Рішення

від 09.01.2019 по справі 760/344/17

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження № 2/760/378/19

в справі № 760/344/17-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2019 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого- судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Гак Г.М.

представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Укрполіпласт - плюс про визнання факту невидачі трудової книжки незаконним та неправомірним, зобов?язання видати трудову книжку та відшкодування моральної шкоди, суд

В С Т А Н О В И В :

В січні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом і, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просить:

-визнати факт невидачі відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Укрполіпласт - плюс трудової книжки при його звільненні з роботи за наказом №3-о від 18 жовтня 2016 року за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату з 18 жовтня 2016 року незаконним та неправомірним;

-зобов язати відповідача видати йому трудову книжку негайно;

-стягнути з відповідача 1 000, 00 гр. в відшкодування моральної шкоди.

Посилається в позові на те, що він працював в ТОВ Укрполіпласт - Плюс на посаді заступника директора з 01 червня 2011 року на підставі наказу №3 від 01 червня 2011 року.

Між ним та директором товариства ОСОБА_3 склались неприязні відносини, а тому 01 квітня 2013 року він був звільнений з місця роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.

При звільненні трудова книжка йому видана не була.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 31 серпня 2015 року він був поновлений на роботі.

Оскільки відповідач добровільно відмовився виконати рішення суду відділом ДВС Переяслав - Хмельницького РУЮ було відкрито виконавче провадження №510047146 та зобов'язано директора ТОВ Укрполіпласт - Плюс ОСОБА_4 поновити його на роботі.

Наказом №1 від 06 червня 2016 року він був поновлений на посаді заступника директора ТОВ Укрполіпласт - Плюс з 01 квітня 2013 року.

22 липня 2016 року поштою він отримав наказ №3-о від 18 жовтня 2016 року про його майбутнє звільнення з роботи у зв'язку зі скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

При звільненні йому не була видана трудова книжка та не проведений розрахунок у зв язку зі звільненням у порядку, визначеному законом.

Повідомлення про отримання трудової книжки від відповідача також не надходило.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 29 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13 вересня 2017 року, його було поновлено на роботі та стягнуто з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 червня 2016 року по 29 червня 2017 року в розмірі 29 989, 68 гр.

Зазначене рішення відповідач в добровільному порядку не виконав, і державний виконавець був вимушений закінчити виконавче провадження.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.

Представник відповідача в судове засідання неодноразово не з'являвся, про час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Частиною 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Виходячи з цього, належного повідомлення відповідача про час розгляду справи, суд вважає за можливе розглядати справу в його відсутності.

08 січня 2019 року від директора ТОВ Укрполіпласт - Плюс надійшли письмові заперечення, якими останній проти позову заперечує.

Вважає вимоги позивача безпідставними, оскільки у зв'язку з поновленням останнього на роботі та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відсутній факт звільнення позивача з роботи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства,установи,організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов"язується виконати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник зобов"язується виплачувати працівникові заробітну плату.

Згідно з ч.ч.2,3 ст.24 КЗпП України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

При укладенні трудового договору громадянин зобов язаний подати паспорт або інший документ,що посвідчує особу, трудову книжку, а в деяких випадках - документ про освіту, про стан здоров я та інші документи.

Судом встановлено, що з 01 червня 2011 року позивач перебуває у трудових відносинах з ТОВ Укрполіпласт - Плюс , займає посаду заступника директора відповідно до наказу №3 від 01 червня 2011 року.

Наказом № 6 від 01 квітня 2013 року позивач був звільнений з роботи на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 31 серпня 2015 року був частково задоволений позов ОСОБА_2 до ТОВ Укрполіпласт - Плюс про поновлення на роботі.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника директора ТОВ Укрполіпласт - Плюс з 01 квітня 2013 року.

Стягнуто з ТОВ Укрполіпласт - Плюс середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 18 000, 00 гр.

11 травня 2016 року на виконання рішення суду заступником начальника Переяслав - Хмельницького міськрайонного відділу ДВС ГТУБ у Київській області ОСОБА_5 було відкрито виконавче провадження №51047146.

