Постанова

від 27.10.2020 по справі 148/2444/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 148/2444/16-ц

провадження № 61-3905св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство Птахокомбінат Тульчинський , Тульчинська районна державна адміністрація,

третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 18 січня 2019 року у складі колегії суддів: Якименко М. М., Сала Т. Б., Ковальчука О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, заперечень на позов і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства Птахокомбінат Тульчинський (далі - СВАТ Птахокомбінат Тульчинський ), Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області) про визнання незаконним та скасування рішення про затвердження документації із землеустрою та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, посилаючись на те, що рішенням ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області було затверджено документацію із землеустрою та передано в оренду СВАТ Птахокомбінат Тульчинський земельну ділянку площею 1,4782 га, яка знаходиться на території Кирнасівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, однак на цій земельній ділянці розташована нежитлова будівля - складське приміщення, яке належить йому на праві власності на підставі рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 15 жовтня 2010 року у справі № 2-1404/10 за його позовом до Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області про визнання права власності на нерухоме майно. При набутті права власності на вказану нежитлову будівлю до нього автоматично перейшли й права на земельну ділянку, яка розташована під будівлею. Тому рішення ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду іншій особі порушують його права.

24 квітня 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до суду заяву про зміну підстав позову, яка мотивована тим, що в ході розгляду справи позивачу стало відомо, що 18 березня 2016 року державним реєстратором реєстраційної служби Барського районного управління юстиції Вінницької області проведено реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за СВАТ Птахокомбінат Тульчинський . Враховуючи викладене, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просила визнати недійсним зазначене рішення про державну реєстрацію права власності, а також змінити співвідповідача ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області на Тульчинську районну державну адміністрацію, а відділ Держгеокадастру у Тульчинському районі Вінницької області залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 24 квітня 2017 року заяву представника позивача задоволено. Прийнято заяву про зміну підстав позову та визнано поданим позов ОСОБА_1 до СВАТ Птахокомбінат Тульчинський , Тульчинської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - відділ Держгеокадастру у Тульчинському районі Вінницької області, про визнання недійсним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Замінено співвідповідача ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області на Тульчинську районну державну адміністрацію. Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - відділ Держгеокадастру у Тульчинському районі Вінницької області.

В подальшому ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 26 травня 2017 року до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, було залучено ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області замість ліквідованого відділу Держгеокадастру у Тульчинському районі Вінницької області.

Тульчинська районна державна адміністрація заперечила проти позову, посилаючись на те, що позивач не оскаржує її рішень, дій чи бездіяльності, тому вона є неналежним відповідачем в цій справі.

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 04 жовтня 2018 року у складі судді Саламахи О. В. позов задоволено. Визнано недійсною та скасовано державну реєстрацію права власності за СВАТ Птахокомбінат Тульчинський на земельну ділянку 524355300:04:003:0037, здійснену на підставі рішення державного реєстратора Присяжного М. М. за № 28807670 від 18 березня 2016 року. Стягнуто із СВАТ Птахокомбінат Тульчинський на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 102,40 грн.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що нежитлова будівля - складське приміщення за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 15 жовтня 2010 року у справі № 2-1404/10. Набувши право власності на нежитлову будівлю, позивач набув також право власності на земельну ділянку, на якій вона розташована. Тому державна реєстрація права власності на земельну ділянку за СВАТ Птахокомбінат Тульчинський порушує майнові права позивача на земельну ділянку.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 18 січня 2019 року апеляційну скаргу СВАТ Птахокомбінат Тульчинський задоволено, рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 04 жовтня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь СВАТ Птахокомбінат Тульчинський судові витрати в розмірі 8 163,60 грн.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що в цій справі позивач не заявляв вимог про скасування державної реєстрації, тому місцевий суд вийшов за межі позовних вимог. Вирішуючи спір, суд першої інстанції не врахував, що позовні вимоги про визнання недійсним рішення державного реєстратора ОСОБА_1 обґрунтовував посиланням на статтю 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Державна реєстрація права власності на земельну ділянку за СВАТ Птахокомбінат Тульчинський була проведена на підставі державного акта на право колективної власності на землю, що відповідало вимогам статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Крім того, рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 15 жовтня 2010 року у справі № 2-1404/10, на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності на нежитлову будівлю, було скасоване постановою Вінницького апеляційного суду від 16 січня 2019 року.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

