Постанова

від 22.01.2019 по справі 826/16825/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 січня 2019 року

Київ

справа №826/16825/14

адміністративне провадження №К/9901/2578/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними матеріалами касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Лег Альто (далі - ТОВ) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2015 року (суддя Огурцов О.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року (судді Твердохліб В.А., Костюк Л.О., Троян Н.М.) у справі № 826/16825/14 за позовом ТОВ до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Банк Форум Соловйової Наталії Анатоліївни (далі - Уповноважена особа; Фонд; Банк відповідно), третя особа Банк, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії та визнання протиправним рішення, -

встановив:

У жовтні 2014 року ТОВ звернулася до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними дії Уповноваженої особи щодо відхилення заяви про визнання кредиторських вимог загальним розміром 2 691 131 грн; визнати протиправним рішення від 17 жовтня 2014 року №10025/2.3 про відхилення заяви про визнання кредиторських вимог до Банку із загальним розміром документально підтверджених грошових вимог 2 691 131 грн; зобов'язати визначити суму заборгованості із загальним розміром документально підтверджених грошових вимог 2 691 131 грн та віднести ці вимоги до сьомої черги погашення; зобов'язати внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку, якими включити ТОВ до реєстру акцептованих вимог кредиторів із загальним розміром грошових вимог 2 691 131 грн .

Суди встановили, що 17 січня 2013 року між Банком і ТОВ було укладено договір № 01/1701-13 про надання юридичних послуг (далі - Договір).

Згідно з пунктом 1.2 Договору ТОВ надає Банку юридичні послуги, пов'язані із захистом прав замовника, а останній зобов'язується оплатити та прийняти надані виконавцем юридичні послуги на умовах, визначених Договором.

17 січня 2013 року між сторонами укладено додатковий договір № 1 до договору № 01/1701-13 про надання юридичних послуг від 17 січня 2013 року. Пунктом 5 акту приймання-передачі до договору № 1 сторони підтверджують, що вартість юридичних послуг за цим актом, згідно з додатковим договором, становить 650 000 гривень.

16 вересня 2013 року між сторонами укладено договір № 4-13/юр про надання юридичних послуг. Відповідно пункту 2.3 договору № 4-13/юр закінчення надання виконавцем юридичних послуг і за цим договором фіксується актом приймання-передачі наданих послуг.

Пунктами 3.1, 3.3 договору № 4-13/юр передбачено, що сторони визначили вартість таких послуг становить 610 000 гривень. Підтвердження факту надання виконавцем послуг по цьому договору є акт приймання-передачі виконаних (наданих) послуг, який є невід'ємною частиною цього Договору. Підготовку відповідних актів приймання-передачі конкретних послуг здійснює Виконавець. Акт повинен бути складений у двох екземплярах протягом 5 (п'яти) робочих днів по факту надання послуги і повинен містити вартість фактично наданих Виконавцем послуг. Розрахунки між сторонами здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця, визначений в розділі 10 цього Договору.

Згідно з пунктом 2 підписаного сторонами 12 березня 2014 року акту приймання-передачі наданих послуг за Договором від 16 вересня 2013 року № 4-13/юр про надання юридичних послуг сторони підтверджують, що виконавець надав у необхідному обсязі та належної якості юридичні послуги, а замовник їх прийняв відповідно до вказівок останнього та розділів 1, 2 договору від 16 вересня 2013 року № 4- 13/юр.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 13 червня 2014 року № 355 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства Банк Форум , виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 16 червня 2014 року № 49 Про початок ліквідації публічного акціонерного товариства Банк Форум , згідно з яким з 16 червня 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у Банку.

Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в Банку призначено начальника відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Соловйову Н.А.

20 липня 2014 року ТОВ до Уповноваженої особи із заявою про визнання кредитором та включення ТОВ до реєстру кредиторів із загатним розміром грошових вимог в сумі 2 691 131 грн та забезпечити задоволення вимог за рахунок коштів, одержаних в результаті реалізації майна Банку.

Листом від 17 жовтня 2014 року № 10025/2.3 Уповноважена особа відхилила заяву та розірвала Договір від 17 січня 2013 року № 01/1701-13.

Така відмова, на думку позивача, є протиправною, оскільки заявлена ним до Банку як кредиторська вимога сума витрат безпосередньо пов'язана з ліквідаційною процедурою Банку, а тому ці витрати на підставі частини першої статті 52 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Закон № 4452-VI) підлягають внесенню Уповноваженою особою Фонду до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 02 лютого 2015 року у задоволенні позову відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02 червня 2015 року це рішення залишив без змін.

ТОВ не погодилося із рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій і подало касаційну скаргу з вимогами про їх скасування та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

У відзиві на касаційну скаргу Уповноважена особа просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.

Верховний Суд переглянув рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.

Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 13 червня 2018 року (справа № 826/21368/15) виснував, що на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. У свою чергу, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Разом з тим, вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід враховувати не лише суб'єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог юридичної особи до суб'єкта господарювання - банку, що ліквідується), які задовольняються у порядку черговості, визначеної статті 52 Закону № 4452-VI за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна банку.

Повноваження уповноваженої особи Фонду щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру визначені у пункті 3 частини першої статті 48 Закону № 4452-VI.

Повноваження Фонду як ліквідатора, що закріплені у частині першій статті 48 Закону № 4452-VI, збігаються за змістом із повноваженнями розпорядника майна у справі про банкрутство, які закріплені у частинах третій, п'ятій статті 22 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (далі - Закон № 2343-XII).

Відповідно до частини першої статті 52 зазначеного Закону кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а спірні правовідносини випливають з укладених між банком і юридичною особою договорів, уповноважена особа Фонду та Фонд діють як представники сторони договірних відносин.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, а також про підвідомчість цього спору судам господарської юрисдикції.

Ці висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, ухвалені за результатами розгляду справи, фактичні обставини якої є певним чином подібними до фактичних обставин, встановлених у справі, що розглядається, - спір у справі, що розглядається, виник у зв'язку з виконанням Уповноваженою особою Фонду дій щодо складання реєстру акцептованих вимог кредиторів, а саме невключення до цього реєстру кредиторських вимог ТОВ, заявлених у зв'язку з виникненням у Банку під час його ліквідаційної процедури заборгованості перед ТОВ за укладеними з ним договорами, тому колегія суддів у вимірі фактичних обставин цієї справи вважає, що суди помилково розглянули справу за правилами адміністративної юрисдикції.

За змістом частин першої та другої статті 341 КАС (в редакції після 15 грудня 2017 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За наведених обставин, рішення суду першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - закриттю.

Керуючись статтями 238, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Лег Альто задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року скасувати, а справу закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді : Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко