Постанова

від 16.01.2019 по справі 136/1637/16-ц

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 136/1637/16-ц

Провадження № 22-ц/801/152/2019

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Стадник С. І.

Доповідач:Денишенко Т. О.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 рокуСправа № 136/1637/16-цм. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивіль-них справах:

судді-доповідача Денишенко Т.О.,

суддів Рибчинського В.П., Голоти Л.О.,

за участі секретаря судового засідання Топольської В.О., представника скар-жника, відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Концерн Сі-мекс Агро ОСОБА_5, розглянувши за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду ци-вільну справу за позовом

ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю

Концерн Сімекс Агро про визнання додаткової угоди до договору орен-

ди землі недійсною,

за апеляційною скаргою генерального директора Товариства з обмеженою від-повідальністю Концерн Сімекс Агро ОСОБА_8 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 07 листопада 2018 року, ухвалене у приміщенні суду у м. Липовець Вінницької області за головування судді Стадника С.І.,

В С Т А Н О В И В:

04 жовтня 2016 року ОСОБА_6 звернулася у Липовецький районний суд Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ( далі - ТОВ ) Концерн Сімекс Агро , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - відділу Держ-геокадастру у Липовецькому районі Вінницької області, про визнання додатко-вої угоди до договору оренди землі недійсною. Позов мотивований тим, що ОСОБА_6 є власницею земельної ділянки для ведення товарного сільськогос-подарського виробництва площею 3,6122 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована на території Славнянської сільської ради Липовецького району Вінницької області. 20 жовтня 2006 року вона укла-ла з ТОВ Концерн Сімекс Агро договір оренди землі № 1195 строком на 10 років, предметом якого є вищезазначена земельна ділянка. Вказаний договір оренди зареєстрований Липовецьким відділом Вінницької філії ДП Центр ДЗК 25 жовтня 2006 року за № 04068640078. У подальшому на підставі додат-кової угоди ( без зазначення дати укладення ) до договору оренди землі від 20 жовтня 2006 року № 1195, яка 05 серпня 2010 року зареєстрована Липовецьким відділом Вінницької філії ДП Центр ДЗК за № 041004400002, ТОВ Концерн Сімекс Агро зареєструвало право оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 на строк 20 років. Про існування такої додат-кової угоди позивачка дізналася після того, як у вересні 2016 року звернулася до відповідача щодо припинення договірних правовідносин у зв'язку із закін-ченням строку, на який був укладений договір оренди землі. Вказану додаткову угоду позивачка не підписувала, тобто її волевиявлення на укладення правочи-ну відсутнє, у зв'язку з чим вона просила суд визнати недійсною додаткову уго-ду ( без зазначення дати укладення ) до договору оренди землі від 20 жовтня 2006 року № 1195, що укладена між нею та відповідачем ( т. 1, а. с. 2-3 ).

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 07 листопа-да 2018 року позов ОСОБА_6 задоволений, визнана недійсною додаткова угода ( без зазначення дати укладення ) до договору оренди землі від 20 жовтня 2006 року № 1195 ( зареєстрована Липовецьким відділом Вінницької філії ДП Центр ДЗК 05 серпня 2010 року за № 041004400002 ), укладена між ОСОБА_6 та ТОВ Концерн Сімекс Агро щодо оренди земельної ділянки для ве-дення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,6122 гектари, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території Слав-нянської сільської ради Липовецького району Вінницької області. Стянуто з ТОВ Концерн Сімекс Агро на користь позивачки судові витрати на прове-дення експертизи в сумі 6089,04 гривень, а також судовий збір в сумі 551, 20 гривні ( т.2, а.с. 194-200 ).

Не погоджуючись з ухваленим 07 листопада 2018 року рішенням суду пер-шої інстанції, генеральний директор ТОВ Концерн Сімекс Агро ОСОБА_8 оскаржує його в апеляційному порядку, просить дане рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Скаржник вважає оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам, ухвале-ним за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з пору-шенням норм процесуального права. Скаржник вважає, що суд першої інстанції помилково відхилив висновки первинної та додаткової почеркознавчої експер-тизи як доказ, що доводить обставини справи, оскільки висновки первинної по-черкознавчої експертизи щодо неможливості надання відповіді на поставлене питання свідчать про безпідставність позовних вимог позивачки та є доказом, що саме позивачка поставила підпис на оскаржуваній додатковій угоді. Виснов-ки додаткової почеркознавчої експертизи взагалі категорично підтверджують належність досліджуваного в додатковій угоді підпису саме ОСОБА_6 Але суд першої інстанції не звернув увагу на суттєві недоліки повторної експертизи, що полягають у помилках написання дати укладення додаткової угоди, а також неможливості взяття для дослідження вільних зразків підпису ОСОБА_6 з її медичної картки та довіреності на представлення її інтересів, оскільки такі вчи-нені після відкриття провадження у справі ( т. 2, а. с. 204 - 207 ).

Правом подання відзиву на апеляційну скарги учасники справи не скориста-лися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення по апеляційній скарзі представника скаржника ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, про-аналізувавши в сукупності наявні в ній докази, перевіривши законність і об-ґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рі-шення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на під-ставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослі-джені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції повністю відповідає зазначе-ним вимогам.

Судом першої інстанції встановлено та не оспорюється учасниками справи, що ОСОБА_6 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільсь-когосподарського виробництва, площею 3,6122 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території Славнянської сільської ради Липовецького району Вінницької області, що підтверджується Державним ак-том серії ВН № 07250 на право приватної власності на земельну ділянку ( т.1, а. с. 5 ).

20 жовтня 2006 року між ОСОБА_6 та ТОВ Концерн Сімекс-Агро укладений договір оренди землі № 1195 строком на 10 років, предметом якого є вищевказана земельна ділянка. Даний договір зареєстрований Липовецьким від-ділом Вінницької філії ДП Центр ДЗК 25 жовтня 2006 року за № 04068640078 ( т. 1, а.с. 6-7 ).

В подальшому на підставі укладеної з орендодавицею додаткової угоди ( без зазначення дати укладення ) до договору оренди землі від 20 жовтня 2006 року № 1195, яка 05 серпня 2010 року зареєстрована Липовецьким відділом Вінниць-кої філії ДП Центр ДЗК за № 041004400002, ТОВ Концерн Сімекс-Агро зареєструвало право оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 на строк 20 років.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції, керую-чись нормами статей 203, 215 ЦК України, враховуючи висновок повторної по-черкознавчої експертизи від 18 червня 2018 року № 22, дійшов висновку, що волевиявлення позивачки на укладення додаткової угоди до договору оренди землі не було, тому вказаний правочин підлягає визнанню недійсним. При цьо-му суд першої інстанції відхилив як докази висновок судово-почеркознавчої та технічної експертизи від 09 лютого 2017 року № 3100/3101/16-21, оскільки він не дав відповіді на поставлене питання, а також висновок додаткової судово-технічної та почеркознавчої експертизи від 15 вересня 2017 року № 5021/5022/17-21 через розбіжності заключної частини цього висновку експерта з її дослідницькою частиною. Відтак суд дійшов висновку про сумнівність пра-вильності такого висновку, недоліки якого не можуть бути усунуті шляхом опи-тування в судовому засіданні експерта з приводу проведеного дослідження.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного су-ду повністю погоджується, оскільки вони є вірними, об'єктивними, зробленими з урахуванням усіх фактичних обставин справи; суд правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, що їх регулюють, не пору-шив вимог процесуального законодавства.

Згідно з частиною третьою статті 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Одним із зов-нішніх проявів волевиявлення учасника правочину є факт засвідчення його під-писом.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 207 ЦК України право- чин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною ( сторонами ).

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною в момент його вчинення вимог, встанов-лених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не передбачена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним ( оспорюваний правочин ).

