Ухвала

від 17.01.2019 по справі 755/11930/18

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2019 року

м. Київ

справа № 755/11930/18

провадження № 51-152ск19

Верховний суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув касаційні скарги ОСОБА_4 та представника ТОВ «Компанія управління активами «Опіка-Капітал» ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року про повернення апеляційних скарг в межах кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42018000000001027 за обвинуваченням

ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2

ст. 28 ч. 2 ст. 384, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 205 КК.

Встановлені обставини

Вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 27 вересня 2018 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 07 травня 2018 року між прокурором відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 та підозрюваним ОСОБА_5 , за участю захисника ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42018000000001027.

Цим вироком ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 384, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28 ч. 1

ст. 205, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 205 КК та відповідно призначено покарання, передбачене умовами угоди.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року ОСОБА_4 та директору ТОВ «Компанія управління активами «Опіка-Капітал» ОСОБА_4 у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК повернуто апеляційні скарги на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 27 вересня 2018 року щодо ОСОБА_5 з мотивів того, що відповідно до ч. 1 ст. 393 цього Кодексу апеляційні скарги подані особами, які не мають права подавати апеляційну скаргу на зазначене судове рішення місцевого суду.

Суть питання

У касаційних скаргах ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. На думку скаржника, повертаючи апеляційні скарги, апеляційний суд допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки дійшов необґрунтованого висновку щодо неможливості оскарження ним вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 27 вересня 2018 року стосовно ОСОБА_5 .

У касаційній скарзі ОСОБА_4 зазначає, що згаданий вирок місцевого суду безпосередньо стосується його прав, свобод та інтересів, оскільки констатує співучасть осіб, які 23 жовтня 2015 року підписували протоколи загальних зборів акціонерів ПрАТ «СК «ОРЛІ» (та інші документи за результатами проведення загальних зборів акціонерів ПрАТ «СК «ОРЛІ»), в тому числі і його, у вчиненні злочину разом із обвинуваченим, щодо якого ухвалено вирок.

У касаційній скарзі представника ТОВ «Компанія управління активами «Опіка-Капітал» ОСОБА_4 йдеться про те, що вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 27 вересня 2018 року безпосередньо стосується прав та інтересівТОВ «Компанія управління активами «Опіка-Капітал», тому що цим судовим рішенням встановлено факти підробки протоколів Загальних зборів акціонерівПрАТ «СК «ОРЛІ» від 25 серпня, 07 вересня і 23 жовтня 2015 року, а також від 21 березня 2016 року, що не відповідає дійсності, оскільки ці збори дійсно відбулися в указані дати за участі керівника ТОВ «Компанія управління активами «Опіка-Капітал» (власника 99,37% акцій ПрАТ «СК «ОРЛІ»).

Мотиви Верховного Суду

Посилання у касаційних скаргах ОСОБА_4 та представника ТОВ «Компанія управління активами «Опіка-Капітал» ОСОБА_4 на те, що, повернувши апеляційні скарги, апеляційний суд залишив поза увагою загальні засади кримінального провадження, якими забезпечується право на апеляційне оскарження в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним закономтих судових рішень, що стосуються прав, свобод чи інтересів особи, не ґрунтуються на законі.

За змістом кримінального процесуального закону загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні, й не суперечать вимозі імперативності.

У загальних засадах йдеться про "забезпечення права на оскарження", що є більш широким поняттям, ніж поняття "право", яке використовується під час здійснення кримінального провадження судом апеляційної інстанції, оскільки воно передбачає, крім самого "права", ще й гарантований державою механізм його реалізації.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у ст. 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (п. 25 Рішення у справі "Делкур проти Бельгії" від 17 січня

1970 року та п. 65 Рішення у справі "Гофман проти Німеччини" від 11 жовтня

2001 року).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 08 січня 2008 року щодо прийнятності заяви N 32671/02 у справі "Скорик проти України" зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, яку намагаються досягнути.

За таких обставин наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.

