Ухвала

від 27.06.2019 по справі 826/7900/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 червня 2019 року

м. Київ

справа №826/7900/18

адміністративне провадження №К/9901/16919/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Усенко Є.А.,

суддів: Хохуляка В.В., Гусака М.Б.,

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби (ДФС) у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2019 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) Мелолін (Товариство) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 20.04.2018 №73893-17,

У С Т А Н О В И В :

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2019, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовано податкову вимогу від 20.04.2018 №73893-17 в частині зобов`язання ТОВ Мелолін сплатити податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код класифікації доходів бюджету 18010400), у розмірі 160 411,60 грн., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Головне управління ДФС у місті Києві подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2019, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій, просить скасувати зазначені судові рішення.

Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина третя стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Згідно з частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд касаційної інстанції може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо: 1) Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у відповідності з таким висновком; або 2) правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень суд першої інстанції ухвалою від 25.05.2018 відкрив провадження в цій адміністративній справі та призначив розгляд справи у порядку спрощеного провадження.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди першої та апеляційної інстанцій виходили із встановлених у справі обставин щодо відсутності у позивача податкового боргу у розмірі 160 411,60 грн. Такий висновок суди зробили з огляду на визнання відповідачем в судовому процесі факту подання позивачем податкової декларації за 2016 рік із самостійно узгодженою сумою податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно у розмірі 160 411,60 грн. двічі: 17.02.2016 - до Державної податкової інспекції Печерського району Головного управління ДФС у місті Києві та 17.05.2016 -до Державної податковій інспекції Голосіївського району Головного управління ДФС у місті Києві, яка є належним органом із здійснення контролю за сплатою цього податку. Позивач подав уточнюючу декларацію до Державної податкової інспекції Печерського району Головного управління ДФС у місті Києві, в якій зменшив податкові зобов`язання до 0 . Однак, контролюючим органом не було проведено відповідне коригування податкових зобов`язань у інтегрованій картці позивача як платника податків.

Правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо цього, а доводи відповідача у касаційній скарзі щодо підстав для скасування оскаржуваних судових рішень стосуються оцінки судами першої та апеляційної інстанцій доказів і встановлених обставин у справі, а не юридичної оцінки цих обставин. Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України питання оцінки доказів знаходиться поза межами касаційного перегляду справи.

З огляду на викладене є підстави для визнання касаційної скарги необґрунтованою та для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 248, пунктом 5 частини першої, пунктом 2 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби (ДФС) у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2019.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Є.А. Усенко

В.В. Хохуляк

М.Б. Гусак ,

Судді Верховного Суду