Постанова

від 16.01.2019 по справі 640/12615/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 січня 2019 року

м. Київ

справа №640/12615/15-ц

провадження № 61-31141св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І., Курило В. П. ,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

третя особа - публічне акціонерне товариство Народна фінансово-страхова компанія Добробут ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Харківської області від 22 серпня 2017 року в складі суддів: Бурлака І. В,. Карімової Л. В., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа - публічне акціонерне товариство Народна фінансово-страхова компанія Добробут (далі - ПАТ НФСК Добробут ), про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позовних вимог указував, що йому на праві приватної власності належить автомобіль марки DODGE CAMBER, номерний знак НОМЕР_1, 2008 року випуску.

16 жовтня 2012 року о 13 годин 25 хвилин на перехресті вулиць Мироносицької та Петровського у м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення з належним позивачу автомобілем марки NISSAN PRIMERA, номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, який на перехресті нерівнозначних доріг не надав перевагу його автомобілю, коли він рухався по головній дорозі.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2012 року ОСОБА_5 визнано винним у порушенні пункту 16.11 Правил дорожнього руху України, притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП та накладено штраф у розмірі 340 грн.

Посилаючись на те, що внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди йому заподіяно значну майнову шкоду, просив стягнути з відповідача вартість оцінки ремонту автомобіля в розмірі 650 грн; 35394,92 грн майнової шкоди; 2000 грн витрат на правову допомогу та 436 грн судового збору.

У зв'язку зі знищенням майна позивача йому завдано моральних страждань, тому він просив стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 5 000 грн.

Крім того, позивач зазначав, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 застрахована в ПАТ НФСК Добробут , однак у зв'язку з тим, що відносно компанії порушено кримінальну справу та усі рахунки арештовано, можливості отримати страхове відшкодування від третьої особи відсутні.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27 січня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 1000 грн майнової шкоди у вигляді франшизи, 650 грн витрат на проведення оцінки, 1000 грн моральної шкоди та 138 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки позивач звернувся до страхової компанії за виплатою страхового відшкодування, відомості про результати розгляду його повідомлення позивач не надав, тому стягнення з відповідача вартості відновлювального ремонту в сумі 35 394, 92 грн може призвести до подвійної виплати за спричинену майнову шкоду .

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 22 серпня 2017 року рішення суду першої інстанції змінено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 35 394,92 грн майнової шкоди. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судового збору в розмірі 138 грн скасовано та в цій частині ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 430 грн судового збору та 243,60 грн. судового збору в дохід держави. В іншій частині рішення суду - залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що потерпілий вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав. Потерпілий може відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов'язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 14 вересня 2016 року у справі за № 6-725цс16, ). В частині стягнення франшизи, моральної шкоди та витрат на проведення оцінки рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим та позивачем не оскаржується.

У вересні 2017 року ОСОБА_5 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення апеляційного суду є необґрунтованим, оскільки ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Суд не врахував, що майнова шкода позивачем належними доказами не підтверджена. Позивач звернувся до страховика з відповідними заявами про виплату страхового відшкодування, однак результату розгляду його звернень суду не надав.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Заперечення або відзив на касаційну скаргу не надходили.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту першого Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України передбачено, щокасаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

25 травня 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Предметом касаційного оскарження є рішення апеляційного суду про стягнення з відповідача майнової шкоди в сумі 35 394.92 грн. В іншій частині рішення апеляційного суду не оскаржується і не переглядається в касаційному порядку.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що 16 жовтня 2012 року о 13 годин 25 хвилин на перехресті вулиць Мироносицької та Петровського у м. Харкові з вини ОСОБА_5 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобілю ОСОБА_4 завдано механічні пошкодження.

Згідно звіту від 13 грудня 2012 року № 950 про визначення вартості відновлюваного ремонту майнова шкода, яка заподіяна майну ОСОБА_4, склала 35 394,92 грн.

Згідно з полісом загальнообов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів №АВ/9896802 від 21 вересня 2012 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 щодо автомобіля НОМЕР_3 застрахована в ПАТ НФСК Добробут з лімітом майнової відповідальності 50 000 грн та розміром франшизи 1 000 грн.

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.

За загальним правилом, викладеним у пункті 5 частини першої статті 991 ЦК України, страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Закон України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачає спеціальні правила щодо наслідків невиконання страхувальником обов'язку перед страховиком, зокрема з надання своєчасного повідомлення про настання страхового випадку.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.

За таких обставин, у разі якщо позивач (особа, якій завдана шкода) не звертався до страховика відповідача (завдавач шкоди) та не отримував його відмову у виплаті страхового відшкодування, а пред'явив відразу вимогу до особи відповідальної за шкоду, то відсутні передбачені законом підстави для задоволення його позовних вимог.

Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 14-176цс18, яка відступила від висновку, висловленого Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року в справі № 6-2587цс18.

За таких обставин рішення апеляційного суду не ґрунтується на вимогах закону.

Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_5 як до особи, відповідальної за спричинену майнову шкоду, ОСОБА_4 зазначав про неможливість отримання страхового відшкодування від страхової компанії, в якій застрахована цивільна відповідальність відповідача.

Для вирішення питання про наявність підстав для відшкодування шкоди відповідачем, відповідальність якого застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності в ПАТ НФСК Добробут , правове значення має чи виник у страховика обов'язок з виплати страхового відшкодування.

Суди не встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, не перевірили, чи виник у ПАТ НФСК Добробут відповідно до положень Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів обов'язок з виплати страхового відшкодування, а також обставини, на які посилався позивач в обґрунтування неможливості одержати страхове відшкодування від страховика.

Зазначені обставини відповідно до частини третьої 411 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 січня 2016 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 22 серпня 2017 року в частині задоволення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення майнової шкоди в сумі 35 394,92 грн скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді Н. О. Антоненко

В. І.Журавель

В. І. Крат

В.П. Курило