Рішення

від 10.01.2019 по справі 809/34/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2019 р. справа № 809/34/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панікара І.В.,

за участю секретаря судового засідання: Подольської Т.М.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Юрчука Ю.В.,

представника третьої особи: Поповича В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід-Логістік" до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення рішення №0006751302 від 28.12.2016 року в частині, -

ВСТАНОВИВ:

06.08.2018 року на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа №809/34/17 за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі - позивач) до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення рішення №0006751302 від 28.12.2016 року в частині, за наслідками її розгляду Касаційним адміністративним судом у складі Верховного суду.

Так, постановою Верховного Суду від 19.06.2018 року касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.02.2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017 року скасовано та направлено справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Позовні вимоги мотивовані не згодою з висновками податкового органу, що здійснені ним за наслідками проведеної перевірки правильності визначення загального оподаткованого доходу, отриманого від провадження підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 за 2014-2015 роки, зокрема відображеного у розділі ІІІ податкової декларації та додатках 4 та 5 у 2015 році, щодо встановлення заниження оподаткованого доходу за 2015 рік на суму 377582,00 грн. Податковим повідомленням-рішенням за № 0006751302 від 28.12.2016 року позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування. Не погоджуючись із винесеним податковим повідомлення-рішенням, позивач просить його скасувати в частині донарахованої суми податку - 62962 гривні та застосованих штрафних санкцій на суму 15740,50 гривень, а всього на суму 78702,50 гривень, оскільки вважає неправомірним висновок податкового органу про необхідність включення до загального річного оподатковуваного доходу суму (323 022 грн.) поворотної фінансової допомоги, що була їй надана товариством з обмеженою відповідальністю "Захід-Логістік" на підставі договору про надання безпроцентної фінансової допомоги на поворотній основі за № 011015 від 01.20.2015 року.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.08.2018 року дану адміністративну справу призначено до судового розгляду за правилами загального позовного провадження, попередньо визначивши дату проведення підготовчого засідання - 11.10.2018 року.

В ході судового розгляду справи, ухвалою суду від 07.11.2018 року задоволено клопотання представника позивача про про залучення в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Логістік".

В період з 03.09.2018 року по 02.11.2018 року, головуючий по справі суддя Панікар І.В. перебував у щорічній відпустці, окрім того, з 25.11.2018 по 29.11.2018 та з 18.12.2018 по 21.12.2018 року - у службових відрядженнях, внаслідок чого, 90-денний строк розгляду справи продовжено на 57 календарних дні.

Представник Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області скористався правом подання відзиву на позовну заяву, що надійшов на адресу суду 03.09.2018 року, в якому щодо задоволення вимог адміністративного позову заперечив. Вказав на те, що податкове повідомлення рішення за № 0006751302 від 28.12.2016 року, згідно якого позивачу на підставі акту перевірки від 22.09.2016 року збільшено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 62 962 гривні та застосованого до даного платника податків штраф у розмірі 15 740,50 гривень, винесено правомірно, внаслідок чого, підстав для його скасування в цій частині відсутні. Представник зазначив у відзиві про те, що факт одержання ФОП ОСОБА_2 в 2015 році коштів у сумі 323 022 грн. від ТОВ "Захід-Логістик" саме як оплати за надані транспортно-експедиційні послуги, а не як поворотної фінансової допомоги, документально підтверджено належними та допустимим доказами у формі платіжних доручень із зазначенням відповідних призначень платежів.

У відповіді на відзив від 10.09.2019 року, представник позивача вказав на те, що враховуючи висновки Верховного Суду, щодо економічного змісту тієї чи іншої господарської операції, згідно яких - такий зміст визначається платниками податків самостійно, то коригування призначень платежів у платіжних дорученнях, що мало місце у спосіб направлення листів-уточнень та відбулось пізніше, є правомірним та повинно було б враховуватися податковим органом.

