Рішення

від 14.01.2019 по справі 910/15078/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.01.2019Справа № 910/15078/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Пос Стор

до Товариства з обмеженою відповідальністю Сейф-експерт

про стягнення 192.000,00 грн.

Представники сторін: не викликались

Суть спору :

09.11.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Пос Стор до Товариства з обмеженою відповідальністю Сейф-експерт про стягнення 192.000,00 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору поставки № 07/08-2018 від 07.08.2018 позивачем було перераховано на рахунок відповідача 82.500,00 грн. передоплати. 20.09.2018 відповідачем здійснено поставку товару, однак у зв'язку з невідповідністю в кількості та асортименті, які були узгоджено сторонами додатковою угодою № 1 від 27.08.2018, позивачем прийнято лише частину товару на суму 45.000,00 грн. Відповідно до платіжного доручення № 473 від 12.10.2018 відповідачем повернуто позивачу кошти за недопоставлений товар у розмірі 37.500,00 грн. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 192.000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2018 відкрито провадження у справі № 910/15078/18 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

03.12.2018 до суду від відповідача надійшло клопотання, в якому відповідач не заперечує проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та просить розглядати справи з викликом сторін і призначити засідання по справі, про що повідомити відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/15078/18 від 04.12.2018 судове засідання призначено на 18.12.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2018 зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 14.11.2018 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103048138849 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04128, м. Київ, вул. Стеценка, 19/91, оф. 18, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 13.11.2018 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 14.11.2018, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 19.11.2018, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103048138849, а отже мав подати письмовий відзив на позов до 04.12.2018 включно.

08.12.2018 від відповідача до суду надійшов відзив (поданий до поштового відділення зв'язку 04.12.2018), відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю. Відповідач підтверджує що 20.09.2018 відбулась поставка товару на суму 45.000,00 грн. Щоб поставити товар у повному обсязі у відповідача залишалося ще 7 днів. Однак позивач відмовився від подальшого виконання договору під час усних перемовин і заявив, що має намір розірвати договір в односторонньому порядку. Відреагувавши на це відповідач перерахував кошти на рахунок позивача у розмірі 37.500,00 грн. і вважав і дотепер вважає, що даний договір розірваний за згодою сторін. Однак позивач хоче стягнути неустойку за договором хоча вже не зацікавлений у його виконані відповідачем, про що свідчить відсутність вимоги про виконання умов договору. Зазначає, що позивач не звертався до відповідача з листом чи претензією з метою врегулювання спору як це передбачено умовами договору. Відповідач не погоджується з розрахунком пені як такий, що суперечить Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання . Навіть якщо припустити, що відповідач не виконав своїх зобов'язань (з чим відповідач не погоджується) розрахунок пені слід здійснювати саме у 10 відсотків річних від недопоставленого товару. Так, пеня згідно розрахунку відповідача становить 526,03 грн. за період з 27.09.2018 по 12.10.2018.

13.12.2018 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що позивач зі свого боку виконав всі зобов'язання за договором та здійснив передоплату відповідачу у розмірі 50% вартості товару в сумі 82.500,00 грн., що ніяк не свідчить про бжання розірвати договір. Жодної додаткової угоди про зміну або розірвання договору як це передбачено п. 11.5 договору між сторонами підписано не було. Прострочення поставки товару не є грошовим зобов'язанням і до нього не можуть застосовуватись положення Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання . Позивач вважає, що ним обраховано розмір штрафних санкцій у відповідності до умов п. 9 додаткової угоди 3 1 до договору.

Позивач в судовому засіданні 18.12.2018 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 18.12.2018 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Сейф-експерт (постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Пос Стор (покупець, позивач) укладено договір поставки № 07/08-2018 (далі - договір).

Відповідно до п. 1. договору постачальник передає на умовах даного договору, а покупець приймає у власність товар в кількості, в асортименті та за ціною згідно рахунку-фактурі на кожну партію (поставку (товару), які є невід'ємною частинами даного договору.

Згідно з п. 1.1 договору покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість в строк та на умовах, визначених даним договором.

Спір виник внаслідок того, що відповідач поставку товару позивачу здійснив не в повному обсязі, а тому позивачем нараховано штрафні санкції.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 11.1 договору він вступає в дію з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє до 31.12.2018.

