Рішення

від 24.01.2019 по справі 826/7900/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 січня 2019 року № 826/7900/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., розглянувши в спрощеному провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МЕЛОЛІН доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнати протиправними дії, скасувати податкову вимогу в частині,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю МЕЛОЛІН (надалі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії ГУ ДФС у м. Києві щодо нарахування ТОВ МЕЛОЛІН суми податкового боргу з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки у розмірі 160 441,60 грн;

- скасувати податкову вимогу ГУ ДФС у м. Києві №73893-17 від 20.04.2018 в частині нарахування ТОВ МЕЛОЛІН суми податкового боргу з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки у розмірі 160 441,60 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Роз'яснено сторонам, що справа буде розглядатись одноособово суддею Григоровичем П.О. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись при цьому на те, що самостійно визначене платником податків грошове зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки у розмірі 160 441,60 грн сплачено в повному обсязі у визначений строк, внаслідок чого підстави для винесення оскаржуваної податкової вимог відсутні, а остання підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Відповідач заперечує по суті заявлені позовні вимоги, посилаючись при цьому на те, що згідно даних ІКП позивача за останнім обліковується борг з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки у розмірі 160 441,60 грн, внаслідок чого оскаржувана податкова вимога винесена цілком правомірно та скасуванню не підлягає.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

20 квітня 2018 року відповідачем винесено податкову вимогу:

- №73893-17, якою позивача повідомлено про те, що станом на 19.04.2018 сума податкового боргу становить всього 162 614,72 грн, в тому числі по податку на прибуток приватних підприємств - 210 грн, податку на додану вартість - 1993,12 грн, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами - 160 411,60 грн.

Позивач оскаржує податкову вимогу в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами в сумі 160 411,60 грн.

Суть спору полягає в наступному. Так, 17.02.2016 позивачем помилково (не за місцезнаходженням нерухомого майна) - до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві була подана відповідна податкова декларація, у якій визначено суму податку за майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 160 411,60 грн.

В подальшому позивачем до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві подана уточнююча податкова декларація, якою вказані грошові зобов'язання зменшені до нуля.

Однак, контролюючим органом не було скориговано дані ІКП позивача, що і стало підставою для винесення оскаржуваної податкової вимоги, хоча грошове зобов'язання в сумі 160 411,60 грн на той час вже було сплачено позивачем за податковою декларацією, поданою контролюючому органу за місцезнаходженням майна - до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Відповідачем обставини сплати позивачем грошового зобов'язання в сумі 160 411,60 грн не заперечуються, однак представник контролюючого органу посилається лише на те, що за даними ІКП за позивачем обліковується борг у вказаній сумі, що і стало підставою для винесення вимоги.

За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом та просить його задовольнити.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Позивач на праві власності володіє нерухомим майном, а саме будівлею інженерного корпусу літера А , площею 6 542, 00 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. 40 річчя Жовтня, 6, та будівлею цеху №2 літера І площею 5 098, 90 кв.м.м. за адресою: м. Київ, вул. 40 річчя Жовтня, 6 (надалі - нежитлові приміщення).

01.01.2015 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи № 71-VIII від 28.12.2014, яким шляхом викладення в новій редакції статті 266 Податкового кодексу України, було введено новий вид податку - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до пп. 266.1.1. п. 266.1. ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1. п. 266.2. ст. 266 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп. 266.3.1., пп.266.3.2. п.266.3. ст. 266 Податкового кодексу України).

Платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально (п.266.7.5 Податкового кодексу України).

Таким чином, вказані вище нежитлові приміщення, що належать позивачу на праві приватної власності, є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а позивач (як власник приміщень) зобов'язаний сплачувати вказаний податок відповідно до вимог ст.266 Податкового кодексу України за місцезнаходженням об'єкта оподаткування.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.02.2016 року Позивачем була подана податкова декларація з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки до ДПІ Печерського району ГУ ДФС у м. Києві. Про прийняття декларації свідчить квитанція № 2 від 17.02.2016 року.

В травні 2016 року позивач виявив, що декларація з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, подана всупереч вимог п.266.7.5 Податкового кодексу України - не за місцем знаходження нерухомого майна, а за місцем реєстрації платника податків.

Як наслідок, 17.05.2016 року Позивачем подана податкова декларація з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, тобто за місцем розташування майна, яке є предметом оподаткування. Про прийняття декларації свідчить квитанція № 2 від 17.05.2016 року.

В поданій до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві декларації Позивачем задекларовані об'єкти оподаткування - нерухоме майно: будівля інженерного корпусу літера А площею 6 542, 00 кв.м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. 40 річчя Жовтня, 6, та будівля цеху №2 літера І площею 5 098, 90 кв.м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. 40 річчя Жовтня, 6.

Одночасно в декларації позивачем визначено річну суму податку в розмірі 160 411,60 грн (по 40 102,90 грн за квартал), яка сплачена платіжними дорученнями №36 від 26.04.2016, №66 від 28.07.2016, №97 від 20.10.2016, №125 від 30.01.2017, копії який долучено позивачем до матеріалів справи.

Відповідачем не заперечувались та не ставились під сумнів обставини сплати позивачем податку в загальній сумі 160 411,60 грн за вказаними платіжними дорученнями, внаслідок чого суд не витребував у позивача докази зарахування коштів до бюджету.

В той же час, оскільки декларація до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві була подана помилково, 20.03.2017 позивачем подано вказаному органу уточнюючу податкову декларацію, якою зменшено до нуля річну суму податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки по відношенню до попередньо поданої декларації від 17.02.2016.

Уточнююча декларація прийнята ДПІ, що підтверджується відповідним штампом податкового органу на декларації із присвоєнням звітному документу відповідного номеру.

За загальним правилом, визначеним п.50.1 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Контролюючим органом до матеріалів справи не надавалось рішень/інформації про не прийняття/невизнання уточненої податкової декларації, як податкової звітності, внаслідок чого суд приходить до висновку про те, що позивачем у визначений спосіб було сторновано до нуля грошові зобов'язання по помилково поданій декларації до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

З урахуванням всього вищенаведеного, оскільки в матеріалах справи наявні докази повної сплати позивачем за 2016 рік податку за нерухоме майно, а контролюючим органом зворотного не доведено, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про протиправність оскаржуваної податкової вимоги в цій частині, внаслідок чого остання підлягає скасуванню в сумі податкового боргу в розмірі 160411,60 грн (код класифікації доходів бюджету 18010400), а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині визнання протиправними дії ГУ ДФС у м. Києві щодо нарахування ТОВ МЕЛОЛІН суми податкового боргу з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки у розмірі 160 441,60 грн, задоволенню не підлягають, як такі, що є невірно обраним способом захисту порушеного права, адже Податковим кодексом України не передбачено нарахування контролюючим органом податкового боргу, натомість передбачено можливість нарахування штрафних санкцій, пені, визначення сум грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, що в даному випадку відсутнє.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 20.04.2018 №73893-17 в частині нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код класифікації доходів бюджету 18010400) в сумі 160 411,60 грн, складену Головним управлінням ДФС у м. Києві.

3. В решті позову - відмовити.

3. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Мелолін понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2406,62 грн (дві тисячі чотириста шість грн 62 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МЕЛОЛІН" (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34775904, адреса: 03680, м.Київ, ВУЛИЦЯ ПРЕДСЛАВИНСЬКА, будинок 28, офіс 23 А).

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДФС У М.КИЄВІ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04655, м.Київ, ВУЛИЦЯ ШОЛУДЕНКА, будинок 33/19).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович