Ухвала

від 17.01.2019 по справі 914/1912/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

17.01.2019 р. Справа № 914/1912/18

Господарський суд Львівської області, у складі судді Король М.Р., за участю секретаря судового засідання Сало О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні

клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Чудо Тур

про заміну одного заходу забезпечення позову іншим

у справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Чудо Тур

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю САС-ТРАНС ,

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю Евростандарт Система ,

відповідача-3: Приватного підприємства Бастранс ,

відповідача-4: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 : Приватне акціонерне товариство Львівобленерго ,

про стягнення збитків у загальній сумі 2902000,00грн.,

Представники:

позивача: адвокат ОСОБА_2 (договір про надання правової допомоги № 03/27-07/18 від 27.07.2018);

відповідача-1: адвокат ОСОБА_3 (довіреність б/н від 02.10.2018);

відповідача-2: не з'явився;

відповідача-3: адвокат ОСОБА_3 (довіреність б/н від 01.01.2019);

відповідача-4: адвокат ОСОБА_3 (довіреність б/н від 01.01.2019);

третьої особи: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю Чудо тур до товариство з обмеженою відповідальністю САС-ТРАНС про стягнення збитків у загальній сумі 2902000,00 грн.

Ухвалою суду від 16.10.2018 року судом (суддя Стороженко О.Ф.) позовну заяву прийнято та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14.11.2018 року. В подальшому рух справи відображено в попередніх ухвалах та протоколах суду. Ухвалою суду від 12.12.2018 року залучено до участі у справі відповідача 2, 3, 4 та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1, підготовче засідання відкладено на 31.01.2019 року.

27.12.2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю Чудо тур подано заяву про забезпечення позову у справі №914/1912/18, відповідно до котрої, позивач просив накласти арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, а саме:

1) земельну ділянку, кадастровий номер 4623686400:01:001:0547, площею 0,6562 га, за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с.Сокільники з цільовим призначенням: для розміщення автомобільного торгового центру;

2) квартиру (надалі по тексту - Квартира ), загальною площею 160,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:79643246101.

Ухвалою Господарського суду Львівської області (суддя Березяк Н.Є.) від 28.12.2018 року у справі №914/1912/18 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Чудо Тур про забезпечення позову задоволено частково, заборонено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження квартири (надалі по тексту - Квартира ), загальною площею 160,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:79643246101 до вирішення цієї справи по суті.

Вважаючи, що вищевказаний захід забезпечення позову не забезпечує позивачу гарантію запобігання можливим порушенням його майнових прав та охоронюваних законом інтересів, 15.01.2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю Чудо тур подано клопотання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим (надалі по тексту - Клопотання ), відповідно до котрого, застосований ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.12.2018 року захід забезпечення позову, а саме заборону вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження Квартири, просить замінити на накладення арешту на Квартиру.

Подане ОСОБА_4 позивач обґрунтовує тим, що, на його думку, ухвала Господарського суду Львівської області від 28.12.2018 року у справі №914/1912/18 не може бути виконана в належний спосіб, а саме нею не може бути накладено обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що передбачено Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . При цьому, на думку позивача, відсутність обтяження у формі накладення арешту на нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна дає можливість фізичній особі - підприємцеві ОСОБА_1 безперешкодно вчинити будь-які дії спрямовані на відчуження Квартири.

Поряд з цим в обґрунтування заявленого ОСОБА_4 позивач зазначає, що 08.01.2019 року позивач звернувся до Франківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області з заявою про відкриття виконавчого провадження на виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 28.12.2018 року у справі №914/1912/18. За результатами розгляду поданої позивачем заяви, 08.01.2019 року Франківським відділом державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області (державний виконавець Ю. Патика) було відкрито виконавче провадження № 58020402, в ході котрого державним виконавцем лише надіслано повідомлення, яким доведено до відома зміст ухвали Господарського суду Львівської області від 28.12.2019 року у справі №914/1912/18.

У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Стороженко О.Ф., керівник апарату розпорядився призначити автоматичний розподіл вищевказаного клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Чудо Тур .

Внаслідок проведеного автоматичного розподілу, подане Товариством з обмеженою відповідальністю Чудо Тур клопотання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим передано для розгляду судді Король М.Р. 16.01.2019 року.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.01.2019 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Чудо Тур про заміну одного заходу забезпечення позову іншим у справі №914/1912/18 призначено до розгляду у судовому засіданні на 17 січня 2019 на 12:00 год.

Представник позивача в судове засідання 17.01.2019 року з'явився, подав для долучення до матеріалів справи лист Франківського ВДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області МЮУ від 17.01.2019 року вих.№413/01-08, у котрому міститься інформація про те, що у державного виконавця відсутні підстави для накладення арешту на Квартиру.

Крім того, представник позивача повідомив, що обставини, які стали підставою для забезпечення позову у даній справі, відповідно до ухвали Господарського суду Львівської області від 28.12.2018 року, не змінилися, а інформація про те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 вчиняє дії щодо відчуження Квартири у позивача відсутня.

