Постанова

від 15.01.2019 по справі 607/10653/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/10653/18Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М. Провадження № 22-ц/817/11/19 Доповідач - Ходоровський М.В. Категорія - 51

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2019 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Ходоровський М.В.

суддів - Бершадська Г. В., Ткач О. І.,

секретаря - Панькевич Т.І.

з участю - позивача ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2

представника відповідача Авдєєнка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі апеляційну скаргу представника Комунального підприємства "Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації "Подільське слово" - Авдєєнка Владислава Валерійовича на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 21 вересня 2018 року (головуючий суддя Позняк В.М., повний текст рішення складено 26 вересня 2018 року) у цивільній справі № 607/10653/18 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації "Подільське слово" про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

В червні 2018 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до Комунального підприємства Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації Подільське слово про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральну шкоду.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 20 березня 2017 року ОСОБА_1 було поновлено на роботі та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 11473,20 грн. за період з 29 липня 2016 року по 29 серпня 2016 року. Постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 12 квітня 2018 року стягнуто з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 81459,72 гривні за період з 29 серпня 2016 року по 20 березня 2017 року. 22 березня 2018 року ОСОБА_1 поновлено на займаній посаді головного редактора газети Подільське слово в порядку виконання судового рішення про поновлення на роботі а 23 березня 2018 року її звільнено із займаної посади на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП.

Посилаючись на те, що станом на дату звернення до суду - 07 червня 2018 року залишилося невиконаним рішення про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 81459,72 грн, відповідач з 22 березня 2017 року затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі, із 22 березня 2017 року по 07 червня 2018 року кількість робочих днів становить 301, середньоденний заробіток становить 573,66 грн, позивач з врахуванням положень ст.ст. 117, 236 КзпП України просив стягнути 172671,66 гривень (573,66 грн.* 301 день) середнього заробітку за час затримки розрахунку та 30000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 21 вересня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації Подільське слово в користь ОСОБА_1 143415 (сто сорок три тисячі чотириста п'ятнадцять) гривень середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та 4000 (чотири тисячі) гривень на відшкодування моральної шкоди та 2138 (дві тисячі сто тридцять вісім) грн. 95 коп. понесених судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник КП "Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації "Подільське слово" - Авдєєнко В.В. просить рішення суду скасувати, та прийняти постанову про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд вийшов за межі підстав та предмету спору, чим істотно порушив норми процесуального права, оскільки згідно прохальної частини позовної заяви, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 172671,66 гривень середнього заробітку за час затримки розрахунку з посиланням на ст. 117 КЗпП України, проте суд вирішив стягнути з відповідача на користь позивача 143415 гривень середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду. Навіть якщо припустити, що позивач заявила вимоги про стягнення середньомісячного заробітку за час прострочення виконання рішення суду про поновлення на роботі, то строк позовної давності по відповідним вимогам становить 3 місяці з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права (ст. 233 КЗпП України). Оскільки прострочення виконання судового рішення про поновлення позивача на роботі мало місце кожний день, починаючи з 20.03.17 року і припинилось 22.03.18 року, а позов по справі було подано позивачем лише 11.06.18 року, то суд мав би правові підстави вирішувати питання про стягнення середнього заробітку за час прострочення виконання судового рішення про поновлення позивача на роботі лише за попередні три місці, що передували поданню позовної заяви, тобто за період з 11.03.18 року. Окрім цього вважає, що стягнення моральної шкоди за невиконання рішення суду не передбачено чинним законодавством а тому є незаконним.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить рішення суду залишити без змін, вважає рішення суду законним а доводи апеляційної скарги безпідставними.

У судовому засіданні представник КП "Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації "Подільське слово" - Авдєєнко В.В. апеляційну скаргу підтримав, позивач ОСОБА_1 та її представник - ОСОБА_2 заперечили відносно апеляційної скарги, вважають рішення суду законним.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників справи, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що рішенням Тернопільської районної ради Тернопільської області від 25 січня 2005 року № 286 ОСОБА_1 призначено головним редактором газети Подільське слово .

Рішенням Тернопільської районної ради Тернопільської області від 29 липня 2016 року № 135, на підставі статті 43 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , статті 36 Кодексу законів про працю України, звільнено головного редактора редакції газети Подільське слово ОСОБА_1

Згідно з Розпорядженням голови Тернопільської районної ради від 01 серпня 2016 р. № 18-од, ОСОБА_1 звільнено з 29 липня 2016 року з посади керівника головного редактора комунального підприємства Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації Подільське слово у зв'язку з припиненням повноважень посадової особи.

