Постанова

від 18.01.2019 по справі 148/2444/16-ц

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 148/2444/16-ц

Провадження № 22-ц/801/82/2019

Категорія: 47

Головуючий у суді 1-ї інстанції Саламаха О. В.

Доповідач:Якименко М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2019 рокуСправа № 148/2444/16-цм. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача: Якименко М. М.,

суддів : Сала Т. Б., Ковальчука О.В.

за участі секретаря судового засідання Кирилюк Л. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Вінницького апеляційного суду апеляційну скаргу Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства Птахокомбінат Тульчинський на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 04 жовтня 2018 року, ухвалене суддею Тульчинського районного суду Вінницької області Саламахою О. В.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства Птахокомбінат Тульчинський , Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання незаконним та скасування рішення про затвердження документації із землеустрою та визнання недійсним договору оренди .

Позов мотивовано тим, що рішенням ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області було затверджено документацію із землеустрою та передано земельну ділянку площею 1,4782 га, яка знаходиться на території Кирнасівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, в оренду ВАТ Птахокомбінат Тульчинський , однак на вказаній земельній ділянці розташована нежитлова будівля складського приміщення, яка належить ОСОБА_3 на підставі рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 15.10.2010 року. Позивач вказав, що під час набуття права власності на вказану нежитлову будівлю до нього автоматично перейшли й права на земельну ділянку розташовану під будинком, а відтак рішення ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області про затвердження документації із землеустрою та надання вказаної земельної ділянки в оренду порушують його права, тому просив визнати їх неправомірними та скасувати, а сам договір оренди визнати недійсним.

У подальшому позивач звернувся до суду з заявою про зміну підстав позову, яка мотивована тим, що в ході розгляду справи відкрились нові обставини справи, а саме те, що 18 березня 2016 року було проведено реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку та передано її у приватну власність СВАТ Птахокомбінат Тульчинський . За таких обставин позивач просив визнати рішення про держану реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора реєстраційної служби барського районного управлінння юстиції вінницької області від 18 березня 2016 року недійсним, а також змінити співвідповідача з ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області на Тульчинську районну державну адміністрацію Вінницької області, а відділ Держгеокадастру у Тульчинському районі Вінницької області залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимого щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 24 квітня 2017 року заяву представника позивача про зміну підстав позову та клопотання було задоволено.

В подальшому ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 26 травня 2017 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача було залучено Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області замість ліквідованого відділу Держгеокадастру у Тульчинському районі Вінницької області.

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 04 жовтня 2018 року позов задоволено.

Визнано недійсною та скасовано державну реєстрацію права власності за СВАТ Птахокомбінат Тульчинський на земельну ділянку НОМЕР_1, здійснену на підставі рішення державного реєстратора Присяжного М.М. за №28807670 від 18 березня 2016 року.

Стягнуто з СВАТ Птахокомбінат Тульчинський на користь ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1102,40 гривень.

Не погодившись з вказаним рішенням суду голова правління СВАТ Птахокомбінат Тульчинський Таратунський В.П. оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі та вирішити питання розподілу судових витрат.

В свою чергу Тульчинська районна державна адміністрація Вінницької області звернулась до суду з відзивом на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін, посилаючись на те, що дане рішення не порушує її прав , а тому підстав для його скасування не вбачається .

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, прийшов до наступного висновку.

За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення суду не відповідає.

Рішенням Кирнасівської селищної ради народних депутатів Тульчинського району Вінницької області 4 сесії 23 скликання від 25 грудня 1998 року передано у колективну власність СВАТ Птахокомбінат Тульчинський 310,7 га земель.

На підставі вказаного рішення було видано Державний акт на право колективної власності на землю серії НОМЕР_2 від 08 квітня 1999 року, відповідно якого СВАТ Птахокомбінат Тульчинський є власником 310,7 га землі в межах згідно з планом, яку передано у колективну власність для товарного сільськогосподарського виробництва.

На момент видачі СВАТ Птахокомбінат Тульчинський державного акту на право колективної власності на землю діяв Земельний кодекс України від 18 грудня 1990 року (який втратив чинність з 01 січня 2002 року), Цивільний кодекс УРСР від 18 липня 1963 року (який втратив чинність з 01 січня 2004 року) та ЗУ Про власність від 07 лютого 1991 року (який втратив чинність з 20 червня 2007 року), які визначали такі форми власності як приватна, колективна та державна.

Статтями 41, 142-143 Конституції України, прийнятої 28 червня 1996 року, закріплено три економічні форми власності: державну, комунальну, приватну.

Розділом ІІ Прикінцеві і перехідні положення ЗУ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06 вересня 2012 року №5308-VI врегульовано, що з дня набрання чинності цим Законом (тобто з 1 січня 2013 року) землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. Тобто, законодавець чітко визначив форми власності: державну, комунальну та приватну. Форма ж власності як колективна та поняття землі колективної власності відсутні в чинному законодавстві.

