Рішення

від 21.01.2019 по справі 815/4577/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/4577/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.,

при секретарі: Казарян С.Б.

сторін:

позивач: ОСОБА_1 (представник за довіреністю)

ОСОБА_2 (представник за довіреністю)

відповідач: ОСОБА_3 (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РОМПЕТРОЛ УКРАЇНА» до Офісу великих платників податків у м. Одесі в особі Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкових повідомлень-рішень №№0001171400, НОМЕР_1, НОМЕР_2 від 22.12.2016р., -

На підставі ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10 січня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «РОМПЕТРОЛ УКРАЇНА» до Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому позивач просить скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення:

№ НОМЕР_3 від 22.12.2016 р., яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 37949522,00 грн.;

№ НОМЕР_1 від 22.12.2016 р., яким збільшено суму грошового забезпечення за платежем ПДВ в розмірі 33871699,50 грн.

№ НОМЕР_2 від 22.12.2016 р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 3809484,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки складено акт, висновки якого базуються на припущеннях і не враховують докази та відомості щодо господарської діяльності ТОВ «Ромпетрол Україна» у періоді, який перевірявся, та, відповідно, донарахування податкових зобов'язань та покладення на позивача відповідальності у вигляді штрафних санкцій є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству. Так, позивач вказав, що має в наявності всі первинні документи, що відповідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджують здійснення господарських операцій з його контрагентами, що свідчить про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, необґрунтованість та протиправність винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Позивач вважає безпідставними посилання контролюючого органу на те, що ТОВ «Ромпетрол Україна» не підтверджено факт фактичного зберігання нафтопродуктів з посиланням на відсутність товарно-транспортних накладних, оскільки фактичне переміщення нафтопродуктів між зберігачами підтверджено трьохсторонніми актами приймання-передачі нафтопродуктів, актами проведення інвентаризації та відображено в бухгалтерському обліку.

Відповідачами в обґрунтування правової позиції зазначено про правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Як встановлено під час перевірки, залишки нафтопродуктів ТОВ «Ромпетрол Україна» , що знаходились на зберіганні у ТОВ Петрол Інвест та ТОВ Кронус Ойл були передані у лютому 2016 року на зберігання ТОВ Ойл Продакшн , ТОВ Гермес Енерджи , ТОВ Гвін-2009 . Посилаючись на відсутність документів, підтверджуючих транспортування нафтопродуктів, представник відповідача зазначив, що адреса, за якою зберігалися нафтопродукти ТОВ Петрол Інвест та ТОВ Кронус Ойл відрізняється від адреси, за якою здійснюється зберігання нафтопродуктів ТОВ Гермес Енерджи , ТОВ Ойл Продакшн , ТОВ Гвін-2009 , позивачем не надано документів на підтвердження факту транспортування нафтопродуктів до нових місць зберігання, передбачених Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України № 281/171/578/155 від 20.05.2008р. Документи, надані до суду позивачем не спростовують висновків акта перевірки, яким встановлено відсутність транспортування нафтопродуктів від ТОВ Петрол Інвест та ТОВ Кронус Ойл на адресу ТОВ Ойл Продакшн , ТОВ Гермес Енерджи , ТОВ Гвін-2009 , відсутність факту надання послуг зберігання та послуг з відновлення якості бензину.

Ухвалою від 05.04.2018 р. прийнято до провадження справу та визначено, що справа буде розглядатись одноособово суддею Самойлюк Г.П. за правилами загального позовного провадження зі стадії проведення підготовчого засідання; встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву; встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення; встановлено учасникам справи п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання заяв з процесуальних питань; призначено підготовче засідання по справі на 25.04.2018 р. об 11 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 25.04.2018 р., яка занесена до протоколу засідання, у підготовчому засіданні оголошено перерву до 24.05.2018 р. 14 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 24.05.2018 р., яка занесена до протоколу засідання, у підготовчому засіданні оголошено перерву до 04.06.2018 р. 12 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 04.06.2018 р. продовжено строк підготовчого провадження по справі на тридцять днів; відкладено підготовче засідання по справі на 20.06.2018 р. об 11 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 20.06.2018 р. у підготовчому засіданні оголошено перерву для ознайомлення з клопотанням на 26.06.2018 р. об 11 год. 00 хв., яке було перенесено на 27.06.2018 р.

Ухвалою суду від 27.06.2018 р. заяву товариства з обмеженою відповідальністю «РОМПЕТРОЛ УКРАЇНА» про призначення судово-економічної експертизи задоволено; призначено судово-економічну експертизу по справі, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України; зупинено провадження по справі до одержання результатів експертизи.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2018р. апеляційну скаргу Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задоволено; ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27.06.2018 р. скасовано; прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Ромпетрол Україна» про призначення судово-економічної експертизи по справі №815/4577/17.