18 лютого 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 18 січня 2019 року та залишити без змін рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 04 жовтня 2018 року.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд неповно з`ясував обставини справи, не дослідив у повному обсязі доказів і помилково вважав державний акт на право колективної власності на землю серії ІІ-ВН № 000096 від 08 квітня 1999 року документом, що підтверджує право власності СВАТ Птахокомбінат Тульчинський на спірну земельну ділянку. Форма державного акта на право колективної власності на землю у спірний період була затверджена постановою Верховної Ради України від 13 березня 1992 року № 2201-ХІІ та передбачала додаток № 1 - список членів товариства, однак такий додаток № 1 СВАТ Птахокомбінат Тульчинський не надало, що свідчить про його відсутність, а відтак і недійсність державного акта на право колективної власності на землю серії ІІ-ВН № 000096 від 08 квітня 1999 року. Законодавство, чинне на час прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення про реєстрацію права власності на земельну ділянку за СВАТ Птахокомбінат Тульчинський ,не передбачало права колективної власності на землю, а пункт 8 частини першої статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , на який послався апеляційний суд, не містить такої підстави для проведення державної реєстрації права власності як державний акт на право колективної власності на землю. У 2006-2008 роках відбулося розпаювання земельних ділянок СВАТ Птахокомбінат Тульчинський між його членами і земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва могли передаватися у власність виключно фізичним особам, тому реєстрація права власності на земельну ділянку за СВАТ Птахокомбінат Тульчинський є неправомірною. Крім того, апеляційний суд прийняв до розгляду апеляційну скаргу СВАТ Птахокомбінат Тульчинський , яка подана з пропуском строку на апеляційне оскарження.

У березні 2019 року СВАТ Птахокомбінат Тульчинський подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, зазначивши про її законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Тульчинського районного суду Вінницької області.

19 березня 2019 року справа № 148/2444/16-ц надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ . Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Апеляційним судом встановлено, що рішенням Кирнасівської селищної ради народних депутатів Тульчинського району Вінницької області 4-ої сесії 23-го скликання від 25 грудня 1998 року передано в колективну власність СВАТ Птахокомбінат Тульчинський 310,7 га земель.

На підставі вищевказаного рішення було видано державний акт на право колективної власності на землю серії ІІ-ВН №000096 від 08 квітня 1999 року, за яким СВАТ Птахокомбінат Тульчинський передано в колективну власність 310,7 га землі в межах згідно з планом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 15 жовтня 2010 року у справі № 2-1404/10 було задоволено позов ОСОБА_1 до Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області про визнання права власності на нерухоме майно, визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю складського приміщення загальною площею 143,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .

04 листопада 2010 року право власності на вищевказану будівлю було зареєстроване за ОСОБА_1 , що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав № 27887487 від 04 листопада 2010 року, а також технічним паспортом на виробничий будинок, виданим 18 квітня 2012 року Комунальним підприємством Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації .

На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 28807670 від 18 березня 2016 року, прийнятого державним реєстратором прав на нерухоме майно Присяжним М. М., проведено державну реєстрацію права власності за СВАТ Птахокомбінат Тульчинський на земельну ділянку, яка знаходиться на території Кирнасівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, кадастровий номер 0524355300:04:003:0037.

За результатами проведення судової земельно-технічної експертизи експертом Товариства з обмеженою відповідальністю Подільський центр судових експертиз Данилюком В. О. було складено висновок від 28 лютого 2018 року № 395, в якому зазначено, що нежитлова будівля складського приміщення по АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , розташована на земельній ділянці кадастровий номер 0524355300:04:003:0037, яка, у свою чергу, належіть СВАТ Птахокомбінат Тульчинський на підставі державного акта на право колективної власності на землю серії ІІ-ВН №000096 від 08 квітня 1999 року. До будівлі складського приміщення влаштована бетонна площадка з автомобільними вагами, інформація щодо яких в матеріалах інвентаризаційної справи відсутня. Площа земельної ділянки, яка знаходиться під будівлями та спорудами, що перебувають у власності ОСОБА_1 , становить 0,0391 га, з яких: під будівлею складського приміщення - 0,0184 га; під бетонною площадкою з автомобільними вагами - 0,0207 га.

