Рішення

від 11.01.2019 по справі 916/1963/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" січня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1963/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуманян В.А.

розглянувши справу №916/1963/18

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32-а, код ЄДРПОУ 30859524)

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейп Автотранс" (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 66/3, код ЄДРПОУ 35302075 ); 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Транслайн-ВВ" (65026, м. Одеса, вул.. Сабанєєв міст, буд. 5/7, кВ.504, код 39002597)

за участю третьої особи як не заявляє самостійний вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство "Європейський страховий союз" (01030, м. Київ, вул.. Михайла Коцюбинського, буд. 6).

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 (АДРЕСА_2).

про стягнення 66 810,50грн.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: 1. Бєжан Д.Ю. за довіреністю від 15.03.2018р.

2. не з'явився;

Від третіх осіб: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейп Автотранс" про стягнення 66 810,50грн.

Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів в сумі 66 810,50 грн. та не відшкодуванням страховиком винної сторони виплачених позивачем коштів, згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.10.2018р. провадження по справі №916/1963/18 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Крім того, відповідною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору на стороні позивача було залучено Приватне акціонерне товариство "Європейський страховий союз".

19.11.2018р. до суду від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" надійшло клопотання за вх.. №2-5866/18 про залучення співвідповідача та витребування доказів, згідно якого позивач просить суд залучити до участі у справі в якості співвідповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Транслайн-ВВ" та витребувати у відповідачів розрахунок форми 1ДФ на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди від 06.02.2016р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.11.2018р. Клопотання Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" про залучення співвідповідача по справі та витребування доказів від 19.11.2018р. було задоволено, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Транслайн-ВВ" до участі у справі №916/1963/18 в якості співвідповідача, та залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1.

Відповідач 1 надав відзив на позов від 02.11.2018р. за вх.. №ГСОО 22428/18 згідно якого позовні вимоги н визнає вважає їх необґрунтованими безпідставними та просить суд в задоволені позову відмовити повністю.

Відповідач-2 про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

06 лютого 2016 року о 12 год. 10 хв. в м. Одесі по просп. Свободи, 101 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Audi Q7 державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3, власник - ТОВ "Порше лізинг Україна" та транспортного засобу Renault Logan державний номерний знак НОМЕР_2, водій - ОСОБА_1, власник - ТОВ "Сейп автотранс", внаслідок чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.

Факт скоєння дорожньо-транспортної пригоди підтверджується довідкою про ДТП №87171347.

В результаті ДТП було пошкоджено транспортний засіб Audi Q7 державний номерний знак НОМЕР_1, який на момент ДТП був застрахований у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" відповідно до договору добровільного страхування №28-0199-00120\0061 від 25 серпня 2015 року.

08 лютого 2016 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" отримало заяву про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Позивач вказує, що ним виконання умов договору добровільного страхування №28-0199-00120\0061 від 25.08.2015р., на підставі акту огляду транспортного засобу від 08.02.2016р., рахунку №2016002474/1 від 11.02.2016р., Акту здачі-прийняття робіт №60027417 від 09.03.2016р., платіжного доручення ТОВ "Порше Україна" №2009 від 14.03.2016р., страхового акту №ПСКА-5829 від 30.03.2016р. та розрахунку до нього, було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 66 810,50 коп., що підтверджується платіжним дорученням про виплату страхового відшкодування №5724 від ЗО березня 2016 року.

Постановою Київського районного суду м. Одеси №520/2272/16-п від 07.03.2016р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

На момент скоєння ДТП транспортний засіб Renault Logan державний номерний знак НОМЕР_2, знаходився у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейп автотранс" відповідно до Довідки про дорожньо-транспортну пригоду №87171347.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 як водія транспортного засобу Renault Logan державний номерний знак НОМЕР_2 була застрахована у ПрАТ "Європейський страховий союз" відповідно до полісу АЕ/6847569.

ПрАТ "СК "Українська страхова група" звернулася до Господарського суду м. Києва із позовом до ПрАТ "Європейський страховий союз" про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП..

Рішенням Господарського суду м. Києві від 16.05.2017р. по справі 910/4120/17 позовні вимоги ПрАТ "СК "Українська страхова група" було задоволено й присуджено стягнути з ПрАТ "Європейський страховий союз" суму страхового відшкодування в розмірі 49000грн.

Проте, за посиланнями позивача, відповідне рішення не було виконане.

Посилаючись на вищезазначені обставини, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулась до господарського суду Одеської області з відповідним позовом, за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства

Згідно з ч.ч.1,2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно зі ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Як вище встановлено господарським судом, позивачем укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів від 25.08.2015р. з ТОВ Порше лізинг України .

Після дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 06.02.2016р., на підставі відповідної заяви ТОВ Порше лізинг України про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 66 810,50 грн.

