Постанова

від 16.01.2019 по справі 914/1838/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 914/1838/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй- головуючий, Л. В. Стратієнко, І. В. Ткач

за участю секретаря судового засідання - В.В. Шпорт,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Делакс Україна"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2018р.

у складі колегії суддів: Т. С. Костів- головуючий, М. Б. Желік, О. С. Скрипчук

та на рішення господарського суду Львівської області від 14.05.2018р.

у складі колегії суддів: Н. В. Мороз - головуючий, С. Б. Кітаєва, А. Б. Мазовіта

за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та юридичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Делакс Україна"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання недійсним договору

за участю представників учасників:

позивача: Юхно К.О.

відповідача: не з'явилися

третьої особи: Костюченко І.В.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних та юридичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк", позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Делакс Україна" (далі - ТОВ "Делакс Україна", відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - третя особа) про визнання недійсним договору про розірвання іпотечного договору №13/114/I02/08-C, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Делакс Україна".

Позов мотивовано тим, що ПАТ "Дельта Банк", уклавши договір про розірвання іпотечного договору, відповідно до якого припинено іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, банк відмовився від власних майнових вимог до іпотекодержателя за іпотечним договором та до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на тебе зобов'язання щодо припинення обтяження предметів іпотеки, що стало однією з причин неплатоспроможності банку, а виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами частково стало неможливим.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду Львівської області від 14.05.2018р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2018р., задоволено позов, визнано недійсним договір про розірвання іпотечного договору №13/114/І02/08-С, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Делакс Україна".

Судові рішення мотивовані тим, що розірвавши договір іпотеки та знявши заборону відчуження до виконання позичальником основного зобов'язання за кредитним договором на майно, вартість якого була нижчою за суму зобов'язання позичальника за кредитним договором, навіть після добровільної сплати частини боргу позичальником, та не передбачивши у такому договорі обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, позивач відмовився від власних майнових вимог на звернення стягнення на заставлене майно, не зважаючи на наявність у нього такого права та наявність підстав для реалізації прав іпотекодержателя.

Крім того, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що внаслідок укладення оскаржуваного договору заборгованість позичальника, яка на даний час залишається непогашеною, не забезпечена іпотекою, що впливає на можливість позивача виконувати свої зобов'язання перед іншими кредиторами.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ТОВ "Делакс Україна" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Львівської області від 14.05.2018р., постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2018р. у справі № 914/1838/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволення позовних вимог.

Скарга мотивована відсутністю факту відмови ПАТ "Дельта Банк" від власних майнових вимог, оскільки банк замість припиненого на підставі спірного договору забезпечувального зобов'язання отримав грошові кошти, в якості погашення заборгованості за кредитним договором, що спростовує посилання позивача на п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як на підставу пред'явлення позову.

Скаржник зазначає про те, що позивачем не доведено наявності підстави нікчемності правочину, яка передбачена п. 1 ч. 3 ст. 38 вказаного Закону, оскільки умовою наявності цієї підстави є безоплатність, а відповідно до договору про розірвання іпотечного договору останній набуває чинності з моменту погашення частини заборгованості по кредиту позичальника за кредитним договором №06/114/08-С від 10.10.2008р. в сумі 5 450 000, 00 грн.

Крім того, відповідач вказує на порушення порядку та процедури виявлення нікчемних правочинів.

4. Позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" просить рішення господарського суду Львівської області від 14.05.2018р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2018р. у справі № 914/1838/16 залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ "Делакс Україна" - залишити без задоволення.

Позивач зазначає, що внаслідок розірвання іпотечного договору було відчужене майнове право банку задовольнити, забезпечені іпотекою, вимоги за рахунок предмета іпотеки без отримання належної компенсації.

У відзиві на касаційну скаргу Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просить суд залишити без змін судові рішення, а касаційну скаргу - без задоволення.

Третя особа наголошує на тому, що відмова у задоволенні позовних вимог позивача може призвести до незаконного виведення активів неплатоспроможного банку та порушення прав кредиторів ПАТ "Делакс Україна".

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

10 жовтня 2008 року між ОСОБА_11 (позичальник) та ПАТ "Кредитпромбанк" (банк) укладено кредитний договір №06/114/08-С, відповідно до п. 1.1 якого банк надає позичальнику кредит у розмірі 1 192 000 дол. США строком по 09.10.2015р. включно.

Умовами кредитного договору передбачено, що забезпеченням погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів, комісії та пені є забезпечення: іпотека нерухомості.

16 жовтня 2008 року між ПАТ "Кредитпромбанк" (іпотекодержатель) та ТОВ "Делакс Україна" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір №13/114/І02/08-С (зі змінами і доповненнями), відповідно до якого в іпотеку передані нежитлові будівлі: водолікарні (головний корпус) загальною площею 1 171,5 кв.м.; водолікарні (праве крило) загальною площею 1 013,7 кв.м., водолікарні (ліве крило) загальною площею 2 201,3 кв.м., водолікарні (перехід) загальною площею 131,7 кв.м.

27 березня 2014 року між АТ "Дельта Банк" та ТОВ "Делакс Україна" укладено договір про розірвання іпотечного договору №13/114/І02/08-С, згідно з яким з 27.03.2014р. достроково розірвано іпотечний договір №13/114/І02/08-С.