Так, відповідно до ст. 24 і ч. 3 ст. 392 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом, аналогічним чином гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 19, п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 1 ст. 1 КПК встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством, аналіз якого свідчить, що унормування кримінальних процесуальних відносин відбувається шляхом чіткого та імперативного визначення процедур, регламентації прав їх учасників для попередження свавільного використання владними органами своїх повноважень і забезпечення умов справедливого судочинства.

Положеннями ст. 393 КПК визначено перелік осіб, які мають право на апеляційне оскарження судового рішення, зокрема це й інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом. Одночасно статтею 394 КПК встановлено особливості апеляційного оскарження окремих судових рішень.

Так, згідно ч. 4 ст. 394 КПК вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений: 1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами 4, 6, 7 ст. 474 цього Кодексу,

в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди; 2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, суддя доповідач встановив, що в апеляційному порядку ОСОБА_4 та директором ТОВ «Компанія управління активами «Опіка-Капітал» ОСОБА_4 оскаржується вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним ОСОБА_5 про визнання винуватості, який за правилами Кримінального процесуального кодексу України підлягає оскарженню лише обвинуваченим, його захисником або прокурором і тільки з підстав, визначених у ч. 4 ст. 394 КПК.

Дослідивши зміст оскаржуваного вироку, суддя апеляційного суду дійшов обґрунтованого висновку, що це судове рішення не констатує порушення прав, свобод чи інтересів ОСОБА_4 та ТОВ «Компанія управління активами «Опіка-Капітал».

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вірно повернув апеляційну скаргу відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Із цим рішенням погоджується й колегія касаційного суду.

Зокрема, як убачається зі змісту вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 27 вересня 2018 року щодо ОСОБА_5 , хоча ОСОБА_4 згадується у цьому судовому рішенні, однак воно жодним чином не констатує його співучасті з особами, які 23 жовтня 2015 року підписували протоколи загальних зборів акціонерів ПрАТ «СК «ОРЛІ» (та інші документи за результатами проведення загальних зборів акціонерів ПрАТ «СК «ОРЛІ»), у вчиненні злочину разом із обвинуваченим, щодо якого ухвалено вирок.

Крім того, вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 27 вересня

2018 року не встановлювалися факти підробки протоколів Загальних зборів акціонерів ПрАТ «СК «ОРЛІ» від 25 серпня, 07 вересня і 23 жовтня 2015 року,

а також від 21 березня 2016 року, як зазначено у касаційній скарзі представника ТОВ «Компанія управління активами «Опіка-Капітал» ОСОБА_4 .

Касаційні скарги не містять доводів, які би вказували на право ОСОБА_4 та представника ТОВ «Компанія управління активами «Опіка-Капітал» ОСОБА_4 оскаржувати вирок місцевого суду (в частині порушення їх прав чи законних інтересів) в суді апеляційної інстанції згідно вимог статей 392-394 КПК.

Таким чином, порушень прав ОСОБА_4 та ТОВ «Компанія управління активами «Опіка-Капітал» на доступ до правосуддя Верховний Суд не констатує, у зв`язку з чим вважає ухвалу апеляційного суду такою, що відповідає вимогам статей 370 і 419 КПК.

Отже, з касаційних скарг ОСОБА_4 та представника ТОВ «Компанія управління активами «Опіка-Капітал» ОСОБА_4 , наданої до них копії судового рішення та інших документів вбачається, що підстави для задоволення касаційних скарг відсутні.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Оскільки суд апеляційної інстанції у відповідності з вимогами кримінального процесуального закону обґрунтовано повернув апеляційні скарги ОСОБА_4 та директора ТОВ «Компанія управління активами «Опіка-Капітал» ОСОБА_4 на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 27 вересня 2018 року щодо

ОСОБА_5 , Верховний Суд вважає за необхідне на підставі п. 2 ч. 2

ст. 428 КПК відмовити у відкритті касаційного провадження.

На цих підставах Верховний Суд постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами

ОСОБА_4 та представника ТОВ «Компанія управління активами «Опіка-Капітал» ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 грудня

2018 року про повернення апеляційних скарг.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3