Рішенням Тернопільської районної ради Тернопільської області від 24 лютого 2017 р. №232 внесено зміни до рішення Тернопільської районної ради від 29 липня 2016 р. №135 Про звільнення головного редактора редакції газети Подільське слово , у мотивувальній частині рішення замість слів та цифр ст. 36 Кодексу законів про працю України читати п.9 ст.36 Кодексу законів про працю України .

Вказані обставини справи встановленні рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 20 березня 2017 року у справі № 607/9737/16-ц. Цим судовим рішенням у цивільній справі № 607/9737/16-ц, яке було залишене без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 20 червня 2017 року, позов ОСОБА_1 до Тернопільської районної ради Тернопільської області, Комунального підприємства Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації Подільське слово задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Тернопільської районної ради Тернопільської області №135 від 29 липня 2016р. Про звільнення головного редактора редакції газети Подільське слово . Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Тернопільської районної ради Тернопільської області №18-од від 01 серпня 2016 р. про звільнення керівника комунального підприємства Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації Подільське слово Тернопільської області . Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного редактора комунального підприємства Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації Подільське слово Тернопільської області . Стягнуто з Комунального підприємства Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації Подільське слово Тернопільської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 11473,20 грн. за період з 29 липня 2016 року по 29 серпня 2016 року. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання.

Постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 12 квітня 2018 року у справі № 607/6346/17 заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 вересня 2017 року в частині стягнення з комунального підприємства Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації Подільське слово в користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 127352,52 грн. скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково, стягнуто з відповідача в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу незаконно звільненого працівника з 29 серпня 2016 року по 20 березня 2017 року в сумі 81459,72 грн. В задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу незаконно звільненого працівника з 21 березня 2017 року по 19 липня 2017 року відмовлено.

Згідно Наказу Комунального підприємства Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації Подільське слово Тернопільської області № 7 від 22 березня 2018 року, на виконання рішення суду ОСОБА_1 поновлено на посаді головного редактора газети Подільське слово з 01 серпня 2016 року.

Встановлено, що рішення суду про поновлення на роботі не виконувалося з 20 березня 2017 року до 22 березня 2018 року, позивач просить стягнути заробіток починаючи з 22 березня 2017 року.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення в користь позивачки 143415 (сто сорок три тисячі чотириста п'ятнадцять) гривень середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та 4000 (чотири тисячі) гривень на відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що відповідач затримав виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі та згідно ст. 236 КзпП України має обов"язок виплатити працівнику середній заробіток за час затримки в сумі 143415 грн (573,66 грн.* 250 робочих днів), цими діями відповідача позивачу заподіяно моральну шкоду, такі вимоги заявлялись позивачем у позовній заяві і були предметом позову.

З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону та грунтується на матеріалах справи.

Відповідно до ст. 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2 вказаної статті).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 9 Постанови № 4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У п. 13 вказаної постанови роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, з врахуванням встановлених обставин у справі та зазначених норм права суд першої інстанції правильно стягнув із відповідача середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення позивачки на роботі, та моральну шкоду.

Доводи в апеляційній скарзі про те, що вимога про стягнення заробітку за затримку виконання рішення позивачем не заявлялася є безпідставні та спростовується змістом позовної заяви.

Не заслуговують на увагу також твердження апелянта про порушення судом вимог ст. 233 КЗпП України, оскільки згідно позовної заяви позивачка із вимогами звернулася в суд 11 червня 2018 року - у межах 3 місячного строку, який обчислюється із 22 березня 2018 року - дня поновлення її на роботі.

Рішення суду є законним, обгрунтованим, підстав для його скасування не має.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України витрати слід покласти на сторони в межах ними понесених.

Стосовно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 35 ч.1, 259 ч.1.2.8, 374 ч.1 п.1, 375, 381 ч.1,3, 382 - 384, 389 ч.1 п. 2, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу представника Комунального підприємства "Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації "Подільське слово" - Авдєєнка Владислава Валерійовича залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 21 вересня 2018 року залишити без змін.

Витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на сторони в межах ними понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено у понеділок 21 січня 2019 року.

Головуючий -

Судді -