Постанова

від 22.04.2019 по справі 916/1963/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/1963/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейп Автотранс"

на рішення господарського суду Одеської області від 11.01.2019р., суддя в І інстанції Погребна К.Ф., повний текст якого складено 16.01.2019р. в м. Одесі

у справі № 916/1963/18

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейп Автотранс",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Транслайн-ВВ"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий союз",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1

про стягнення 66 810,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Українська страхова група (далі - ПАТ СК Українська страхова група ) звернулася до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сейп Автотранс (далі - ТОВ Сейп Автотранс ) про стягнення виплаченого страхового відшкодування у розмірі 66 810,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що ПАТ СК Українська страхова група , виплативши страхувальнику за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0199-00120/0061 від 25.08.2015 страхове відшкодування у розмірі 66 810,50 грн., набуло право регресної вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну власника транспортного засобу Audi Q7 , д.н.з. НОМЕР_1, водієм автомобіля Renault Logan , д.н.з. НОМЕР_3, ОСОБА_1, власником якого на момент вчиненя ДТП є ТОВ "Сейп Автотранс".

ТОВ Сейп Автотранс заперечувало проти позову посилаючись на те, що воно не є особою, відповідальною за страховий випадок та спричинення шкоди, оскільки на момент скоєння ДТП водій автомобіля Renault Logan , д.н.з. НОМЕР_3, не знаходився у трудових відносинах з ТОВ Сейп Автотранс , а автомобіль знаходився у третьої особи в оренді. В матеріалах справи знаходиться рішення господарського суду м. Києва від 16.05.2017 у справі № 910/4120/17, яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий союз" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" 49 000 грн. страхового відшкодування за спірним страховим випадком, проте доказів щодо неможливості виконання даного рішення позивачем суду не подано.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.10.2018р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство Європейський страховий союз .

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.11.2018р. до участі у даній справі в якості співвідповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Транслайн-ВВ" та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.01.2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейп Автотранс" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" суму страхового відшкодування в розмірі 17 810,50 грн. та судовий збір в сумі 469,71 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що на момент вчинення ДТП автомобіль Renault Logan , д.н.з. НОМЕР_3, яким керував водій ОСОБА_1, знаходився у власності ТОВ Сейп Автотранс . Дорожньо-транспортна пригода сталась 06.02.2016р., відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт, що договір оренди транспортного засобу від 05.05.2014р. був пролонгований та діяв під час скоєння ДТП. А тому, у даному випадку саме відповідач ТОВ Сейп Автотранс є особою, відповідальною за заподіяну шкоду у розмірі, не покритому лімітом відповідальності згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів.

Рішенням господарського суду м. Києві від 16.05.2017р. у справі 910/4120/17 позовні вимоги ПАТ "СК "Українська страхова група" задоволено й присуджено до стягнути з ПрАТ "Європейський страховий союз" суму страхового відшкодування в розмірі 49 000грн., отже залишок виплаченої та не відшкодованої позивачу суми страхового відшкодування складає 17 810,50 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача в порядку регресу.

ТОВ "Сейп Автотранс" у поданій до Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та винести нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник вказує те, що на момент вчинення ДТП, а саме 06 лютого 2016 року, транспортний засіб Renault Logan , д.н.з. НОМЕР_3, знаходився в оренді у Товариства з обмеженою відповідальністю Транслайн-ВВ , що підтверджується договором оренди, а водій транспортного засобу ОСОБА_1 не знаходився у трудових відносинах з ТОВ Сейп Автотранс , що підтверджується виписками зі звітності про нарахування заробітної плати.

Відзиві на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 на автомобіль Renault Logan , д.н.з. НОМЕР_3, власником автомобіля є ТОВ Сейп Автотранс .

25.08.2015 року між ПАТ СК Українська страхова група (страховик) та ТОВ Порше лізинг Україна (страхувальник) було укладено договір № 28-0199-00120/0061

добровільного страхування наземного транспортного засобу, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечить закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом - автомобілем Audi Q7 , д.н.з. НОМЕР_1.

Згідно з довідкою № 87171347 про дорожньо-транспортну пригоду, 06 лютого 2016 року о 12 год. 10 хв. в м. Одесі по просп. Свободи, 101 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Audi Q7 , державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, власник - ТОВ "Порше лізинг Україна" та транспортного засобу Renault Logan , державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_1, власник - ТОВ "Сейп автотранс", внаслідок чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Київського районного суду м. Одеси №520/2272/16-п від 07.03.2016р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

ПАТ СК Українська страхова група на виконання своїх зобов'язань за договором страхування №28-0199-00120\0061 від 25.08.2015р., на підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування, на підставі акту огляду транспортного засобу від 08.02.2016р., рахунку №2016002474/1 від 11.02.2016р., Акту здачі-прийняття робіт №60027417 від 09.03.2016р., платіжного доручення ТОВ "Порше Україна" №2009 від 14.03.2016р., страхового акту №ПСКА-5829 від 30.03.2016р. та розрахунку до нього, було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 66 810,50 коп., що підтверджується платіжним дорученням про виплату страхового відшкодування №5724 від 30 березня 2016 року.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Renault Logan , державний номерний знак НОМЕР_3, була застрахована у ПАТ "Європейський страховий союз" на підставі договору (полісу) АЕ/6847569 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Рішенням господарського суду м. Києві від 16.05.2017р. у справі 910/4120/17 позов ПАТ "СК "Українська страхова група" було задоволено та стягнуто з ПАТ "Європейський страховий союз" суму страхового відшкодування в розмірі 49000грн. за спірним страховим випадком, яке за твердженням позивача не виконане.

