'язку надійшла заява позивача про перенесення судового засідання, у зв'язку з погіршенням погодних умов та неможливістю прибути у засідання суду 08.01.2019. Позивачем у заяві зазначено, що таку заяву направлено на адресу суду поштовим відправленням.

В судовому засіданні 08.01.2019 представники сторін участі не брали.

Господарський суд відмовляє в задоволення клопотань та заяв сторін про відкладення судового засідання враховуючи закінчення строку розгляду справи по суті, з урахуванням ч. 2 ст. 195 ГПК України та зупинення провадження у справі до вирішення питання про відвід.

При цьому, судом не встановлено обставин, що неявка представників сторін перешкоджає вирішенню спору, і також суд прийняв до уваги, що явка представників сторін у засідання обов'язковою не визнавалась.

Відповідач відзив на позов не надав, причини неподання суду не повідомив.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Також, згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач у позовній заяві, 30.11.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Леонні" та Приватне підприємство "Трейдсервіс" уклали Договір поставки № Л-7/11 (далі- Договір, а.с. 25-27 т. 1).

Примірник Договору направлено з електронної пошти ТОВ "Леонні" osipova.n@leonni.com.ua на електронну пошту ПП "Трейдсервіс" - irateteva@gmail.com, що підтверджується скріншотом електронної поштової скриньки ТОВ "Леонні" (а.с. 28 т. 1).

Підписаний та відсканований екземпляр Договору ПП "Трейдсервіс" направлено з електронної адреси irateteva@gmail.com на електронну адресу ТОВ "Леонні" osipova.n@leonni.com.ua (а.с. 29-33 т. 1).

Позивач зазначає, що перемовини з приводу Договору між ТОВ "Леонні" та ПП "Трейдсервіс" здійснювались за телефоном, а саме за наступними номера мобільного телефону директора та бухгалтера ПП "Трейдсервіс": 067-443-69-99, 096-990-16-91.

В позові зазначено, що згідно п. 1.1. Договору ПП "Трейдсервіс" (Постачальник) зобов'язувалось в порядку і на умовах, визначених цим Договором, на власний ризик поставити та передати у власність ТОВ "Леонні" (Покупець) товар. Товар, що реалізовує Постачальник, є товаром його власного виробництва, а Товаровиробник є сільськогосподарським підприємством (Товаровиробником) відповідно ст. 209 пункту 209.6 Податкового кодексу України. Сільгосппродукцію - надалі іменується "Товар", Покупець зобов'язаний прийняти і оплатити, відповідно до умов цього Договору.

21.02.2018 ТОВ "Леонні" підписано та направлено на електронну адресу відповідача irateteva@gmail.com для підписання Специфікацію № 4 від 21.02.2018 до Договору поставки № Л-7/11 від 30.11.2017 (а.с. 49 т. 1) за якою, Продавець зобов'язується передати (поставити) сільськогосподарську продукцію, по наступним цінам та якості, а саме: найменування товару - кукурудза; одиниці виміру - т.; кількість тонн -350,00; ціна, грн./т з ПДВ - 4950,00; ціна, грн/т. без ПДВ - 4125,00; на загальну суму 1732500,00 грн, в т.ч. ПДВ - 288750,00 грн, яку відповідачем було отримано, завірено та повернуто ТОВ "Леонні".

У вказаній Специфікації визначено якість товару, у відповідності з базовими показниками ДСТУ 4525:2006, а також з урахуванням наступних мінімальних вимог:

- вологість - базис 14,5%;

- сміттєва домішка - базис 2,0%;

- зернова домішка - макс 15%;

- зокрема пошкодження зерна - базис 5,0%; макс 8,0% (відсоткова знижка з ціни 1:1);

- зокрема биті зерна - базис 5,0%, макс 15,0% мінус пошкоджені (до 8% - відсоткова знижка з ціни 1:1 плюс вартість послуг за очистку; більше 8% - відсоткова знижка з ціни 1:2 плюс вартість послуг за очистку).

Вартість послуг за сушку: 40,50 грн/т/%,

Вартість послуг за очистку: 12,60 грн/т/%.