Ухвалою суду від 03.12.2018р. прийнято справу до провадження; поновлено провадження у справі; призначено підготовче засідання по справі на 10.12.2018 р. о 14 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 10.12.2018 р. підготовче провадження в адміністративній справі закрито; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 10.01.2019 р. об 11 год.45 хв.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби на підставі направлень №№ 495, 496, 497 від 18.10.2016р., наказу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби № 407 від 17.10.2016р., керуючись пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.78.1.4 п. 78.1 ст.78, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст. 82 ПК України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ромпетрол Україна» (код ЄДРПОУ 34553505) з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015р. по 01.09.2016р. по взаємовідносинах з ТОВ Ойл Продакшн (код ЄДРПОУ 39425611), ТОВ Гермес Енерджи (код ЄДРПОУ 35589810), ТОВ ГВІН-2009 (код ЄДРПОУ 36226294).

За наслідками перевірки складено акт № 185/28-08-14/34553505/68 від 28.11.2016р. (т.1, а.с. 74-111), відповідно до висновків якого встановлено порушення:

п.44.6 п.44.7 ст.44, п.198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого ТОВ «Ромпетрол Україна» завищено суму від'ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 3809484 грн., в т.ч. по періодах: в травні 2016 року на суму 3809484 грн.;

п.44.6, п.44.7 ст.44, п.198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого ТОВ «Ромпетрол Україна» занижено податкові зобов'язання, що підлягають сплаті до бюджету, в тому числі по періодах:

в червні 2016 року на суму 4548228 грн.,

в липні 2016 року на суму 10561314 грн.,

в серпні 2016 року на суму 7471564 грн.;

п. 14.1.36, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, внаслідок чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І півріччя на суму 37949522 грн.

За результатами перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ НОМЕР_3 від 22.12.2016 р., яким ТОВ «Ромпетрол Україна» згідно з п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 ПК України, на підставі акта перевірки № 185/28-08-14/34553505/68 від 28.11.2016р. та висновку від 19.12.2016р. № 64/28-08-14/34553505 про результати розгляду заперечення від 09.12.2016 р. № 523/1 до акта перевірки № 185/28-08-14/34553505/68 від 28.11.2016р., за порушення п. 14.1.36, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 37949522 грн. (т. 1, а.с. 112-113);

№ НОМЕР_1 від 22.12.2016р., яким ТОВ «Ромпетрол Україна» згідно пп. 54.3.2 п.54.3 ст. 54 глави 4, абз.4 п.123.1 ст. 123 глави 11 розділу ІІ ПК України, на підставі акта перевірки № 185/28-08-14/34553505/68 від 28.11.2016р. та висновку від 19.12.2016р. № 64/28-08-14/34553505 про результати розгляду заперечення від 09.12.2016 р. № 523/1 до акта перевірки № 185/28-08-14/34553505/68 від 28.11.2016р., за порушення п.44.6, п.44.7 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 ПК України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 3871699,50 грн., в тому за податковими зобов'язаннями у розмірі 22581133 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 11290566,50 грн. (т.1, а.с. 114-115);

№ НОМЕР_2 від 22.12.2016р., яким ТОВ «Ромпетрол Україна» згідно з пп.54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 ПК України, на підставі акта перевірки № 185/28-08-14/34553505/68 від 28.11.2016р. та висновку від 19.12.2016р. № 64/28-08-14/34553505 про результати розгляду заперечення від 09.12.2016 р. № 523/1 до акта перевірки № 185/28-08-14/34553505/68 від 28.11.2016р., за порушення п.44.6, п.44.7 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 ПК України, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 3809484 грн. (т.1, а.с. 116-118).

Позивач, не погоджуючись із зазначеними рішеннями контролюючого органу, звернувся з позовом до суду, в якому просить їх скасувати.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп.20.1.4 п. 20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України).

За приписами ст.79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Судом встановлено, що направлення та копія наказу СДПІ з ОВП у м.Одесі МГУ ДФС вручені 18.10.2016р. під розписку генеральному директору ТОВ Ромпетрол Україна ОСОБА_4 Перевірку проведено з відома ОСОБА_4 та у присутності головного бухгалтера ОСОБА_1, в журналі перевірок ТОВ Ромпетрол Україна зроблено запис 18.10.2016р.

Перевірка проводилась з 18.10.2016р. по 21.11.2016р. Термін проведення перевірки було продовжено з 08.11.2016р. по 21.11.2016р. на підставі наказу СДПІ з ОВП у м. Одесі МГУ ДВС № 419 від 07.11.2016 р.

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 від 22.12.2016 р. є порушення п.44.6, п.44.7 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 ПК України.

При цьому, як вбачається зі змісту акта перевірки (т.1, а.с. 98), відповідач дійшов висновку, що оскільки ТОВ Ромпетрол Україна не надано до перевірки документів, які б підтверджували транспортування нафтопродуктів (товарно-транспортних накладних, залізничних накладних на перевезення нафтопродуктів автомобільним або залізничним видом транспорту) до нових місць зберігання, а саме до підприємств ТОВ Гермес- Енерджи , ТОВ Ойл Продакшн та ТОВ Гвін-2009 , вказані підприємства не мали можливості зберігати нафтопродукти, які передавалися їм для зберігання, в зв'язку з чим відсутні підстави для віднесення сум податку на додану вартість у складі вартості послуг зі зберігання до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів в загальному розмірі 12297386 грн.

