Постанова

від 27.10.2020 по справі 201/423/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4992/20 Справа № 201/423/19 Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С. С. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Куценко Т.Р.,

суддів: Каратаєвої Л.О., Макарова М.О.,

за участю секретаря - Синенка Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою

першого заступника прокурора Дніпропетровської області

в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради ,

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2020 року у справі за позовом заступника керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Ричка Юлія Олександрівна про визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна, договору купівлі-продажу земельної ділянки, витребування майна та стягнення судових витрат , -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2019 року заступник керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна, договору купівлі-продажу земельної ділянки, витребування майна та стягнення судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що Дніпропетровською місцевою прокуратурою № 2 встановлено факт безпідставного вибуття із комунальної власності територіальної громади міста Дніпро земельної ділянки кадастровий № 1210100000:03:184:0113, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом реєстрації власності на приватну особу. Дніпровською міською радою заходи на захист порушених інтересів держави не здійснено, претензійно-позовну роботу, спрямовану на повернення у власність територіальної громади міста земельної ділянки площею 0,0781 га, що незаконно вибула з її володіння на підставі підробленого документу, не проведено. Невжиття органом місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту та поновлення інтересів держави та права власності на спірну земельну ділянку територіальної громади м.Дніпро, свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з даним позовом.

У ході проведення досудового розслідування у кримінальному проваджені №12014040650002919 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, встановлено факт безпідставного набуття фізичними особами права власності на земельну ділянку площею 0,0781 га за кадастровим № 1210100000:03:184:0113, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Встановлено, що ОСОБА_3 , на підставі державного акту на право приватної власності на землю ДП Д* № 009971 від 19 жовтня 1999 року, набуто право власності на земельну ділянку площею 0,0781 га за кадастровим №1210100000:03:184:0113, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаному державному акті право власності на землю вказано, що підставою для надання у власність ОСОБА_3 вищевказаної земельної ділянки є рішення Дніпропетровської місткої ради № 169 від 17 вересня 1999 року. У подальшому ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 2534 від 25 листопада 2015 року. відчужено вказану земельну ділянку ОСОБА_2 . На підставі договору купівлі-продажу № 1126 від 30 листопада 2015 року, ОСОБА_2 здійснив відчуження цієї земельної ділянки на користь ОСОБА_1 , який на теперішній час є власником спірної земельної ділянки. Відповідно до інформації Дніпровської міської ради від 01 червня 2016 року № 12/3-321 та від 11 травня 2017 року № 7/11-856, будь-яких рішень міської ради щодо передачі фізичним та юридичним особам у власність чи користування земельної ділянки площею 0,0781га за кадастровим № 1210100000:03:184:0113, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 не приймалось. 17 вересня 1999 року засідання виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради не проводилось, рішення ради № 169 прийнято 21 листопада 1999 року не стосується ОСОБА_3 та земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Підстави для визнання недійсним в судовому порядку державного акту на право приватної власності на землю ДП Д* № 009971 від 19 жовтня 1999 року, який видано ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0781га за кадастровим № 1210100000:03:184:0113, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 відсутні, оскільки його фактично було підроблено, тому такий державний акт є нікчемним. ОСОБА_3 набув право власності на спірну земельну ділянку незаконно, у нього були відсутні права на укладання договору купівлі-продажу № 2534 від 25 листопада 2015 року з ОСОБА_2 , оскільки він не був її власником, у в зв`язку з чим вищезазначений договір спірної земельної ділянки є недійсним.

Відповідно до інформації відділу Держгеокадастру у м. Дніпро Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області нормативно грошова оцінка земельної ділянки площею 0,0781га за кадастровим № 1210100000:03:184:0113, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 становить 993 823,42 грн.

