Постанова

від 15.01.2019 по справі 757/25154/17-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/2483/2019

справа №757/25154/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В.

розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва, ухваленого під головуванням судді Цокол Л.І. 16 травня 2018 року,

у справі за позовом ОСОБА_2 до Об&q?ро;єднання співвласників багатоквартирного будинку &q?ог;АЛЬОШИН&ququ;, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про стягнення заборгованості,-

встановив:

В травні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, уточненим в ході розгляду справи, про солідарне стягнення 38910 грн. з ОСББ &qu91;АЛЬОШИН&q?СБ;, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11

Вимоги обґрунтовує тим, що є членом ОСББ &q?им;АЛЬОШИН&q?ом;.

07 червня 2007 року відбулись загальні збори членів ОСББ, на яких, серед іншого, вирішено питання стоянки автомобілів на території ОСББ. Вказує, що оскільки місця для стоянки автомобілів визначеного кола власників не вистачало, розподіл місць визначався жеребкуванням, а для тих власників, які випали із жеребкування, було вирішено, що їхні витрати на оренду стоянки в іншому місці будуть компенсовані пропорційно ОСББ та тими власниками, які отримали місця для стоянки автомобілів.

До 31 грудня 2011 року ОСББ &qu ;АЛЬОШИН&q?дн; відшкодовувало вартість оренди стоянки, але в подальшому припинило.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 16 травня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Посилається на безпідставність висновків суду про недоведеність його членства в ОСББ та недоведеність прийняття на зборах рішення про компенсацію витрат на оплату стоянки автомобіля в іншому місці.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції вказав на недоведеність членства позивача у ОСББ та прийняття на зборах рішення, на яке він посилається як на підставу своїх вимог.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на таке.

З даних Свідоцтва про реєстрацію ТЗ від 23 березня 2000 року убачається належність ОСОБА_2 транспортного засобу.

В подальшому надано інше Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 26 серпня 2017 року, власником якого зазначено ОСОБА_2

Звертаючись до суду із цими вимогами, ОСОБА_2 надає Договори про порядок, строки та умови організації розміщення автомобілів на території інституту ім. Богомольця НАН України по вул. Богомольця, 4, що укладені з ФОП ОСОБА_12, а саме:

1) Договір №20/11 від 25 грудня 2011 року. Строк договору з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року. Ціна договору 1110 грн. за квартал, всього 4400 грн. На підтвердження оплати за цим договором надано товарний чек від 31 грудня 2012 року на суму 5640 грн., що перевищує ціну договору;

2) Договір №23/13 від 05 грудня 2012 року. Строк договору з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року. Ціна договору 1410 грн. за квартал, всього 5640 грн. На підтвердження оплати за цим договором надано товарний чек від 31 грудня 2013 року на суму 5640 грн.;

3)Договір №21/13 від 05 грудня 2013 року. Строк договору з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року. Ціна договору 1410 грн. за квартал, всього 5640 грн. На підтвердження оплати за цим договором надано товарний чек від 31 грудня 2014 року на суму 5640 грн.;

4)Договір №17 від 20 грудня 2014 року. Строк договору з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року. Ціна договору 1410 грн. за квартал, всього 5640 грн. На підтвердження оплати за цим договором надано товарний чек від 31 грудня 2015 року на суму 5640 грн.

Предметом цих договорів є надання послуг з організації розміщення автомобілів на території інституту.

Умови договорів не містять вказівок, що вони можуть діяти поза межами тих строків, що у них визначені, проте ОСОБА_2 надано ряд інших товарних чеків про сплату за паркування в подальші періоди:

від 31 грудня 2016 року на суму 5640 грн. за 12 місяців з 01 січня 2016 року по 01 січня 2017 року;

від 01 березня 2017 року на суму 1410 грн. за 3 місяці з 01 січня по 01 березня 2017 року;

від 05 квітня 2017 року на суму 1800 грн. за 3 місяці з 01 квітня по 01 липня 2017 року;

від 20 липня 2017 року на суму 1800 грн. за 3 місяці;

від 10 жовтня 2017 року на суму 1800 грн. за 3 та 4 квартал 2017 року;

від 23 січня 2018 року на суму 2100 за 1 квартал 2018 року.

