Постанова

від 04.01.2019 по справі 817/52/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2019 рокуЛьвів№ 857/1347/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Пліша М.А., Шинкар Т.І.,.

за участі секретаря судового засідання Омеляновської Л.С.,

позивач: Шарий С.В.

відповідач: Юхименко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року у справі № 817/52/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Є-Рівне до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,-

суддя в 1-й інстанції - Зозуля Д.П.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення - 19.03.2018 року ,-

В С Т А Н О В И В :

03.01.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Є-Рівне (далі позивач, ТзОВ Е-Рівне ) звернувся в суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (далі - ГУ ДФС у Рівненській області ) та просило:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення від 29.11.2017 року №0038391202, №0038401202, №0032371202 та № 0008331401.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що податковим органом за результатами податкової перевірки безпідставно проведення нарахування податкового зобов'язання. Висновки контролюючого органу про нереальність здійснення операцій підприємства з отримання половнику віл лісгоспів і подальшої переробки його на пиломатеріали не підтверджуються представленими підприємствами документами податкового обліку. З врахуванням цих обставин завищення податковим органом валових витрат та суми податкового кредиту є необґрунтованим та безпідставним. За сукупністю наведених обставин, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 адміністративний позов задоволений. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення 29.11.2017 року №0038391202, №0038401202, №0032371202 та № 0008331401. Повернуто позивачу розмір сплачених судових витрат.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням ГУ ДФС у Рівненській області подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що платникам податків забороняється формування показників податкової звітності митних декларацій на підставі даних які не є підтвердженими, зокрема вказує на те, що судом першої інстанції не було враховано, що послуги з по розпилюванню здійснювали ФОП ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТзОВ Райдуга , ПП Орнамент однак для перевірки та на запити про надання копій документів про надання копій документів та надання пояснень від 27.10.2017 року та 01.11.2017 року не надано акту прийому передачі матеріалів у переробку чи інші первинні документи на підставі, яких передавався для підприємства пиловник на розпиловку. Крім того, вказує на те, що відповідно до договорів про надання послуг № 1 від 02.01.2014 року № 02.01.2015 року, № 1 ві04.01.2016 року, заключених між ТзОВ Е-Рівне - Замовник та ФОП ОСОБА_3 та № від 01.05.2016 року заключеного між ТзОВ Е-Рівне - Замовник та ФОП ОСОБА_4 визначено, що послуги надаються за місцем виробничої діяльності, а саме, за адресою вул. Гоголя, м. Сарни, однак за даною адресою не перебуває жодна з сторін договору. Крім того звертає увагу, що первинні документи не відповідають вимогам податкового законодавства та ЗУ Про бухгалтерський облік , вказують на факт недостовірності підтвердження показників податкової звітності первинними документами, оскільки документи, що були надані до заперечень не спростували висновків акту перевірки, але й мали інший зміст. На підставі викладеного узагальнюють, що обов'язковою ознакою господарської операції є зміни майнового стану платника податків, оскільки встановленими порушеннями не підтверджено реальність господарських операцій відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

У суді апеляційної інстанції представник апелянта апеляційну скаргу підтримав, вказав на наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Представник підприємства вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ТзОВ Е-Рівне (код ЄДРПОУ 33982694) є зареєстрованою юридичною особою, що перебуває на обліку в ДПІ у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області, є платником податку на прибуток, податку на додану вартість (з 21.08.2012 року, свідоцтво № 200064244), податку з доходів фізичних осіб, єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та військового збору. Основним видом діяльності вказаного господарюючого суб'єкта є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

Згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 77 Податкового кодексу України, плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків за 4 квартал 2017 року, на підставі наказу Головного управління ДФС у Рівненській області № 1567 від 04.10.2017року проведена планова виїзна документальна перевірка ТзОВ Е-Рівне з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, валютного - за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014року по 31.12.2016 року.

Результати перевірки оформлені актом перевірки від 13.11.2017 року № 1269/17-00-14-01/33982694.

За висновками акту, перевіркою ТзОВ Е-Рівне встановлено порушення:

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та занижено податок на прибуток всього у сумі 2792340,00 грн.;

- пп. б) п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України завищено суми бюджетного відшкодування ПДВ у листопаді 2014 року на 48312 грн., у грудні 2014 року на 10041 грн., у січні 2015 року на 7574 грн., у березні 2015 року на 12712 грн., у квітні 2015 року на 87308 грн., у травні 2015року на 113128 грн., у червні 2015 року на 129167 грн., у липні 2015 року на 85333 грн., у серпні 2015 року на 46139 грн., у вересні 2015 року на 65232 грн., у жовтні 2015 року на 95498 грн., у листопаді 2015 року на 96788 грн., у грудні 2015 року на 38856 грн., у лютому 2016 року на 90660 грн., у березні 2016 року на 57701 грн., у квітні 2016 року на 99000 грн. у травні 2016 року на 81597 грн., у червні 2016 року на 92040 грн., у липні 2016 року на 46396 грн., у серпні 2016 року на 72655 грн., у вересні 2016 року на 75748 грн., у жовтні 2016 року на 99000 грн., у листопаді 2016 року на 91962 грн., у грудні 2016 року на 94663 грн.;

- п. 198.3, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту у листопаді 2014 року на 5372 грн., у грудні 2014 року на 16593 грн., у січні 2015 року на 35088 грн., у лютому 2015 року на 31715 грн., у лютому 2016р. на 97171 грн., у квітні 2016 на 53161 грн., у травні 2016 на 80042 грн., у червні 2016 року на 60899 грн., у липні 2016 року на 43940 грн. , у вересні 2016 року на 888 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду декларації за грудень 2016 року на суму 39338,00 грн..

29.11.2017 року на підставі акта перевірки № 1269/17-00-14-01/33982694 від 13.11.2017 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Рівненській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.11.2017року :

- № 003891202, відповідно до якого позивачу визначено грошове зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі: за податковим зобов'язанням 424 839 грн. 00 коп. за штрафними санкціями 212 419 грн. 50 коп.;

- № 0038401202, відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1737510 грн. 00 коп. застосовано штрафну санкцію 868755 грн. 00 коп.;

- № 0038371202, відповідно до якого позивачу зменшено залишок від'ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду декларації за грудень 2016 року на 39 338 грн. 00 коп.;

- № 0008331401, відповідно до якого позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі: за основним зобов'язанням 2 792 340 грн. 00 коп., за штрафними санкціями 437 976 грн. 00 коп..

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що в діях позивача, як платника податку, не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, доцільності та діловій меті здійснення господарської діяльності, що підтверджується наявністю належним чином оформлених та досліджених судом документів. Крім того, суд першої інстанції наголосив на тому, що відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, що в даному випадку, податковим органом не було зроблено а тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області від 29.11.2017 року №0038391202, №0038401202,№0032371202 та № 0008331401не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушують права та законні інтереси платника податків, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідних рішень суб'єкта владних повноважень..

Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками та зазначає наступне.

Господарська діяльність, відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 44.1 ст. 44 цього Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду (пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Кодексу).

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

За змістом ч. 1 та 2 ст. 9 наведеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

За визначенням, наведеним у п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 201 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Встановлюючи обставини правомірності/неправомірності відображення в податковому обліку господарських операцій, слід ретельно, в сукупності та взаємозв'язку досліджувати всі надані податковим органом та платником податків докази щодо реального/нереального здійснення господарських операцій.

Як видно із матеріалів справи понесених витрат на придбання послуг та придбання пиловника у лісових господарствах ДП Сарненське лісове господарство , ДП Клесівське лісове господарство , ДП Білокоровицьке лісове господарство , ДП Городницьке лісове господарство судом встановлено.

ТзОВ Е-Рівне з зазначеними підприємствами були укладені господарські договори купівлі-продажу товару пиловника( кругляк).

ДП Сарненське лісове господарство були укладені наступні договори купівлі-продажу половника: № 1992/2021-13 від 29.11.2013р., № 407/412л-14 від 27.02.2014р, №1395/1408л-14 від 05.06.2014р., № 2240/2258л-14 від 29.08.2014р., № 2645/2668л-14 від 18.11.2014р., № 48/48л-15 від 22.01.2015р, № 350/351л-15 від 10.03.2015р., № 775/775л-15 від 05.03.2015р., № 1153//1153л-15 від 02.09.2015р., № 1578/1578л-15 від 02.12.2015р., № 173/173л-16 від 24.02.2016р., №622/622л-16 від 01.06.2016р., № 1139/1158 л-16 від 30.08.2016р.

