Рішення

від 22.01.2019 по справі 2а-10773/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

22 січня 2019 року справа №2а-10773/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-Ландшафт" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Еліт-Ландшафт") доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Печерському районі) провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 липня 2012 року №0006742209 В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС Державної податкової служби, правонаступником якої є відповідач, оскільки вважає протиправним визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, виходячи з того, що господарські операції із контрагентом Приватним підприємством "Фірма Володар" підтверджені належним чином оформленими первинними та податковими документами, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а ТОВ "Еліт-Ландшафт" дотримано передбачені законодавством умови для формування податкового кредиту.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2012 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 березня 2017 року №К/800/31343/13 попередні судові рішення у справі скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано на розгляд судді Кузьменку В.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2017 року адміністративну справу №2а-10773/12/2670 прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

Відповідач подав письмове заперечення проти позову, в якому підтримав висновки акта перевірки.

В судовому засіданні 17 жовтня 2017 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача до суду не прибув, у зв'язку із чим на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, звертає увагу на наступне.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, правонаступником якої є відповідач, від 07 липня 2012 року №0006742209 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України ТОВ "Еліт-Ландшафт" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2 356 257,00 грн., у тому числі за основним платежем на 2 161 099,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 195 158,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 18 червня 2012 року №388/22-9/34478669 "Про результати невиїзної позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ "Еліт-Ландшафт", код за ЄДРПОУ 34478669 по взаємовідносинам з ПП "Фірма "Володар", код ЄДРПОУ 31988783 з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за листопад, грудень 2010 року, січень, квітень, травень, липень 2011 року" (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за листопад, грудень 2010 року, січень, квітень, травень, липень 2011 року на суму 2 161 099,00 грн.

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум вартості придбаних у ПП "Фірма "Володар" товарів та послуг, у зв'язку із не доведенням реальності господарських операцій, що базується на висновках акта ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 31 січня 2012 року №72/23-1/31988783 про неможливість проведення перевірки ПП "Фірма "Володар" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та кредит за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2011 року, зокрема: відповідно висновку щодо наявності ознак "фіктивності" та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ПП "Фірма "Володар" за юридичною адресою не знаходиться, фактична адреса невідома; на підприємстві відсутні будь-які основні засоби та виробничі потужності; найманих працівників немає, директор, бухгалтер та засновник в одній особі є громадянкою Росії та на території України відсутня; вказані факти свідчать про неможливість факту реального здійснення господарської діяльності; висновок експерта №617 від 28 вересня 2011 року встановлено що підпис від директора ПП "Фірма "Володар" в договорі №134 про визнання електронних документів від 29 квітня 2011 року укладеному між ПП "Фірма "Володар" та ДПІ у Вишгородському районі виконаний не громадянкою ОСОБА_2, а іншою особою; згідно пояснення громадянки Російської федерації ОСОБА_2, яка згідно офіційної реєстраційної документації значиться керівником головним бухгалтером ПП "Фірма "Володар" вона взяла участь у реєстрації підприємства без мети займатися фінансово-господарською діяльністю; крім того, проти ПП "Фірма "Володар" порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України; ДПІ у Вишгородському районі встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) ПП "Фірма "Володар", а тому договори відповідно статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України є нікчемними і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

З огляду на викладене податковий орган дійшов висновку про те, що угоди з поставки по ланцюгу ПП "Фірма "Володар" - ТОВ "Еліт-Ландшафт" не спричиняють реального настання правових наслідків, фактично не здійснювались та не мали на меті подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Направляючи справу на новий розгляд, Вищий адміністративний суд України зазначив, що: "…доводам ДПІ із врахуванням обставин порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва ПП "Фірма "Володар", суди попередніх інстанцій у порушення вимог статті 86 КАС України не дали належної оцінки, тоді як обставини, на які посилається податковий орган, входять до предмету доказування у справі і мають істотне значення для вирішення питання стосовно права позивача на податковий кредит за податковими накладними, виписаними від імені цієї юридичної особи.".