Відтак, на думку контролюючого органу, документи від ТОВ Гермес- Енерджи , ТОВ Ойл Продакшн та ТОВ Гвін-2009 використано з метою штучного формування податкового кредиту та отримання неправомірної вигоди у вигляді мінімізації податкових зобов'язань (т.1, а.с. 103).

Під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно п.п. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Згідно п. 201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Згідно акта перевірки, на підставі даних акта перевірки СДПІ з ОВП у м. Одесі МГУ ДФС від 15.06.2015р. № 8/28-0-39-0/34553505/14 виявлено, що є залишки нафтопродуктів ТОВ Ромпетрол Україна по ТОВ Петрол Інвест (код ЄДРПОУ 39302880) згідно договору зберігання нафтопродуктів № 120-L від 21.11.2014р. та ТОВ Кронус Ойл (код ЄДРПОУ 36520539) згідно договору зберігання нафтопродуктів №118-L від 01.07.2014р.

Під час перевірки за даними ІС Податковий блок контролюючим органом встановлено, що ТОВ Петрол Інвест за послуги зберігання у березні 2015 року було виписано податкову накладну № 1 від 31.03.2015р. на суму 7694,16 грн., в тому числі ПДВ 1282,36 грн. (т.1, а.с 81).

Водночас, згідно переліків місць зберігання, наданих для перевірки ТОВ Ромпетрол Україна , встановлено, що ТОВ Петрол Інвест протягом березня 2015 року надавались послуги зберігання за 9 адресами (загальна кількість залишків нафтопродуктів 6042,729 тонн). Тобто вартість послуг зберігання за березень 2015 р. по ТОВ Петрол Інвест за 1 тонну нафтопродуктів складала 1, 27 грн., в тому числі ПДВ 0, 21 грн.

За умовами договору зберігання нафтопродуктів № 121-L від 10.02.2016р., укладеного між ТОВ Ромпетрол Україна (клієнт) та ТОВ Гермес Енерджи (зберігач), клієнт передає, а зберігач зобов'язується за винагороду прийняти на зберігання нафтопродукти, зберігати та повернути їх на першу вимогу клієнта в порядку, передбаченому цим договором, тієї ж марки, виду і якості. Зберігач здійснює зберігання нафтопродуктів за даним договором самостійно, відповідно до умов цього договору в складському комплексі (надалі - нафтобаза), що розташовані за адресою: 63131, Харківська область, Коломацькій район, с. Шелестово, вул. Леніна, буд. 47; 38413, Полтавська область, Решетилівський район, с. Жовтневе, вул. Фрунзе, 1 (т.1, 119-124).

Відповідно до умов договору зберігання нафтопродуктів № 122-L від 10.02.2016 р., укладеного між ТОВ Ромпетрол Україна (клієнт) та ТОВ Гвін - 2009 (зберігач), клієнт передає, а зберігач зобов'язується за винагороду прийняти на зберігання нафтопродукти, зберігати та повернути їх на першу вимогу клієнта в порядку, передбаченому цим договором, тієї ж марки, виду і якості. Зберігач здійснює зберігання нафтопродуктів за даним договором самостійно, відповідно до умов цього договору в складському комплексі (надалі - нафтобаза), що розташовані за адресами: 63131, Харківська область, Коломацькій район, с. Шелестово, вул. Леніна, буд. 47; 09635, Київська область, Рокитянський район, с. Ольшаниця, вул. Леніна, 100; 38413, Полтавська область, Решетилівський район, с. Жовтневе, вул. Фрунзе, 1 (т.1, 126-131).

За умовами договору зберігання нафтопродуктів №123-L від 10.02.2016 р., укладеного між ТОВ Ромпетрол Україна (клієнт) та ТОВ Ойл Продакшн (зберігач), клієнт передає, а зберігач зобов'язується за винагороду прийняти на зберігання нафтопродукти, зберігати та повернути їх на першу вимогу клієнта, в порядку, передбаченому цим договором, тієї ж марки, виду і якості. Зберігач здійснює зберігання нафтопродуктів за даним договором самостійно, відповідно до умов цього договору в складському комплексі (надалі - нафтобаза), що розташовані за адресами: 63131, Харківська область, Коломацькій район, с. Шелестово, вул. Леніна, буд. 47; 09635, Київська область, Рокитянський район, с. Ольшаниця, вул. Леніна, 100 (т.1, 133- 138).

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту та витрат за наслідками господарських правовідносин позивача з ТОВ Ойл Продакшн , ТОВ Гермес Енерджи , ТОВ Гвін-2009 надано копії податкових накладних, паспортів якості, оборотно-сальдових відомостей банківських виписок по ТОВ Гермес Енерджи та ТОВ Ойл Продакшн та ін (т.1, а.с. 167-184; т.3, а.с. 24-55, 72-76; 108-250; т.4, а.с. 1-16).