У поданому на відповідь на відзив запереченні від 26.09.2018 року, представник відповідача зазначив про усвідомлення ТОВ "Захід-Логістік" змісту такої економічної операції як перерахунок коштів позивачу саме як розрахунків за надані послуги, що виключає можливість подальшої зміни призначень таких платежів.

У поясненнях третьої особи від 19.11.2018 року щодо позову та відзиву, представник ТОВ "Захід-Логістік" вказав на помилкове зазначення товариством у платіжних дорученнях щодо призначення платежу, оскільки правильним призначенням платежу мало б бути надання поворотної фінансової допомоги. Окрім того, зазначив, що надані збоку позивача транспортно-експедиційні послуги, товариством їй оплачені в повному об ємі пізніше.

В ході розгляду справи представником позивача позовні вимоги підтримано з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

В судовому засіданні представники відповідача та третьої особи щодо можливості задоволення адміністративного позову заперечили з мотивів наведених у відзиві та поясненні на позовну заяву.

Суд, розглянувши у відповідності до положень Глави 6 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами загального позовного провадження, заслухавши пояснення сторін у судовому засіданні, дослідивши в сукупності письмові та інші докази, якими сторони обґрунтовують власні позовні вимоги та заперечення на них, встановив наступне.

Позивач, є платником податку на доходи фізичних осіб відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України та знаходиться на обліку в Калуській оДПІ з 30.10.2014 року.

В період з 26.08.2016 по 15.09.2016 посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 29.10.2014 по 31.12.2015 та правильність нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 29.10.2014 по 31.12.2015.

За результатами перевірки складено акт №442/1302/НОМЕР_2 від 22.09.2016, згідно висновків якого зафіксовано, зокрема, порушення статті 164, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету за період з 29.10.2014 по 31.12.2015 на 80587,20 грн., в тому числі за 2015 рік - 80587,20 грн. (а.с.70-88).

На підставі акту планової перевірки відповідачем 06.10.2016 прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення №0004121302, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 100713 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення позивачем оскаржено в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області прийнято рішення від 16.12.2016 за №3726/10/09/2016, яким податкове повідомлення-рішення Калуської оДПІ №0004121302 від 06.10.2016 скасовано частково та зобов'язано відповідача винести та направити платнику нове податкове повідомлення рішення на суму 99786,50 грн. (а.с.50-53).

З урахуванням наведеного, відповідачем 28.12.2016 винесено податкове повідомлення-рішення №0006751302, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 99786,50 грн., з яких 79 829,20 грн. - основний платіж, 19 957,30 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с.12).

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 62962 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 15 740,50 грн., позивач оскаржив його у судовому порядку.

Судом встановлено, що підставою для визначення грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб слугував висновок відповідача про те, що позивачем за 2015 рік до складу доходу, що враховується для цілей визначення чистого оподатковуваного доходу, який є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб, не включено кошти у сумі 323022 грн., отримані нею за надані ТОВ "Захід-Логістік" транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажів, що у свою чергу призвело до заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб за вказаний період на 62562 грн.

Позивач у позовній заяві зазначила, що кошти в розмірі 323 022 грн. були їй перераховані ТОВ "Захід-Логістік" як поворотна фінансова допомога згідно Договору про надання безпроцентної фінансової допомоги на поворотній основі від 01.10.2015 №011015, внаслідок чого дані кошти нею правомірно, в силу приписів пункту 165.1.31 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України не були включені до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.02.2017 року, залишеною без змін згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017 року року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 19.06.2018 року, касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.02.2017року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У мотивувальній частині вищенаведеної постанови Верховний суд вказав на передчасність висновків судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на те, що поза їх увагою та дослідженням залишились:

- положення Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 за №22, зокрема, в частині можливості зміни призначення платежу (При цьому Верховний суд вказав на те, що визначальним у змісті законодавчих норм, якими регулюються правильність заповнення платіжного доручення, є те, що вони регулюють правовідносини між банком та платником, у той час, як зміна волевиявлення у розпорядженні коштами є господарськими правовідносинами та визначається цивільно-правовими угодами, укладеними між сторонами);

- не було враховано, що економічний зміст тієї чи іншої господарської операції визначається платниками податків самостійно та на власний розсуд, а не - контролюючим органом. (Згідно висновку Верховного суду, платник не позбавлений законодавцем права на обрання шляхів здійснення своєї господарської діяльності у межах цивільного законодавства).

- не було досліджено умови договору про надання безпроцентної фінансової допомоги на поворотній основі від 01.10.2015 №011015. Так, не було досліджено умови пункту 2.1 зазначеного договору, яким передбачалася можливість надання контрагентом позивачу поворотної фінансової допомоги частинами, пункту 3.5, яким визначено можливість повернення позивачем суми фінансової допомоги (її частини) достроково, та зазначено про можливість повернення такої допомоги із ініціативи позивача без наявності вимоги позикодавця.

- не досліджено відповідність сум коштів у спірних платіжних дорученнях сумам коштів, визначеним у листах-уточненнях як таких, що підлягали частковому зарахуванню за договором про надання безпроцентної фінансової допомоги (в аспекті дослідження і оцінки правомірності зміни шляхів волевиявлення у розпорядженні коштами у межах господарської діяльності позивача та її контрагента).

- не надано належної оцінки і факту повернення позивачем 15.11.2016 року вказаної поворотної фінансової допомоги у контексті викладених законодавчих приписів та, відповідно, наявності/відсутності правових підстав для включення позивачем до складу загального оподатковуваного доходу за 2015 рік, що враховується для цілей визначення чистого оподатковуваного доходу, спірної суми коштів.

При цьому, Верховний суд вказав на те, що без належного встановлення зазначених фактів неможливим є встановлення правильності визначення позивачем загального оподатковуваного доходу за 2015 рік.

У відповідності до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права викладені в постановах Верховного суду.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Оподаткування доходів фізичних осіб врегульовано розділом ІV Податкового кодексу України, статтею 177 якого визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка в грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаної з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця (пункт 177.2).

Статтею 164 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом (пункт 164.1).

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу (абзац 4 пункту 164.1).

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (підпункт 164.1.1 пункту 164.1).

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу (підпункт 164.1.3 пункту 164.1).

Відповідно до підпункту 164.2.2 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору.

Досліджуючи формування загального річного оподатковуваного доходу позивача для визначення чистого оподатковуваного доходу, який є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб, судом встановлено наступне.

09.03.2015 позивачем (експедитор) та ТОВ "Захід-Логістік" (замовник) укладено договір №090315 на здійснення транспортно-експедиційного обслуговування, за умовами якого експедитор зобов'язується за дорученням замовника за винагороду укладати від свого імені і за рахунок замовника договори спрямовані на забезпечення виконання робіт з організації транспортно-експедиційного обслуговування експортно-імпортних вантажів замовника автомобільним транспортом у міжміському та міжнародному сполученні (далі - роботи).

Пунктом 3.1 договору від 09.03.2015 встановлено, що оплата вартості робіт експедитора, що виконуються ним за даним договором здійснюється впродовж семи календарних днів після надання копій товаро-супровідних документів (СМЯ з печаткою вантажоодержувача) і рахунку за транспортно-експедиційні послуги за допомогою факсимільного зв'язку, шляхом банківського переказу на рахунок експедитора, якщо інше не встановлено в транспортному замовленні (а.с.76-78).

Статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначено, що платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування (частина 8).

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення (частина 13).

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору від 09.03.2015 у період березня-листопада 2015 року надано транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажів як за межами України, так і в межах України за визначеними ТОВ "Захід-Логістік" маршрутами.

