Ухвала

від 16.01.2019 по справі 201/423/19

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/423/19

Провадження № 2-з/201/12/2019

УХВАЛА

16 січня 2019 року місто Дніпро

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Федоріщев С.С., ознайомившись із заявою Заступника керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 поданої в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Заступника керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 поданої в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна, договору купівлі-продажу земельної ділянки та витребування майна , -

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради 15 січня 2019 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна, договору купівлі-продажу земельної ділянки та витребування майна.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2019 року провадження по цій справі було відкрито та призначено проведення підготовчого судового засідання.

Разом з позовною заявою позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову, у якій останній просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, площею 0,0781 га за кадастровим №1210100000:03:184:0113, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Мандриківська, 144, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1

В обґрунтування зазначеної заяви, заявники зазначають, що у них є всі підстави вважати, що відповідач може здійснити відчуження майна, що унеможливить виконання рішення суду у випадку прийняття його на користь позивача.

Ознайомившись із доводами заяви про забезпечення позову, розглянувши матеріали справи, приходжу до такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 рішення по справі Шмалько проти України право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника про забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, які заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку, що існує реальна загроза невиконання судового рішення, тому заявлені вимоги про забезпечення позову шляхом вжиття заходів забезпечення позову, є співмірними заявленим позовним вимогам, а тому невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його ухвалення на користь позивача, а відтак й порушить їх права на судовий захист.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-155, 157, 353, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Заяву Заступника керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 поданої в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Заступника керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 поданої в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна, договору купівлі-продажу земельної ділянки та витребування майна задовольнити.

До набрання законної сили рішенням у цивільній справі №201/423/19 за позовом Заступника керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 поданої в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Заступника керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 поданої в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна, договору купівлі-продажу земельної ділянки та витребування майна , вжити заходи забезпечення позову шляхом :

- накласти арешт на земельну ділянку, площею 0,0781 га за кадастровим №1210100000:03:184:0113, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Мандриківська, 144, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Суд може скасувати заходи забезпечення позову за вмотивованим клопотанням учасника справи у порядку вимог ст. 158 ЦПК України.

Строк пред'явлення ухвали до виконання - три роки.

Примірник ухвали про забезпечення позову направити для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 15 днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя С.С. Федоріщев