За всіма товарними чеками сплачено загальну суму 37110 грн.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та даних наявного у матеріалах справи Статуту в редакції від 02 червня 2011 року, ОСББ &q?ри;АЛЬОШИН&q?ро; створено 21 червня 1999 року.

Відповідно до положень ст.2 Закону України &qupa;Про об&quon;єднання співвласників багатоквартирного будинку&qu";;, у редакції на 07 червня 2007 року (тут і надалі) цей Закон регулює, зокрема, відносини суб'єктів права власності щодо користування та розпорядження нерухомим майном у об'єднанні, асоціації.

Відповідно до ч.1 ст.4 цього Закону об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав його членів та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання неподільного і загального майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Відповідно до ст.9 цього Закону:

Членом об'єднання може бути фізична чи юридична особа, яка є власником квартири (квартир) або приміщення (приміщень) у багатоквартирному будинку.

Членство в об'єднанні є добровільним і може набуватися одночасно з створенням об'єднання при проведенні установчих зборів, а також індивідуально, на основі письмової заяви, в будь-який момент його існування.

Членство в об'єднанні розпочинається на підставі поданої письмової заяви власника за згодою об'єднання. Порядок прийняття до об'єднання визначається статутом.

Членство в об'єднанні припиняється на підставі поданої письмової заяви власника приміщення або з інших підстав відповідно до статуту об'єднання.

Власники приміщень, розташованих у межах одного житлового комплексу, які не є членами об'єднання, можуть укладати з об'єднанням угоди про співпрацю та дії у спільних інтересах.

Законом України №417-VIII від 14 травня 2015 року, який набрав чинності з 01 липня 2015 року, ст.9 Закону України &quer;Про об&qu#2;єднання співвласників багатоквартирного будинку&qu5 ; виключено.

Окрім того, цим Законом слова &quty;член об'єднання&qu0p; в усіх відмінках і числах замінено словом &quTi;співвласник&qu"s; у відповідному відмінку і числі, слова &q? ;його членів&q? о; - словом &qu; ;співвласників&quі ;, слова &q?ен;неподільне і загальне майно&qu; ; та &q?ід;неподільне та загальне майно" в усіх відмінках - словами &qut;;спільне майно&qut;; у відповідному відмінку, а слова &q?ай;житловий комплекс&q?ді; в усіх відмінках - словами &q?сі;багатоквартирний будинок&qu;с;.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5, 7 ст.10 Закону України &qu0p;Про об&quty;єднання співвласників багатоквартирного будинку&qu,"; органами управління об'єднання є загальні збори його членів, правління, ревізійна комісія об'єднання. Вищим органом управління об'єднання є загальні збори. Загальні збори правомочні, якщо на них присутні більше половини членів об'єднання. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх членів об'єднання. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку.

Відповідно до положень ст.14 Закону України &qu=';Про об&qut:;єднання співвласників багатоквартирного будинку&qu"T; власник - член об'єднання має право: вимагати від статутних органів захисту своїх прав та дотримання членами об'єднання правил добросусідства.

Здійснення прав власника не може порушувати права інших власників.

Спори щодо здійснення прав власників вирішуються за згодою сторін або в судовому порядку.

Відповідно до положень ст.18 Закону України &qust;Про об&quin;єднання співвласників багатоквартирного будинку&qumi; об'єднання відповідно до цього Закону та статуту, зокрема, зобов'язане: забезпечувати виконання вимог статуту об'єднання; виконувати свої договірні зобов'язання; забезпечувати дотримання інтересів усіх членів об'єднання, асоціації при встановленні умов і порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю, розподілі між членами об'єднання, асоціації витрат на експлуатацію та ремонт неподільного та загального майна.

Поточна редакція Закону України &qu c;Про об&qurm;єднання співвласників багатоквартирного будинку&que:; встановлює аналогічне правове регулювання цих правовідносин.