У пп.6.3.1 Додаткової угоди № 1 від 09.12.2014р. до договору № 120-L від 21.11.2014р. про зберігання нафтопродуктів зазначено, що вартість послуг по зберіганню нафтопродуктів складає 75 грн., в.ч. ПДВ за 1 т нафтопродуктів, прийнятих на зберігання.

Під час перевірки за даними ІС Податковий блок контролюючим органом встановлено, що ТОВ Кронус Ойл за послуги зберігання у липні 2014 року виписано податкову накладну № 5 від 31.07.2014р. на суму 155612,34 грн., в т.ч. ПДВ 25935,39 грн.

Згідно переліків місць зберігання, наданих для перевірки ТОВ Ромпетрол Україна , встановлено, що ТОВ Кронус Ойл протягом березня 2015 року надавали послуги зберігання за 3 адресами (загальна кількість залишків нафтопродуктів 3467,040 тонн), однак крім липня 2014 р., жодної оплати за послуги зберігання не відбувалось (т.1, а.с. 83).

Залишки нафтопродуктів ТОВ Ромпетрол Україна , які знаходились на зберіганні у ТОВ Петрол Інвест та ТОВ Кронус Ойл передані ТОВ Ромпетрол Україна у лютому 2016 року на зберігання ТОВ Ойл Продакшн (код ЄДРПОУ 39425611) згідно договору зберігання нафтопродуктів №123-L від 10.02.2016 р. (т.1, а.с. 133-138); ТОВ Гермес Енерджи (код ЄДРПОУ 3558981) згідно договору зберігання нафтопродуктів № 121-L від 10.02.2016р. (т.1, а.с. 119-124); ТОВ Гвін - 2009 (код ЄДРПОУ 36226294) згідно договору зберігання нафтопродуктів № 122-L від 10.02.2016 р. (т.1, а.с. 126-131) по наступними адресам зберігання: Харківська область (нафтобаза Шелестово), Київська область (Ольшаниця) та Полтавська область (нафтобаза Решетилівка).

У загальній кількості нафтопродуктів передано на зберігання 9498,8 тонн на загальну вартість 143833,86 тис. грн. (собівартість 1 тонни складає 15142,32 грн.).

Разом з тим, 19.05.2016р. згідно актів прийняння-передачі нафтопродуктів ТОВ Гермес Енерджи та ТОВ Ойл Продакшн було передано на зберігання нафтопродукти, які належать ТОВ Ромпетрол Україна зберігачу ТОВ Гвін -2009 у кількості 6046,8 тонн.

Адреса, за якою зберігалися нафтопродукти ТОВ Петрол Інвест та ТОВ Кронус Ойл відрізняється від адреси, за якою здійснюється зберігання нафтопродуктів ТОВ Гермес Енерджи та ТОВ Ойл Продакшн .

Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України № 281/171/578/155 від 20.05.2008р. (далі - Інструкція № 281), встановлено єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів. Згідно п.5 вказаної Інструкції визначено порядок порядок приймання нафти і нафтопродуктів.

Згідно п.5.2.10 Інструкції № 281 представник вантажовідправника, який перебуває з одержувачем у різних населених пунктах, зобов'язаний прибути не пізніше триденного строку після отримання повідомлення, за винятком випадків, коли для прибуття транспортом необхідно більше часу (у такому разі строк для прибуття дорівнює часу, необхідному для безпечного руху транспорту), якщо більший строк не обумовлено відповідним договором. Представник вантажовідправника зобов'язаний мати довіреність на право участі в прийманні нафти та/або нафтопродуктів за кількістю, що надійшла.

У добовий строк після отримання повідомлення вантажовідправник зобов'язаний повідомити вантажоодержувача про виїзд представника. Вантажовідправник може уповноважити інших осіб на участь у прийманні нафти або нафтопродуктів за кількістю. У цьому разі на довірену особу видається довіреність.

Відповідно до п. 7.2 Інструкції № 281 відпуск нафти і нафтопродуктів здійснюється шляхом їх відвантаження споживачам магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, водним, залізничним і автомобільним транспортом.

За приписами п. 7.3.5 Інструкції № 281 на фасований нафтопродукт вантажовідправником складається специфікація, яка разом з паспортом якості, у якому проставлений реєстраційний номер сертифіката відповідності, додається до залізничної накладної.

За змістом п. 7.3.7 Інструкції № 281 на кожну завантажену цистерну, групу цистерн або маршрут оформляються залізнична накладна, дорожня відомість, її корінець і квитанція про приймання вантажу. До накладної додаються паспорт якості нафти або нафтопродукту, копія сертифіката відповідності або свідоцтво про визнання іноземного сертифіката (якщо продукт підлягає обов'язковій сертифікації в Україні), у накладній зазначається номер аварійної картки згідно з Правилами безпеки та порядку ліквідації наслідків аварійних ситуацій з небезпечними вантажами при перевезенні їх залізничним транспортом, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 16 жовтня 2000 року № 567.