ДП Клесівське лісове господарство були укладені договори купівлі-продажу половника: № 349/350л-15 від 10.03.2015р., № 774/774л-15 від 05.06.2015р., № 1577/1577л-15 від 02.12.2015р., № 172/172л-15 від 26.02.2016р.

ДП Городницьке лісове господарство були укладені договори купівлі-продажу половника: № 43 від 11.06.2015р, № 71 від 08.07.2015р., № 102 від 03.09.2015р.

На виконання вказаних договорів між ДП Сарненське лісове господарство , ДП Клесівське лісове господарство , ДП Білокоровицьке лісове господарство (Житомирська область) були укладені договори купівлі-продажу половника: № 148 від 03.07.2015р., № 95 від 12.06.2015р..ДП Сарненське лісове господарство , ДП Клесівське лісове господарство , ДП Білокоровицьке лісове господарство , ДП Городницьке лісове господарство поставило, а ТзОВ Е-Рівне отримало пиловник (кругляк) згідно товарно-транспортних накладних які при придбанні такого виду товару є обов'язковими. На підставі ТТН товар (пиловник) був оприбуткований по бухгалтерському обліку. Розрахунки за придбаний товар з лісгоспами були проведені в безготівковий спосіб. Право власності на товар (пиловник) перейшло до ТзОВ Е-Рівне . Відповідно до виданих доручень ТзОВ Е-Рівне , підпис в товарно-транспортних накладних в підтвердження отримання пиловника покупцем здійснено уповноваженими особами.

ТзОВ Е-Рівне не має заборгованості перед лісництвами за отриманий пиловник. Належне виконання сторонами договорів купівлі-продажу також підтверджується і актами звірки підписаними сторонами.

Отриманий пиловник був перероблений в продукцію - пиломатеріали, які були передані за актами прийняття-передачі від виконавців - замовнику ТзОВ Е-Рівне . Пиломатеріали були оприбутковані по бухгалтерському обліку.

ДП Сарненське лісове господарство , ДП Клесівське лісове господарство , ДП Білокоровицьке лісове господарство , ДП Городницьке лісове господарство також були виписані податкові накладні на поставлений товар (пиловник). Податковим органом у ході перевірки не виявлено фактів відсутності у позивача податкових накладних або оформлення їх ДП Сарненське лісове господарство , ДП Клесівське лісове господарство , ДП Білокоровицьке лісове господарство , ДП Городницьке лісове господарство з порушенням ст. 201 ПК України.

Апеляційний суд наголошує на тому, що акт перевірки не містить будь яких зауважень щодо невідповідності товарно-транспортних накладних вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . За змістом даних документів та у сукупності з іншими первинними документами судом встановлено фактичне виконання ДП Сарненське лісове господарство , ДП Клесівське лісове господарство , ДП Білокоровицьке лісове господарство , ДП Городницьке лісове господарство своїх зобов'язань, а саме строки виконання зобов'язань, узгоджені розміри оплати, найменування товару, його кількість, приймання товару уповноваженими особами від підприємства, а також фактичне використання отриманих ТзОВ Е-Рівне товарів у власній господарській діяльності.

Придбаний у лісових господарств пиловник ТзОВ Е-Рівне використовувало для вироблення з нього пиломатеріалів та експортування їх на виконання взятих на себе зобов'язань за зовнішньоекономічними контрактами а саме: контракт № 014-01 від 02.01.2014р. , контракт № 014-02 від 02.04.2014р., контракт № 014-04 від 12.05.2014р, контракт № 014-05 від 01.08.2014р., контракт № 015-01 від 22.01.2015р. , контракт № 015-02 від 06.01.2015р., контракт № 015-03 від 05.01.2015р., контракт № 015-04 від 17.03.2015р., контракт № 015-06 від 01.04.2015р., контракт № 015-05 від 23.03.2015р., контракт № 015-08 від 11.05.2015р., контракт № 016-01 від 04.01.2016р.

За умовами договорів надання послуг укладених з ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ПП Орнамент та ТзОВ Райдуга , виконавці переробляють наданий пиловник відповідно до вимог та характеристик погоджених сторонами у додатку № 2 до договору. В підтвердження належного виконання отриманих замовлень та відповідність вироблених пиломатеріалів вимогам раніше погоджених вимог та характеристик які відображені у додатку № 2 до договорів, сторонами складалися акти приймання-передачі (пиломатеріалів). Отриманий пиловник виконавцями був перероблений в продукцію - пиломатеріали, які були передано за актами приймання-передачі від виконавців - замовнику - ТзОВ Е-Рівне . Пиломатеріали були оприбутковані по бухгалтерському обліку.

