Рішення

від 10.01.2019 по справі 911/1927/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2019 р. Справа № 911/1927/18

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Лилака Т.Д. за участю секретаря судового засідання Москалика О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Заступника керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, 137)

до 1) Броварської міської ради Київської області (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, 15, код 26376375)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-сервісна компанія" (07403, Київська обл., м. Бровари, вул. Сергія Москаленка (Красовського), 16, код 33212404)

про визнання незаконним та скасування рішень сесії Броварської міської ради, визнання договорів оренди землі недійсними з припиненням зобов'язань на майбутнє

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до Броварської міської ради Київської області та ТОВ Житлово-сервісна компанія , в якій просить: визнати незаконним та скасувати рішення сесії Броварської міської ради Київської області №892-43-04 від 26.01.2006 в частині передачі в оренду ТОВ Житлово-сервісна компанія земельної ділянки площею 53,0234 га, в тому числі 0,5181 га землі обмеженого використання-коридор мереж комунікацій, для будівництва індивідуальної, громадської забудови та об'єктів інфраструктури - землі житлової забудови, на території ІІ житлового району м. Бровари в районі вул. Богунська та вул. Маяковського за рахунок резервних територій міста; визнати недійсним договір оренди землі від 22.06.2006, в редакції договору про внесення змін від 16.12.2009, який укладений між Броварською міською радою Київської області та ТОВ Житлово-сервісна компанія , щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3210600000:00:057:0063, з припиненням зобов'язань за останнім на майбутнє.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що рішенням сесії Броварської міської ради Київської області №892-43-04 від 26.01.2006 року Про припинення права користування земельними ділянками, надання в оренду земельних ділянок, надання у постійне користування земельних ділянок, надання дозволів на виготовлення технічної документації по оформленню права користування земельними ділянками юридичним і фізичним особам та внесення змін до рішень Броварської міської ради надано Товариству з обмеженою відповідальністю Житлово-сервісна компанія земельну ділянку площею 53,0234 га, в тому числі 0,5181 га-землі обмеженого використання-інженерний коридор мереж комунікацій, для будівництва індивідуальної, громадської забудови та об'єктів інфраструктури - землі житлової забудови, на території II житлового району м. Бровари в районі вул. Богунська та вул. Маяковського за рахунок резервних територій міста-сіножаті, терміном на 10 років. Зазначає, що оспорюване рішення прийнято Броварською міською радою в порушення вимог ст. ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст. ст. 58-61 Земельного кодексу України, ст. ст. 4, 88, 89 Водного кодексу України та ст. 4 Закону України Про оренду державного та комунального майна , оскільки спірну земельну ділянку передано в оренду для будівництва за рахунок земель водного фонду, які становлять собою водний об'єкт, систему осушувальних каналів та прибережну захисну смугу водного об'єкта, які розташовані на спірній земельній ділянці.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.09.2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 04.10.2018.

04.10.2018 через канцелярію суду Броварська міська рада Київської області подала відзив на позовну заяву, де останній просить застосувати строк позовної давності.

25.10.2018 через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача 1 було подано клопотання про витребування доказів, а саме: витребувати від Броварської місцевої прокуратури Київської області належним чином засвідчену копію документації землеустрою на земельну ділянку, що розташована на території ІІ житлового району м. Бровари в районі вул. Богунська та вул. Маяковського, з кадастровим номером 3210600000:00:057:0063, а оригінал для огляду суду.

З метою повного та всебічного розгляду справи, суд вважає за необхідне задовольнити дане клопотання частково та направити судовий запит до Генеральної прокуратури України для надання документів.

29.10.2018 через канцелярію суду позивач подав відповідь на відзив, у якій заперечував проти доводів відповідача стосовно пропуску позовної давності.

08.11.2018 через канцелярію суду представник відповідача 2 подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом було задоволено.

27.11.2018 через канцелярію суду представник відповідача 2 подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що починаючи з 09.09.1994 та до 01.04.2005 спірна земельна ділянка площею 53,0234 га належала до земель сільськогосподарського призначення як частина земельної ділянки площею 241,7 га наданої КСП Нова Україна для ведення господарської діяльності і ніколи не належала до земель водного фонду. Зазначає, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що безпосередньо на момент прийняття оскаржуваного рішення сесії Броварської міської ради Київської області від 26.01.2006 №892-43-04 в частині передачі в оренду ТОВ Житлово-сервісна компанія земельної ділянки площею 53,0234 га та укладення договору оренди землі від 22.02.2006 спірна земельна ділянка або її частина належала до земель водного фонду. Наголошує про необхідніст застосування наслідків спливу строків позовної давності до позовних вимог прокурора.

28.11.2018 через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача 2 було подано клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи, в задоволенні якого судом відмовлено, оскільки в матеріалах справи наявні все необхідні документи для повного та всебічного розгляду даної справи.

06.12.2018 представником відповідача 2 було заявлено клопотання про залишення позову без розгляду, в задоволенні якого судом відмовлено, оскільки передача в оренду всупереч встановленого законом порядку земельної ділянки водного фонду істотно суперечить інтересам держави, однак у органу державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, відсутні повноваження щодо захисту інтересів держави в судовому порядку, що обумовлює необхідність звернення з даним позовом прокурора.

17.12.2018 через канцелярію суду представник відповідача 2 долучив до матеріалів справи додаткові документи.

17.12.2018 через канцелярію суду представник позивача подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що законодавством діючим станом на час видачі державного акта на право постійного користування серії КВ №1Ф000020, на який посилається представник відповідача 2, було передбачено можливість перебування земель водного фонду у складі сільськогосподарських угідь. Також позивач зазначив, що посилання відповідача у відзиві на рішення суду за позовом КСП Нова Україна з приводу визначення недійсним рішень, договорів оренди земельної ділянки, договорів про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, оскільки дане рішення не має преюдиційного характеру для даного спору. Заперечую проти застосування наслідків спливу строків позовної давності до позовних вимог.

19.12.2018 через канцелярію суду представник відповідача 1 подав додаткові пояснення по справі.

20.12.2018 через канцелярію суду ОСОБА_2 подав заяву про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, у задоволенні якої було відмовлено, оскільки дана заяву була подана після закінченням підготовчого засідання.

09.12.2018 через канцелярію суду представник відповідача 2 подав заперечення на заяву про залучення третьої особи та заяву про застосування строку позовної давності.

10.01.2018 через канцелярію суду позивач подав заперечення на додаткові пояснення Броварської міської ради Київської області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.12.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 20.12.2018.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

У судовому засіданні прокурор надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представники відповідачів у судовому засіданні надали усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просили суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням сесії Броварської міської ради Київської області №892-43-04 від 26.01.2006 Про припинення права користування земельними ділянками, надання в оренду земельних ділянок, надання у постійне користування земельних ділянок, надання дозволів на виготовлення технічної документації по оформленню права користування земельними ділянками юридичним і фізичним особам та внесення змін до рішень Броварської міської ради надано Товариству з обмеженою відповідальністю Житлово-сервісна компанія земельну ділянку площею 53,0234 га, в тому числі 0,5181 га-землі обмеженого використання-інженерний коридор мереж комунікацій, для будівництва індивідуальної, громадської забудови та об'єктів інфраструктури - землі житлової забудови, на території II житлового району м. Бровари в районі вул. Богунська та вул. Маяковського за рахунок резервних територій міста-сіножаті, терміном на 10 років.

Прийняття рішення обґрунтоване ст. ст. 12, 41, 42, 83, 93, 116, 120, 123, 124, 125, 126 Земельного кодексу України, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст. 8 Закону України Про оренду землі , Постанови Кабінету Міністрів від 11.04.2002 № 502 Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб , п. 34 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

На підставі цього рішення, 22.02.2006 між Броварською міською радою Київської області (орендодавець) та ТОВ Житлово-Сервісна компанія (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець відповідно до рішення Броварської міської ради Київської області від 26.01.2006 №892-43-04 Про припинення права користування земельними ділянками, надання в оренду земельних ділянок, надання у постійне користування земельних ділянок, надання дозволів на виготовлення технічної документації по оформленню права користування земельними ділянками і юридичним і фізичним особами та внесення змін до рішень Броварської міської ради надає, а орендар приймає в строкове платне користування терміном на 10 років за рахунок земель міської ради земельну ділянку площею 53,0234 га, в тому числі 0,5181 га - земель обмеженого використання - інженерний коридор мереж комунікацій, для будівництва індивідуальної, громадської забудови та об'єктів інфраструктури - землі житлової забудови, на території ІІ житлового району міста Бровари в районі вулиці Богунська та вулиці Маяковського - за рахунок резервних територій міста.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 53,0234 га, що знаходиться на території ІІ житлового району м. Бровари в районі вул. Богунська та вул. Маяковського. На земельній ділянці об'єкти нерухомого майна відсутні. Грошова оцінка земельної ділянки, згідно довідки Броварського міського відділу земельних ресурсів від 14.02.2006 №194 складає 18 461 997,00 гривень. Земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкодити її ефективному використанню (п.п. 2.1-2.5 договору).

Цей договір укладено строком на 10 років - до 22.02.2016. Після закінчення строку дії даного договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяця до закінчення строку дії договору письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію (п. 3.1. договору).

Річна орендна плата становить 184619,97 гривень на рік згідно довідки виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області №32 від 14.02.2006. Відповідно розмір щомісячної орендної плати складає 15385,00 гривень (п. 4.1. договору).

Земельна ділянка передається в оренду для будівництва індивідуальної, громадської забудови та об'єктів інфраструктури - землі житлової забудови, на території ІІ єитлового району м. Бровари в районі вул. Богунська та вул. Маяковського. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва індивідуальної, громадської забудови та об'єктів інфраструктури - землі житлової забудови (п.п 5.1., 5.3. договору).

Зазначений договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Базир Н.М. та зареєстрований в реєстрі за №657.

16.12.2009 між сторонами укладено договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 22 лютого 2006 року, яким було продовжено дію договору оренди земельної ділянки на 25 років.

Позивач зазначає, що за результатами опрацювання відомостей, отриманих з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, встановлено, що договір оренди земельної ділянки від 22 лютого 2006 року укладено всупереч вимог закону.

Із посиланням на норми ст. ст. 13, 14, 19 Конституції України, ст. ст. 19, 20, 58, 59, 60, 61, ч. 1 ст. 116, ст. 116, ч. ч. 1, 3 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), пункт 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), ст. ст. 1, 4, 88, 89, 90 Водного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), пункти 1, 4, 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року №486, п. 2.9. Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року №434, прокурор зазначає, що земельна ділянка №3210600000:00:057:0063 для будівництва житлової та громадської забудови з інфраструктурною включають в себе землі прибережної смуги озера Світловщина , систему осушувальних каналів, що підтверджується, зокрема, відповіддю Київського державного підприємства геодезії, картографії та кадастрових та геоінформаційних систем Київгеоінформатика від 21.06.2018 за №01-01/186, відповіддю Управління водного господарства в м. Бровари від 03.07.2018 за №01-12/493, відповіддю Центральної геофізичної обсерваторії ім. Бориса Срезневського від 20.06.2018 за №17-08/1264, відповіддю Управління водного господарства в м. Бровари від 04.08.2016 за №01-12/722, висновком експерта №37/18 від 04.07.2018.

Прокурор просить суд визнати незаконним і скасувати рішення Броварської міської ради Київської області №892-43-04 від 26.01.2006, визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 22.06.2006, який укладений між Броварською міською радою Київської області та ТОВ Житлово-Сервісна компанія , з припиненням зобов'язань за даним договором на майбутнє.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, положення ст. ст. 13, 14 Конституції України визначають, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Так, згідно зі ст. 19 Земельного кодексу України за основним цільовим призначенням серед земель, зокрема, виділяють землі житлової та громадської забудови і землі водного фонду. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

У відповідності до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин ) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 1,3 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Разом з тим, спірна земельна ділянка була сформована, в тому числі, за рахунок земель водного фонду, та були передані в оренду під забудову всупереч вимог закону для вказаної категорії земель з огляду наступне.

Так, відповідно до статті 4 Водного кодексу України та частини 1 статті 58 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) до земель водного фонду, серед іншого, належать землі, зайняті озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них.

Водний об'єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт) (ст.1 Водного кодексу України).

Разом з тим, на земельній ділянці з кадастровим номером 3210600000:00:057:0063 розташована прибережно захисна смуга озера Світловщина та мережа осушувальних каналів.

Згідно дослідницької частини висновку експерта № 37/18 від 04.07.2018 для земель з розташуванням між вулицями Богунського, Маяковського та залізницею в південній частині м. Бровари характерних високий рівень грунтових вод. На вказаній території функціонує побудована за радянські часи система осушувальних каналів та до даного часу виконують функцію водовідведення та пониження рівня ґрунтових вод.

Озеро Світловщина - найнижча точка в Броварах, яке виконує функцію водозбору з території II мікрорайону м. Бровари та через систему каналів спрямовує надлишки вод до річки Осинки.

Крім того, для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою (частина 2 статті 58 Земельного кодексу України).

Прибережна захисна смуга є частиною водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення, засмічення та збереження їх водності встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони (статті 1, 88, 90 Водного кодексу України, статті 60, 61 Земельного кодексу України).

Частинами 1, Зет. 60 Земельного кодексу України встановлено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Право на землі водного фонду, встановлене ст. 59 Земельного кодексу України, передбачає можливість передачі юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування земельних ділянок прибережних захисних смуг із земель водного фонду на умовах оренди (ч. 4 ст. 59 цього Кодексу). При цьому, згідно положень ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України визначено, що, земельні ділянки із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Натомість, з метою збереження та дотримання особливого режиму використання земель водного фонду статтею 61 Земельного кодексу України заборонено будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах.

Таким чином, наведені приписи зазначених норм матеріального права свідчать про те, що прибережна захисна смуга може використовуватися лише відповідно до її цільового призначення з урахуванням законодавчих обмежень щодо ведення господарської діяльності, а в її межах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних). Тобто, передача земель водного фонду для їх використання в цілях житлової забудови, як це визначено оспорюваним рішенням та договором, не передбачено приписами законодавства, натомість наявна імперативна заборона використання вказаної категорії земель в таких цілях.

Таким чином, до складу земель водного фонду України віднесено землі прибережної захисної смуги, на яких хоча і не розташований водний фонд, але за своїм призначенням вони сприяють його функціонуванню.

Ширина прибережних захисних смуг визначена ч. 2 ст. 88 Водного кодексу України, ч. 2 ст. 60 Земельного кодексу України та становить для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів від урізу води.

Пунктами 1, 4, 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року N 486, передбачено, що розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації, яка узгоджується з відповідними органами, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади.

Згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року N 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року N 486 Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них , з урахуванням конкретної ситуації.

Отже, виходячи з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України, орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Постанови N 486, відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги.

Аналіз наведених вище положень законодавства свідчить про те, що фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством.

При цьому відсутність такого проекту та невизначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги (Аналогічна права позиція зазначена у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2014 року у справі N 915/1224/13, від 9 вересня 2014 року у справі N 915/1226/13, від 9 вересня 2014 року у справі N 915/1228/13).

Згідно ст. 89 Водного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин ) прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Відведена оспорюваним рішенням сесії Броварської міської ради земельна ділянка з кадастровим номером 3210600000:00:057:0063 для будівництва житлової та громадської забудови з інфраструктурою включають в себе землі прибережної захисної смуги озера Світловщина , систему осушувальних каналів, що підтверджується, зокрема, відповіддю Київського державного підприємства геодезії, картографії та кадастрових та геоінформаційних систем Київгеоінформатика від 21.06.2018 за № 01-01/186, відповіддю Управління водного господарства в м. Бровари від 03.07.2018 за № 01-12/493, відповіддю Центральної геофізичної обсерваторії ім. Бориса Срезневського від 20.06.2018 за № 17-08/1264, відповіддю Управління водного господарства в м. Бровари від 04.08.2016 за № 01-12/722, висновком експерта № 37/18 від 04.07.2018.

Зокрема, згідно висновку експерта № 37/18 від 04.07.2018 земельна ділянка площею 53,0234 га з кадастровим номером 3210600000:00:057:0063, яка перебуває в оренді ТОВ Житлово-сервісна компанія , частково накладається на землі водного фонду, а саме землі під мінімальною прибережною смугою озера, що займає 2,9023 га від усієї площі ділянки та землі зайняті осушувальними каналами.

Крім того, відповідно до частини другої статті 4 Закону України Про оренду державного та комунального майна не можуть бути об'єктами оренди, зокрема, водосховища та водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди (крім гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми).

Включивши при передачі в оренду спірної земельної ділянки до складу орендованих земель систему осушувальних каналів, які в силу свого функціонального використання не могли перебувати в оренді чи приватній власності, при укладенні спірного договору оренди порушено також вимоги ст. 4 Закону України Про оренду державного та комунального майна .

Таким чином, оспорюване рішення прийнято Броварською міською радою в порушення вимог ст.ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст. ст. 58-61 Земельного кодексу України ст. ст. 4, 88, 89 Водного кодексу України та ст. 4 Закону України Про оренду державного та комунального майна , оскільки спірну земельну ділянку передано в оренду для будівництва за рахунок земель водного фонду, які становлять собою водний об'єкт, систему осушувальних каналів та прибережну захисну смугу водного об'єкта, які розташовані на спірній земельній ділянці.

Разом з тим, за змістом ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 393 Цивільного кодексу України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів.

Отже, рішення Броварської міської ради Київської області №892-43-04 від 26.01.2006 в частині передачі в оренду ТОВ Житлово-сервісна компанія земельної ділянки площею 53,0234 га, в тому числі 0,5181 га землі обмеженого використання-коридор мереж комунікацій, для будівництва індивідуальної, громадської забудови та об'єктів інфраструктури - землі житлової забудови, на території ІІ житлового району м. Бровари в районі вул. Богунська та вул. Маяковського за рахунок резервних територій міста прийняте всупереч вимогам Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації , Закону України Про основи містобудівництва , що є підставою визнанню недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно- правовими актами щодо окремих видів договорів.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільним кодексом України.

При укладанні спірного договору сторонами не було дотримано вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України, якою передбачено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України та іншим актам законодавства.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

За змістом ст. 21 Про оренду землі у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Пунктом 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 року Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними , передбачено, що на підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Таким чином, укладення спірного договору про надання в оренду земель водного воду для ведення будівництва без врахування імперативної заборони щодо використання земель водного фонду із даною метою, істотно зачіпає інтереси держави, оскільки суперечить вимогам законодавства, зокрема ст. ст. 20, 21, 61 Земельного кодексу України, ст. 89 Водного кодексу України, призвело до вибуття спірної земельної ділянки з володіння держави всупереч встановленому законом порядку, що свідчить про наявність підстав для визнання недійсним укладеного договору оренди землі.

Проте, відповідно до ст. 256 ЦК України, позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позивач обґрунтовує пропуск строку на звернення до суду (позовної

давності) з відповідним позовом складнощами своєчасного виявлення порушень

земельного законодавства та захисту інтересів держави та просить суд здійснювати

відлік перебігу строків позовної давності з часу, коли йому достеменно стало відомо про сам факт відповідного порушення та особу порушника, тобто з 21.06.2018.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі-ЄСПЛ) позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство Нафтова компанія Юкос проти Росії ; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ).

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Положеннями ст. 268 ЦК України передбачено винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, зокрема у п. 4 ч. 1 цієї статті зазначено, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється. Однак зазначена стаття за своєю суттю направлена на захист прав власників та інших осіб від держави.

Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, яку покликані підтримувати норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

З огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень, положення п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади. На такі позови поширюється положення ст. 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, а на підставі ч. 1 ст. 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Визначення початку відліку позовної давності наведеного у ст. 261 ЦК України, зокрема, відповідно до ч. 1 цієї статті, перебіг позовної давності починається від дня. коли, особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

На момент прийняття оскаржуваного рішення Броварської міської ради від 16.03.2006 №950-45-04 в частині передачі в оренду ТОВ Афродіта земельної ділянки площею 26,8450 га та про визнання недійсним договору оренди землі від 16.03.2006 на позивача був покладений обов'язок здійснення прокурорського нагляду за додержанням законів у діяльності органів місцевого самоврядування.

Так, пунктом 9 Розділу XV Перехідних положень Конституції України в редакції від 01.01.2006 було передбачено, що прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства - до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування.

Ст. 1 Закону України Про прокуратуру визначено, що прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Ст. 19 Закону України Про прокуратуру було визначено, що предметом нагляду прокуратури за додержанням і застосуванням законів є відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам. Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора.

До того ж, наказом від 19.09.2005 № 3гн Генеральний прокурор України основним завданням наглядової діяльності прокуратури визначив захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, державних та публічних інтересів. Із цією метою мало бути забезпечено нагляд за додержанням законів, передусім у діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, контролюючих та правоохоронних органів.