Факт надання позивачем транспортно-експедиційних послуг підтверджено актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), складеними та підписаними сторонами договору від 09.03.2015. Дані акти здачі-прийняття робіт містять відомості про транспортний засіб, яким здійснювалося перевезення вантажу, маршрут перевезення та погоджену сторонами вартість наданих послуг (а.с.113-194).

На підставі погоджених у вказаних актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) вартості наданих послуг позивачем виставлено ТОВ "Захід-Логістік" рахунки-фактури за надані транспортно-експедиційні послуги (зворотна сторона а.с.113-194).

ТОВ "Захід-Логістік" проведено оплату за надані позивачем послуги з перевезення вантажу у загальній сумі 2 058 070 грн., шляхом перерахування фізичній особі-підприємцю на її рахунок №26000052514943, відкритий у ПАТ КБ "ПриватБанк" (а.с.78, 89).

Зі змісту акту перевірки від 22.09.2016 слідує, що за 2015 рік позивачем занижено загальний оподатковуваний дохід на 323 022 грн., внаслідок не включення коштів, отриманих від ТОВ "Захід-Логістік" за надані транспортно-експедиційні послуги. Позивач відмовилася від письмового пояснення по виявленому порушенні (а.с.78).

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що кошти в розмірі 323 022 грн. не було включено до загального оподатковуваного доходу, оскільки дані кошти є поворотною фінансовою допомогою, наданою ТОВ "Захід-Логістік" за умовами Договору про надання безпроцентної фінансової допомоги на поворотній основі від 01.10.2015 №011015, яка 15.11.2016 повернута позивачем (а.с.40).

В підтвердження наведеного позивач посилається на виписані ТОВ "Захід-Логістік" платіжні доручення №1998, 1999 від 28.10.2015, №2013 від 30.11.2015, №2015 від 02.11.2015, №2024 від 05.11.2015, №2038 від 10.11.2015, №2069 від 26.11.2015, №2078 від 02.12.2015, а також на сформовані ТОВ "Захід-Логістік" листи уточнення, адресовані позивачу, згідно яких товариство просило зарахувати кошти, що надійшли згідно згаданих платіжних доручень як поворотну фінансову допомогу відповідно до Договору про надання безпроцентної фінансової допомоги на поворотній основі від 01.10.2015 №011015 (а.с.14-21, 22-28).

Підпунктом 165.1.31 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку.

Підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу визначено, що поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Так, за умовами договору про надання безпроцентної фінансової допомоги на поворотній основі №011015 від 01.10.2015, укладеного ТОВ "Захід-Логістік" (позикодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (позичальник), позикодавець надає позичальнику фінансову допомогу частинами в національній валюті України у межах суми (ліміту) 400000 грн. по мірі виникнення у позичальника потребу у коштах (пункт 2.1 статті 2 договору), а позичальник зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути в порядку та на умовах, визначених цим договором однак не пізніше ніж 365 календарних днів. (41-42).

Зокрема, умовами зазначеного договору визначено, що: поворотна фінансова допомога підлягає поверненню за вимогою позикодавця (пункт 3.1 статті 3 договору); у будь-який момент суму фінансової допомоги (її частину) може бути достроково повернено позичальником, тобто повернення допомоги з ініціативи позичальника можливе без наявності вимоги позикодавця (пункт 3.5 статті 3 договору).

Відповідно до положень пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов'язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Пунктом 1.30 статті 1 цього Закону визначено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 7 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України регулює діяльність платіжних систем та систем розрахунків в Україні, визначає порядок і форми платежів, у тому числі між банками.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління НБУ від 21.01.2004 за №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Згідно пункту 1.8 даної Інструкції платники та стягувачі оформляють доручення/розпорядження про списання коштів з рахунків на відповідних бланках розрахункових документів, форма та порядок оформлення яких визначаються цією Інструкцією.

Відповідно до пункту 2.29 зазначеної Інструкції (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку. Платіжні доручення відкликаються лише в повній сумі. Для цього платникові необхідно подати до банку, що його обслуговує, документ на відкликання (пункт 23.1 статті 23 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні ). Таке відкликання здійснюється у порядку, визначеному внутрішніми правилами банку, і виключно у повній сумі.