Так, судом встановлено та підтверджено апеляційним судом, що дана продукція (пиломатеріали) в подальшому була експортована покупцям ТзОВ Е-Рівне за зовнішньоекономічними контрактами:контракт № 014-01 від 02.01.2014р., контракт № 014-02 від 02.04.2014р., контракт № 014-04 від 12.05.2014р, контракт № 014-05 від 01.08.2014р., контракт № 015-01 від 22.01.2015р., контракт № 015-02 від 06.01.2015р., контракт № 015-03 від 05.01.2015р., контракт № 015-04 від 17.03.2015р., контракт № 015-06 від 01.04.2015р., контракт № 015-05 від 23.03.2015р., контракт № 015-08 від 11.05.2015р., контракт № 016-01 від 04.01.2016р..

Крім того, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи , що за наслідком зазначених господарських операцій ТзОВ Е-Рівне отримало прибуток, що підтверджується деклараціями з податку на прибуток за відповідний рік.

Для цілей оподаткування витрати визначаються такими, що понесені у рамках господарської діяльності платника, якщо вони спрямовані на отримання платником позитивного економічного ефекту, зумовлені виробничою необхідністю, є необхідними для забезпечення економічної діяльності платника з отримання прибутку. Разом з тим, контролюючим органом не встановлено будь яких збиткових операцій за перевірений період.

Відповідно до наявних у матеріалах справи первинних бухгалтерських документів, судом встановлено здійснення господарських операцій з продажу ТзОВ Е-Рівне за договорами купівлі-продажу тирси, обрізків та горбиля, які утворились від переробки пиловника особам які надавали послуги з розпиловки пиловника. Так, за договорами купівлі-продажу продукції укладеними з ФОП ОСОБА_3, останньому було продано тирсу, обрізки та горбиль.( Т.10 а.с. 103-115,138-250,191-237).

За договором купівлі-продажу продукції №16/06-1 від 01.06.16р. укладеним з ТзОВ Райдуга , останньому було продано тирсу, обрізки та горбиль, що підтверджується наступними видатковими та податковим накладними, долученими до матеріалів справи .(Т.10 а.с. 129-130).

За договором купівлі-продажу продукції № 02/16-1 від 01.02.16р.. укладеним з ФОП ОСОБА_4, останньому було продано тирсу, обрізки та горбиль, що підтверджується наступними видатковими та податковим накладними накладна №7 від 31.05.16. податкова накладна №7 від 31.05.16р. накладна №5 від 31.03.16р. податкова накладна №17 від 31.03.16р. накладна №3 від 29.02.16р. податкова накладна № 5 від 29.02.16р.

Апеляційний суд на підставі наведеного звертає увагу та факт того, що в акті перевірки позивача, відповідачем не наведено вичерпного переліку розбіжностей між вимогами діючого законодавства до оформлення первинних документів та фактичним змістом первинних документів по взаємовідносинам позивача з його контр агентами.

Наведені ГУ ДФС в Рівненській області в апеляційній скарзі доводи про те, що первинні документи мають силу лише у разі здійснення господарських операцій, а тому, оскільки такі були належним чином перевірені і контролюючим органом було встановлено, що вони не відповідають вимогам чинного законодавства і господарські операції між позивачем і контрагентами фактично не відбулися, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки господарські операції між позивачем та його контрагентами спричинили зміни в структурі активів та зобов'язань платника податків та сприяли отриманню доходу.

Колегія суддів, звертає увагу на те, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту та не може ґрунтуватися виключно на податковій інформації, отриманої від податкових органів стосовно контрагента позивача.

Враховуючи, вищенаведене колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, про те, висновки податкового органу щодо завищення витрат із операцій з придбання пиловника у лісових господарств, подальшої його переробки за договорами з надання послуг укладених з ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ПП Орнамент , ТзОВ Райдуга є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо твердження податкового органу з підстав, що пиломатеріали ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 отримували від лісгоспів на підставі товарно-транспортних накладних та здійснювали розпиловку то такі вважаються апеляційним судом безпідставними.

