Ухвала

від 18.02.2019 по справі 757/25154/17-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

18 лютого 2019 року

м. Київ

справа №757/25154/17-ц

провадження № 61-3296ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сімоненко В. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 січня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку "АЛЬОШИН", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

В травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку "АЛЬОШИН" (далі - ОСББ "АЛЬОШИН") , ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про стягнення заборгованості в розмірі 33210,00грн.

Позов мотивовано тим, що є членом ОСББ "АЛЬОШИН". 07 червня 2007 року відбулись загальні збори членів ОСББ, на яких, серед іншого, вирішено питання стоянки автомобілів на території ОСББ. Вказує, що оскільки місця для стоянки автомобілів для всіх власників не вистачало, розподіл місць визначався жеребкуванням, а для тих власників, які випали із жеребкування, було вирішено, що їхні витрати на оренду стоянки в іншому місці будуть компенсовані пропорційно ОСББ та тими власниками, які отримали місця для стоянки автомобілів.

До 31 грудня 2011 року ОСББ "АЛЬОШИН" відшкодовувало вартість оренди стоянки, але в подальшому припинило.

У зв'язку з чим просив стягнути з відповідачів заборгованості в розмірі 33210,00грн.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 16 травня 2018 року, залишене без зміни постановою Київського апеляційного суду від 15 січня 2019 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з висновками якими погодився апеляційний суд виходив з того, що позивачем не надано (зокрема, відповідних правовстановлюючих документів) на підтвердження обставин, що на момент виникнення спірних правовідносин він був членом об"єднання, а після внесення у Закон змін залишився співвласником квартири та/чи нежитлового приміщення у цьому багатоквартирному будинку .

14 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 січня 2019 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції не було встановлено всі фактичні обставини справи та не були досліджені всі документи на які він посилався, як на обґрунтування своїх позовних вимог. Судами не взято до уваги протокол загальних зборів від 07 червня 2007 року. Крім того, скаржник зазначає, що всупереч вимогам закону апеляційним судом не було допитано свідка ОСОБА_11 щодо обставин проведення загальних зборів 07 червня 2007 року.

Верховний Суд, вивчивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, оскаржуване судове рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частина перша статті 274 ЦПК України визначає, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються: малозначні справи і справи, що виникають з трудових відносин, а згідно частини другої цієї статті - може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Системний аналіз частини шостої статті 19, статті 274 ЦПК України дає підстави для висновку, що малозначними у цивільному процесі є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними (за виключенням справ, які мають розглядатися тільки за правилами загального позовного провадження).

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує критерії, визначені в частині третій статті 274 ЦПК України, а саме: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Як вбачається з розміру сплаченого судового збору, змісту судових рішень у справі заявлено позовні вимоги про про стягнення заборгованості в розмірі 33210,00грн, що менше ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто справа є малозначною.

Крім того, відповідно до частини першої статі 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження;

У цій справі обставин, передбачених частиною четвертою статті 274, пунктом 2 частини третьої статті 389 та частиною першою статі 411 ЦПК України , за наявності яких судові рішення в малозначних справах підлягають касаційному оскарженню або обставин, за яких судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню не встановлено.

З огляду на викладене та відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 , пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження в даній справі слід відмовити.

Керуючись пунктом 2 частини третьої статті 389 , пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України , Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 січня 2019 рокувідмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. М. Сімоненко