Постанова

від 16.01.2019 по справі 810/2340/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/2340/18 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.,

за участю секретаря судового засідання Пушенко О.І.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Києво-Святошинської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Астра Нова до Києво-Святошинської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ Астра Нова з адміністративним позовом, в якому просить визнати неправомірними дії відповідача та зобов'язати його прийняти та визнати уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість із додатками за червень 2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товариством у березні та травні подано до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість із додатками за червень 2010 року, в тому числі, заяву про повернення суми бюджетного відшкодування суми коштів з ПДВ. Проте, Податковим органом безпідставно відмовлено йому у прийнятті уточнюючого розрахунку з посиланням на пропущення терміну давності, визначеного статтею 102 ПК України.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 липня 2018 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано дії Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області неправомірними. Зобов'язано Києво-Святошинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Ломоносова, 34, код ЄДРПОУ 39471029) прийняти уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість із додатками за червень 2010 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра Нова" (08136, Київська область, Києво-Святошинський район, село Крюківщина, вулиця Зоряна, будинок 4, код ЄДРПОУ 35411516). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що згідно із п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених п. 48.3 та п. 48.4 ст. 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. При цьому, позивачем порушено 1095 денний строк подачі податкової звітності.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якій він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.07.2018 р. без змін. Вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та застосовано норми матеріального права.

У відповідності до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційним судом розглянуто справу в порядку письмового провадження згідно частини 2 ст. 313, п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю Астра Нова зареєстровано як юридична особа з 10.10.2007 (ідентифікаційний код 35411516) та розташовано за адресою: 08136, Київська область, Києво-Святошинський район, село Крюківщина, вулиця Зоряна, будинок 4, перебуває на обліку як платник податків з 10.10.2007, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У березні 2018 року позивач направив до Києво - Святошинської ОДПІ ГУ ДФС Київської області уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість із додатками за червень 2010 року, яким було змінено напрямок узгодженого бюджетного відшкодування (а.с. 6).

Вказаний уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість було подано в електронній формі засобами телекомунікаційного зв'язку (автоматизована система Єдине вікно подання електронних документів ДФС України ).

Однак, відповідачем не прийнято розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підтверджується квитанцією від 28.03.2018 №1 (а.с.18). У вказаній квитанції зазначено, що уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за червень 2010 року не може бути прийнято, оскільки минув термін давності, встановлений статтею 102 ПК України.

У зв`язку з цим, 31.03.2018 позивач надіслав до Податкового органу вказаний уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість із додатками на паперових носіях поштою.

Надалі, листом від 11.04.2018 № 1028/10/10-13-11-02 відповідач повідомив позивача про те, що уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість не визнано як податкова звітність, оскільки він поданий з порушенням статей 48, 49 Податкового Кодексу України, - не в електронній формі (а.с. 20).

Після чого, ТОВ Астра Нова 02.05.2018 повторно подало в електронній формі засобами телекомунікаційного зв'язку уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість із додатками за червень 2010 року.

Проте, Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області не прийнята вказаний документ, про що свідчить квитанція від 02.05.2018 № 1, мотивуючи це тим, що позивачем пропущено термін давності на бюджетне відшкодування (а.с. 19).

Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що розгляд заяв про повернення сум бюджетного відшкодування є окремою самостійною процедурою, врегульованою приписами ст. 200 ПК України та вирішується на стадії прийняття уточнюючого розрахунку, а після неї або окремо від неї, тому не має жодного відношення та не може бути підставою для відмови у прийнятті податкової декларації. Вимога про визнання уточнюючого розрахунку належить до дискреційних повноважень відповідача.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів про що вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктами 48.1 - 48.2 статті 48 ПК України встановлено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Згідно з пунктом 48.3 статті 48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід'ємною частиною; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Підпунктом 48.5.1 пункту 48.5 статті 48 ПК України встановлено, що податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.

Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.