У ході досудового розслідування у кримінальному проваджені № 12014040650002919 встановлено факт реєстрації ОСОБА_4 прав власності на житловий будинок, який, начебто, знаходиться на вказаній земельній ділянці та подальше його відчуження третім особам. Відповідно до реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на спірній земельній ділянці зареєстровано право власності за ОСОБА_4 на житловий будинок, а саме, 29 липня 2014 року на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 від 22 листопада 2013 року про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, проведених Жовтневим відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції з реалізації арештованого нерухомого майна боржника ОСОБА_5 , а саме: житлового будинку загальною площею 59,9 кв.м., з яких житлова площа 40,1 кв.м., який розташований на земельній ділянці площею 860 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

У подальшому ОСОБА_4 відчужено домоволодіння ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 660 від 21 серпня 2014 року.

30 листопада 2015 року ОСОБА_2 уклав договір купівлі-продажу № 1119, відповідно до умов якого власником цього домоволодіння став ОСОБА_1 .

Враховуючи наведене, позивач був вимушений звернутись до суду із вищевказаним позовом.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2020 року відмовлено в задоволені позовних вимог .

Не погоджуючись з вказаним рішенням перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Зокрема, заявник в скарзі посилається на те, що ним не було пропущено строк позовної давності, оскільки про обставини, які стали підставою для позову, останній дізнався починаючи з 2016 року в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №12014040650002919.

ОСОБА_6 представник ОСОБА_1 надав відзив на апеляційну скаргу в якому вказує, що вона є необгрунтованою та не підлягає задоволенню.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю ДП Д* № 009971 від 19 жовтня 1999 року була надана земельна ділянка площею 0,0781 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 009971, на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 169 від 17 вересня 1999 року.

Відповідно до реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на спірній земельній ділянці зареєстровано право власності за ОСОБА_4 на житловий будинок, а саме, 29 липня 2014 року на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 від 22 листопада 2013 року про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, проведених Жовтневим відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції з реалізації арештованого нерухомого майна боржника ОСОБА_5 , а саме: житлового будинку загальною площею 59,9 кв.м., з яких житлова площа 40,1 кв.м., який розташований на земельній ділянці площею 860 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно зі свідоцтвом від 29 липня 2014 року, зареєстрованим в реєстрі за № 1618, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою Ю.О. було зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 . У подальшому ОСОБА_4 відчужено домоволодіння ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 660 від 21 серпня 2014 року.

25 листопада 2015 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрованого в реєстрі за № 2534, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою Ю.О. продав ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0781 га, кадастровий №1210100000:03:184:0113, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

30 листопада 2015 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мельник О.І. продав ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0781 га, кадастровий номер 1210100000:03:184:0113, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

15 серпня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014040650002919 внесені дані щодо самовільного зайняття земельної ділянки, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, матеріали досудового розслідування перебувають в провадженні СВ Жовтневого РВ ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області. Дані було внесено на підставі заяви ОСОБА_7 , в якій остання повідомила орган досудового розслідування, що 08 серпня 2014 року невстановлена особа самовільно зайняла земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

Незважаючи на те, що досудове слідство за вказаним кримінальним провадженням тривало, спірна земельна ділянка, кадастровий номер 1210100000:03:184:0113, площа 0,0781 га, яка є предметом кримінального провадження була двічі продана: перший раз 25 листопада 2015 року( ОСОБА_3 продав ОСОБА_2 ), та другий раз 30 листопада 2015 року ( ОСОБА_2 продав ОСОБА_1 ).

Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції застосував до даних правовідносин наслідки спливу позовної давності виходячи з того, що Дніпропетровська місцева прокуратура № 2 дізналися про порушення права власності відповідної територіальної громади на спірну земельну ділянку ще у серпні 2014 року, оскільки була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, потім у листопаді 2015 року, коли спірна земельна ділянка була зареєстрована в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Відповідачем -1, та у березні 2016 року, оскільки була винесена ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська про накладення арешту, а прокурор звернувся з позовною заявою до суду лише у січні 2019 року.

Однак з таким висновком колегія суддів не може погодитись, з наступних підстав.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України ).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України ).

Велика Палата Верховного Суду вважає, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1852цс16 і ВеликоїПалати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц та від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц).