Позивач вказує, що 21.02.2018 відповідачем, на виконання умов Договору, було запропоновано ТОВ "Леонні" придбати у підприємства кукурудзу в кількості 100 т, за ціною, яка визначена у вказаній Специфікації до Договору. При цьому, ПП "Трейдсервіс" було виставлено лише рахунок № 4 від 21.02.2018 (а.с. 52 т. 1) на суму 495000,00 грн, який було направлено з електронної пошти відповідача (irateteva@gmail.com) на електронну пошту ТОВ "Леонні" (osipova.n@leonni.com.ua) (а.с. 53 т. 1), за яким ТОВ "Леонні" сплатило, фактично перерахувавши на рахунок відповідача, кошти в розмірі 495000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 27 від 22.02.2018 (а.с. 54 т. 1).

Крім цього, позивач зазначає, що 22.02.2018 відповідачем, на виконання умов Договору, було запропоновано ще 55,55 т кукурудзи, на що ТОВ "Леонні" також погодилось та сплатило кошти відповідачу в сумі 96000,00 грн за платіжним дорученням № 32 від 23.02.2018 (а.с. 55 т. 1), а також кошти в сумі 179 000,00 грн за платіжним дорученням № 33 від 23.02.2018 (а.с. 56 т. 1).

Відповідач, як постачальник, зареєстрував на адресу покупця ТОВ "Леонні" наступні податкові накладні: № 1 від 22:02.2018, № 2 від 23.02.2018 та № 3 від 23.02.2018 (а.с. 59-61 т. 1).

У позові зазначено, що Постачальник та Покупець домовились, що поставка товару відбудеться 24.02.2018.

ТОВ "Леонні" було укладено Договір на транспортно-експедиторські перевезення вантажу № 01/11.17 від 01.11.2018 з ТОВ "НІК-ТРАНС ЮГ" (а.с. 76-78 т. 1).

ТОВ "Леонні" повідомляє у позові, що ПП "Трейдсервіс" (Постачальник) переніс відпуск товару на 25.02.2018 о 09.30 год., при цьому транспортний засіб був наданий ТОВ "НІК-ТРАНС ЮГ" 25.02.2018 року на 09.30 год.

Постачальником було завантажено: МАН НОМЕР_7 (ОСОБА_2) - 41,36 т; МАН НОМЕР_8 (ОСОБА_3) - 42,06 т; МАН НОМЕР_9 (ОСОБА_4) - 35,90 т;

при цьому МАН НОМЕР_10 (ОСОБА_5), як вказує позивач. Постачальник відмовився завантажувати, посилаючись на те, що не отримав кошти, а саме 179 000,00 грн, які були зараховані на рахунок відповідача від ТОВ "Леонні" згідно платіжного доручення № 33 від 23.02.2018, чим порушив п. 4.6. Договору, а саме "у разі неможливості заміни Товару на аналогічний, Покупець має право відмовитись від отримання поставленого Товару, а Постачальник відшкодовує витрати, які Покупець зазнав у зв'язку з поставкою неякісного або в неповному обсязі Товару".

Дії відповідача, що виразилися у порушенні договірних відносин, а саме умов Договору поставки № Л-7/11 від 30.11.2017, Специфікації № 4 від 21.02.2018 до Договору поставки № Л-7/11 від 30.11.2017, за твердженням позивача, призвели до того, що останній отримав штрафну санкцію в розмірі 1000,00 грн від ТОВ "НІК-ТРАНС ЮГ", відповідно до п. 4.3 Договору на транспортно-експедиторське перевезення вантажу № 01/11.17 від 01.11.2017, за простій 2 (двох) транспортних засобів по 1 (одній) добі кожний з вини відповідача, так як транспортний засіб МАН НОМЕР_10 (ОСОБА_5) був завантажений 26.02.2018 о 12.15 год., в результаті чого, відповідно до умов Договору на транспортно-експедиторське перевезення вантажу № 01/11.17 від 01.11.2017, було порушено строки завантаження вантажу (на 1 добу).

Крім того, у пункті вивантаження вантажу транспортний засіб МАН НОМЕР_9 (ОСОБА_4) не було розвантажено у строки, передбачені Договором на транспортно-експедиторське перевезення вантажу № 01/11.17 від 01.11.2017, у зв'язку з неналежною якістю товару відповідача - Постачальника, який розвантажили лише наступної доби, в результаті чого було порушено строки розвантаження вантажу (на 1 добу).

Відповідно до товаро-транспортних накладних: № 07/01 від 26.02.2018. № 04/01 від 25.02.2018, № 05/01 від 25.02.2018, № 06/01 від 25.02.2018 (а.с. 63-66 т.1) відповідач відвантажив для перевезення продукцію на адресу позивача, яку ТОВ "НІК-ТРАНС ЮГ" транспортувало, при цьому при відвантаженні, за твердженням позивача, були присутні службові особи відповідача та водії відповідних автомобілів, які здійснювали транспортування продукції для ТОВ "Леонні".

Після чого, відвантажена відповідачем продукція, тими ж автомобілями, наступними товарно-транспортними накладними: № 141842 від 25.02.2018, автомобіль НОМЕР_1 (водій ОСОБА_2); № 141844 від 26.02.2018, автомобіль НОМЕР_2 (водій ОСОБА_5); № 141845 від 25.02.2018, автомобіль НОМЕР_3 (водій ОСОБА_3); № 141846 від 25.02.2018, автомобіль НОМЕР_4 (водій ОСОБА_4) (а.с. 67-68, 70, 72 т. 1), була поставлена на термінал ТОВ СП "НІБУЛОН", лабораторією якого були встановлені наступні показники якості, а саме:

- аналізна картка № 1517283 від 26.02.2018 (а.с. 74 т. 1) до авто НОМЕР_5:

Вологість -16,7%; Смітна домішка - 3,96%; Зернова домішка -12,08%; Биті-3,28%; Пошкоджені - 8,5%; Зіпсовані пліснявою - 2,60%; Амброзія - 0,29г/кг; згідно аналізу була-встановлена знижка в ціні 709,72 грн з тони;

- аналізна картка № 1517290 від 26.02.2018 (а.с. 74 т. 1) до авто НОМЕР_6:

Вологість -16,3%; Смітна домішка - 2,65%; Зернова домішка - 10,54%; Биті-3,28%; Пошкоджені - 7,0%; Зіпсовані пліснявою -1,25%; Амброзія - 0,11 г/кг; згідно аналізу була встановлена знижка в ціні 376,56 грн з тони;

- акт № 11 "акт повернення зерна" від 26.02.2018 (а.с. 73 т. 1) до автоНОМЕР_1: Вологість - 16,6%; Зернова домішка - 15,4/%; Пошкоджені - 13,6%; Зіпсовані -1,1%; Амброзія - 0,18 г/кг; згідно аналізу було встановлено що Продукція підлягає поверненню або знижка в ціні 1120,00 грн. з тони;

- аналізна картка № 1517630 від 27.02.2018 (а.с. 75 т. 1) до авто

НОМЕР_10:

Вологість - 16,2%; Смітна домішка-1,91%; Зернова домішка - 10,60%; Биті-2,96%; Пошкоджені-7,11%; Зіпсовані пліснявою - 0,26%; Амброзія - 0,26 г/кг; згідно аналізу була встановлена знижка в ціні 339,22 грн. з тони.

Позивач зазначає, що такі показники якості, свідчать про неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки № Л-7/11 від 30.11.2017 та підписаної Специфікації № 4 до Договору поставки № Л-7/11 від 30.11.2017, за якою, Постачальник (Продавець) зобов'язується передати (поставити) сільськогосподарську продукцію наступної якості, з урахуванням наступних мінімальних вимог: - вологість - базис 14,5%; - сміттєва домішка - базис 2,0%; зернова домішка - макс 15%; зокрема пошкодженні зерна - базис 5,0%; макс 8,0% (відсоткова знижка з ціни 1:1); зокрема биті зерна - базис 5,0%, макс 15,0% мінус пошкоджені (до 8% - відсоткова знижка з ціни 1:1 плюс вартість послуг за очистку; більше 8% - відсоткова знижка з ціни 1:2 плюс вартість послуг за очистку).

Листом вих. №01/03 від 15.03.2018 (а.с.102 т.1) ТОВ "Леонні" повідомило відповідача про фактичну сплату 770 000,00 грн за 155,560 т, а відповідач поставив товар в кількості 152,820 т на суму 756 459,00 грн, тому позивач просив повернути надлишково перераховану суму в розмірі 13 541,00 грн.