Згідно п. 7.3.8 Інструкції № 281 корінець дорожньої відомості залишається у працівників залізниці. Квитанція, яку станція призначення видає вантажовідправнику разом з одним примірником відвантажувальної відомості за формою №4-НП (додаток 7), є первинними документами для бухгалтерського обліку та підставою для складання рахунку-фактури, який надсилається вантажоодержувачу.

За приписами п. 7.5.1 Інструкції № 281 у разі відпуску нафти та нафтопродуктів автомобільним транспортом, нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Контролювання наливання нафти або нафтопродуктів здійснює оператор автоматизованої системи наливу, а кількість налитого до міри повної місткості продукту здійснюється водієм автоцистерни на підставі договору постачання.

Згідно п. 7.5.6 Інструкції № 281 відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, четвертий з яких передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи.

Згідно положень п. 14.6 Інструкції № 281 кількість нафти і нафтопродуктів, що приймаються для зберігання під час надходження їх залізничним транспортом, визначається на підставі актів приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою № 5-НП, а під час надходження автомобільним транспортом - на підставі ТТН. У разі відсутності нестач понад норми природних втрат допускається оформлення приймання нафтопродуктів за кількістю актами інших форм з використанням автоматичних систем оброблення інформації.

За змістом п.44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно ч.2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Укарїні бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч.1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Укарїні ).

Відповідно до ч.3 ст.8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Укарїні відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. (далі - Положення №88), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно з п. 2.4 Положення №88 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п.2.15 п.2.16 Положення №88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Укарїні .

Статтею 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах: превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми.

Згідно зі ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, які впливають на її реальний зміст.

При цьому, визначальною підставою для віднесення сум по господарській операції до складу витрат та податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

В той же час, наявність у суб'єкта господарювання формально складених первинних документів не може бути визнано судом достатньою підставою для включення відповідних сум до складу витрат та податкового кредиту, якщо факт реальності господарських операцій не знаходить свого підтвердження належними і допустимими доказами.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Відображенню у бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 20 листопада 2018 року у справі №804/16452/15 (адміністративне провадження №К/9901/35449/18), від 13 листопада 2018 року у справі №804/7669/17 (адміністративне провадження №К/9901/52000/18), які з урахуванням приписів ч.5 ст. 242 КАС України враховуються судом при вирішенні справи.

ТОВ Ромпетрол Україна не надано ані до контролюючого органу, ані до суду документів, які б підтверджували факт транспортування нафтопродуктів (товарно-транспортні накладні, залізничні накладні на перевезення нафтопродуктів автомобільним або залізничним видом транспорту) до нових місць зберігання.

Суд звертає увагу, що між позивачем та новими зберігачами були укладені договори №№ 121-L, 122-L, 123- L від 10.02.2016 р., 29.02.2016р. - додаткові угоди до договорів зберігання та 29.02.2016р. складені трьохсторонні акти приймання-передачі нафтопродуктів, які підписано в тому числі посадовою особою позивача. Проте, враховуючи, що відсутні первинні документи, які підтверджують фактичне переміщення нафтопродуктів з місць зберігання зберігачів ТОВ Петрол Інвест , ТОВ Кронус Ойл до місць зберігання зберігачів ТОВ Гермес Енерджи та ТОВ Ойл Продакшн , ТОВ Гвін-2009 , а саме товарно-транспортні накладні, залізничні накладні, специфікації, паспорти або сертифікати якості бензину з усіх місць зберігання за період з 01.01.2015р. по 01.09.2016р., документи, що засвідчують здійснення наливу/зливу нафтопродуктів, щодо проведення аналізу якості нафтопродуктів, про призначення матеріально відповідальної особи за приймання-передачу нафтопродуктів, накази на відрядження до місць зберігання нафтопродуктів, авансові звіти про відрядження, відвантажувальні відомості, суд погоджується з висновками контролюючого органу щодо недоведення позивачем реальності даних господарських операцій.

Крім того, відповідно до п.п. 2.3, 5.6 договору № 122-L від 10.02.2016 р. ТОВ Гвін -2009 на користь ТОВ Ромпетрол Україна виконано роботи (послуги) з відновлення якості та приведення експлуатаційних властивостей бензину автомобільного Євро у відповідність до вимог ДСТУ 7687:2015, на підтвердження чого надано копії актів надання послуг по відновленню бензину за договором № 122-L від 10.02.2016 р., зокрема актів №1 від 29.06.2016р., № 2 від 28.07.2016р., №3 від 30.08.2016р. та паспортів якості, виданих ТОВ Татнєфть- АЗС - Україна за наслідками проведення лабораторних досліджень якості бензину (т.3, а.с. 166, 167, 169, 198-250; т.4, а.с. 1- 16).