Адже, як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, пиловник від замовника - ТзОВ Е-Рівне до Виконавців - ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ПП Орнамент , ТзОВ Райдуга передавався на підставі актів приймання-передачі (пиловника), копії яких надавались до заперечень на акт перевірки та наявні в матеріалах справи. Повернення виробленої продукції здійснювалось на підставі актів-приймання передачі, які складались протягом місяця відповідного періоду . Оплата за надані послуги здійснювалась на підставі актів приймання передачі виконаних робіт.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України (в редакції чинній станом на 31.12.2014 року) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Норми вказаного Кодексу передбачають як підставу для не включення до витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових платіжних документів, а тому неможливість віднесення до витрат підприємства сум, що не підтверджені будь-якими документами взагалі.

Установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється (п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України).

Умовами укладених договорів з надання послуг укладених з ФОП ОСОБА_3, та ФОП ОСОБА_4,, ПП Орнамент , ТзОВ Райдуга та додатків до них не встановлено обов'язок виконавця складати звіти переробника про використання сировини. Крім того, фактично звітами про використання деревини та виробництва готової продукції слугували: акти виконаних робіт; акти прийому-передачі пиловника; акти прийому передачі виготовленої з нього готової продукції - пиломатеріалів; акти розпиловки; акти щодо норм виходу готової продукції які містять і передбачену умовами договорів інформацію.

Щодо покликання апелянта на те, що в згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, щодо суб'єкта ТзОВ Райдуга (13973939), юридична адреса якого є : м. Сарни, вул. Гоголя, 36 знаходяться приміщення ТзОВ Райдуга і відповідно до реєстру відсутня реєстрація договорів оренди виробничих приміщень ТзОВ Райдуга із ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_4, то вони відхиляються судом, як безпідставні з огляду на наступне.

Суд першої інстанції належно дослідив первинні документи на підтвердження факту існування договірних відносин з вказаними контрагентами, а тому твердження апелянта з цього приводу суду апеляційної інстанції вважає необґрунтованим.

З приводу виявлених порушень, податку на додану вартість завищення сум бюджетного відшкодування з ПДВ за відповідні періоди 2014-2016 років в сумі 1 737 510 грн., завищення суми від'ємного значення при зарахуванні його до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду грудень 2016р в сумі 39 338 грн., заниження суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за відповідні періоди 2014-2016 років в сумі 424 839 грн., колегія суддів зазначає наступне.

В акті перевірки (аркуш 24) відповідач визнає правомірним формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання пиловника у лісових господарств, а саме ДП Сарненське лісове господарство , ДП Клесівське лісове господарство , ДП Білокоровицьке лісове господарство , ДП Городницьке лісове господарство .

Проте, відповідач вказує (аркуш 23 акту) на заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за цими витратами з посиланням на п. г п. 198.5 ст. 195 ПК України.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання починають використовуватися: г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідач покликається на те, що пиловник був використаний в операціях, що не є господарською діяльністю платника.

Дане посилання є безпідставним, враховуючи наступне. Як вже було зазначено вище, з первинних та фінансово-господарських документів достеменно можна встановити подальше використання придбаного пиловника (виробленої з нього продукції) в господарський діяльності позивача.

Так, з даного пиловника було вироблено пиломатеріали, які в подальшому були реалізовані на експорт. При експорті даного виду продукції, обов'язковою умовою останнього є підтвердження та встановлення з якої саме сировини була виготовлена та чи інша продукція (пиломатеріали), з встановленням фізичної можливості виготовити певні види продукції з заявленої сировини а також легальність її придбання. Застосування на державному рівні механізму, щодо неможливості повторного використання первинних документів, здійснення відповідних поміток на первинних документах погашень , ведення інформаційних баз виданих документів ТТН-ліс, сертифікації походження сировини, баз щодо експорт) даної продукції на експорт. Відповідно покликання відповідача про використання придбаного пиловника в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку є безпідставним. Відповідач підтверджує факт реалізації позивачем пиломатеріалів на експорт та частину її на території України, погоджується з сформованими за цими операціями валовими доходами та податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість з включенням цих показників до податкових декларацій.

Відповідачем підтверджено подальша реалізація та використання тирси, горбиля та обрізків в господарський діяльності позивача. Так як було підтверджено включення отриманого доходу від даної реалізації до декларації з податку на прибуток та формування позивачем за цими операціями податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Відповідно покликкання відповідача на те, що придбаний пиловник у ДП Сарненське лісове господарство , у ДП Клесівське лісове господарство , у ДП Білокоровицьке лісове господарство , у ДП Городницьке лісове господарство використаний позивачем в операціях, не є господарською діяльністю платника податку, є безпідставним.