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, перевірити належним чином доводи сторін щодо фактичної поставки позивачу підрядних послуг від ПП "Фірма "Володар", відповідності особи, вказаної в податкових накладних та інших документах первинного бухгалтерського обліку, виписаних від імені ПП "Фірма "Володар", особі, уповноваженої на здійснення операцій з поставки від імені цього підприємства Вирішенню цього питання, від якого залежить і питання щодо факту реального виконання підрядних послуг силами ПП "Фірма "Володар", буде сприяти, зокрема встановлення обставин щодо результату розгляду кримінальної справи, порушеної за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 ст. 205 КК України, перебування громадянки ОСОБА_2 в Україні, отримання нею дозволу на працевлаштування в Україні на посаді директора ПП "Фірма "Володар" відповідно до Порядку оформлення іноземцями та особами без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні, затвердженого постанови Кабінету Міністрів України від 01.11.1999 №2028".

На виконання вказівок Вищого адміністративного суду України Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ "Еліт-Ландшафт" (замовник) та ПП "Фірма "Володар" (виконавець) укладено договори від 16 жовтня 2010 року №В-19, від 02 грудня 2010 року №В-40, від 02 листопада 2010 року №В-25, від 30 листопада 2010 року №В-38, від 23 листопада 2010 року №В-36, від 03 грудня 2010 року №В-42, від 19 листопада 2010 року №В-35, від 21 жовтня 2010 року №В-20, від 09 листопада 2010 року №В-28, від 10 грудня 2010 року №В-46, від 03 грудня 2010 року №В-39, від 03 грудня 2010 року №В-43, від 10 січня 2011 року №В-01/11, від 12 січня 2011 року №В-05/11, від 12 січня 2011 року №В-03/11, від 10 січня 2011 року №В-02/1, від 17 січня 2011 року №В-04/11, від 09 листопада 2010 року №В-29, від 02 грудня 2010 року №В-41, від 22 жовтня 2010 року №В-21, від 12 жовтня 2010 року №В-32, від 15 жовтня 2010 року №В-18, від 21 березня 2011 року №В-15/11, від 25 березня 2011 року №В-17/11, від 07 квітня 2011 року №В-38/11, від 15 квітня 2011 року №В-40/11, від 15 квітня 2011 року №В-45/11, від 18 квітня 2011 року №В-46/11, від 27 квітня 2011 року №ВТ-023, від 05 травня 2011 року №ВТ-025, від 04 травня 2011 року №В-48/11, від 12 травня 2011 року №В-49/11, за умовами яких виконавець зобов'язався виконати комплекс робіт на об'єкті "Центр відпочинку та здоров'я" за адресою: Київська обл., Вишгородський районі, с. Нові Петрівці, вул. Івана Франка, буд. 19, на території готельно-ресторанного комплексу на території Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області, благоустрою набережної за адресою: Київська обл., Вишгородський районі, с. Нові Петрівці, "Вишгородський масив", вул. Івана Франка, буд. 19, зокрема: по плануванню грунтсуміші та укладці рулонного газону, висадці рослин, по благоустрою території, укладці георешітки на набережній, по висадці сосон, прополці рослин, а також поставити декоративні рослини (наприклад, туї, ялівець, фіалки, сосни, рододендрон, барбарис, таволга, хоста, спірея).

Згідно з наявними у справі копіями актів приймання-передачі виконаних робіт та видаткової накладної виконавець надав визначені сторонами послуги та поставив товар (зокрема декоративні рослини) протягом листопада, грудня 2010 року, січня, квітня, травня, липня 2011 року на загальну суму 12 966 594,00 грн.

Протягом листопада, грудня 2010 року, січня, квітня, травня, липня 2011 року ПП "Фірма "Володар" виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 12 966 594,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 2 161 099,00 грн.

В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок постачальника грошові кошти, що підтверджують копії відповідних виписок банку.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України "Про податок на додану вартість" передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічні норми стосовно формування податкового кредиту містить і Податковий кодекс України.

Так, згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ПП "Фірма "Володар", у зв'язку з придбанням товарів та робіт (послуг).