Вказаний лист направлено на електрону пошту відповідача (irateteva@gmail.com) (а.с. 104 т. 1).

Відповідач перерахував позивачу грошові кошти в сумі 13300,00 грн, що, на думку позивача, підтверджується випискою по особовому рахунку ТОВ "Леонні" за 16.03.2018 (а.с. 103 т. 1).

Крім того, позивач, на виконання п. 4.5. Договору склав акт про наявність претензій внаслідок неналежного виконання умов Договору поставки № Л-7/11 від 30.11.2017 та завдання збитків (а.с. 116-118 т.1), яким повідомлено відповідача, що підприємство фактично поставило Товар загальною вагою 152,82 т на суму 634223,61 грн, при цьому ТОВ "Леонні" перерахувало на рахунок ПП "Трейдсервіс" кошти в сумі 770 000,00 грн, що свідчить про різницю по фактичній якості поставленого товару у розмірі 135 776,39 грн та про завдані збитки на цю суму.

Вказаний акт направлено відповідачу за супровідним листом вих. № 08/03 від 21.03.2018 (а.с. 115, 119 т. 1) та залишено ПП "Трейдсервіс" без відповіді.

Також ТОВ "Леонні" направлено відповідачу претензію вих. № 07/03 від 21.03.2018 про неналежне виконання умов Договору поставки № Л-7/11 від 30.11.2017 та відшкодування завданих збитків (а.с. 111-114 т.1), з обставинами викладеними в акті про наявність претензій внаслідок неналежного виконання умов Договору поставки № Л-7/11 від 30.11.2017. Таку претензію залишено ПП "Трейдсервіс" без відповіді.

Крім цього, ТОВ "Леонні" направлено на адресу Відповідача лист-запит вих. № 09/04 від 09.04.2018 (а.с. 120-121 т.1), в якому зазначено, про те, що відповідач не відправив на адресу позивача оригінали документів згідно Договору поставки № Л-7/11 від 30.11.2017 з проханням у найкоротший строк направити підписані та завірені належним чином відбитком печатки, наступні документи, а саме: оригінал Договору № Л-7/11 від 30.11.2017; оригінал специфікації № 4 від 21.02.2018 до Договору поставки № Л-7/11 від 30.11.2017; оригінал рахунку № 4 від 21.02.2018; звіт про посівні площі № 29 СГ за 2017 рік. Вказаний лист-запит залишено ПП "Трейдсервіс" без відповіді.

Сума фактичної реалізації позивачем придбаного у відповідача зерна, 27.10.2017 Товариству з обмеженою відповідальністю СП "Нібулон" (116,94 т) та 27.03.2018 фізичній особі ОСОБА_6 (34,91 т) склала 698 170,43 грн.

Разом з тим, позивач зазначає, що сума фактичної реалізації ТОВ "Леонні" вищевказаної продукції, придбаної у ПП "Трейдсервіс", з урахуванням дотримання відповідачем якісних показників продукції, передбачених Специфікацією № 4 до Договору поставки № Л-7/11 від 30.11.2017, могла скласти 766 821,90 грн, в т.ч.:

- 41,38т х 5420,00 грн = 224279,60 грн (відповідно до історії цін перевантажувального терміналу для перевалки зернових та олійних культур (м. Миколаїв) за лютий 2018 року (а.с. 106 т.1));

- 42,02т х 5420,00 грн. = 227748,40 грн (відповідно до історії цін перевантажувального терміналу для перевалки зернових та олійних культур (м. Миколаїв) за лютий 2018 року (а.с. 106 т. 1));

- 34,91т х 3810,00 грн = 133007,10 грн (відповідно до акту-розрахунку ціни придбання товару №04/03 від 21.03.2018 згідно Договору поставки № Л-7/11 від 30.11.2017 (а.с. 105 т.1));

- 33,54т х 5420,00 грн = 181786,80 грн (відповідно до історії цін перевантажувального терміналу для перевалки зернових та олійних культур (м. Миколаїв) за лютий 2018 року (а.с. 106 т. 1)).