В подальшому постановою Вінницького апеляційного суду від 16 січня 2019 року апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, голови правління СВАТ Птахокомбінат Тульчинський Таратунського В. П. задоволено, рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 15 жовтня 2010 року у справі № 2-1404/10 скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області про визнання права власності на нерухоме майно відмовлено.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

З огляду на викладене правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Отже, при розгляді спору суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що набувши право власності на нежитлову будівлю складського приміщення по АДРЕСА_1 , він набув також право власності на земельну ділянку, на якій вона розташована, однак державним реєстратором реєстраційної служби Барського районного управління юстиції Вінницької області Присяжним М. М. прийнято рішення № 28807670 від 18 березня 2016 року, на підставі якого зазначену земельну ділянку передано у приватну власність СВАТ Птахокомбінат Тульчинський . Вказане рішення державного реєстратора не відповідає вимогам Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , оскільки цим Законом не передбачено вчинення державної реєстрації права власності на підставі державного акта на право колективної власності на земельну ділянку.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року № 561-XII в редакції, чинній на час видачі державного акта на право колективної власності на землю серії ІІ-ВН №000096 від 08 квітня 1999 року (далі - ЗК України від 18 грудня 1990 року № 561-XII), земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Згідно з частиною першою статті 60 ЗК України від 18 грудня 1990 року № 561-XII колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські акціонерні товариства можуть одержувати земельні ділянки у колективну власність, користування, у тому числі в оренду. Землі, передані цим господарствам у колективну власність, поділяються на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання.

Частинами третьою, четвертою статті 23 ЗК України від 18 грудня 1990 року № 561-XII передбачено, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Згідно з пунктом 7 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III, який набув чинності 01 січня 2002 року, громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Таким чином, право власності на землю, яке виникло у СВАТ Птахокомбінат Тульчинський на підставі державного акта на право колективної власності на землю серії ІІ-ВН №000096 від 08 квітня 1999 року, збереглося в нього після 01 січня 2002 року.

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 28807670 від 18 березня 2016 року), передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації (пункт 1 частини третьої статті 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 11 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення державної реєстрації прав забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Пунктами 8, 14 частини першої статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що державна реєстрація права власності на земельну ділянку за СВАТ Птахокомбінат Тульчинський була проведена на підставі державного акта на право колективної власності на землю, що відповідало вимогам статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Доводи касаційної скарги про те, що державний акт на право колективної власності на землю серії ІІ-ВН № 000096 від 08 квітня 1999 року не є тим документом, що підтверджує право власності СВАТ Птахокомбінат Тульчинський на спірну земельну ділянку, є безпідставними, оскільки вказаний державний акт видано 08 квітня 1999 року, тобто до набрання чинності Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III. Тому відповідно до пункту 7 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III, який набув чинності 01 січня 2002 року, у СВАТ Птахокомбінат Тульчинський збереглося право колективної власності на спірну земельну ділянку після 01 січня 2002 року.

Аргументи заявника про те, що Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не містить такої підстави для проведення державної реєстрації права власності як державний акт на право колективної власності на землю, не заслуговують на увагу, оскільки згідно з пунктом 14 частини першої статті 27 цього Закону державна реєстрація права власності могла бути проведена на підставі інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Посилання заявника на те, що земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва могли передаватися у власність виключно фізичним особам, є необґрунтованим і спростовується положеннями вищенаведеної частини третьої статті 23 ЗК України від 18 грудня 1990 року № 561-XII, якою передбачено видачу державного акта на право колективної власності на землю, зокрема сільськогосподарському акціонерному товариству.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд прийняв до розгляду апеляційну скаргу СВАТ Птахокомбінат Тульчинський , яка подана з пропуском строку на апеляційне оскарження, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення..

В резолютивній частині рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 04 жовтня 2018 року зазначено, що повний тест рішення виготовлено 17 жовтня 2018 року.

Таким чином, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення місцевого суду було 16 листопада 2018 року.

Поштовий конверт, в якому апеляційна скарга надійшла до суду, містить відбиток календарного штемпеля про прийняття його для пересилання 16 листопада 2018 року. Прийняття вказаного конверта для пересилання поштою 16 листопада 2018 року підтверджується також наданою СВАТ Птахокомбінат Тульчинський квитанцією відділення поштового зв`язку.

Враховуючи викладені обставини, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що апеляційна скарга була подана до суду саме 16 листопада 2018 року, тобто в межах строку на апеляційне оскарження, передбаченого частиною першою статті 354 ЦПК України.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційним судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищевказаної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає вимогам закону й підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 18 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко М. Ю. Тітов