Проте, аналіз умов договорів, укладених позивачем з ТОВ Гермес Енерджи та ТОВ Ойл Продакшн , свідчить, що якість нафтопродуктів, переданих на зберігання, підтверджується відповідними паспортами якості та сертифікатами, копії яких передаються зберігачу; контроль якості нафтопродуктів клієнта при прийманні, зберіганні та відпуску нафтопродуктів здійснюється зберігачем відповідно до вимог Інструкції № 271; якість нафтопродуктів, що повертаються та/або купуються має відповідати якості нафтопродуктів, прийнятих відповідно до умов договорів; клієнт зобов'язаний передавати на зберігання нафтопродуктів, які за якістю та кількістю відповідають вимогам нормативної документації, а також надавати належним чином оформлений паспорт якості та копію сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання сертифіката відповідності (якщо нафтопродукти відповідають обов'язковій сертифікації в Україні).

З урахуванням наведеного, за результатами перевірки встановлено, що згідно з пунктами 3.3 договорів зберігання нафтопродуктів, що поверталися на зберігання (у зв'язку зі зберіганням за новими місцями зберігання, а саме на ТОВ Гвін -2009 ) згідно з актом прийому-передачі нафтопродуктів від 19.05.2016р., відповідали якості нафтопродуктів, які приймалися на зберігання ТОВ Гермес Енерджи та ТОВ Ойл Продакшн 29.02.2016р. від ТОВ Петрол Інвест та ТОВ Кронус Ойл .

При цьому згідно п.2.2 договору № 122-L від 10.02.2016 р., укладеного між ТОВ Ромпетрол Україна та ТОВ Гвін - 2009 , якість нафтопродуктів, переданих на зберігання, підтверджується відповідними паспортами якості та сертифікатами, копії яких передаються зберігачу. Клієнт має право, на свій розсуд, для визначення фактичної якості нафтопродуктів, що надійшли на зберігання, спільно з представником зберігача та незалежним інспектором, організувати відбір проб із залізничних цистерн і складати об'єднані проби відповідно до ДСТУ 4488, за якими проводяться приймально-здавальні випробування по показникам, які передбачені Інструкцією № 271.

За змістом п.4.2.1 вказаного договору клієнт зобов'язаний передавати на зберігання нафтопродукти, які за якістю та кількістю відповідають вимогам нормативної документації, а також надавати належним чином оформлений паспорт якості та копію сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання сертифіката відповідності (якщо нафтопродукти підлягають обов'язковій сертифікації в Україні).

За приписами п.п. 2.3, 4.2 зазначеного договору контроль якості нафтопродуктів при прийманні від клієнта та поверненні клієнту (або відпуску третій особі за наказом клієнта) здійснюється зберігачем відповідно до вимог Інструкції № 271. Проби повинні відбиратись під час приймання, зберігання, відпуску нафти та/або нафтопродуктів і в усіх інших випадках, коли необхідно визначити їх якість в обсязі приймально-здавальних, контрольних, повних випробувань або за окремими показниками якості. Підготовку посуду, пробовідбірників і відбирання проб нафти та/або нафтопродуктів необхідно здійснювати, дотримуючись ДСТУ 4488.

З урахуванням вищенаведеного, ТОВ Гвін - 2009 при прийманні нафтопродуктів мали відбиратися проби для визначення їх якості, а оскільки ТОВ Ромпетрол Україна не надано документів, які б свідчили про невідповідність нафтопродуктів, які б приймалися на зберігання, вимогам нормативної документації та взагалі недоведеності товарності даних операцій, контролюючий орган обґрунтовано дійшов висновку щодо неправомірності формування витрат ТОВ Ромпетрол Україна за наслідками вказаних правовідносин.

Відтак, суд погоджується з висновком контролюючого органу, що отримання нафтопродуктів ТОВ Гермес Енерджи , ТОВ Ойл Продакшн , ТОВ Гвін - 2009 документально не підтверджено транспортними документами, що свідчить про неможливість останніми надання послуг зі зберігання вказаних нафтопродуктів, а також послуги з відновлення якості бензину А-92 та А-95, проведені на підставі лабораторних досліджень, якими зроблено висновок про невідповідність бензину автомобільного вимогам ДСТУ 7687:2015, а саме по фракційному складу, не правомірно віднесені до витрат ТОВ Ромпетрол Україна .

Також позивачем не спростовано у повному обсязі встановлених відповідачем обставин, що ТОВ Ромпетрол Україна не здійснювалась оплата наданих контрагентами послуг зі зберігання та відновлення якості нафтопродуктів, та у позивача наявна кредиторська заборгованість перед контрагентами.