Тому, позивач зазначає, що сума утраченої вигоди, внаслідок порушення відповідачем договірних відносин складає 16325,47 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення з даним позовом про стягнення з ПП "Трейдсервіс" 1000,00 грн збитків, 122 476,39 грн різниці по фактичній якості товару згідно умов договору № Л-7/11 від 30.11.2017 та 16325,47 грн утраченої вигоди.

Розглядаючи спір по суті господарський суд враховує наступне.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Згідно з частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України.

За приписом ст. 11 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору або із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно до ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. 2,ч. 3 ст.180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Так, в ст. 207 ЦК України зазначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Паралельно з ЦК України, ст.181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо.

Законодавством України також передбачені спеціальні нормативно-правові акти (НПА), які регулюють листування електронною поштою, а саме ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг" та ЗУ "Про електронний цифровий підпис" (чинний на момент правовідносин між сторонами). Першим передбачено визначення електронного документа (це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа) а також те, що електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора. Другий НПА, безпосередньо, визначає правовий статус електронного цифрового підпису (ЕЦП) та регулює відносини, що виникають при використанні ЕЦП.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази направлення Приватним підприємством "Трейдсервіс" підписаних та скріплених печатками примірника договору поставки № Л-7/11 від 30.11.2017 та специфікації № 4 від 21.02.2018 позивачу.

В матеріалах справи наявні докази направлення з електронної адреси osipova.n@leonni.com.ua на електронну адресу irateteva@gmail.com кореспонденції, зокрема "Договор ТОВ Леонни" - 30.11.2017 (а.с. 28 т.1), "Спецификация №4" - 21.02.2018 (а.с. 50 т.1).

Разом з тим, встановити які документи було вкладено до зазначених електронних листів господарський суд не має можливості, зокрема належних доказів. Вказані листи не мають будь-яких ідентифікаторів відповідності, зокрема номеру, дати, тексту документа, що співпадали б зі спірними договором поставки № Л-7/11 від 30.11.2017 та специфікацією № 4 від 21.02.2018 до договору поставки № Л-7/11 від 30.11.2017.

Твердження позивача, що між сторонами існують договірні відносини, які він вважає випливають з договору поставки № Л-7/11 від 30.11.2017 не ґрунтуються на матеріалах справи, і спростовується встановленими у справі обставинами.

З наданої позивачем копії договору (а.с. 29-33 т. 1) та специфікації (а.с. 178 т. 1) неможливо встановити їх істотні умови та факт підписання відповідачем таких документів на умовах, про які позивач вказує у позовній заяві.

Отже, суд приходить до висновку, що договір поставки № Л-7/11 від 30.11.2017 між ПП "Трейдсервіс" та ТОВ "Леонні" та специфікацію № 4 від 21.02.2018 до даного договору, не укладено та сторонами не досягнуто згоди щодо усіх істотних умов.

Проте, в матеріалах справи містяться виставлений відповідачем рахунок № 4 від 21.02.2018 на оплату кукурудзи урожаю 2017 р в кількості 100 т на суму 495 000,00 грн (а.с. 52 т.1) та платіжні доручення № 27 від 22.02.2018, № 32 від 23.02.2018, № 33 від 23.02.2018 на загальну суму 770 000,00 грн за якими позивач оплатив відповідачу товар з призначенням платежу "Сплата за кукурудзу зг рах №4 від 21.02.2018; № 5 від 23.02.2018" (а.с. 54-56 т. 1).

Згідно товаро-транспортних накладних: № 07/01 від 26.02.2018. № 04/01 від 25.02.2018, № 05/01 від 25.02.2018, № 06/01 від 25.02.2018 (а.с. 32, 38-40 т. 2) відповідач відвантажив позивачу товар - кукурудзу, в загальній кількості 152,82 т на суму 756 460,00 грн.

Доказів погодження між сторонами конкретної дати поставки товару суду не подано.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтями 202 та 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір між двома особами є двостороннім правочином. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі, а сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

В силу частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України для правочинів між юридичними особами встановлена письмова форма. Однак, згідно статті 218 Цивільного кодексу України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За правилами ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Стаття 181 Господарського кодексу України допускає укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З викладеного слідує, що між позивачем і відповідачем шляхом оформлення документів на відпуск та прийняття товару укладено у спрощений спосіб договір поставки.