Виходячи з положень цього Закону, членом об&qu=M;єднання / співвласником багатоквартирного будинку є власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Разом з тим, під час розгляду справи у суді першої інстанції, позивачем не надано доказів (зокрема, відповідних правовстановлюючих документів) на підтвердження обставин, що на момент виникнення спірних правовідносин він був членом об&q?оз;єднання, а після внесення у Закон змін залишився співвласником квартири та/чи нежитлового приміщення у цьому багатоквартирному будинку , проте зазначене входить у предмет доказування у справі.

На стадії апеляційного провадження до апеляційної скарги долучено копію Свідоцтва про право власності на житло від 13 березня 1995 року, відповідно до якого посвідчено, що ОСОБА_2 та трьом членам його сім&q?ел;ї в рівних долях належить квартира АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.3 ст.367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Звертаючись із апеляційною скаргою, ОСОБА_2 не клопотав про прийняття цього доказу, не навів обставин неможливості подання його до суду першої інстанції, а ураховуючи, що Свідоцтво про право власності є документом про існування якого власник обізнаний, суд апеляційної інстанції не убачає наявності виняткових обставин його не подання.

Відповідно до положень цивільного процесуального закону, що діяв як на час подання позову, так і на час розгляду справи, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Тобто, якщо певні факти мають підтверджуватися конкретними доказами, зокрема як у випадку наявності житлового чи нежитлового приміщення, що підтверджується правовстановлюючим документом, то такі факти не можуть ґрунтуватися на поясненнях інших учасників справи, а у разі відсутності їх заперечень сприйматися як дійсне.

Доводи апеляційної інстанції про визнання такої обставини учасниками справи є помилковими, оскільки таких даних, визначених правилами ч.1 ст.82 ЦПК України, матеріали справи не містять.

Окрім того, відповідно до положень Закону України &qu26;Про об&qusp;єднання співвласників багатоквартирного будинку&qu0p; проведення загальних зборів відображається у протоколі, у якому також фіксуються прийняті рішення.

Статтею 14 цього Закону членам/співвласникам гарантована можливість ознайомлюватися із знайомитися з протоколами загальних зборів, робити з них виписки.

Відповідно до пункту 6.7. Статуту ОСББ &qu",;АЛЬОШИН&quor; визначено, що рішення, прийняті на Загальних Зборах, підписуються головою правління, секретарем загальних зборів і підлягають постійному зберіганню.

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_2 не надано документів, виходячи із змісту та реквізитів яких можна було б стверджувати, що документ є протоколом загальних зборів від 07 червня 2007 року. Натомість надано аркуші із текстом, які не містять будь-чиїх підписів та не засвідчений належним чином, а сам зміст тексту не дозволяє дійти висновку, що це є частиною протоколу загальних зборів від 07 червня 2007 року (а.с. 13-15).

На окремому аркуші надано ксерокопію таблиці з результатами голосування загальних зборів ОСББ &qup ;АЛЬОШИН&qurm; від 07 червня 2007 року, із підписом голови зборів, проте за відсутності належного протоколу зборів із засвідченням у порядку ст.95 ЦПК України цей документ не несе доказового навантаження.

Доказів на підтвердження обставин, що до певного часу компенсація плати за стоянку автомобіля в іншому місці проводилась відповідачами, на що посилається позивач, матеріали справи не містять.

Наявний у матеріалах справи аудіо-запис із його роздруківкою щодо розгляду на загальних зборах членів ОСББ &qucl;АЛЬОШИН&qual;, що відбулись 10 серпня 2017 року з питання відшкодування ОСОБА_2 коштів за стоянку автомобіля, не замінює собою протоколу загальних зборів, який може розглядатися як належний та допустимий доказ для підтвердження факту прийняття відповідного рішення.

При цьому, з огляду на положення ч.3 ст.367 ЦПК України колегія суддів не убачає підстав для допиту в суді апеляційної інстанції в якості свідка ОСОБА_13 щодо обставин проведення загальних зборів 07 червня 2007 року, оскільки відповідна заява із зазначенням обставин, які свідок може підтвердити, позивачем не була подана в суді першої інстанції у встановленому цивільним процесуальним кодексом порядку, а сама по собі хвороба цієї особи не свідчить про наявність об&q?ід;єктивних перешкод для подачі такої заяви.