Аналогічні вимоги до підпорядкованих прокурорів містять також і накази Генерального прокурора, зокрема, від 18.10.2010 № 3гн, від 12.04.2011 № 3гн, від 07.11.2012 № 3гн.

Вказані накази, крім іншого, містять конкретні вказівки до прокурорів, а саме: періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Використовувати право участі у засіданнях цих органів.

Відтак в органів прокуратури починаючи з лютого 2006 року були усі правові підстави та можливості звернутися з відповідним позовом в порядку господарського судочинства в межах строку позовної давності, що зроблено не було.

З огляду на зазначене суд вважає, що прокурор, з урахуванням наданих йому законом повноважень, мав можливість і був зобов'язаний отримати повну та достовірну інформацію про спірне рішення у межах встановленого законом строку позовної давності.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що прокурор звернувся до суду із позовом, зокрема, із вимогою про визнання недійсним рішення Броварської міської ради Київської області №892-43-04 від 26.01.2006 Про припинення права користування земельними ділянками, надання в оренду земельних ділянок, надання у постійне користування земельних ділянок, надання дозволів на виготовлення технічної документації по оформленню права користування земельними ділянками юридичним і фізичним особам та внесення змін до рішень Броварської міської ради - із пропущеним строком позовної давності.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому, позивачем в позовній заяві жодним чином не обгрунтовано, чому ініціативу щодо встановлення підстав для вжиття заходів представницького характеру в інтересах держави в суді позивач виявив лише через 12 років після прийняття оскаржуваного рішення та укладення оскаржуваного договору оренди землі.

За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

У Постанові Верховного суду України № 6-152цс14 від 29 жовтня 2014 року вказано, що перебіг позовної давності починається з моменту, коли державний орган, в інтересах якого подано позов, дізнався про порушення свого права, а не з моменту проведення прокуратурою перевірки.

Так, згідно зі ст. 6 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель (в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваного рішення Броварської міської ради Київської області), здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю та додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно- правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок та ведення державного обліку і реєстрації земель, достовірності інформації про земельні ділянки та їх використання відноситься до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, а саме Держкомзему України.

Типовим положенням про обласне головне управління земельних ресурсів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 200 від 24 лютого 2003 (у редакції чинній на час прийняття спірного рішення) було передбачено, що обласне управління земельних ресурсів бере участь у виборі земельних ділянок під розміщення об'єктів і споруд та вносить держадміністрації або органу місцевого самоврядування пропозиції щодо погодження місця їх розташування, викупу та вилучення земель, передачі земельних ділянок у власність та надання у користування, в тому числі на умовах оренди (підпункт 16 пункту 3). Діяльність обласного головного управління земельних ресурсів управління координується головою обласної держадміністрації в межах його повноважень у сфері регулювання земельних відносин, визначених законодавством (пункт 3).

Територіальні органи державної влади, у тому числі структурні підрозділи органів державної влади, здійснили передбачені чинним законодавством України погодження проекту землеустрою щодо відведення в оренду спірної земельної ділянки ТОВ Житлово-сервісна компанія для наступного його затвердження. Таким чином, держава та відповідні органи прокуратури могли та повинні були знати про ці рішення на момент їх прийняття.

Київське обласне головне управління земельних ресурсів Держкомзему України надало Висновок від 06.01.2006 № 1 про погодження технічної документації зі складання проекту відведення земельної ділянки, яка надається ТОВ Житлово-сервісна компанія в м. Бровари Київської області площею 53,0234 га із земель житлової забудови для будівництва індивідуальної в місті Бровари Київської області громадської забудови на території II житлового району по вул. Богунської та вул. Маяковського.

Слід також зазначити, що оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку мають норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право (Постанова Верховного суду України від 11.05.2016 у справі № 910/3723/14).

Враховуючи вищезазначені обставини справи та правові норми, суд не вбачає жодних правових підстав для поновлення строку позовної давності для звернення до суду з даним потом та визнання недійсними оспорюваного рішення, договору та задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на прокурора.

Керуючись ст.ст. 7, 42, 73-74, 77, 80, 86, 129, 201-221, 234-235 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити.

У судовому засіданні 10.01.2019 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 21.01.2019.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.Д. Лилак