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених податкових накладних та первинних документів, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведеності факту реальності господарських операцій та використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Так, досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю та реальність господарських операцій, суд зазначає про наступне.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, суд звертає увагу, що позивач не надав суду будь-яких письмових пояснень з приводу реальності здійснених господарських операцій на мети придбання у ПП "Фірма "Володар" товарів та робіт (послуг) на об'єктах "Центр відпочинку та здоров'я" за адресою: Київська обл., Вишгородський районі, с. Нові Петрівці, вул. Івана Франка, буд. 19, на території готельно-ресторанного комплексу на території Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області, благоустрою набережної за адресою: Київська обл., Вишгородський районі, с. Нові Петрівці, "Вишгородський масив", вул. Івана Франка, буд. 19, зокрема: по плануванню грунтсуміші та укладці рулонного газону, висадці рослин, по благоустрою території, укладці георешітки на набережній, по висадці сосон, прополці рослин.

Позивач надав суду копії договорів, первинних документів та податкових накладних по відносинам із ПП "Фірма "Володар", а також аналогічні документи по відносинам із ТОВ "Архітектурно-будівельна компанія "ІНТЕБ", ТОВ "Дім Лісника" та ТОВ "Танталіт", однак, не зазначив, яким чином вказані документи співвідносяться між собою.

Суд зазначає, що надані позивачем договори, первинні та платіжні документи, податкові накладні не дають можливості встановити реальність здійснених операцій, а лише фіксують господарські операції із ПП "Фірма "Володар", ТОВ "Архітектурно-будівельна компанія "ІНТЕБ", ТОВ "Дім Лісника" та ТОВ "Танталіт".

При цьому щодо фактичного виконання ПП "Фірма "Володар" робіт та поставки товарів суд звертає увагу, що у справі відсутні докази, які б давали можливість ідентифікувати участь ПП "Фірма "Володар" у виконанні робіт і послуг на об'єктах "Центр відпочинку та здоров'я" за адресою: Київська обл., Вишгородський районі, с. Нові Петрівці, вул. Івана Франка, буд. 19, на території готельно-ресторанного комплексу на території Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області, благоустрою набережної за адресою: Київська обл., Вишгородський районі, с. Нові Петрівці, "Вишгородський масив", вул. Івана Франка, буд. 19, зокрема: по плануванню грунтсуміші та укладці рулонного газону, висадці рослин, по благоустрою території, укладці георешітки на набережній, по висадці сосон, прополці рослин, розробці дендроплану.

Зокрема у справі відсутні документи по плануванню, благоустрою території об'єктів, наприклад розроблений дендроплан, докази належності вказаних об'єктів третім особам та щодо правових відносин позивача із такими особами.

Крім того, у справі відсутні докази на підтвердження фактичної поставки декоративних рослин, зокрема доказів перевезення, оприбуткування у позивача та подальшої поставки третім особам.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ПП "Фірма "Володар" носять реальний характер, а придбані послуги використані в межах господарської діяльності або придбавались з такою метою.

З огляду на зазначене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України щодо заниження податку на додану вартість є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а тому збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є правомірним.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ "Еліт-Ландшафт" про скасування податкових повідомлень-рішень документально не підтверджуються та є необґрунтованими.

У той же час суд не приймає до уваги посилання на акт ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 31 січня 2012 року №72/23-1/31988783 про неможливість проведення перевірки ПП "Фірма "Володар" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, оскільки такий акт за своєю правовою природою не є результатом податкового контролю та не може фіксувати порушень податкового законодавства.

Суд відхиляє посилання відповідача на висновок експерта №617 від 28 вересня 2011 року, яким встановлено що підпис від директора ПП "Фірма "Володар" в договорі №134 про визнання електронних документів від 29 квітня 2011 року укладеному між ПП "Фірма "Володар" та ДПІ у Вишгородському районі виконаний не громадянкою ОСОБА_2, а іншою особою, оскільки копія такого висновку у справі відсутня.

Проте, зазначені обставини не є самостійною підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у зв'язку із недоведеністю реальності господарських операцій.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Еліт-Ландшафт" задоволенню не підлягає.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Еліт-Ландшафт" відмовити повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліт-Ландшафт" (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, офіс 43; ідентифікаційний код 34478669);

Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 2, ідентифікаційний код 39669867).

Суддя В.А. Кузьменко