Представник відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-4 в судове засідання 17.01.2019 року з'явився, проти задоволення клопотання про заміну заходу забезпечення позову іншим заперечив повністю.

Представники відповідача-2 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1, в судове засідання 17.01.2019 року не з'явилися, хоча були належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи.

В судовому засіданні 17.01.2019 року оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення та обгрунтування представників сторін, суд встановив наступне .

Як зазначено вище, ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.12.2018 року у справі №914/1912/18 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Чудо тур про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково, заборонено Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження Квартири до вирішення цієї справи по суті.

Згідно ч.1 ст. 144 ГПК України, ухвала господарського суду про забезпечення позову ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до статті 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Принцип обов'язковості судових рішень має місце у нормах статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів , відповідно до частини другої якої, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Вказаний принцип, також, знайшов своє відображення у нормах частини 1 статті 129-1 Конституції України: Судове рішення є обов'язковим до виконання.

З огляду на зазначене, рішення суду має виконуватись в обов'язковому порядку.

У відповідності до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно приписів ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Статтею 13 Конвенції регламентовано, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Отже, враховуючи вищенаведені приписи вітчизняного законодавства та висновки Європейського Суду з прав людини, суд вважає, що метою забезпечення позову є захист інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача (боржника) чи інших учасників у справі для забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Фактично це є збереженням status-quo між сторонами до ухвалення остаточного рішення суду.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму ВГСУ №16 від 26.12.2011 року Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову , при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до ст. 143 ГПК України, за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим.

По своїй суті заміна вжитого судом заходу забезпечення позову полягає в скасуванні такого заходу та вжиття іншого, передбаченого законом заходу, а відтак, при вирішенні відповідного питання слід в першу чергу з'ясовувати чи змінилися настільки обставини спірних правовідносин, які б зумовлювали необхідність скасування обраного судом заходу забезпечення позову до закінчення розгляду відповідного спору, та чи існують правові підстави, з якими чинне законодавство пов'язує можливість вибору іншого заходу забезпечення позову.

При цьому, обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, відповідно до поданого ОСОБА_4, обґрунтовані виключно листом Франківського ВДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області МЮУ від 17.01.2019 року вих.№413/01-08, у котрому міститься інформація про те, що у державного виконавця відсутні підстави для накладення арешту на Квартиру. При цьому, у вказаному листі не міститься жодної інформації про неможливість виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 28.12.2018 року у справі №914/1912/18.

Відповідно до поданої позивачем 27.12.2018 року заяви, позивач просив суд забезпечити позов, зокрема накладенням арешту на квартиру, проте, ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.12.2018 року у справі №914/1912/18, яка набрала законної сили, заяву позивача про забезпечення позову задоволено частково, заборонено Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження Квартири до вирішення цієї справи по суті.

В свою чергу, доказів зміни обставин спірних правовідносин, які б зумовлювали необхідність скасування обраного судом заходу забезпечення позову до закінчення розгляду відповідного спору, позивачем не наведено, при цьому, в судовому засіданні 17.01.2019 року позивач підтвердив, що такі зміни відсутні, а інформація про те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 вчиняє дії щодо відчуження Квартири у позивача відсутня.

Враховуючи наведене, захід забезпечення позову, визначений ухвалою Господарського суду від 28.12.2018 року у справі №914/1912/18, яка набрала законної сили, є обґрунтованим, адекватним та таки, який забезпечує збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу.

Крім того, доводи позивача про відсутність можливості накладення обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що передбачено Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень спростовуються наступним.

Згідно з п.5 ч.1 ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , під обтяженням у тексті цього закону слід розуміти заборону розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2, п.4 ч.1 ст.4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державній реєстрації прав (офіційному визнанню і підтвердженню державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) підлягають заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Відтак, враховуючи вищенаведене, визначена ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.12.2018 року у справі №914/1912/18 заборона фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження Квартири до вирішення цієї справи по суті, підлягає державній реєстрації. При цьому, відповідно до п.3 ч.1, п.5 ч.3 ст.10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , відомості про обтяження речових прав на нерухоме майно підлягають внесенню до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним або приватним виконавцем.

Отже, твердження позивача про те, що відсутність обтяження у формі накладення арешту на нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно надає можливість фізичній особі - підприємцеві ОСОБА_1 безперешкодно вчинити будь-які дії спрямовані на відчуження Квартири, є безпідставними та необґрунтованими.

З врахуванням наведеного вище, доводи позивача про наявність підстав для заміни одного заходу забезпечення позову іншим не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення поданого позивачем ОСОБА_4.

Керуючись статтями 12, 143, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Чудо тур про заміну одного заходу забезпечення позову іншим відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та підлягає оскарженню.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 18.01.2019 р.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.1

Суддя Король М.Р.