Відповідно до п. 4 вказаного договору цей договір про розірвання договору іпотеки набуває чинності з моменту погашення частини заборгованості по кредиту позичальника за кредитним договором №06/114/08-С від 10.10.2008р. в сумі 5 450 000, 00 грн., його підписання сторонами і нотаріального посвідчення.

У пункті 5 даного договору сторони домовились, за умови виконання вимог, зазначених в п. 4 цього договору про розірвання договору іпотеки, іпотекодержатель у день укладання цього договору про розірвання договору іпотеки надає нотаріусу заяви про зняття заборони відчуження нерухомого майна та про вилучення запису з реєстру іпотек згідно з договором іпотеки.

02 березня 2015р. Правлінням Національного Банку України прийнято постанову №150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних". 02.03.2015р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк", згідно з яким з 03.03.2015р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу.

В ході роботи комісії, оформленої протоколом №67 від 24.09.2015 р., затвердженим уповноваженою особою на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк", виявлені ознаки нікчемності, передбачені в п.п.1-3 ч.3 ст.38 вказаного Закону, а саме договорів про розірвання іпотечних договорів, укладених з ТОВ "ТКС Молл Маркет"; договору купівлі-продажу прав вимоги від 27.03.2014р. укладений з ТОВ "Факторингова компанія "Аванс"; а також оскаржуваного договору про розірвання іпотечного договору, укладеного з ТОВ "Делакс Україна". Згідно з протоколом, ознаки, передбачені у вказаних нормах закону полягали у тому, що не зважаючи на наявність істотної заборгованості позичальника за кредитним договором, внаслідок укладення договорів про розірвання, позивач втратив високоліквідне забезпечення за кредитним договором, тобто, відмовився від власних майнових вимог до іпотекодавця; взяв на себе зобов'язання щодо припинення обтяження предметів іпотеки, що стало однією з причин неплатоспроможності банку, виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами стало частково неможливим. Окрім того, позивач відчужив на користь ТОВ "Факторингова компанія "Аванс" майнові вимоги на суму 10 322 958, 51 грн. усього за 50 000, 00 грн. без проведення оцінки справедливої вартості майнових прав банку та за ціною, що більш ніж на 99% відрізняється від розміру прав вимоги.

Рішенням уповноваженої особи, оформленим протоколом №78 від 28.09.2015р. встановлено нікчемність, зокрема, договору про розірвання іпотечного договору №13/114/I02/08-C, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Делакс Україна".

6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 2 ст.215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За змістом вказаної частини нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність.

Згідно з ч.1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Статтею 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частинами 1, 2, п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції на момент укладення спірних договорів купівлі-продажу) (далі - Закон) передбачено, що Фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим.

Державою передбачено правове регулювання (ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"), яке визначає обов'язок уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснити внутрішню перевірку банківської діяльності неплатоспроможного банку, та критерії нікчемності правочинів, укладених банком за період в межах одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку.

При цьому, згідно з частинами 4, 5 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. У разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Такий нікчемний договір не може бути використаний для визначення ринкової ціни.

Таким чином нікчемний правочин в силу відповідного закону, в т.ч. і ч. 3 ст. 38 Закону, є автоматично недійсним з моменту його вчинення і не потребує для визнання його таким ніяких додаткових дій чи рішень.

Тобто, Фонд лише виявляє правочини, що є нікчемними в силу ч. 3 ст. 38 Закону, і повідомляє про них, а не визнає їх нікчемними.

Враховуючи викладене, сама по собі нікчемність правочинів, передбачених ч.3 ст. 38 Закону, не залежить від наявності чи відсутності рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Верховний Суд наголошує на тому, що нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення і не потребує для визнання його таким ніяких додаткових дій чи рішень.

Як встановлено судами попередніх інстанцій кредитний договір виконання зобов'язань, за яким було забезпечено договором іпотеки, укладався на умовах забезпеченості. Проте, розірвавши такий договір іпотеки, банк (кредитор) відмовився від майнових прав, переданих йому в іпотеку, тобто відмовився від власних майнових вимог. Така відмова відбулася протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" (03.03.2015р.).

Тобто, нікчемність правочину неплатоспроможного банку, згідно з яким банк відмовився від власних майнових вимог, встановлена законом. Цей правочин є недійсним (нікчемний) незалежно від часу його виявлення уповноваженою особою Фонду.

Таким чином суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний господарський суд, дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору про розірвання іпотечного договору №13/114/102/08-С, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Делакс Україна".

Верховним Судом відхиляються доводи відповідача про порушення порядку та процедури виявлення нікчемних правочинів з огляду вищевикладене.

Також Верховним Судом відхиляються доводи відповідача щодо недоведеності позивачем наявності підстави нікчемності правочину, яка передбачена п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", так як умовою наявності цієї підстави є безоплатність, а позичальником погашено частину заборгованості по кредиту в сумі 5 450 000, 00 грн., оскільки у випадку відмови від власних майнових вимог оплатність чи безоплатність відмови не впливає на вирішення питання про нікчемність правочину.

7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що постанова суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Аргументи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом касаційної інстанції.

8. Судові витрати

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Делакс Україна" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Львівської області від 14.05.2018р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2018р. у справі №914/1838/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Суддя Л. В. Стратієнко

Суддя І. В. Ткач