Відповідно до наказу ТОВ Укрполіпласт - Плюс №1 від 06 червня 2016 року позивача було поновлено на роботі на посаді заступника директора ТОВ Укрполіпласт - Плюс з 01 квітня 2013 року.

Наказом ТОВ Укрполіпласт - Плюс №3-о від 18 жовтня 2016 року позивач був звільнений з посади заступника директора з 18 жовтня 2016 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 29 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13 вересня 2017 року, позов ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди було задоволено частково.

Поновлено позивача на посаді заступника директора ТОВ Укрполіпласт - Плюс з 18 жовтня 2016 року.

Стягнуто з ТОВ Укрполіпласт - Плюс середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 червня 2016 року по 29 червня 2017 року у розмірі 29 989, 68 гр. та 200, 00 гр. моральної шкоди.

/ а.с. 3 - 6; 8 - 10; 43; 56 - 61 /

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що державним виконавцем Переяслав - Хмельницького міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області було відкрито виконавче провадження №56421979, однак 30 жовтня 2018 року було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1ст. 39, ст. 40 Закону України Про виконавче провадження .

Тобто, рішення суду про поновлення позивача на роботі на даний час не виконано.

З постанови про закінчення виконавчого провадження вбачається, що в зв язку з невиконанням рішення суду на керівника товариства був накладений штраф та направлено подання до Переяслав-Хмельницького ВП ГУНА в Київській області.

Представник позивача в обґрунтування пред явленого позову надав копію пояснення директора ТОВ Укрполіпласт - Плюс ОСОБА_4, наданого 25 лютого 2014 року слідчому СВ Переяслав - Хмельницького МВ ГУ МВС України у Київській області, з яких вбачається, що при прийнятті позивача на роботу останній надав йому трудову книжку, однак у зв'язку з відсутністю у ТОВ Укрполіпласт - Плюс відділу кадрів трудові книжки працівників зберігаються у працівників.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

За змістом ст.ст.77- 79ЦПКУкраїни належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що трудові спори між позивачем та відповідачем тривають з 2013 року, він є зацікавленою особою в даному кримінальному провадженні, має доступ до матеріалів кримінального провадження і копія пояснень отримана з дозволу слідчого.

Враховуючи викладене, суд вважає надану представником позивача копію пояснення директора ТОВ Укрполіпласт - Плюс належним доказом.

Відповідно до ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За змістом ст.ст.80 та 81 ЦПК Украни достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду та надаючи копію пояснень директора товариства в межах кримінального провадження, представник позивача будь-яким визначеним законом способом дані пояснення не спростував та знаходження трудової книжки на руках у позивача не заперечував.

Відповідно до ст.48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів.

Відповідно до п. 1.3, абз.5 п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29 липня 1993 року / з наступними змінами / при влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати

працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї

записом про звільнення.

Не заперечуючи обов язку збереження трудових книжок на підприємстві, з викладених вище пояснень представника товариства та його директора вбачається, що при влаштуванні на роботу позивачем була надана трудова книжку керівнику відповідача, яка йому в подальшому була повернута та зберігалася у нього в зв язку з відсутністю відповідальної особи за їх збереження в товаристві.

Не заперечуючи порушень законодавства в цій частині в діяльності відповідача, суд, в той же час, виходить з того, що трудова книжка, яка знаходилася на руках позивача, не могла йому бути видана товариством при звільненні з роботи.

В свою чергу порушення закону в частині порядку ведення та зберігання трудових книжок можуть бути предметом розгляду інших компетентних державних органів, виходять за межі даного предмету спору, а тому не можуть бути предметом встановлення фактів, про які просить позивач.

Виходячи з цього, підстави для задоволення вимог позивача в цій частині відсутні.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

За змістом даної норми закону підставою для відшкодування моральної шкоди є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 03 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (з відповідними змінами) роз яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Виходячи з цих обставин, висновку суду про відсутність порушення прав позивача з боку відповідача, суд не знаходить підстав для задоволення позову і в цій частині.

Керуючись ст. ст. 21, 24, 47, 48, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 197, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Укрполіпласт - плюс про визнання факту невидачі трудової книжки незаконним та неправомірним, зобов язання видати трудову книжку та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 24 січня 2019 року.

Суддя Л.А.Шереметьєва