Ухвала

від 14.01.2019 по справі 441/671/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 441/671/18 Головуючий у 1 інстанції: Малахова-Онуфер А.М.

Провадження № 22-ц/811/124/19 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

УХВАЛА

14 січня 2019 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М.

розглянувши заяву про самовідвід судді Струс Л.Б. у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Городоцького районного суду Львіської області від 19 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Городоцької районної Державної адміністрації Львівської області, ОСОБА_3, треті особи Суховільська сільська рада Городоцького району Львівської області, ОСОБА_4, Городоцька державна нотаріальна контора, Центр надання адміністративних послуг при Городоцькій районній Державній адміністрації Львівської області про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, незаконним розпорядження, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, -

в с т а н о в и л а :

суддею Струс Л.Б. заявлено самовідвід у зв'язку з тим, що у її провадженні у Городоцькому районному суді Львівської області перебувала справа №2-155/2006 за позовом ОСОБА_3 до Городоцької державної нотаріальної контори про визначення додаткового строку для прийняття спадщини у якій суддею Струс Л.Б. 02 лютого 2006 року було постановлено рішення. Оскільки позов у даній справі стосується рішення Городоцького районного суду Львівської області від 02 лютого 2006 року, яке було скасоване рішенням Апеляційного суду Львівської області від 31 травня 2012 року, з метою виключення сумнівів щодо об'єктивності судді при розгляді цієї справи, забезпечення довіри до суду, у відповідності до п.5 ч.1 ст. 36 ЦПК України вважає, що не може брати участь у розгляді даної справи та підлягає відводу.

Перевіривши доводи заяви про самовідвід судді Струс Л.Б., колегія суддів вважає, що заява про самовідвід судді Струс Л.Б. підлягає до задоволення.

У відповідності до змісту ч. 8 ст. 40 ЦПК України, суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.9 ст. 40 ЦПК України, питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

Згідно ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відповідно до ч.1, 2, 4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Також відповідно до п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Крім цього, відповідно до п. 49-53 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України"(Заява N 33949/02) від 9 листопада 2006 року: Відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38). Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), пункт 43). Суд не переконаний, що у цій справі достатньо ознак, щоб вирішити, що судді Артемівського суду, які розглядали справу заявниці, проявляли особисту упередженість. У будь-якому випадку Суд не вважає за необхідне розглядати це питання, оскільки з причин, викладених нижче, він дійшов висновку, що у цій справі мала місце безсторонність суду за об'єктивним критерієм. Стосовно об'єктивного критерію слід визначити, окремо від поведінки голови В.Л.Г, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7 серпня 1996 року, п. 58). З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (див. рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п. 26). Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain), від 28 жовтня 1998 року, п. 45) .

Зважаючи на вказані норми внутрішнього законодавства та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, у згаданій справі, слід вважати, що у сторін у справі можуть виникнути сумніви в неупередженості чи об'єктивності судді Львівського апеляційного суду Струс Л.Б. при розгляді даної справи у зв'язку з тим, що суддею Струс Л.Б. 02 лютого 2006 року було постановлено рішення у справі №2-155/2006 за позовом ОСОБА_3 до Городоцької державної нотаріальної контори про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, яке було скасоване рішенням Апеляційного суду Львівської області від 31 травня 2012 року та таке стосується даної справи.

З метою уникнення сумнівів в неупередженості суду, для забезпечення розгляду справи з дотриманням процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, колегія суддів вважає, що заяву про самовідвід слід задовольнити та відвести суддю Струс Л.Б. від розгляду даної цивільної справи.

Керуючись ст.ст. 38, 39, 40, 41 ЦПК України, -

у х в а л и л а:

заяву судді Струс Л.Б. про самовідвід - задовольнити.

Відвести суддю Струс Л.Б. від участі у розгляді справи.

Справу передати на повторний авторозподіл в частині визначення судді замість відведеної.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Л.Б. Струс

М.М. Шандра