При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, у даному випадку ТОВ "Захід-Логістік", окрім того, до списання грошових коштів з рахунку платник наділений правом змінити реквізит "Призначення платежу" шляхом відкликання платіжного доручення.

Водночас, згідно пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у випадку, якщо грошові кошти вже були списані з рахунку платника та зараховані на рахунок отримувача, переказ набуває статусу завершеного. Тобто з моменту перерахування грошових коштів на рахунок отримувача обов'язок банку з виконання доручення платника вважається виконаним. Внесення змін до призначення платежу такого платіжного доручення є неможливим. А питання уточнення інформації, вказаної у реквізиті "Призначення платежу" виконаного платіжного доручення вирішується сторонами у порядку, узгодженому між ними, без участі банку. Зазначене підтверджується листом Національного Банку України від 09.06.2011 №25-111/1438-7141 "Про заміну інформації у реквізиті "Призначення платежу", яким встановлено, що після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті "Призначення платежу", вирішується між сторонами без участі банку.

Як встановлено судом зі змісту платіжних доручень ТОВ "Захід-Логістік" №1998, 1999 від 28.10.2015, №2013 від 30.11.2015, №2015 від 02.11.2015, №2024 від 05.11.2015, №2038 від 10.11.2015, №2069 від 26.11.2015, №2078 від 02.12.2015 на загальну суму 345 260 грн., на які посилається позивач як на підставу для обґрунтування своїх вимог, слідує, що у графі "призначення платежу" контрагентом позивача зазначено: оплата згідно рахунків №70 від 30.09.2015, №71, 72, 73 від 22.10.2015, №74, 75 від 26.10.2015, №76, 77 від 28.10.2015, №78, 79, 80 від 30.10.2015, №81, 82 від 25.11.2015.

Суд вказує на те, що зазначені у згаданих платіжних дорученнях рахунки є по суті рахунками-фактурами, сформованими позивачем на підставі актів здачі-прийняття робіт №68 від 30.09.2015, №71, 72, 73 від 22.10.2015, № 74, 75 від 26.10.2015, №76, 77 від 28.10.2015, №78, 79, 80 від 30.10.2015, №81, 82 від 25.11.2015 за надані ТОВ "Захід-Логістік" транспортно-експедиційні послуги згідно Договору №090315 на здійснення транспортно-експедиційного обслуговування від 09.03.2015 року. Суми коштів, вказані у платіжних дорученнях, відповідають сумам, що погоджені сторонами за надані транспортно-експедиційні послуги та виставлені позивачем для оплати у рахунках-фактурах (а.с.182-194).

Водночас, враховуючи висновки викладені у постанові Верховного суду від 19.06.2018 року в справі, судом досліджено та надано оцінку правовідносинам, що склалися між позивачем та ТОВ "Захід-Логістік" у даному аспекті.

Так, Верховний суд дійшов висновку про те, що економічний зміст тієї чи іншої господарської операції визначається платниками податків самостійно та на власний розсуд, а не - контролюючим органом. Отже, платник не позбавлений законодавцем права на обрання шляхів здійснення своєї господарської діяльності у межах цивільного законодавства.

Визначальним у змісті наведених законодавчих норм, якими регулюються правильність заповнення платіжного доручення, є те, що вони регулюють правовідносини між банком та платником, у той час, як зміна волевиявлення у розпорядженні коштами є господарськими правовідносинами та визначається цивільно-правовими угодами, укладеними між сторонами.

