Постанова

від 17.01.2019 по справі 757/41083/17-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 січня 2019 року

м. Київ

справа № 757/41083/17-к

провадження № 51-4995км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 19 лютого 2018 року про повернення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 ,

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22 грудня 2017 року ОСОБА_9 на підставі ст. 49 КК України звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст.367 КК України (в редакції 2000 року), а кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42017000000002167 від 05 липня 2017року.

На зазначену ухвалу адвокатом ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 подано апеляційну скаргу.

Ухвалою судді Апеляційного суду м. Києва від 19 лютого 2018 року повернуто апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , подану в кримінальному провадженні № 42017000000002167 від 05 липня 2017 року, за підозрою ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 367 КК України з тих підстав, що він не є особою, яка має право подавати апеляційну скаргу на вищевказану ухвалу суду в інтересах ОСОБА_8 .

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_7 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх вимог вказує, що у ухвалі щодо ОСОБА_9 констатовано факт злочинної діяльності за відсутності щодо ОСОБА_8 обвинувального вироку, який би набрав законної сили, що є грубим порушенням засади презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини й істотно порушує права та свободи останнього. Наголошує, що рішення апеляційного суду про повернення його скарги на підставі п.2 ч. 3 ст. 399 КПК України суперечить приписам статей55,129 Конституції України, статей7,24 КПК Україний порушує його право на доступ до правосуддя.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор та захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_9 заперечували проти задоволення касаційної скарги адвоката ОСОБА_7 .

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 1 ст. 55, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України та офіційного тлумачення відповідних правових норм, наведеного у Рішенні Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012, право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією Україниосновними засадами, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій. Однією з таких засад є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

Перегляд судових рішень судом вищого рівня гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Таким чином конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізовано, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Виходячи з наведеного, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові № 5-347кс15 від 03 березня 2016 року, відсутність у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченомуст. 394 КПК України, осіб, прав, свобод та інтересів яких стосується судове рішення, не є перешкодою в доступі їх до правосуддя та зверненні до суду вищої інстанції, що передбачено ч. 2ст. 24 цього Кодексу.

Згідно вказаної норми закону кожному гарантується право наперегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод чи інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Цих вимог апеляційним судом дотримано не було.

Повертаючи апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 , суд обмежився формальним посиланням на положення п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України, зокрема вказав, що ОСОБА_8 не є учасником кримінального провадження №4201700000002167 за підозрою ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 367 КК України.

При цьомуапеляційний суд не перевірив, чи стосується судове рішення суду першої інстанції прав свобод та інтересів ОСОБА_8 , і чи у змозі він з урахуванням норм процесуального закону реалізувати своє право на судовий захист в інший спосіб, ніж шляхом апеляційного оскарження такої ухвали.

Відповідно до ч. 2ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

В національному законодавстві презумпцію невинуватості як один з основоположних конституційних принципів судочинства відображено вч. 1ст. 62 Конституції України, ч. 1ст. 17 КПК України. Згідно з цими правовими нормамиособа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ця презумпція вважається порушеною, якщо судове рішення відображає думку про винуватість особи у вчиненні злочину до того, як її вину буде доведено відповідно до закону. При цьому навіть за відсутності офіційних висновків достатньо деякого припущення, що суд розглядає особу як винувату («Мінеллі проти Швейцарії» (Minelli v. Switzerland), п.37; «Нераттіні проти Греції» (Nerattini v. Greece), п. 23; «Діду проти Румунії» (Didu v. Romania), п. 41). Попереднє висловлення судом такої думки неминуче порушує презумпцію невинуватості («Нестак проти Словаччини» (Nestak v. Slovakia), п. 88; «Гарицкі проти Польщі» (Garycki v. Poland), п. 66).

Так, з тексту ухвали Печерського районного суду м. Києва від 22 грудня 2017 року про звільнення ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, слідує, що в ній описується роль та дії ОСОБА_8 .

Між тим, обвинувачення ОСОБА_8 не було предметом судового розгляду в межах кримінального провадження щодо ОСОБА_9 і факти його можливої злочинної діяльності не встановлено обвинувальним вироком суду, який би набрав законної сили.

Така преюдиція щодо винуватості ОСОБА_8 у кримінальних правопорушеннях грубо порушує передбачені ст. 7 КПК Українизагальні засади кримінального провадження, зокрема засади презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, принципів верховенства права й законності, а також входить у колізію з нормамиКПК Українищодо вільної оцінки доказів.

Натомість міжнародні стандарти у галузі судочинства послідовно стверджують про неприпустимість нехтування презумпцією невинуватості та правом на справедливий судовий розгляд.

За наведених обставин ОСОБА_8 хоча і не був визнаний учасником судового провадження щодо ОСОБА_9 вправі захищати свої права, свободи та інтереси, шляхом його апеляційного оскарження.

Цей висновок відповідає і змісту ст. 2 Протоколу № 7 до Конвенції, згідно з якою кожен, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, має право на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його винним або винесення йому вироку.

Таким чином, ухвала щодо ОСОБА_9 про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності, безпосередньо зачіпає права, свободи й інтереси ОСОБА_8 та інших осіб, вказаних в ухвалі, і на цій підставі адвокат ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 , реалізуючи конституційне право й керуючись загальними засадами кримінального судочинства, в тому числі пунктами1, 2, 10, 17 ст. 7, ч. 6 ст.9, частин 1 та 2 ст. 24КПК України, вправі звернутися до суду вищої інстанції з оскарженням цього судового рішення.

Дотримання вказаних засад є гарантією реалізації права на доступ до правосуддя, а їх нехтування означає, що судове рішення про відсутність у адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 права на звернення з апеляційною скаргою постановлено без дотримання вимоги справедливості судового розгляду, приписівст. 370 КПК Українищодо законності та обґрунтованості судового рішення, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Враховуючи викладене ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в судіапеляційної інстанції, під час якого суду слід усунути порушення, зазначені у цій ухвалі, та прийняти законней обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргуадвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 19 лютого 2018 року про повернення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_7 , поданої в інтересах ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3