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, скаржник аргументує свою по-зицію помилковістю висновку суду щодо необхідності визнання недійсною до-даткової угоди до договору оренди землі, обґрунтованого результатами повтор-ної судово-почеркознавчої експертизи. Ставлячи під сумнів висновки почерко-знавчої експертизи, на яких грунтується судове рішення, скаржник вважає, що експертне дослідження проведене на основі вільних зразків підпису позивачки у її медичній картці та довіреності на представництво її інтересів, що згідно ме-тодологічних рекомендацій не можуть бути вільними чи умовно-вільними зраз-ками підписів. Відповідно, на думку скаржника, використання як доказу вис-новку повторної почеркознавчої експертизи є неможливим, тому при ухваленні рішення необхідно опиратися на висновки першої та додаткової почеркознав-чих експертиз.

Однак з такими доводами апеляційної скарги погодитися не можна, оскіль-ки вони цілком спростовуються змістом самого висновку повторної судової по-черкознавчої експертизи. Експертом при виконанні дослідження використову-валися належні інформаційні джерела та цілий комплекс документів із зразками підписів ОСОБА_6, що були надані йому для дослідження в якості порів-няльного матеріалу; у дослідженні викладене відповідне повне обґрунтування проведеного порівняльного дослідження підпису позивачки. Обставин, що предметно дають можливість за таких умов будь-яким чином вважати висновок експерта необґрунтованим, а проведення дослідження з порушенням норм пра-ва - немає.

Доводи апеляційної скарги щодо можливості використання як доказів необ-ґрунтованості позовних вимог висновку судово-почеркознавчої експертизи від 09 лютого 2017 року № 361100/3101/16-21 та висновку додаткової судово-по-черкознавчої експертизи від 15 вересня 2017 року № 5021/5022/17-21 є безпід-ставними, адже висновок експерта від 09 лютого 2017 року взагалі не дає відпо-віді на поставлене питання внаслідок відсутності сукупності ознак для катего-ричного чи імовірного висновку про тотожність чи розбіжність підписного по-черку. Відповідно для проведення додаткового дослідження та дослідження до-даткових матеріалів призначалася додаткова судово-почеркознавча експертиза. Висновки цієї експертизи поставлені під сумнів у їх правильності, безспірності, що зумовило призначення повторної судово-почеркознавчої експертизи для усунення розбіжностей, а отже підтверджується неможливість їх використання для доведення чи спростування доводів позивачки. Наявність технічних помил-ок у висновках експертів не доводить цілковитої хибності проведеного експерт-ного дослідження.

Оскільки висновком повторної судово-почеркознавчої експертизи від 18 червня 2018 року № 22 доведено, що підпис у графі Орендодавець у додатко-вій угоді до договору оренди землі від 20 жовтня 2006 року № 1195, яка 05 серпня 2010 року зареєстрована у Вінницькій філії ДП Центр ДЗК за № 041004400002, виконаний не ОСОБА_6, а іншою особою, тому це безумов-но свідчить про відсутність у неї волі на укладення додаткової угоди, якою було збільшено строк оренди землі ще на додаткових десять років.

Таким чином, слід погодитися з висновками суду першої інстанції щодо не-обхідності та обгрунтованості визнання оспорюваного правочину недійсним і, як наслідок, задоволення позовних вимог ОСОБА_6 Інших доводів, що спростовували б висновки суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Бочаров проти України ( остаточне рішення від 17 червня 2011 року ) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом . Проте таке доведен-ня може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практи-кою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чи-ном зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлума-чити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ( Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, Європейський суд з прав людини, від 10 лютого 2010 року ).

Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргу-ментів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності таких висновків суду першої інстанції, не дають підстав визнати оскаржуване рішення ухвале-ним з порушенням норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріаль-ного і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду не знаходить під-став для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які призвели або могли призвести до не-правильного вирішення справи. Оскаржуване судове рішення є законним та об-ґрунтованим, тому апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволен-ня.

Керуючись статтями 374, 375, 381 - 384, 389 - 391 ЦПК України, апеляцій-ний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу генерального директора Товариства з обмеженою відпо-відальністю Концерн Сімекс Агро ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 07 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, од-нак вона може бути оскаржена касаційному порядку до Верховного Суду про-тягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст цієї постанови складений 24 січня 2019 року.

Суддя-доповідач Т.О. Денишенко

Судді В.П. Рибчинський

Л.О. Голота