У постанові від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суду слід встановити, коли прокурор дізнався чи міг дізнатися про порушення інтересів держави.

Вказаний висновок Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне конкретизувати: позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

З матеріалів справи вбчається, що підставою для внесення відомостей про самовільного зайняття спірної земельної ділянки до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014040650002919 слідчим відділом Жовтневого РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області стало звернення ОСОБА_7 з заявою про те, що невідомими особами огороджено парканом земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та проводяться на ній будівельні роботи.

Під час проведення досудового розслідування кримінального провадження № 12014040650002919 постановою слідчого відділу Жовтневого ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області від 17 березня 2016 року призначено судову почеркознавчу експертизу.

Відповідно до висновку судового експерта ДНДЕКЦ №70/04-119 від 25 березня 2016 року, в акті про проведення прилюдних торгів з реалізації спірного домоволодіння від 22 листопада 2013 року, на підставі якого ОСОБА_4 набув право власності, підписи від імені ОСОБА_8 у графі «затверджую» та від імені ОСОБА_9 у графі «старший державний виконавець» виконано іншими особами.

Також, під час проведення досудового розслідування кримінального провадження № 12014040650002919 постановою слідчого відділу Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області від 24 липня 2017 року призначено почеркознавчу експертизу державного акту на право приватної власності на землю ДП Д* №009971 від 19 жовтня 1999 року.

Відповідно до висновку судового експерта ДНДЕКЦ №29/1.1/538 від 27 липня 2017 року, підпис від імені ОСОБА_10 у графі «Підпис» державного акту на право приватної власності на землю ДП Д* №009971 від 19 жовтня 1999 року виконаний не ОСОБА_10 , а іншою особою.

Підпис від імені ОСОБА_11 у графі «Підпис» державного акту на право приватної власності на землю ДП Д* №009971 від 19 жовтня 1999 року виконаний не ОСОБА_11 , а іншою особою, з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_11 .

Під час проведення досудового розслідування кримінального провадження № 12014040650002919 постановою слідчого Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області від 15 січня 2018 року призначено судову технічну експертизу державного акту на право приватної власності на землю ДП Д* №009971 від 19 жовтня 1999 року.

Відповідно до висновку судового експерта ДНДЕКЦ №28/2.3/31 від 07 лютого 2018 року, державний акт на право приватної власності на землю ДП Д* №009971 від 19 жовтня 1999 року не відповідає за своїми характеристиками бланкам державних актів на право приватної власності на землю тих років.

Фонові графічні зображення державного акту на право приватної власності на землю ДП Д* №009971 від 19 жовтня 1999 року, а також відбиток круглої печатки, «Серія ДП» , вихідні типографічні дані, текстова інформація нанесені способом струминного друку за допомогою копіювально-розмножувальної техніки (струминного принтера, копіра тощо). Серія та номери бланку НОМЕР_2 » , «код ДЗК:65042198» та друковані тексти в графах акту нанесені електрофотографічним способом за допомогою копіювально-розмножувальної техніки (лазерного принтера, копіра тощо).

Крім того, відповідно до наданої прокурору інформації Дніпровської міської ради від 01 червня 2016 року №12/3-321 та від 11 травня 2017 року №7/11-856, будь-яких рішень міської ради щодо передачі фізичним та юридичним особам у власність чи користування земельної ділянки площею 0,0781 га за кадастровим №1210100000:03:184:0113, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 не приймалось. 17 вересня 1999 року засідання виконавчого комітету Дніпровської міської ради не проводились, рішення ради №169 прийнято 21 січня 1999 року та не стосується ОСОБА_3 та земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Виходячи з наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що про факт безпідставного вибуття спірної земельної ділянки із комунальної власності територіальної громади міста Дніпра прокуратура дізналася в ході проведення досудового розслідування кримінального провадження № 12014040650002919, а саме починаючи з 25 березня 2016 року, тобто з отримання першого висновку судового експерта за результатами проведення почеркознавчої експертизи. Саме лише внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не може підтверджувати обставини про обізнаність прокуратури щодо незаконного заволодіння спірної земельної ділянки, оскільки факт підроблення документів було встановлено за результатами проведення судових експертиз під час проведення досудового розслідування кримінального провадження № 12014040650002919. Дані обставини були залишені поза увагою судом першої інстанції, що призвело до прийняття помилкового висновку щодо початку перебігу строку позовної давності в даних правовідносинах.