При вирішенні спору суд враховує, що ані до контролюючого органу, ані до суду під час судового розгляду не було надано первинних документів, що підтверджують фактичне переміщення нафтопродуктів з місць зберігання зберігачів ТОВ Петрол Інвест та ТОВ Кронус Ойл до місць зберігання наступних зберігачів ТОВ Гермес Енерджи , ТОВ Ойл Продакшн , ТОВ Гвін - 2009 , документів, що підтверджують здійснення наливу/зливу нафтопродуктів, товарно-транспортні накладні, залізничні накладні; накладні на відпуск нафтопродуктів, специфікації, паспорти або сертифікати якості бензину з усіх місць зберігання за період з 01.01.2015р. по 01.09.2016р.; документів щодо проведення відновлення якості нафтопродуктів; документів, що підтверджують факт отримання послуг щодо відновлення бензину; документів про призначення матеріально- відповідальних осіб ТОВ Ромпетрол Україна за приймання-передачу нафтопродуктів; наказів ТОВ Ромпетрол Україна про відрядження працівників чи уповноважених осіб до місць зберігання нафтопродуктів та до підприємств зберігачів та ін.; відвантажувальних відомостей, складених в момент відвантаження нафтопродуктів.

Суд акцентує увагу на тому, що контролюючим органом вищезазначені документи витребовувались ТОВ Ромпетрол Україна під час проведення перевірки, що підтверджується копією запиту від 18.11.2016р. (вих. № 1211/10/28-08-14) (т.1, а.с. 233-234), який було отримано позивачем 21.11.2016р.

25.11.2016р. до контролюючого органу надійшов лист від ТОВ Ромпетрол Україна , в якому останнім повідомлено, що запитувані документи не стосуються предмета податкової перевірки, однак в разі наявності законних підстав ТОВ Ромпетрол Україна надасть витребувану в запиті інформацію та документи на їх підтвердження (т.1, а.с. 235).

Проте під час судового розгляду таких документів надано не було та про їх існування/знищення з наданням відповідних доказів не повідомлялось та таких обставин не доводилось позивачем.

Надані позивачем під час судового розгляду та приєднані до матеріалів справи копії документів були предметом розгляду контролюючого органу під час проведення перевірки та останні не спростовують правової позиції контролюючого органу щодо відсутності факту транспортування нафтопродуктів та відсутності послуг зберігання та послуг з відновлення якості бензину.

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 22.12.2016 р. є порушення п. 14.1.36, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України.

За приписами пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Перевіркою відображеного у рядку 2295 Звіту про фінансові результати Фінансовий результат до оподаткування: збиток показника у загальній сумі 96120000 грн. на підставі наданих не в повному обсязі оригіналів документів по взаємовідносинам з ТОВ Гермес Енерджи , ТОВ Ойл Продакшн , ТОВ Гвін - 2009 встановлено завишення задекларованого ТОВ Ромпетрол Україна показника у рядку 2295 Звіту про фінансові результати Фінансовий результат до оподаткування: збиток на загальну суму 37949522 грн.

За приписами п.85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Суд акцентує увагу на тому, що такий вид товару як нафтопродукти має певні особливості як транспортування, так і обліку. Інструкцією № 281 встановлено єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів. Зберігання, транспортування та облік нафтопродуктів має свої особливості в залежності від типу транспорту, яким вони доставлялись, проте позивачем під час розгляду справи не надано належних та допустимих доказів щодо транспортування нафтопродуктів.

Позивачем під час проведення перевірки та під час судового розгляду справи не надано документів на підтвердження факту транспортування нафтопродуктів до нових місць зберігання.

Актом перевірки зафіксовано, що фактично переміщення нафтопродуктів не відбувалось та під час судового розгляду позивачем не доведено зворотного, в зв'язку з чим суд погоджується з податковим органом, що господарські операції позивача з вищевказаними контрагентами мають безтоварний характер. За наслідками дослідження операцій позивача з його контрагентами встановлено, що останні не призвели до зміни майнового стану ТОВ Ромпетрол Україна .

Під час перевірки було встановлено, що адреса, за якою зберігалися нафтопродукти підприємствами ТОВ Петрол Інвест (м. Запоріжжя) та ТОВ Кронус Ойл (м. Херсон) відрізняється від адреси, за якою зберігалися нафтопродукти підприємствами ТОВ Гермес Енерджи (Харківська та Полтавська області), ТОВ Ойл Продакшн (Харківська та Київська область), ТОВ Гвін - 2009 (Харківська, Київська, Полтавська області), однак належних доказів на підтвердження факту транспортування нафтопродуктів не надано.

Позивач посилається на тристоронні акти як на доказ підтвердження факту транспортування, зазначаючи, що приймання нафтопродуктів здійснено відповідно до договорів постачання, купівлі-продажу тощо.

Згідно актів приймання-передачі нафтопродуктів від 29.02.2016р. сторона 1 (ТОВ Петрол Інвест , ТОВ Кронус Ойл ) передала стороні 2 (ТОВ Ойл Продакшн , ТОВ Гермес Енерджи , ТОВ Гвін - 2009 ) нафтопродукти, які належать стороні 3 (ТОВ Ромпетрол Україна ) на відповідальне зберігання (т.1, а.с. 143-146).

За приписами п.2.2 договорів зберігання нафтопродуктів №№ 121-L, 123- L від 10.02.2016р. приймання нафтопродуктів здійснюється за фактом відповідно до Інструкції № 281, стандартами і нормативними документами, чинними на території України і вимогами ДСТУ 3900-85. Датою приймання нафтопродуктів зберігачем на зберігання є дата складення та підписання акта уповноваженими особами, які брали участь у прийомі нафтопродуктів.

Зі змісту зазначених актів вбачається, що їх підписано генеральним директором ТОВ Ромпетрол Україна ОСОБА_4, який брав участь у прийомі нафтопродуктів. Проте у позовній заяві зазначено, що позивач дізнався про факт транспортування його товару до нових місць зберігання лише тоді, коли ТОВ Петрол Інвест та ТОВ Кронус Ойл його повідомили про самостійне здійснення передачі нафтопродуктів та надання для підписання тристоронніх актів.

Твердження позивача про доведення ним товарності операцій, з посиланням на довідки Центральної об'єднаної ДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області про результати зустрічних звірок, згідно висновків яких встановлено відображення у податковому обліку підприємствами господарських операцій з ТОВ Ромпетрол Україна та недопустимість повторного дослідження встановлених під час зустрічної звірки обставин судом відхиляється, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на запити Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС, Головним управлінням ДФС у Харківській області повідомлено, що питання транспортування і походження бензину, прийнятого на зберігання від ТОВ Ромпетрол Україна в цих довідках не відображено (т. 2, а.с. 69-77).

З урахуванням наведеного, враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено реальності господарських операцій з ТОВ Гермес Енерджи , ТОВ Ойл Продакшн , ТОВ Гвін-2009 , враховуючи ненадання останнім як до суду, так і до контролюючого органу первинних документів, встановлених чинним законодавством для даного виду операцій, зокрема Інструкцією № 281, а саме товарно-транспортних накладних, залізничних накладних, специфікацій, паспортів або сертифікатів якості бензину з усіх місць зберігання за вказаний вище період, документів, що засвідчують здійснення наливу/зливу нафтопродуктів, щодо проведення аналізу якості нафтопродуктів, про призначення матеріально відповідальної особи за приймання-передачу нафтопродуктів, наказів на відрядження до місць зберігання нафтопродуктів, авансових звітів про відрядження, відвантажувальних відомостей; не доведено отримання робіт (послуг) з відновлення якості та приведення експлуатаційних властивостей бензину автомобільного Євро у відповідність до вимог ДСТУ 7687:2015, що в даному випадку свідчить про безтоварність господарських операцій позивача із вищевказаними контрагентами.

Таким чином, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби №№0001171400, НОМЕР_1, НОМЕР_2 від 22.12.2016р. прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією, ПК України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст. 2 КАС України, в зв'язку з чим судом не встановлено підстав для визнання їх протиправними та скасування.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача не стягується.

Підпунктом 1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на час подання позову до суду) встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою встановлюється ставка судового збору в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем належить сплачувати 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Суд зазначає, що за подачу цього позову належало сплатити судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, що становить 1134460,58 грн. (один мільйон сто тридцять чотири тисячі чотириста шістдесят гривень 58 коп.).

Позивачем на час подання адміністративного позову було частково здійснено сплату судового збору у розмірі 204800,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень про сплату судового збору № 73 від 13.09.2017р. у сумі 200000,00 грн. та № 18 від 16.06.2017р. у сумі 4800,00 грн. (т.1, а.с. 213-214).

Ухвалою від 18.09.2017р. відкрито провадження по справі та відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 КАС України в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розділ між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішення, постанові або ухвалі (ч.1 ст. 143 КАС України).

Враховуючи, що ухвалою суду від 18 вересня 2017 року позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «РОМПЕТРОЛ УКРАЇНА» на користь Державного бюджету України судового збору у розмірі 929660,58грн. (дев'ятсот двадцять дев'ять тисяч шістсот шістдесят гривень 58 коп.) (1134460,58 грн. - 204800,00 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «РОМПЕТРОЛ УКРАЇНА» (65009, м. Одеса, вул. Сонячна, 5; код ЄДРПОУ 34553505) до Офісу великих платників податків у м.Одесі в особі Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11 Г; код ЄДРПОУ 39440996) про скасування податкових повідомлень-рішень №№0001171400, НОМЕР_1, НОМЕР_2 від 22.12.2016р.,- відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «РОМПЕТРОЛ УКРАЇНА» (65009, м. Одеса, вул. Сонячна, 5; код ЄДРПОУ 34553505) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 929660,58 грн. (дев'ятсот двадцять дев'ять тисяч шістсот шістдесят гривень 58 коп.) на р/р № 34310206084032, отримувач коштів УК у м.Одесі/Київський р-н/22030101, код отримувача 38016923, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101.

Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ Перехідні положення КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П'ятого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 21.01.2019 р.

Суддя Г.П. Самойлюк

.