Судом, у спосіб винесення письмової ухвали від 22.11.2018 року, витребувано у позивача та у третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача письмову інформацію про практичний хід реалізації ними підпункту 2.1. договору про надання безпроцентної фінансової допомоги на поворотній основі від 01.10.2015 року за № 011015, яку зобов'язано висвітлити в аспекті: а) для позивача - чим обумовлювалась потреба у коштах, періоди її виникнення та спосіб доведення до позикодавця такої необхідності. Надати оригінали документальних носіїв таких звернень, у випадку їх наявності; б) для третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - зазначити про способи доведення до позикодавця необхідності у коштах збоку позичальника. Зобов'язано надати оригінали документальних носів таких звернень, у випадку їх наявності. Окрім того, витребувано у позивача докази щодо проведення із ним повних розрахунків за сформованими, на підставі актів здачі-прийняття робіт №71, 72, 73 від 22.10.2015, за №74, 75 від 26.10.2015, за №76, 77 від 28.10.2015, за №78, 79, 80 від 30.10.2015, за №81, 82 від 25.11.2015 рахунків-фактур за надані ТОВ "Захід-Логістік" транспортно-експедиційні послуги, згідно Договору №090315 на здійснення транспортно-експедиційного обслуговування від 09.03.2015 (надати виписку з банківських рахунків або платіжні доручення. платіжні доручення). Також, витребувано у позивача журнал вхідної кореспонденції, а у третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору журнал вихідної кореспонденції за період 2015 року для огляду в судовому засіданні та належним чином завірені копії аркушів вхідної та вихідної кореспонденції за період жовтня - грудня 2015 року для долучення до метеріалів справи.

Згідно змісту письмових пояснень представників позивача та третьої особи, потреба у наданих згідно договору за № 011015 від 01.10.2015 року коштах поворотної фінансової допомоги опосередковано обумовлювалась необхідністю проведення позивачем розрахунків згідно укладеного між нею та ПрАТ "Сільгосптехніка" договору №2 від 26.02.2015 року на виробництво та монтаж дерев'яного будинку, яка виникла в період починаючи з жовтня 2015 року та підтверджується актом виконання підрядних робіт № 21 (т.2. а.с.170-182).

Сторони повідомили суд про те, що у відповідності до підпункту 2.1. пункту 2 договору за № 011015 від 01.10.2015, доведення потреби у коштах відбувалося як при особистих зустрічах так і у спосіб спілкування засобами телефонного чи електронного зв'язку. Жодних письмових запитів з цього приводу не направлялося у зв'язку з відсутністю такої необхідності.

Як встановлено судом та не заперечується представниками позивача і третьої сторони, кошти поворотної фінансової допомоги були надані позивачу збоку ТОВ "Захід-Логістик" у спосіб направлення листів уточнень № 3-10 від 28.10.2015 року; № 4-10 від 30.10.2015 року; № 1-11 від 02.11.2015 року; № 2-11 від 05.11.2015 року; № 3-11 від 10.11.2015 року; № 4-11 від 26.11.2015 року; № 1-12 від 02.12.2015 року про зарахування коштів згідно платіжних доручень №1998, 1999 від 28.10.2015, №2013 від 30.11.2015, №2015 від 02.11.2015, №2024 від 05.11.2015, №2038 від 10.11.2015, №2069 від 26.11.2015, №2078 від 02.12.2015 на загальну суму 323 022 грн. як безпроцентної фінансової допомоги (т.2. а.с. 243-249).

Направлення вищевказаних листів уточнень на адресу позивача додатково підтверджується здійсненням відповідних записів у журналі вихідної кореспонденції ТОВ "Захід-Логістік" за 2015 рік, зокрема від: 28.10., 30.10., 02.11., 05.11., 02.12. Відсутність записів від 10.11. та 26.11. представник ТОВ "Захід-Логістік" пояснив неналежним виконанням посадових обов'язків особою відповідальною за ведення журналу (т. 2 а.с. 185-187).

Також, судом встановлено факт подальшого повернення збоку ФОП ОСОБА_2, наданої їй згідно договору за № 011015, ТОВ "Захід-Логістік" безпроцентної фінансової допомоги на суму 323022 грн., що підтверджується платіжним дорученням за № 95 від 15.11.2016 року (т.1. а.с.40).