З матеріалів справи вбачається, що прокуратору звернулася до суду з позовом 29 грудня 2018 року, шляхом поштового відправлення, тобто в межах встановлених ЦК України строках позовної давності.

За таких обставин, встановивши, що набуття у власність ОСОБА_3 спірної земельної ділянки відбулось з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність 17 вересня 1999 року Дніпровська міська рада не приймала, а питання щодо відведення та передання у власність відповідачу-3 ОСОБА_3 спірної земельної ділянки не розглядалось, колгеія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частиною ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно до статті 83 ЗК Україн и, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За загальним правилом, закріпленим у ст. 120 ЗК України та ст. 376 ЦК України основною умовою визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно є надання особі земельної ділянки в установленому порядку під вже самочинно збудоване нерухоме майно, або отримання від власника (користувача) земельної ділянки відповідної згоди.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно зі ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Відповідно до ст. 236 ЦК України правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачались лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Щодо представництва прокураторою інтерсів держави в особі Дніпровської міської ради, колегія суддів виходить з наступного.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру ).

Вказаним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України, зокрема у частині четвертій статті 56 цього Кодексу визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Системне тлумачення частин четвертої, п`ятої статті 56 ЦПК України та статті 23 Закону України Про прокуратуру дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

У постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, відповідно до якого сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Обґрунтовуючи право на звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, заступник керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 посилався на те, що Дніпровською міською радою після внесення внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014040650002919 щодо самовільного зайняття земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 до звернення до суду з цим позовом не вживалися заходи захисту у судовому порядку порушених прав територіальної громади міста Дніпро, відповідні позови до відповідачів до судів не пред`являлись.

Наведене є підставою для звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі №643/3144/17 (провадження №61-37967св18).

Виходячи з викладеного колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог, шляхом визнання недійсними договір купівлі-продажу №2534 від 25 листопада 2015 року земельної ділянки площею 0,0781 га за кадастровим №1210100000:03:184:0113, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та свідоцтво № НОМЕР_1 від 29 липня 2014 року про належність ОСОБА_4 на підставі акта про проведення прилюдних торгів, затверджених Жовтневим ВДВС ДМУЮ 22 листопада 2013 року, права власності на майно, що складається з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , видане приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ричкою Ю.О. Також підлягає задоволенню вимога про витребування від ОСОБА_1 на користь держави в особі Дніпровської міської ради земельну ділянку площею 0,0781 га за кадастровим №1210100000:03:184:0113, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст.141 ЦПК України з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 підлягає стягненню судовий збір за подання позову та апеляційної скарги на користь Прокуратури Дніпропетровської області у розмірі 12 219, 60 з кожного.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради - задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2020 року - скасувати.

Позовні вимоги заступника керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради - задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу №2534 від 25 листопада 2015 року земельної ділянки площею 0,0781 га за кадастровим №1210100000:03:184:0113, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Визнати недійсним свідоцтво №1612 від 29 липня 2014 року про належність ОСОБА_4 на підставі акта про проведення прилюдних торгів, затверджених Жовтневим відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції 22 листопада 2013 року, права власності на майно, що складається з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , видане приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ричкою Ю.О.

Витребувати від ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь держави в особі Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 26510514) земельну ділянку площею 0,0781 га за кадастровим №1210100000:03:184:0113, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Прокуратури Дніпропетровської області судовий збір у розмірі 12 219, 60 грн. з кожного.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Л.О. Каратаєва

М.О. Макаров