Відповідно до статті 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

В силу статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено статтею 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників, визначено Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363.

Будь-яких розбіжностей між перевізником, вантажовідправником або вантажоодержувачем під час відвантаження/розвантаження вказаного товару зазначено не було - відповідного акта сторонами не складено та не підписано, простій автомобіля у пунктах навантаження і розвантаження понад встановлені норми часу чи інші обставини (невідповідність якості), які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін, не зафіксовано.

Крім того, в матеріалах справи наявне платіжне доручення № 38 від 06.03.2018 про сплату відповідачем на рахунок позивача 13 541,00 грн з призначенням платежу "Повернення коштів за неотриманий товар зг листа б/н від 26.02.2018" (а.с. 229 т. 1), що свідчить про повернення ПП "Трейдсервіс" позивачу решти коштів за непоставлений товар.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 14.06.2017 у справі № 923/2075/15 та від 09.12.2014 у справі № 5023/4983/12).

Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Статтею 22 ЦК України визначено поняття збитків, яке поділяється на дві частини (види): реальні збитки і упущена вигода.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення з відповідачів збитків позивач зазначив, що в результаті протиправної поведінки відповідача- неналежного виконання договору (поставки зерна неналежної якості), позивач отримав ці збитки.

Визначення поняття збитків є також у ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Упущена вигода - це доход або прибуток, який міг би одержати суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності в разі здійснення зовнішньоекономічної операції і який він не одержав внаслідок дії обставин, що не залежать від нього, якщо розмір його передбачуваного доходу або прибутку можна обґрунтувати.

Отже, для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

За загальними правилами судового процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 Господарського процесуального Кодексу України).

Враховуючи норми ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України, на кредитора покладений обов'язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов'язання. При цьому кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але і підтвердити їх документально. При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано боржником належним чином.

Крім того, законодавець встановлює, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони.

Окрім цього, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести фактичне вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню. Тобто підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком не отримання позивачем доходу, на ясном вір розраховував (Постанова Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 квітня 2018 року у справі № 921/377/14-г / 7 , ЄДРСРУ № 73533016).

Враховуючи викладене, відсутність будь-яких доказів на погодження між сторонами показників та вимог до товару - кукурудзи, зокрема погодження % вологості, % сміттєвих домішок, % зернових домішок, % пошкодженого зерна, % битого зерна, а також відсутність заперечень оформлених актом, підписаним сторонами, щодо якості товару та строків навантаження/розвантаження товару, господарський суд приходить до висновку, що відповідачем не порушено домовленість між сторонами щодо відвантаження оплаченої кількості зерна.

Решту коштів відповідачем повернуто позивачу.

Господарським судом також враховано, що відповідно до ст. 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Такі обставини, як наявність або відсутність економічного ефекту від укладених в ході підприємницької діяльності договорів та зростання договірних зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності, є комерційним ризиком і суб'єкт підприємницької діяльності повинен самостійно нести відповідальність за власні комерційні ризики.

Позивачем не надано суду доказів поставки відповідачем товару неналежної якості чи доказів на підтвердження наявної у відповідача заборгованості у вказаних відносинах, а також не доведено заподіяння відповідачем збитків чи упущеної вигоди через поставку товару неналежної якості.

Отже, позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу покладаються на позивача.

Разом з тим, ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", в редакції на дату подання позовної заяви, встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено на рівні 1 762,00 грн.

За подання до господарського суду встановлено наступний розмір та порядок сплати судового збору: за позовними заявами майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, подавши даний позов з вимогою про стягнення 139801,86 грн заборгованості, Товариство з обмеженою відповідальністю "Леонні" мало сплатити судовий збір в розмірі 2097,03 грн.

Проте, позивач сплатив 2281,33 грн судового збору згідно квитанції № 0.0.1116141940.1 від 22.08.2018.

Отже, сплачений позивачем судовий збір у даній справі в більшому розмірі в сумі 184,30 грн, підлягає поверненню позивачу з державного бюджету за клопотанням останнього.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 123, 126, 129, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16.01.2019.

Суддя В.Г. Кабакова

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про веб-адресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.