Згідно з пунктом 49.8 статті 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

У відповідності до пункту 49.9 статті 49 ПК України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Як свідчить аналіз викладених вище норм чинного законодавства, податкова декларація є документом встановленої форми та визначеним колом обов`язкових реквізитів, який відображає податкову звітність платника податків за певний період. Прийняття податкової декларації здійснюється Податковим органом та є його обов'язком. При цьому, до меж повноважень Податкового органу при прийнятті податкової декларації належить лише перевірка наявності обов'язкових реквізитів.

Таким чином, податковий орган не має права не прийняти фактично отриманий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у разі його складання з дотриманням вимог статті 48 ПК України, оскільки прийняття податкової звітності є обов'язком контролюючого органу.

Окрім того, підставою для відмови у прийнятті податкової декларації, згідно з пункту 49.11 статті 49 ПК України, є виключно допущення платником податків порушень вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу при її заповненні, тобто, як вже було зазначено - відсутність в ній обов'язкових реквізитів.

З цього приводу, судом встановлено, що відповідно до квитанцій від 28.03.2018 та від 02.05.2018 №35411516, виявленою помилкою зазначено - заповнено недостовірне значення обов`язкового реквізиту "Звітний (податковий) період, що уточнюється" - червень 2010 року, оскільки минув термін давності.

Посилання на таку підставу, на думку суду є необґрунтованим, адже до висновку про заповнення недостовірного значення звітного періоду відповідач міг дійти виключно на підставі перевірки відомостей та даних, перевірка яких на етапі прийняття декларації не передбачена. У тому числі термін давності, на який посилається відповідач не є реквізитом документа та обставиною, яка перевіряється до прийняття податкової декларації.

До того ж, проаналізувавши уточнюючий розрахунок зобов`язань з податку на додану вартість із додатками за червень 2010 року, поданий ТОВ "Астра Нова", судом встановлено, що він має всі обов`язкові реквізити, передбачені пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 ПК України.

Щодо посилання відповідача на пропущення позивачем строків давності, передбачених п. 102.1 ст. 102 ПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Поняття терміна позовна давність та порядок її обчислення визначено главою 19 Позовна давність Цивільного кодексу України (далі - Цивільний кодекс).

Відповідно до п. 1 ст. 256 Цивільного кодексу під терміном позовна давність розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ст. 261 Цивільного кодексу).

Таким чином, за зобов'язаннями по поставлених товарах/послугах відлік терміну позовної давності слід розпочинати з дати, яка визначена умовами договору як кінцева дата оплати таких товарів/послуг.

Також п. 102.1 ст. 102 ПК України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених Податковим кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування (ч. 5 цієї статті).

При цьому, відповідно до пп. 14.1.15 п. 14.1 ст. 14 ПК України надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Отже, визначені главою 19 Цивільного кодексу та п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу терміни не стосуються порядку відшкодування ПДВ, який встановлено ст. 200 ПК України, та показників податкової звітності з ПДВ.

Вказана обставина свідчить про те, що відмова відповідача у прийнятті уточнюючого розрахунку позивача не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та вказує на протиправність дій Податкового органу, який не виконав свій безпосередній, встановлений нормами податкового права обов`язок.

Вірним є висновок суду першої інстанції про те, що розгляд заяви про повернення сум бюджетного відшкодування є окремою самостійною процедурою, врегульованою приписами статті 200 ПК України, та вирішується не на стадії прийняття уточнюючого розрахунку, а після неї або окремо від неї, тому не має жодного відношення та не може бути підставою для відмови у прийнятті податкової декларації.

Судом першої інстанції вірно відмовлено у задоволенні позовної вимоги про "визнання" уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість із додатками за червень 2010 року, оскільки всі подальші дії податкового органу після прийняття уточнюючого розрахунку, на належить до дискреційних повноважень відповідача.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області неправомірними та зобов'язання Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області прийняти уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість із додатками за червень 2010 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра Нова".

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України залишити апеляційну скаргу без задоволення, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 243, 244, 250, 257, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Києво-Святошинської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: Л.О.Костюк

О.Є.Пилипенко