З огляду на наведене, оскільки матеріали справи не містять доказів відповідно до ст.ст. 77-80 ЦПК України, колегія суддів уважає правильним висновок суду першої інстанції про недоведеність факту прийняття спільними зборами ОСББ рішення, яке давало б підстави уважати про прийняття ОСББ зобов&q? н;язання, щодо сплати коштів її членам/співвласникам як компенсації за паркування автомобіля, зокрема, у період з 2012 року по 2017 рік.

Окрім того, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.1.6. Статуту ОСББ &qunt;АЛЬОШИН&qut;; Об&qufa;єднання може здійснювати господарську діяльність для забезпечення власних потреб безпосередньо або шляхом укладання договорів з фізичними та юридичними особами.

Відповідно до п.1.7. Статуту Об&quty;єднання є неприбутковою організацію і не має на меті одержання прибутку для розподілу між членами об&qu=M;єднання.

Відповідно до п.1.8. Статуту Об&qupa;єднання відповідає за своїми зобов&quy:;язаннями коштами і майном об&qu26;єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов&qu'>;язки, виступає позивачем і відповідачем у суді. Об&qu R;єднання не несе відповідальності за зобов&qu.8;язання його членів, як і члени не несуть відповідальності за зобов&q?та;язаннями об&q?&q;єднання.

Відповідно до п.2.1. Статуту метою створення об&qufo;єднання є забезпечення захисту прав його членів, дотримання ними обов&qup;;язків щодо належного утримання та використання неподільного і загального майна житлового комплексу, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством і статутними документами.

Відповідно до п.2.2. Статуту предметом діяльності об&qufo;єднання є:

- належне утримання будинку та прибудинкової території;

- забезпечення реалізації прав власників приміщень будинку на володіння та користування спільним майном членів об&q?ко;єднання;

- забезпечення сприяння членам об&quвл;єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов&quyl;язань, пов&qu27;язаних з діяльністю об&quze;єднання;

здійснення господарської діяльності для забезпечення власних потреб.

Відповідно до п.3.2. Статуту кошти об&qu7.;єднання надходять та зберігаються на рахунках у банківських установах і використовуються виключно за їх призначенням.

Відповідно до п.3.3. Статуту використання та розпорядження коштами здійснюється відповідно до статуту та затвердженого кошторису.

Відповідно до п.3.4. Статуту кошти об&qut-;єднання не підлягають розподілу між членами об&qu-f;єднання, за винятком випадків, передбачених законом.

Із наведених вище визначених Статутом норм убачається, що ОСББ &qun ;АЛЬОШИН&qu-s; є неприбутковою організацію, доходи (прибутки) якої повинні використовуватися виключно для фінансування витрат на утримання такої організації, реалізації мети (цілей, завдань) і напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

Водночас ОСББ може сприяти надходженню додаткових коштів на утримання будинку та прибудинкової території за рахунок надання в оренду об&qulo;єктів, що перебувають у спільній власності (господарських та нежитлових приміщень, прибудинкових територій тощо), спрямовувати їх на впорядкування житла та поліпшення умов для проживання.

Проте мета створення об&qu

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що суд першої інстанції не застосував норми ч. 1 ст.18 та ч.5 ст.10 Закону України &quNe;Про об&quse;єднання співвласників багатоквартирного будинку&quoN; (у редакції, чинній станом на 07 червня 2007 року), відхиляються колегією суддів. Зазначені норми визначають обов&q?ов;язковість виконання вимог статуту та рішень загальних зборів, прийнятих відповідно до статуту. Отже суд першої інстанції, установивши факт недоведеності прийняття відповідного рішення загальними зборами, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, що відповідає змісту вказаних норм Закону.

Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування рішення суду, колегією суддів не установлено.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381, 383, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 травня 2018 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 15 січня 2019 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді А.М. Андрієнко

В.В.Соколова