З урахуванням встановленого вище, а також висновків викладених у постанові Верховного суду від 19.06.2018 року в даній справі, суд зазначає наступне.

Безумовною підставою для включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, відповідно до підпункту 164.2.2 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України є, у тому числі, і суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору.

Водночас, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку (підпункт 165.1.31 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України).

Правова природа поворотної фінансової допомога, визначена підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу визначено, як сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Тобто, хоча формально сума коштів поворотної фінансової допомоги і є виплатою за цивільно-правовою угодою, однак податкове законодавство виключає підстави для її включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, а відповідно і нарахування з такої суми визначених законом сум податків.

На переконання суду в ході розгляду справи здобуто ряд належних та допустимих доказів, які дозволяють суду прийти до переконання про те, що перераховані ТОВ "Захід-Логістік" згідно платіжних доручень №1998, 1999 від 28.10.2015, №2013 від 30.11.2015, №2015 від 02.11.2015, №2024 від 05.11.2015, №2038 від 10.11.2015, №2069 від 26.11.2015, №2078 від 02.12.2015 кошти у сумі 323 022 грн. є поворотною фінансовою допомогою, хоча спершу, згідно призначень, такі кошти і визначались як оплата за надані послуги.

Зокрема, суд вказує на те, що направивши на адресу позивача відповідні листи уточнення, ТОВ "Захід-Логістік" зреалізував надане йому право на обрання власного шляху здійснення своєї господарської діяльності у межах цивільного законодавства. При цьому, слід зазначити, що такий спосіб є єдино можливим способом врегулювання щодо остаточної визначеності призначення платіжних розрахунків за умови завершення здійснення процедури грошового переказу банком.

Окрім того, такий спосіб повністю узгоджується як з приписами Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, так і зі змістом листа Національного Банку України від 09.06.2011 №25-111/1438-7141 "Про заміну інформації у реквізиті "Призначення платежу".

Вищевикладене спростовує твердження представника позивача щодо можливості зміни призначення платежу або ж його відкликання і, як наслідок, необхідності зарахування коштів поворотної фінансової допомоги в якості оплати за надані транспортно-експедиційні послуги.

При цьому суд зазначає, що на його переконання, волевиявлення ТОВ "Захід-Логістік" на зміну цільового призначення платежів не обумовлювалося жодною іншою, ніж надання поворотної фінансової допомоги метою, виконувалося у відповідності до положень договору за № 011015 від 01.10.2015 та мало кінцевим наслідком повернення такої допомоги у повному розмірі у межах строків визначених вищевказаною угодою.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди серед іншого перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За таких підстав, суд приходить до висновку, що на формування загального річного оподатковуваного доходу позивача, що використовується для цілей визначення чистого оподатковуваного доходу, який є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб, сума поворотної фінансової допомоги в 323022 грн. відповідачем врахована необґрунтовано, внаслідок чого, останнім безпідставно донараховано ФОП ОСОБА_2 податку на доходи фізичних осіб за вказаний період на суму 62962 грн. та застосованого до даного платника податків штраф у розмірі 15740,50 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, такими, що підлягають до задоволення.

Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як наслідок, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області підлягає до стягнення сплачений судовий збір у розмірі 788 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 - задоволити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області за № 0006751302 від 28.12.2016 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування на суму 62962 гривні та за штрафними санкціями на суму 15740,50 гривень, а всього на суму 78702,5 гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 38609220, вул. В.Стуса 2, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2, АДРЕСА_1) сплачений судовий збір у розмірі 788 (сімсот вісімдесят вісім) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

ОСОБА_2 (АДРЕСА_1);

Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід Логістік" (код ЄДРПОУ 32224047, вул. Рубчака 15/62, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300);

Калуська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (вул. В.Стуса 2, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300).

Суддя Панікар І.В.

Рішення складене в повному обсязі 21 січня 2019 р.