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 15 жовтня 2010 року визнано за ОСОБА_3 право власності на нежитлову будівлю складського приміщення загальною площею 143,7 кв.м., яка знаходиться по АДРЕСА_1.

Вказане рішення на час вирішення даної справи набуло законної сили.

ОСОБА_3 зареєстрував право власності на зазначену будівлю, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав №27887487 від 04 листопада 2010 року, а також технічним паспортом на виробничий будинок виданий 18 квітня 2012 року власнику ОСОБА_3

В даній справі за клопотанням СВАТ Птахокомбінат Тульчинський було призначено судову земельно-технічну експертизу.

Згідно висновку експерта №395 від 28 лютого 2018 року ТОВ Подільський центр судових експертиз нежитлова будівля складського приміщення по АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_3, розташована на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_3, яка в свою чергу належіть СВАТ Птахокомбінат Тульчинський на підставі державного акту на право колективної власності на землю.

Окрім того, до будівлі складського приміщення влаштована бетонна площадка з автомобільними вагами, інформація щодо яких в матеріалах інвентаризаційної справи відсутня. Площа земельної ділянки, яка знаходиться під будівлями та спорудами, які перебувають у власності ОСОБА_3, становить 0,0391 га, з яких: під будівлею складського приміщення 0,0184 га, а під бетонною площадкою з автомобільними вагами 0,0207 га.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_3 вказував на те, що рішення державного реєстратора є незаконним і не відповідає вимогам закону, а саме п.8 ч.1 ст.27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі Закон) , оскільки вказаним законом не передбачено вчинення державної реєстрації права власності на земельну ділянку на підставі державного акта на право колективної власності на земельну ділянку.

Задовольняючи позов, суд виходив із того, що державна реєстрація права власності відповідача на земельну ділянку, на якій розташовано нерухоме майно належне позивачу, порушує право останнього на землю , в зв'язку з тим, що набувши право власності на нерухоме майно позивач набув і право власності на земельну ділянку, на якій воно розташоване, і державна реєстрація права власності за відповідачем порушує право позивача та обмежує його на отримання земельної ділянки у власність.

Ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи ,поданим відповідно до цього кодексу в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В апеляційній скарзі скаржник послався на ту обставину, що суд , вирішуючи спір, вийшов за межі позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з такими доводами, оскільки , позивачем не заявлялась вимога про скасування державної реєстрації, тому суд, задовольняючи позов, вийшов за межі позовних вимог, що є порушенням ст. 13 ЦПК України.

Крім того, вирішуючи спір, суд першої інстанції не врахував того, що обґрунтування позовних вимог зводилось до того, що державний реєстратор при прийнятті рішення порушив норми ст.27 Закону, а тому , на думку позивача , воно є недійсним.

Дані обставини судом не були з'ясовані , суд взагалі не дав їм правової оцінки, хоча це має суттєве значення для правильного вирішення спору і це є підставою заявленого позову.

Так, ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , яка діяла на момент прийняття рішення державним реєстратором, містить перелік підстав для державної реєстрації права власності та інших речових прав , серед яких - державний акт на право власності на землю , який виданий до 01.01.2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, матеріалів реєстраційної справи, серед документів, які були підставою для прийняття відповідного рішення є правовстановлюючий документ , а саме державний акт на право колективної власності на землю СВАТ Птахокомбінат Тульчинський , який є правовою підставою для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Виходячи з наведеного , колегія суддів приходить до висновку , що позовні вимоги є безпідставними.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення суду з постановленням нового про відмову у позові.

Крім того, апеляційна інстанція приймає до уваги те, що постановою Вінницького апеляційного суду від 16.01.2019 року апеляційну скаргу особи, яка не приймала участь у справі - СВАТ Птахокомбінат Тульчинський , було задоволено. Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 15.10.2010 року, за яким ОСОБА_3 набув право власності на нерухоме майно, скасовано. У позові ОСОБА_3 до Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області про визнання права власності на нерухоме майно відмовлено.

Беручи до уваги положення ст.141 ЦПК України , колегія суддів вважає, що з ОСОБА_3 слід стягнути на користь СВАТ Птахокомбінат Тульчинський судові витрати у вигляді судового збору, який був сплачений останнім при звернення до суду з апеляційною скаргою та витрати , які були понесені по оплаті судової експертизи, а всього на загальну суму 8163,60 гривень (1653,60 + 6500).

На підставі викладеного, керуючись ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень , ст.141, 367, 374, 375, 382-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства Птахокомбінат Тульчинський задовольнити.

Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 04 жовтня 2018 року скасувати.

Постановити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства Птахокомбінат Тульчинський про визнання недійсним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства Птахокомбінат Тульчинський судові витрати в розмірі 8163, 60 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий М. М. Якименко

Судді : Т. Б. Сало

О. В. Ковальчук

Повний текст постанови виготовлено 18 січня 2019 року.