Ухвала

від 17.01.2019 по справі 620/3447/18

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

17 січня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/3447/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участю секретаря Кондратенко О.В.,

представника позивача Лутай Н.М.,

представника відповідача Транківської Н.П.,

представника третьої особи Карманнікова М.О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, питання про закриття провадження у справі № 620/3447/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Північноукраїнська агропромислова компанія до Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Придніпров'є , Приватне підприємство Ясна плюс про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Північноукраїнська агропромислова компанія звернулось до суду з адміністративним позовом до Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Придніпров'є , Приватне підприємство Ясна плюс та, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 13.12.2018, просить суд: визнати протиправними дії Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області щодо відмови, викладеної у листі від 19.04.2018 № 01-21/536, у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) за рахунок невитребуваних часток (паїв) колишнього КСП Придніпров'є для передачі в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю Північноукраїнська агропромислова компанія для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Любецької об'єднаної територіальної громади Ріпкинського району Чернігівської області (Любецької селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області орієнтовною площею 192,9772 га та на території Малинівської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області орієнтовною площею 391,7074 га); зобов'язати Ріпкинську районну державну адміністрацію Чернігівської області надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) за рахунок невитребуваних часток (паїв) колишнього КСП Придніпров'є для передачі в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю Північноукраїнська агропромислова компанія для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Любецької об'єднаної територіальної громади Ріпкинського району Чернігівської області у відповідності до Земельного кодексу України.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що на момент звернення останнього з заявою до відповідача право оренди земельних ділянок за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Придніпров'є не було належним чином зареєстровано, а тому вважає, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі та протиправно у своїй відмові зазначив, що земельні ділянки передані в оренду іншій особі.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 22.10.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Ухвалою суду від 29.11.2018 вирішено проводити розгляд справи № 620/3447/18 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 20.12.2018 задоволено клопотання представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Придніпров'є про продовження строку підготовчого провадження та продовжено строк підготовки справи №620/3447/18 до розгляду по суті до 09.01.2019 до 10 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 14.01.2019 провадження у справі зупинено до вирішення питання про відвід судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В.

Ухвалою суду від 15.01.2019 у задоволенні заяви представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Приватного підприємства Ясна плюс про відвід судді Падій В.В. у справі №620/3447/18 - відмовлено.

Ухвалою суду від 16.01.2019 провадження у справі поновлено та призначено підготовче засідання на 17.01.2019 на 15:00 год.

У підготовчому судовому засіданні судом постановлено питання про закриття провадження у справі з підстав, що даний спір відноситься до юрисдикції місцевого суду в порядку господарського судочинства.

Представники позивача, відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Приватного підприємства Ясна плюс у судовому засіданні проти закриття провадження у справі не заперечували.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Придніпров'є у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Проаналізувавши адміністративний позов з доданими до нього документами, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України вказав, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…) . З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

У свою чергу, система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

При цьому, критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Водночас, пунктом 1 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна із сторін здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна із сторін є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Водночас за приписами пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Тобто необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватися суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Отже до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

З аналізу вищенаведених норм права суд дійшов висновку, що справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

У свою чергу, положеннями пункту 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, а саме: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

При цьому визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Разом з тим при визначенні юрисдикційності спору суд повинен враховувати зміст (суть) спірних правовідносин. При вирішенні питання щодо компетенції суду слід врахувати критерій суб'єктного складу спірних правовідносин, одним з яких є участь суб'єкта владних повноважень, визначити характер правовідносин, із яких виник спір, і кінцеву мету пред'явлення позову.

Так, предметом спору у даній справі є визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) за рахунок невитребуваних часток (паїв) колишнього КСП Придніпров'є для передачі в оренду позивачу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Любецької об'єднаної територіальної громади Ріпкинського району Чернігівської області та зобов'язання відповідача надати такий дозвіл.

Разом з тим, як встановлено судом у підготовчому судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, земельні ділянки, щодо яких позивач просить надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою, перебувають у користуванні іншої юридичної особи, а саме - Приватного підприємства Ясна плюс .

Отже спір у справі, що розглядається, стосується права користування третіми юридичними особами на спірні земельні ділянки, яке підтверджується договорами оренди на земельні ділянки, тобто цивільного права.

Аналіз зазначених фактичних обставин дає підстави вважати, що заявлені позивачем позовні вимоги є похідними від вимог у приватно-правовому спорі.

Таким чином, за суб'єктним складом сторін та суттю спору дана справа підлягає розгляду господарськими судами у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи суб`єктний склад сторін, зміст заявлених позивачем вимог та предмет, з огляду на той факт, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що провадження у справі слід закрити.

При цьому, на виконання положень частини 1 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, суд роз'яснює позивачу, що даний спір відноситься до юрисдикції місцевого суду в порядку господарського судочинства.

Керуючись статтями 238, 241, 242, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Провадження у справі № 620/3447/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Північноукраїнська агропромислова компанія до Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Придніпров'є , Приватне підприємство Ясна плюс про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - закрити.

Роз'яснити позивачу, що даний спір відноситься до юрисдикції місцевого суду в порядку господарського судочинства.

Роз'яснити позивачу, що у відповідності до частини 2 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Роз'яснити позивачу, що згідно з частиною 6 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.

Ухвала набирає законної сили в строк та порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційному порядку може бути оскаржена ухвала про закриття провадження у справі.

Ухвала суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, через Чернігівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвалу суду у повному обсязі виготовлено 22.01.2019.

Суддя В.В. Падій