Колегія суддів погоджується із висновком судом першої інстанції про те, що доводи викладені в акті перевірки, щодо ненадання належним чином оформлених бухгалтерських та фінансових документів, та відсутності господарських операцій, ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні посиланнями на будь-які первинні документи.

З приводу висновків податкового органу викладених в акті перевірки, щодо відсутності реального характеру здійснених господарських операцій між позивачем та ДП Сарненське лісове господарство , ДП Клесівське лісове господарство , ДП Білокоровицьке лісове господарство , ДП Городницьке лісове господарство та ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4, ПП Орнамент , ТзОВ Райдуга внаслідок ненадання позивачем до перевірки доказів передачі пиловника в переробку та отримання готової продукції з переробки , колегія апеляційного суду зазначає наступне.

ТзОВ Е-Рівне було подано до Головного управління ДФС у Рівненській області заперечення на акт перевірки № 1269/17-00-14-01/33982694 від 13.11.2017р., в яких зазначено, цо визначаючи операції між ТзОВ Е-Рівне та ДП Сарненське лісове господарство , ДП Клесівське лісове господарство , ДП Білокоровицьке лісове господарство , ДП Городницьке лісове господарство та ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ПП Орнамент , ТзОВ Райдуга як безтоварні та нереальні, податковим органом не було взято до уваги, що підприємством разом із запереченнями надано копії документів, вказаних в акті як відсутні: акти приймання-передачі пиловника в переробку та акти повернення готової продукції з переробки, сертифікати походження, відповідно до яких підтверджується рух ТМЦ, а саме: виготовлення з них продукції та реалізація цієї продукції з отриманням від цих господарських операцій доходу.

Вказані документи були отримані відповідачем 20.11.2017 року (реєстраційний номер № 8425/10/17-00 від 20.11.2017р.), тобто до прийняття спірних податкових повідомлень-рішень та у строк, встановлений п. 44.7 ст. 44 ПК України. Однак, вказані документи та пояснення не були враховані відповідачем під час прийняття спірного рішення.

Фактором, який впливає на правильність формування витрат підприємства у звітному додатковому періоді є сплата грошових коштів за придбання послуг з розпиловки та витрати на купівлю пиловника. При цьому, з аналізу положень наведених пунктів П(С)БО 16 вбачається, що вартість коштів сплачених на виконання контрактів обов'язково включається до складу витрат звітного періоду та впливає на формування фінансового результату до оподаткування, який розраховується відповідно до підпункту 134.1.1. Податкового кодексу України. За таких умов, вартість матеріальних витрат по взаємовідносинам з ДП Сарненське лісове господарство , ДП Клесівське лісове господарство , ДП Білокоровицьке лісове господарство , ДП Городницьке лісове господарство , ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4, ПП Орнамент , ТзОВ Райдуга обов'язково має бути включена до складу витрат підприємства звітних податкових періодів та обов'язково враховується при обчисленні суми податку на прибуток, що підлягає сплаті.

Частиною 4 ст. 8 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року передбачено, що для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо ігнорування п.5 статті 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року, в якій зазначається, що підприємство самостійно розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності та контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів, затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку. У При дослідженні господарських операцій товариства за спірний період встановлено, що товариство керується наказами про облікову політику за 2014, 2015, 2016 роки ( Т. 1 а.с. 119-151). Також затверджено план рахунків та бухгалтерських проводок, за якими здійснюється облік операцій (Т.І а.с. 127).

Відповідно покликання відповідача, що підприємство зобов'язано вести рахунок 206 Матеріали передані в обробку транзитний рахунок, є безпідставним твердженням, та не відповідає обраній товариством системі і формі внутрішньогосподарського обліку та обліковій політиці підприємства, затвердженого наказами про облікову політику за відповідні роки.

З огляду на все вищевказане, колегія суддів вважає, що в діях позивача, як платника податку, не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, доцільності та діловій меті здійснення господарської діяльності, що підтверджується наявністю належним чином оформлених та досліджених судом першої та апеляційної інстанцій документів.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ч. 3 ст. 243, ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст.ст. 322, 325, 329 КАС України , суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року у справі № 817/52/18 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді М. А. Пліш Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 14.01.2019 року