На підставі ч.1ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Постановою Судової палати у цивільних справах Верховоного суду України від 06.11.2013р. по справі № 6-108цс13 висловлена правова позиція, згідно якої шкода (в тому числі моральна), завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм .

Згідно з ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно зі ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про страхування" страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Згідно з ч.1 ст.6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Відповідно до п.6 ч.4 ст.6 Закону України "Про страхування" видами добровільного страхування можуть бути страхування наземного транспорту (крім залізничного).

Згідно з п.9 ч.1 ст.7 Закону України "Про страхування" в Україні здійснюються такі види обов'язкового страхування: страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно з положеннями ст.27 Закону України "Про страхування", які кореспондуються з положеннями ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з висновком Верховного Суду щодо застосування норм права, викладеним у постанові від 01.02.2018р. у справі №910/22886/16, вказівка "у межах витрат", означає, що загальна сума вимоги, яка заявлена страховиком, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, не може перевищувати суму, яка ним реально сплачена.

Відповідно до ч.2 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким законом у даному випадку є норми ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування".

Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала. Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв'язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 30.01.2018р. №910/12500/17.

Відповідно до ч.2.1 ст.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Згідно з ч.22.1 ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як встановлено судом, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 як водія транспортного засобу Renault Logan державний номерний знак НОМЕР_2 була застрахована у ПрАТ "Європейський страховий союз" відповідно до полісу АЕ/6847569.

ПрАТ "СК "Українська страхова група" звернулася до Господарського суду м. Києва із позовом до ПрАТ "Європейський страховий союз" про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП..

Рішенням Господарського суду м. Києві від 16.05.2017р. по справі 910/4120/17 позовні вимоги ПрАТ "СК "Українська страхова група" було задоволено й присуджено до стягнути з ПрАТ "Європейський страховий союз" суму страхового відшкодування в розмірі 49 000грн.

Отже залишок виплачений та не відшкодований позивачу суми страхового відшкодування склав 17 810,50грн.

За таких обставин, враховуючи, що на момент скоєння ДТП транспортний засіб Renault Logan державний номерний знак НОМЕР_2, знаходився у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейп автотранс" відповідно до Довідки про дорожньо-транспортну пригоду №87171347, відповідач є особою, відповідальною за заподіяну шкоду у розмірі, не покритому лімітом відповідальності згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів.

З урахуванням вищевикладеного господарський суд дійшов висновку щодо стягнення з відповідача 17 810,50грн. шкоди в порядку регресу.

При цьому суд не приймає до уваги послання позивача, відносно того що рішення господарського суду м. Києва від 16.05.2017р. по справі №916/4120/17 щодо стягнення ПрАТ "Європейський страховий союз" на його користь суму страхового відшкодування в розмірі 49 000грн. не виконано, оскільки питання щодо виконання рішення суду повинно вирішуватись в рамках виконавчого провадження.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Заперечення відповідача до уваги судом не приймаються з огляду на наступне.

Так, заперечуючи проти позову відповідач-1 зазначає що в момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб "Renault Logan" державний номер НОМЕР_2 знаходився у Товариства з обмеженою відповідальністю "Транслайн-ВВ" на підставі договору оренди транспортного засобу 05.05.2014р. та тимчасово реєстраційного талону.

Проте, суд до відповідних послань відповідача-1 ставиться критично, з огляду на наступне. Як вбачається з пункту 5.2 договору строк договору закінчується 28.01.2016р. , та у разі якщо жодна зі сторін не сповістить про його розірвання, договір автоматично вважається пролонгованим на один рік.

Як було встановлено судом дорожньо-транспортна пригода сталась 06.02.2016р. В той же час, відповідачем не надано до суду жодних належним та допустимих доказів які б підтверджували факт того, що договір оренди транспортного засобу 05.05.2014р. був пролонгований та діяв під час скоєння ДТП.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява N 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів, наведених учасниками судового процесу.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, проте враховуючи наявність рішення Господарського суду м. Києві від 16.05.2017р. по справі 910/4120/17 підлягає частковому задовленню.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32-а, код ЄДРПОУ 30859524) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейп Автотранс" (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 66/3, код ЄДРПОУ 35302075) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транслайн-ВВ" (65026, м. Одеса, вул.. Сабанєєв міст, буд. 5/7, кВ.504, код 39002597) - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейп Автотранс" (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 66/3, код ЄДРПОУ 35302075) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32-а, код ЄДРПОУ 30859524) суму страхового відшкодування в розмірі 17 810 (сімнадцять тисяч вісімсот десять)грн.. 50коп. та судовий збір в сумі 469 (чотириста шістдесят дев'ять)грн. 71 коп.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16 січня 2019 р.

Суддя К.Ф. Погребна