Посилаючись на вищезазначені обставини, ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулося до господарського суду Одеської області з даним позовом за захистом свого порушеного права.

Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Судом установлено, що позивачем було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0199-00120\0061 від 25.08.2015р. з ТОВ Порше лізинг України .

Після дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 06.02.2016р., на підставі відповідної заяви страхувальника ТОВ Порше лізинг України на виплату страхового відшкодування, позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 66 810,50 грн.

На підставі ч.1ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Постановою Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 06.11.2013р. по справі № 6-108цс13 висловлена правова позиція, згідно якої шкода (в тому числі моральна), завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Згідно з ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно зі ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про страхування" страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Згідно з ч.1 ст.6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Відповідно до п.6 ч.4 ст.6 Закону України "Про страхування" видами добровільного страхування можуть бути страхування наземного транспорту (крім залізничного).

Згідно з п.9 ч.1 ст.7 Закону України "Про страхування" в Україні здійснюються такий вид обов'язкового страхування: страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно з положеннями ст.27 Закону України "Про страхування", які кореспондуються з положеннями ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з висновком Верховного Суду щодо застосування норм права, викладеним у постанові від 01.02.2018р. у справі №910/22886/16, вказівка "у межах витрат", означає, що загальна сума вимоги, яка заявлена страховиком, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, не може перевищувати суму, яка ним реально сплачена.

Відповідно до ч.2 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким законом у даному випадку є норми ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування".

Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала. Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв'язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 30.01.2018р. №910/12500/17.

Відповідно до ч.2.1 ст.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Згідно з ч.22.1 ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Судом установлено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Renault Logan , державний номерний знак НОМЕР_3, була застрахована у ПАТ "Європейський страховий союз" на підставі договору (полісу) АЕ/6847569.

Рішенням господарського суду м. Києва від 16.05.2017р. у справі 910/4120/17 позов ПАТ "СК "Українська страхова група" було задоволено та стягнуто з ПАТ "Європейський страховий союз" суму страхового відшкодування в розмірі 49 000грн. за спірним страховим випадком.

Отже залишок не відшкодованої позивачу суми страхового відшкодування складає 17 810,50грн.

За таких обставин, враховуючи, що на момент скоєння ДТП транспортний засіб Renault Logan , державний номерний знак НОМЕР_3, знаходився у власності ТОВ "Сейп автотранс", що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 та довідкою про дорожньо-транспортну пригоду №87171347, то саме цей відповідач є особою, відповідальною за заподіяну шкоду у розмірі, не покритому лімітом відповідальності згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

З урахуванням вищевикладеного господарський суд дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про стягнення з відповідача 17 810,50грн. шкоди в порядку регресу.

Посилання позивача на те, що рішення господарського суду м. Києва від 16.05.2017р. у справі №916/4120/17 про стягнення з ПАТ "Європейський страховий союз" на його користь суми страхового відшкодування в розмірі 49 000 грн. не виконано, обґрунтовано судом не прийнято до уваги, оскільки питання щодо виконання судового рішення повинно вирішуватись у межах виконавчого провадження.

Викладені в апеляційній скарзі доводи скаржника, що на момент вчинення ДТП транспортний засіб Renault Logan , д.н.з. НОМЕР_3, знаходився в оренді у ТОВ Транслайн-ВВ , що підтверджується договором оренди, а водій транспортного засобу ОСОБА_1 не знаходився у трудових відносинах з ТОВ Сейп Автотранс , що підтверджується виписками зі звітності про нарахування заробітної плати, колегія суддів не бере до уваги, з огляду на таке.

Судом установлено, і це підтверджується матеріалами справи, пунктом 5.2 договору оренди транспортних засобів № 01/01/14 від 05.05.2014 року, укладеного між ТОВ Сейп Автотранс та ТОВ Транслайн-ВВ , встановлено, що строк даного договору закінчується 28.01.2016 року. Доказів пролонгації вказаного договору у встановленому законом порядку відповідачем до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься.

Поданими відповідачем в обґрунтування заперечень проти позову копіями звітності про суми нарахованої заробітної плати за січень, лютий, березень 2016 року, складеними ним одноособово, жодним чином не підтверджується та обставина, що на момент скоєння ДТП водій транспортного засобу Renault Logan , д.н.з. НОМЕР_3, ОСОБА_1 не знаходився у трудових відносинах з ТОВ Сейп Автотранс .

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що суд попередньої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, перевірив їх поданими сторонами доказами, яким надав необхідну оцінку, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, та встановив, що ТОВ Сейп Автотранс не спростувало той факт, що його працівник ОСОБА_1 є винним у ДТП та завдав майнової шкоди страхувальнику позивача, у зв'язку з чим дійшов обґрунтованого та правомірного висновку, що саме ТОВ Сейп Автотранс є особою, відповідальною за заподіяну шкоду, як власник джерела підвищеної небезпеки, у сумі 66 810,50 грн., яка була виплачена позивачем за умовами договору добровільного страхування транспортного засобу.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Апеляційний господарський суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі апеляційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Принцип змагальності (ст. 13 ГПК України) та принцип рівності сторін (ст. 7 ГПК України), які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Господарським судом при прийнятті рішення було дотримано вказаних принципів та забезпечено сторонам справедливий судовий розгляд, взято до уваги доводи учасників справи та почуто їх, що відповідає вимогам ГПК України та п. 1 ст. 6 Конвенції.

Доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги в сумі 2643 грн. покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 11 січня 2019 року у справі № 916/1963/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейп Автотранс" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 26.04.2019р.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Богатир К.В.

Поліщук Л.В.