Відповідно до п. 4.1 договору вартість одиниці товару та загальні вартість кожної партії товару визначаються у відповідних узгоджених та підписаних сторонами додатках до договору. Ціна товару без урахування ПДВ зазначаються у гривнях з точністю до двох знаків після коми (тобто, ціна округлюється до цілої копійки).

27.08.2018 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до якої сторони узгодили поставку наступного товару, загальною вартістю 165.000,00 грн.

1. хромовий гачок 180 мм, код виробника СН02, у кількості 10000 шт.;

2. магнітний ключ-знімач для фіксатора StopLock з магнітною силою 8 500 Gauss, код виробника Е-К06, у кількості 250 шт.;

3. цінникоутримувач для хромованого гачка, код виробника СР02, у кількості 1000 шт.

Пунктом 5.1 договору визначено, що оплата товару за даним договором здійснюється в національній валюті країни - гривнях та передбачає 50% передоплату.

З матеріалів справи вбачається, що згідно платіжного доручення № 2163 від 30.08.2018 позивачем перераховано на рахунок відповідача кошти в сумі 82.500,00 грн., (попередня оплата у розмірі 50% від вартості товару 165.000,00 грн.).

Відповідно до п. 3.1 договору поставка товару за цим договором здійснюється автомобільним транспортом постачальника або перевізника за рахунок постачальника. Адреса складу доставки: м. Київ, вул. Симферопільська, 3/2.

В п. 9 додаткової угоди № 1 від 27.08.2018 визначено, що поставка здійснюється до 20.08.2018.

Поставка товару до 20.08.2018 не є можливою, оскільки додаткова угода № 1, якою сторонами узгоджено кількість, асортимент та ціну товару, укладена 27.08.2018, а тому слід застосовувати строки поставки товару, що визначені в п. 3.3 договору.

Так, пунктом 3.3 договору визначено що поставка здійснюється партіями, згідно заявок покупця. Поставка партії товару здійснюється в термін, що не перевищує 30 (тридцяти) днів з моменту підписання додатків до договору на кожну партію товару.

Отже з урахуванням того, що додаткова угода укладені 27.08.2018 відповідач мав поставити товар до 26.09.2018 включно.

Згідно з п. 3.4 договору датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної уповноваженими представником покупця.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем згідно видаткової накладної № 463 від 20.09.2018 було частково поставлено позивачу товар, а саме магнітний ключ-знімач для фіксатора StopLock з магнітною силою 8 500 Gauss, код виробника Е-К06, у кількості 250 шт., вартістю 45.000,00 грн.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що згідно платіжного доручення № 473 від 12.10.2018 відповідач повернув позивачу кошти в сумі 37.500,00 грн. (82.500,00 грн. здійснена позивачем передоплата товару - 45.000,00 грн. вартість поставленого товару).

Доказів того, що сторони до 12.10.2018 дійшли згоди розірвати договір поставки, що б свою чергу свідчило про відсутність зобов'язань у відповідача поставити товар на суму 120.000,00 грн. (165.000,00 грн. - 45.000,00 грн.) сторонами не подано.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 2.1.1 договору постачальник зобов'язаний поставити товар в строки узгоджені сторонами.

Однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором товар позивачу поставив частково лише на суму 45.000,00 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки товар не поставив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 11 додаткової угоди № 1 від 27.08.2018 до договору передбачено, що у разі прострочення поставки від терміну, обумовленого у пункті 9 даного додатку, продавець зобов'язується виплатити покупцеві неустойку в розмірі 10 (десяти відсотків) від загальної вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення.

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Умовами п. 9 додаткової угоди № 1 від 27.08.2018 сторони передбачили інший розмір неустойки, що не суперечать вищевказаним нормам Господарського кодексу України.

Оскільки прострочення з постачання товару на суму 120.000,00 грн. (165.000,00 грн. - 45.0000,0 грн.) мало місце, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 192.000,00 грн. неустойки (12.000,00 грн. (10% від 120.000,00 грн. ) х 16 днів (за період з 27.09.2018 по 12.10.2018).

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Національної поліції України є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сейф-експерт (04128, м. Київ, вул. Стеценка, 19/91, офіс 18, код ЄДРПОУ 40755917) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Пос Стор (02081, м. Київ, просп. П.Григоренка, 12, офіс 157, код ЄДРПОУ 38657625) 192.000 (сто дев'яносто дві тисячі) грн. 00 коп. неустойки, 2.880 (дві тисячі вісімсот вісімдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова